Ухвала суду № 33284567, 29.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2013 року м. Київ К-41333/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.02.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010

у справі № 2а-4153/09/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Експертне Консультаційне Бюро „Юрекспертиза"

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Експертне Консультаційне Бюро „Юрекспертиза" звернулось до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про скасування податкових повідомлень - рішень: № 0062215200/0 від 03.03.2009, № 0062215200/1 від 05.05.2009, № 0062215200/2 від 27.05.2009.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.02.2010 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.02.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку позивача з питань своєчасності сплати податку на додану вартість та складено акт № 247/15-216/24791762 від 23.02.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0062215200/0 від 03.03.2009, яким до позивача застосовано штрафні фінансові санкції на суму 3417, 60 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

В порядку адміністративного оскарження скарги позивача були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 03.03.2009 № 0062215200/0 залишено без змін та прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0062215200/1 від 05.05.2009; № 0062215200/2 від 27.05.2009; 006215200/3 від 12.08.2009 на суму 3417,60 грн.

21.01.2008 позивачем була подана декларація по податку на додану вартість за грудень 2007 року, де вказана сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в розмірі 34185 грн.

Відповідно до пп. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

31.01.2008 банком проведено платіжне доручення на суму 34190 грн. призначення платежу, сплата податку на додану вартість за грудень 2007 року.

Згідно з пп. 4.1.5 п. 4.1. ст. 4 Закону якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що останній календарний день, наступний за останнім днем звітного періоду для подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2007 року припав на неділю - 20.01.2008 вихідний день, а у відповідача не було підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених пп. 17.1.7 п. 17.1 Закону.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.02.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010 у справі № 2а-4153/09/1470 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.02.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010 у справі № 2а-4153/09/1470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко