Ухвала суду № 33283630, 21.08.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 р.Справа № 818/4266/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Охтирсільмаш» на Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2013р. по справі № 818/4266/13-а

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Охтирсільмаш»

до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Охтирсільмаш", звернулось з адміністративним позовом до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області (далі - відповідач, Охтирська ОДПІ), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000671501 від 30 квітня 2013 р. про сплату орендної плати з юридичних осіб в сумі 48725 грн. 31 коп.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 26.06.2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відкрите акціонерне товариство "Охтирсільмаш" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Відкрите акціонерне товариство "Охтирсільмаш" зареєстроване виконавчим комітетом Охтирської міської ради 24 січня 1996 року та є платником податків і зборів.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 31 серпня 2006 р. (а.с.17-19), укладеного з Охтирською міською радою, позивачу надана в тимчасове користування земельна ділянка загальною площею 0, 2576 га. за адресою: м. Охтирка, пров. Кіма, 21. Зазначена земельна ділянка була надана строком на десять років для розміщення складських приміщень та вантажного майданчика. Згідно п. 8 договору ВАТ "Охтирсільмаш" зобов'язувалось щорічно вносити орендну плату в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі.

Згідно до договору оренди земельної ділянки від 17 березня 2004 р. (а.с.21-22), укладеного з Охтирською міською радою, позивачу надана в тимчасове користування земельна ділянка загальною площею 103881 кв.м. за адресою: м. Охтирка, вул. Шевченка, 3. Зазначена земельна ділянка надана строком до 17 березня 2014 року для обслуговування виробничих будівель.

Згідно п. 2.3 договору ВАТ "Охтирсільмаш" зобов'язувалось щомісяця вносити орендну плату в розмірі 5886, 59 грн.

Постановою господарського суду Сумської області від 24 січня 2012 року по справі № 6/108-09 (а.с.6-7) Відкрите акціонерне товариство "Охтирсільмаш" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначений арбітражний керуючий Чупрун Є.В. (ліцензія НОМЕР_1 від 05.09.2007 р.).

Фахівцями податкового органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка ВАТ "Охтирсільмаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства, а саме: повноти та правильності обчислення податкового зобов'язання по платі за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за період грудень 2012 року.

За результатами перевірки, відповідачем 17 квітня 2013 року складений акт № 174/15-213/00238256 (а.с.13-14), згідно якого Охтирська ОДПІ дійшла висновку про порушення позивачем п. 286.2 ст. 286, пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по платі за землю з юридичних осіб за грудень 2012 року на суму 48725 грн. 31 коп.

На підставі вказаних висновків відповідачем 30 квітня 2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000671501 (а.с.9), яким ВАТ "Охтирсільмаш" збільшено грошове зобов'язання по платі за землю на суму 48725, 31 грн.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом правильно застосовано пп. 20.14 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України та оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідає ч. 3 ст. 2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Порядок справляння плати за землю з 01 січня 2011 року визначається Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Так, підпунктом 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю належить до загальнодержавних податків.

Відповідно до п.п. 14.1.72, 14.1.73, 14.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно п. 288.1, 288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом. Тобто, з 01 січня 2011 р. мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

Виходячи з положень вказаних норм, розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди. В той же час, орендна плата є формою загальнодержавного податку "плата за землю" і не може залежати від умов договору, оскільки відносини оподаткування регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не допускають диспозитивності.

Судовим розглядом встановлено, оскільки податковим органом збільшено грошове зобов'язання по орендній платі за землю у зв'язку із зміною розміру загальнодержавного податку відповідно до закону, то необхідність сплати такої форми "плати за землю", як орендна плата, у новому розмірі виникла у ВАТ "Охтирсільмаш" незалежно від умов договору оренди та внесення змін до нього.

Щодо посилання позивача на п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України та положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно яких, на його думку, у платника податків з моменту визнання його банкрутом припиняється обов'язок нараховувати податки, збори та інші обов'язкові платежі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції яка діяла на момент визнання позивача банкрутом. Застосування саме цієї редакції обумовлене п. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав.

Згідно п. 1.1, 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

На виконання ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Підстави виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку визначаються ст. 37 Податкового кодексу України. Так, податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими згаданий Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є, зокрема, ліквідація юридичної особи. В той же час, у відповідності зі ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа вважається ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Податковий кодекс України не регулює лише питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому, ніяких обмежень щодо обчислення і нарахування податкових зобов'язань особами, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ні Податковим кодексом України, ні Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла на момент визнання позивача банкрутом) не встановлено.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Охтирсільмаш» залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2013р. по справі № 818/4266/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бартош Н.С.Судді Присяжнюк О.В. Русанова В.Б.