Ухвала суду № 33284558, 29.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2013 року м. Київ К-41268/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2010

у справі № 2а-39557/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „НАША ОЛІЯ"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „НАША ОЛІЯ" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2009 позовні вимоги задоволено скасовано податкові повідомлення - рішення: № 0004182305/0 від 20.11.2008, № 000182305/1 від 22.01.2009, № 000182305/2 від 09.04.2009, № 000182305/3 від 20.11.2008, № 0004192305/0 від 22.01.2009, № 0004192305/1 від 09.04.2009, № 0004192305/2, № 0004192305/3 від 09.04.2009, № 0004071702/2 від 23.06.2009, № 0000801702/3 визнано недійсними та скасовано у повному обсязі; податкові повідомлення-рішення: № 0004071702/0 від 20.11.2008, № 0004071702/1 від 22.01.2009, визнано недійсними та скасовано в частині донарахування суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 916, 18 грн. і застосованої штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1904, 36 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2010 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.09.2008 по 05.11.2008 відповідачем було здійснено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2008 та складено акт № 6876/2305/32868834 від 12.11.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0004182305/0 від 20.11.2008 №0004182305/1 від 22.01.2009, №0004182305/2 від 09.04.2009, №0004182305/3 від 23.06.2009, якими визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 475352,90 грн.

Податкові повідомлення - рішення: № 0004192305/0 від 20.11.2008, №0004192305/1 від 22.01.2009, №0004192305/2 від 09.04.2009, №0004192305/3 від 23.06.2009, якими визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість 423159 грн.

Податкові повідомлення-рішенням № 0004071702/0 від 20.11.2008, №0004071702/1 від 22.01.2009, якими визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем - податок з доходів фізичних осіб на суму 764435,64 грн.

В порядку адміністративного оскарження рішенням Державної податкової адміністрації України у Харківській області за результатами розгляду повторної скарги вих. №1330/10/25-203 від 30.03.2009 податкові повідомлення-рішення № 0004071702/0 від 20.11.2008, № 0004071702/1 від 22.01.2009 в частині донарахування суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 253895, 70 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції у розмірі 507791,40 грн. було скасовано.

Залишено в силі податкові повідомлення - рішення № 0004071702/0 від 20.11.2008, № 0004071702/1 від 22.01.2009 в частині донарахування суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 916, 18 грн. і застосованої штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1904, 36 грн., на загальну суму 2820, 54 грн.

Перевіркою встановлено заниження позивачем податку на прибуток підприємств у загальній сумі 352633 грн., порушення п. 7.4.1, пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" неправомірно включено до складу податкового кредиту суму 282106 грн., порушення пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України від 22.05.2003 „Про податок з доходів фізичних осіб", виплачено дохід фізичним особам ОСОБА_3 у сумі - 3607 грн., та ОСОБА_4 2500 - грн., до перевірки документи, що підтверджують їх реєстрацію як приватних підприємців надані не були.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 поставлено позивачу насіння соняшника, ТОВ „Наша Олія" суми податку на додану вартість за поставлені товари включено до складу податкових кредитів по деклараціям з податку на додану вартість за листопад 2007 року, грудень 2007 року, січень 2008 року, лютий 2008 року, березень 2008 року згідно податкових накладних.

Податкові накладні, виписані ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 відповідають вимогам пп. 7.2.1., п. 7.2. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037.

ТОВ „Наша олія" було виконано зобов'язання щодо оплати отриманого товару, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", валовими витратами виробництва та обігу визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - п. 5.7 цієї статті.

Нормами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати платника, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що виконання зазначених договорів позивачем належним чином підтверджується долученими до матеріалів справи актами здачі приймання послуг та податковими накладними. Крім того, відповідачем не наведено жодних доказів, які б підтверджували його доводи відносно недійсності податкових накладних та фіктивності проведених позивачем господарських операцій.

Відносно донарахування підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість слід зазначити наступне.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Зважаючи наведені законодавчі приписи, а також на те, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат вартість придбаних у контрагента послуг, формування ним податкового кредиту на підставі отриманих від постачальника податкових накладних обґрунтовано визнано судом першої інстанції правомірним та таким, що відповідає вимогам положень ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Оприбуткування позивачем придбаного насіння соняшника своєчасно і в повному обсязі в бухгалтерському обліку підприємства, про що зроблені відповідні записи на рахунках.

Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 були діючими на момент укладення та виконання угод з позивачем.

Крім того, відповідачем в ході перевірки не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт господарських операцій та оплата коштами підтверджується документально.

Реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме: видатковими накладними, договорами, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, придбаний товар придбано для використання у господарській діяльності позивача, вищезазначені угоди виконані в повному обсязі, відповідно до умов договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, підстави для визнання правочинів між вказаними суб'єктами господарювання неправомірними - відсутні.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Обставини щодо виконання спірних господарських операцій між позивачем та не досліджувалися у кримінальній справі за статтями 205 та 358 Кримінального кодексу України.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи від імені контрагентів підписані невстановленими особами, не є достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання рекламних послуг та матеріалів у спірних постачальників.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фізичні особи на користь яких позивачем було виплачено дохід у сумі зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, підтверджується свідоцтвами про державну реєстрацію.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2010 у справі № 2а-39557/09/2070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2010 у справі № 2а-39557/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко