увійти
УКР
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2013 року ( 17 год. 25 хв.) Справа № 808/5420/13-а м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Максименко Л.Я.,
при секретарі судового засідання - Приймаку Є.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Український графіт», м. Запоріжжя
до відповідача 1: Запорізької митниці Державної митної служби України, м. Запоріжжя
відповідача 2: Запорізької митниці Міндоходів, м. Запоріжжя
відповідача 3: Головного управління Державної казначейської служби у Запорізькій області, м. Запоріжжя
про: визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів,
за участю
від позивача: Задорожний О.В., довіреність від 17.06.2013р. № 68/16
від відповідача 1: Прокофєв С.А. довіреність від 27.12.2012 № 07-01-14-23/12041
від відповідача 2: Прокофєв С.А. довіреність 01.06.2013 № 07-01-14-23/116
від відповідача 3: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «Український графіт» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Запорізької митниці (далі - відповідач 1), Запорізької митниці Міндоходів (далі - відповідач 2), Головного управління Державної казначейської служби у Запорізькій області (далі - відповідач 3), в якому, з врахуванням заяв про зміну предмета позову, позивач остаточно просить суд:
визнати протиправним дії Запорізької митниці щодо направлення запитів про надання додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення № 22923 від 06.02.2013р., № 23591 від 12.02.2013р., № 24720 від 19.02.2013р., № 24835 від 20.02.2013р., № 25460 від 25.02.2013р., № 32282 від 03.04.2013р., № 33591 від 10.04.2013р., № 36902 від 25.04.2013р., № 38096 від 30.04.2013р., № 41077 від 20.05.2013р., № 41918 від 23.05.2013р., № 42531 від 27.05.2013р.;
визнати протиправним дії Запорізької митниці Міндоходів щодо направлення запитів про надання додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення № 44616 від 04.06.2013р.;
визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів: № 112050000/2013/000077/2 від 11.02.2013, № 112050000/2013/000085/2 від 12.02.2013, № 112050000/2013/000109/2 від 20.02.2013, № 112050000/2013/000111/2 від 21.02.2013, № 112050000/2013/000127/2 від 26.02.2013, № 112050000/2013/000228/2 від 04.04.2013, № 112050000/2013/000257/2 від 11.04.2013, № 112050000/2013/000324/2 від 29.04.2013, № 112050000/2013/000340/2 від 30.04.2013, № 112050000/2013/000406/2 від 21.05.2013, № 112050000/2013/000416/2 від 24.05.2013, № 112050000/2013/000422/2 від 28.05.2013;
визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 112050000/2013/000461/2 від 04.06.2013;
визнати протиправними та скасувати картки відмови Запорізької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: № 112050000/2013/00108, № 112050000/2013/00117, № 112050000/2013/00146, № 112050000/2013/00148, № 112050000/2013/00335, № 112050000/2013/00300, № 112050000/2013/00164, №112050000/2013/00409, № 112050000/2013/00427, № 112050000/2013/00518, № 112050000/2013/00528, № 112050000/2013/00535;
визнати протиправною та скасувати картку відмови Запорізької митниці Міндоходів в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2013/00581;
зобов'язати Запорізьку митницю (код ЄДРПОУ: 05708270, адреса місцезнаходження: 69015, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, буд. 12) прийняти письмове рішення про визнання митної вартості товарів, поставлених за контрактом ПАТ «Укрграфіт» з Фірмою «OЬ LALIBELLOS» № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012;
зобов'язати Запорізьку митницю Міндоходів (код ЄДРПОУ: 38664941, адреса місцезнаходження: 69041, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, буд. 12) прийняти письмове рішення про визнання митної вартості товарів, поставлених за контрактом ПАТ «Укрграфіт» з Фірмою «OЬ LALIBELLOS» № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012;
зобов'язати Запорізьку митницю (код ЄДРПОУ: 05708270, адреса місцезнаходження: 69015, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, буд. 12) вчинити всі необхідні дії та формальності, що пов'язані з визнанням Запорізькою митницею митної вартості товарів (в тому числі, внести відомості та інформацію до цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, до Автоматизована система аналізу та управління ризиками Державної митної служби України, а також до всіх інших баз, систем та інформаційних ресурсів Державної митної служби України), поставлених за контрактом ПАТ «Укрграфіт» з Фірмою «OЬ LALIBELLOS» № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012;
зобов'язати Запорізьку митницю Міндоходів (код ЄДРПОУ: 38664941, адреса місцезнаходження: 69041, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, буд. 12) вчинити всі необхідні дії та формальності, що пов'язані з визнанням Запорізькою митницею митної вартості товарів (в тому числі, внести відомості та інформацію до цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, до Автоматизована система аналізу та управління ризиками Державної митної служби України, а також до всіх інших баз, систем та інформаційних ресурсів Державної митної служби України), поставлених за контрактом ПАТ «Укрграфіт» з Фірмою «OЬ LALIBELLOS» № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012;
стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Український графіт» (код ЄДРПОУ: 00196204, місцезнаходження: 69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20) митні платежі в сумі 1 100 193,25 грн. (один мільйон сто тисяч сто дев'яносто три грн. 25 коп.), що були сплачені до Державного бюджету України Публічним акціонерним товариством «Український графіт»;
в порядку ст. 267 КАСУ зобов'язати Запорізьку митницю (код ЄДРПОУ: 05708270, адреса місцезнаходження: 69015, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, буд. 12) не пізніше 20 робочих днів з моменту набрання постановою суду законної сили, надати Запорізькому окружному адміністративного суду звіт про виконання постанови суду, що набрала законної сили;
в порядку ст. 267 КАСУ зобов'язати Запорізьку митницю Міндоходів (код ЄДРПОУ: 38664941, адреса місцезнаходження: 69041, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, буд. 12) не пізніше 20 робочих днів з моменту набрання постановою суду законної сили, надати Запорізькому окружному адміністративного суду звіт про виконання постанови суду, що набрала законної сили.
В обґрунтування позову посилається на те, що при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, він визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив цей показник в декларації, до якої додав документи, що підтверджують митну вартість товару, згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно направив запит про надання додаткових документів, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною договору щодо ідентичних товарів. Позивач стверджував, що він не погодився з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг було здійснено митне оформлення товару під гарантійне зобов'язання, здійснено коригування митної вартості згідно з рішенням митного органу, подано нову митну декларацію, сплатив всі митні платежі, у тому числі різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.
В судовому засіданні 14.08.2013 представником позивача подана заява про уточнення позовних вимог в якій вказує, що позовна вимога про стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «Український графіт» митні платежі в сумі 1 100 193,25 грн. є некоректною то позивач просить суд зобов'язати Запорізьку митницю Міндоходів в установленому законодавством порядку скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України в Запорізькій області висновок про повернення ПАТ «Український графіт» з Державного бюджету України надмірно сплачені митні платежі в розмірі 1 100 193,25 грн. Всі інші позовні вимоги залишив без змін.
Однак, вказана заява судом до розгляду не прийнята та повернута на підставі ст. 137 КАС України.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, а також просить суд вийти за межі позовних вимог і з метою захисту прав ПАТ «Український графіт» зобов'язати Запорізьку митницю Міндоходів в установленому законодавством порядку скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України в Запорізькій області висновок про повернення ПАТ «Український графіт» з Державного бюджету України надмірно сплачені митні платежі в розмірі 1 100 193,25 грн.
Відповідач 1 позов не визнав. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що під час митного оформлення задекларованих товарів спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками Державної митної служби, яка показала, що аналогічний товар розмитнювався за іншою митною вартістю, більшою, ніж заявлена позивачем, тому в посадової особи митного органу виникли обґрунтовані сумніви з приводу правильності визначення декларантом митної вартості. Як стверджував відповідач, надані позивачем документи виявились недостатніми для визнання заявленої позивачем митної вартості, містили розбіжності, ознаки підробки та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тому митний орган законно та обґрунтовано витребував додаткові документи та прийняв рішення про коригування митної вартості. Також інспектором була проаналізована наявна в митному органі цінова інформація та виявлено, що попередні поставки ідентичного товару здійснювалися за вищими цінами, а саме, декларантом заявлена митна вартість товару 2700 євро за тонну, натомість на момент здійснення митних формальностей за даним товаром в ЄАІС ДМСУ містилась інформація про ціну для ідентичного товару, що становила 413 євро за тонну. У документах, що були надані до митного оформлення були відсутні будь-які відомості щодо причин зниження ціни на товар. Відповідно до п. 7 ст. 55 Митного кодексу України, товар було випущено у вільний обіг шляхом надання фінансової гарантії. Щодо повернення позивачу коштів представник відповідача зазначив, що заяви від позивача про складання висновку не надходили; митний орган не наділений повноваженнями щодо повернення коштів з Державного бюджету України. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
В судовому засіданні представник підтримав заперечення.
Представник відповідача 2 також подав письмові заперечення в яких вказує на те, що всі оскаржуванні рішення та картки відмови виносила Запорізька митниця ДМС України, яка наразі не ліквідована. З огляду на це не вбачає підстав для задоволення позову щодо Запорізької митниці Міндоходів.
Від Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області надійшли пояснення від 12.07.2013 вх. № 29058 в яких посилається на те, що відповідно до наказу № 611/147 від 20.07.2007 повернення митних платежів з бюджету здійснюється органами Державної казначейської служби України на підставі висновку митного органу. Вказує, що оскільки відповідний висновок щодо повернення ПАТ «Український графіт» помилково або надмірно сплачених митних платежів на адресу Головного управління не надходив, то і підстави для перерахування коштів відсутні. Також в письмових поясненнях просить розглянути справу за відсутності уповноваженого представника.
В судовому засіданні 14.08.2013 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.
Публічне акціонерне товариство «Український графіт» зареєстроване як юридична особа 27.09.1994 року виконавчим комітетом Запорізької міської ради.
Позивач здійснює господарську діяльність у сфері: виробництва іншого електричного устаткування, будівництво житлових і нежитлових будівель, виробництво вогнетривких виробів, виробництво неметалевих мінеральних виробів, постачання інших готових страв, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.
24.12.2013 між Публічним акціонерним товариством «Український графіт», м. Запоріжжя, Україна, як Покупцем та Фірмою OU LALIBELLOS, Таллінн, Естонія, як Продавцем був укладений контракт № 804/1323-818/32775/34. Строк дії вказаного контракту становить по 31.12.2015.
З метою митного оформлення імпортованого товару позивач 06.02.2013 подав до Запорізької митниці в електронному вигляді: вантажну митну декларацію МД-2, якій митницею було присвоєно № 112050000/2013/002179. На підтвердження митної вартості товару позивач надав також митному органу пакет таких документів (цифрові позначення відповідають коду документу в графі № 44 митної декларації) : картка обліку особи, що здійснила операцію з товаром (1602); залізнична накладна № 08067352 (2719); інвойс № 2013021 від 23.01.2013 (3105); контракт № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 (4100); специфікація № 1 від 24.12.2012 до контракту (4103); додаткова угода № 1 від 21.01.2013р. до контракту (4103); довідка про декларування валютних цінностей (5090); інформація про радіологічний контроль (5504), відноситься до залізничної накладної (2719); декларація про походження товару (7014), відноситься до інвойсу (3105); паспорт якості товару № 18 від 22.01.2013 (9000).
На етапі перевірки митної вартості товару інспектор митниці відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим методом у зв'язку з тим, що на його думку, подані декларантом документи містять розбіжності. Як на наявність розбіжностей митний орган зазначає, що під час проведення ідентифікації товаросупровідних документів та звірки підписів сторін - учасників ЗЕД, підписи контрагента естонської сторони в додатковій угоді № 1 від 21.01.1013 до контракту № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 (згідно якої було внесено зміни до ціни товару) та в самому контракті, специфікації № 1 від 24.12.2012 і інвойсі № 2013021 від 23.01.2013р. відрізняються. Також контрактом № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 передбачено (п. 6.3.), що в кожному окремому випадку відвантаження продавець направляє з залізничним вагоном сертифікат про походження товару. До митного оформлення сертифікати про походження не надавався. У зв'язку з цим 06.02.2013 інспектор митної служби направив на адресу позивача запит № 22923 про надання митниці (за наявності) додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; за власним бажанням інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
На такий запит декларант відповів, що до митного оформлення товару надані всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, необхідні для здійснення митного оформлення товару відповідно до обраного першого методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту). Витребуваних додаткових документів немає в наявності, тому надати їх неможливо. Однак для підтвердження заявленої митної вартості, вважаємо за можливо відповідно до ч. 6 ст. 53 МКУ надати додатковий документ: лист № 06-31 від 06.02.2013 від Продавця-фірми OU LALIBELLOS, Естонія, щодо підтвердження підпису.
За результатами розгляду поданих позивачем документів Запорізькою митницею прийнято рішення № 112050000/2013/000077/2 від 11.02.2013, про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за другорядним методом 2а - за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно наявної у митного органу інформації, декларанту було надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 112050000/2013/00108. 11.02.2013 товар було випущено у вільний обіг за МД-2 № 112050000/2013/002536 від 11.02.2013р. Як вбачається з оскаржуваного рішення (графа 33), митний орган дійшов висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки встановлено, що документи, надані до митного оформлення товару містять розбіжності, зазначені вище. У митного органу наявна інформація щодо митної вартості ідентичних товарів з розрахунку 413 євро 1 тону., що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, заявленої декларантом. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосований через те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно. Декларантом не подано документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант не надав додаткових документів, що були витребувані митницею.
Даючи оцінку діям та рішенням відповідача суд зазначає таке.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012.
Стаття 4 Митного кодексу України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно зі статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд вважає, що відповідач 1 мав можливість та був зобов'яаний визначити митну вартість за першим основним методом - за ціною контракту і відповідно не мав права застосовувати другорядний метод визначення митної вартості, з огляду на наступне.
Частина 2 ст. 53 Митного Кодексу України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість. Всі ці документи були надані митниці при митному оформленні товарів.
Відносно існування, на думку митниці, розбіжностей в наданих до митного оформлення документів, суд зазначає наступне.
Стосовно такої розбіжності як те, що під час проведення ідентифікації товаросупровідних документів та звірки підписів сторін - учасників ЗЕД, підписи контрагента естонської сторони в додатковій угоді № 1 від 21.01.1013 до контракту № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 (згідно якої було внесено зміни до ціни товару) та в самому контракті, специфікації № 1 від 24.12.2012 і інвойсі № 2013021 від 23.01.2013, на думку митниці, відрізняються суд зазначає таке.
По-перше, відмінність, на думку митниці, підписів на документах не є розбіжністю (зазначене могло розцінюватись митницею лише як наявність ознак підробки, але в будь-якому разі не є розбіжністю в розумінні ч. 3 ст. 53 МК України). По-друге, відмінність підписів естонської сторони на зазначених вище документів чином не доведено митницею (митниця не надала суду жодного доказу підробки: ані висновків почеркознавчої експертизи, ані навіть звернень до правоохоронних органів із заявою про проведення перевірки можливих ознак підробки, ані звернень до митниці Естонії (при цьому суд вважає за необхідне зазначити про те, що митниця виявила, нібито відмінність підписів 06.02.2013, а судове рішення виноситься 14.08.2013, тобто більше ніж через півроку з моменту виявлення митницею, нібито, відмінних підписів на документах і при цьому митниця за весь цей час не вжила жодних заходів для підтвердження своїх підозр). По-третє, позивачем ще 07.02.2013 був наданий митниці лист № 06-31 від 06.02.2013 від Продавця фірми OU LALIBELLOS, Естонія, щодо підтвердження підпису. В-четвертих, суд офіційно дослідив безпосередньо в судовому засіданні оригінали всіх документів щодо яких, на думку митниці мається сумніви щодо підпису: а саме: додаткову угоду № 1 від 21.01.1013 до контракту № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 (згідно якої було внесено зміни до ціни товару), сам контракт, специфікацію № 1 від 24.12.2012 та інвойс № 2013021 від 23.01.2013. В результаті дослідження судом встановлено, що візуально підписи на всіх цих документах схожі, всі зазначені документи мають оригінальний підпис та оригінальну печатку Продавця фірми OU LALIBELLOS. Більш цього безпосередньо в судовому засідання представник митниці заявив, що у митниці дійсно немає жодних доказів можливої підробки підписів на документах. Крім цього, суд вважає за необхідно зазначити, що оскільки сторони контракту № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 визначили, що матеріальним правом контракту є право України (п. 10.4 контракту), положення ст. 204 Цивільного Кодексу України розповсюджуються на зазначений контракт. Варто зазначити, що о ст. 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності і правочину, згідно із якою, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. В той же час відповідачі не надали суду рішення суду, яким би зазначений контракт чи інші вказані вище документи були б визнані недійсними.
Отже, з урахуванням викладеного, керуючись визначеним ч. 2 ст. 71 обов'язком відповідача доводити правомірність своїх дій та рішень, суд вважає не доведеним відповідачем наявність ознак підробки на додатковій угоді № 1 від 21.01.1013, до контракту № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 (згідно якої було внесено зміни до ціни товару), в самому контракті, специфікації № 1 від 24.12.2012 та інвойсі № 2013021 від 23.01.2013.
Стосовно такої розбіжності як те, що контрактом № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 передбачено (п. 6.3.), що в кожному окремому випадку відвантаження продавець направляє з залізничним вагоном сертифікат про походження товару, в той же час до митного оформлення сертифікати про походження не надавався, суд зазначає наступне.
Частина 2 ст. 53 Митного Кодексу України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митниці право направляти декларанту вимогу про надання додаткових документів. Серед зазначеного переліку документів відсутній такий документ як сертифікат про походження.
Разом з тим, суд зазначає, що сертифікат про походження не може розцінюватись як додаток до контракту, так як за загальновизнаними правилами, додатки до договору оформлюються за взаємною згодою сторін та є його невід'ємними частинами. Умовами контракту, за яким відбувалася поставка товару, не встановлено, що сертифікат про походження товару є додатком до контракту чи його невід'ємною частиною. Тим більше, що цей документ взагалі є одностороннім. При цьому ані в контракті, ані в законодавстві не передбачений обов'язок імпортера надати сертифікат про походження митниці для визначення митної вартості. Натомість частина 2 ст. 53 Митного Кодексу України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість. Серед зазначеного переліку документів відсутній такий документ як сертифікат про походження.
Суд також вважає за необхідно зазначити, що ненадання митниці сертифіката про походження товару не є розбіжністю в розумінні ч. 3 ст. 53 МКУ, так як розбіжністю є протиріччя між певними елементами документів чи між різними документами. При цьому варто зазначити, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Зазначене кореспондується з пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. № 3018-VІ, встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією. В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. В даному випадку сертифікат про походження не є обов'язковим та необхідним документом для визначення митної вартості (ч. 2 ст. 53 МК України), взагалі не стосується митної вартості.
Відповідно до ст. 44 МК України митний орган має право вимагати документи про походження товару, а декларант зобов'язаний їх подати при митному оформленні товарів лише у передбачених законом випадках: якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру…, заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в митного органу є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України. В той же час суд зазначає, що жодна з цих обставин в даному випадку не мала місце й не визначена митницею, як підстава неможливості здійснення митного оформлення в зв'язку із неподанням сертифікату про походження товару.
При цьому слід зазначити, що згідно п. 1 ст. 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Тобто країна походження може бути підтверджена не лише сертифікатом про походження, а й іншими належними документами, зокрема, декларацією про походження товару (яка в даному випадку була надана митниці, що підтверджується графою 18 шифр 7014 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості).
Разом з цим ч 3 ст. 44 МКУ визначені обставини, за яких декларант має обов'язково подавати саме сертифікат про походження товару: на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита; на товари, щодо ввезення яких в Україну застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; або якщо це передбачено законами України та міжнародними договорами України. В той же час суд зазначає, що жодна з цих обставин в даному випадку не мала місце й не визначена митницею, як підстава неможливості здійснення митного оформлення в зв'язку із неподанням сертифікату про походження товару.
Проте, позивач як зазначалось вище надав митниці декларацію про походження товару. Відповідно до ч. 6 ст. 43 МКУ Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв'язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару. Як вже зазначалось, до митного оформлення товарів та документального підтвердження їх митної вартості подавалось достатньо документів, передбачених Митним кодексом України, які підтверджують країну походження, а також виробника продукції, а саме: комерційні рахунки (інвойси), на яких міститься письмова заява про країну походження товару (декларація про походження товару), паспорти якості. Навіть в графі 18 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів декларація про походження товару зазначена серед поданих декларантом документів як окремий документ (шифр 7014) та паспорт якості естонського виробника (шифр 9000).
Більш цього в оскаржуваном рішенні про коригуванні митної вартості в графі «21 код країни походження» та в графі «22 код країни виробництва» митниця в обох випадках самостійно визначила Естонію. Отже сумніви в достовірності зазначеної в цих документах інформації щодо країни походження товарів в митниці не виникли й в запитах про надання додаткових документів, а також в оскаржуваних рішеннях про це не зазначено.
Відносно ненадання позивачем додатково витребуваних митницею документів слід зазначити наступне. Як встановлено судом вимога митниці про надання додаткових документів була незаконною, так як були відсутні розбіжності та ознаки підробки. Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України додаткові документи надаються лише у разі їх наявності. Як зазначив позивач, витребувані митницею додаткові документи третіх осіб у позивача не були в наявності. Крім того слід зазначити, що згідно законодавства позивач не зобов'язаний мати документи третіх осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах того, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Більш цього позивач намагався отримати витребувані документи третіх осіб у продавця, але останній відмовив позивачу пославшись на комерційну таємницю (лист позивача від 21.01.2013р. вих.. № 34-23 та відповідь фірми OU LALIBELLOS від 08.02.2013р. вих.. № 02-08).
В той же час відповідно до ч. 4 ст. 3 МК України у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.
Щодо відповідності фактичної вартості товарів, що імпортується рівню світових цін слід зазначити наступне
Частина 1 ст. 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення» від 21.06.2012 регламентує, що під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.
При цьому фактична вартість імпортованих товарів відповідала цінам і умовам світового ринку, що підтверджується висновком Запорізької торгово-промислової палати від 15.04.2013 вих. № 05.6.1/356 відповідно до якого: з врахуванням кон'юнктури ринку, умов контракту характеристик товару, контрактні ціни відповідають середньому рівню цін, який склався при поставках аналогічної продукції.
Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає протиправним витребування митницею у позивача додаткових документів,, протиправним висновок митниці, про наявність розбіжністей, та про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту.
З метою митного оформлення імпортованого товару позивач 12.02.2013 подав до Запорізької митниці в електронному вигляді: вантажну митну декларацію МД-2, якій митницею було присвоєно № 112050000/2013/002620. На підтвердження митної вартості товару позивач надав також митному органу пакет таких документів (цифрові позначення відповідають коду документу в графі № 44 митної декларації) : картка обліку особи, що здійснила операцію з товаром (1602); залізничні накладні № 08067351, № 08067353, № 08067354 (2719); інвойси № 2013020 від 23.01.2013, № 2013022 від 24.01.2013, № 2013023 від 24.01.2013 (3105); контракт № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 (4100); специфікація № 1 від 24.12.202 до контракту (4103); додаткова угода № 1 від 21.01.2013 до контракту (4103); довідка про декларування валютних цінностей (5090); інформація про радіологічний контроль (5504), відноситься до залізничних накладних (2719); декларації про походження товару (7014), відносяться до інвойсів (3105); паспорти якості товару № 17, 19, 20 (9000). На етапі перевірки митної вартості товару інспектор митниці відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим методом у зв'язку з тим, що на його думку, подані декларантом документи містять розбіжності.
Як на наявність розбіжностей митний орган зазначає, те, що контрактом № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 за яким здійснювалась зовнішньоекономічна операція, передбачено що в кожному окремому випадку відвантаження продавець разом із залізничним вагоном повинен надати покупцю сертифікат про походження товару (на вагону норму чи партію товару, направлену в декількох вагонах). До митного оформлення сертифікати про походження не надавався.
У зв'язку з цим 12.02.2013 інспектор митної служби направив на адресу позивача запит № 23591 про надання митниці (за наявності) додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; за власним бажанням інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
На такий запит декларант відповів, що до митного оформлення товару надані всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, необхідні для здійснення митного оформлення товару відповідно до обраного першого методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту). Витребуваних додаткових документів немає в наявності, тому надати їх неможливо.
За результатами розгляду поданих позивачем документів Запорізькою митницею прийнято рішення № 112050000/2013/000085/2 від 12.02.2013р., про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за другорядним методом 2а - за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно наявної у митного органу інформації, декларанту було надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 112050000/2013/00117. 12.02.2013 товар було випущено у вільний обіг за МД-2 № 112050000/2013/008318 від 12.02.2013р. Як вбачається з оскаржуваного рішення (графа 33), митний орган дійшов висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки встановлено, що документи, надані до митного оформлення товару містять розбіжності (ненадани сертифікат про походження товару) та заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару. У митного органу наявна інформація щодо митної вартості ідентичних товарів з розрахунку 413 євро 1 тону., що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, заявленої декларантом. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосований через те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно. Декларантом не подано документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант не надав додаткових документів, що були витребувані митницею.
Суд оцінює дії та рішення відповідачів з урахуванням нормативно-правоого обґрунтування зазначеного вище та окремо зазначає наступне.
Слід зазначити, що ч. 3 ст. 57 МК імперативно регламентує, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
З урахуванням того, що підстави винесення оскаржуваного запиту про надання додаткових документів, рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови є аналогічними попереднім (ненадання сертифікату про походження), суд зазначає про їх неправомірність із правових підстав вказаних вище.
Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає протиправним витребування митницею у позивача додаткових документів, протиправним висновок митниці, про наявність розбіжністей, та про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту.
З метою митного оформлення імпортованого товару позивач 19.02.2013 подав до Запорізької митниці в електронному вигляді: вантажну митну декларацію МД-2, якій митницею було присвоєно № 112050000/2013/003270. На підтвердження митної вартості товару позивач надав також митному органу пакет таких документів (цифрові позначення відповідають коду документу в графі № 44 митної декларації) картка обліку особи, що здійснила операцію з товаром (1602); залізничні накладні № 08067357, № 08067358, № 08067359, № 08067360, № 08067366, № 08067367 (2719); інвойси № 2013024 від 30.01.2013, № 2013025 від 30.01.2013 та № 2013026 від 30.01.2013, № 2013027 від 30.01.2013, № 2013028 від 31.01.2013, № 2013029 від 31.01.2013 (3105); контракт № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 (4100); специфікація № 1 від 24.12.2012 до контракту (4103); додаткова угода № 1 від 21.01.2013 до контракту (4103); додаткова угода № 3 від 24.01.2013 до контракту (4103); довідка про декларування валютних цінностей (5090); інформація про радіологічний контроль (5504), відноситься до залізничних накладних (2719); інформація про походження товару (7014), відноситься до інвойсів (3105); паспорти якості товару № 21, 22, 23, 24, 25, 26 (9000).
На етапі перевірки митної вартості товару інспектор митниці відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим методом у зв'язку з тим, що на його думку, подані декларантом документи містять розбіжності. Як на наявність розбіжностей митний орган зазначає, те, що Додаткове погодженням № 1 від 24.01.2013 до контракту № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 надано лише у вигляді сканованої копії /розділ 12 контракту пункт 12.4. передбачає обов'язкове надання оригіналу на протязі 20 робочих днів з дати підписання змін, доповнень/; Відсутній оригінал сертифікату походження товару/згідно Додатку № 3 від 24.01.2013 передбачено його надання на протязі 10 календарних днів з дати відвантаження. Дата відвантаження згідно штампу станції відправлення на накладних 06.02.2013.
У зв'язку з цим 19.02.2013 інспектор митної служби направив на адресу позивача запит № 24720 про надання митниці (за наявності) додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; за власним бажанням інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
На такий запит декларант відповів, що до митного оформлення товару надані всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, необхідні для здійснення митного оформлення товару відповідно до обраного першого методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту). Витребуваних додаткових документів немає в наявності, тому надати їх неможливо.
За результатами розгляду поданих позивачем документів Запорізькою митницею прийнято рішення № 112050000/2013/000109/2 від 20.02.2013, про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за другорядним методом 2а - за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно наявної у митного органу інформації, декларанту було надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 112050000/2013/00146. 20.02.2013 товар було випущено у вільний обіг за МД-2 № 112050000/2013/003334 від 20.02.2013. Як вбачається з оскаржуваного рішення (графа 33), митний орган дійшов висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки виявлено, що заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів. Додаткове погодженням № 1 від 24.01.2013 до контракту № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 надано лише у ввигляді сканованої копії /розділ 12 контракту пункт 12.4. передбачає обов'язкове надання оригіналу на протязі 20 робочих днів з дати підписання змін, доповнень/; Відсутній оригінал сертифікату походження товару/згідно Додатку № 3 від 24.01.2013 передбачено його надання на протязі 10 календарних днів з дати відвантаження. Дата відвантаження згідно штампу станції відправлення на накладних 06.02.2013. У митного органу наявна інформація щодо митної вартості ідентичних товарів з розрахунку 413 євро 1 тону., що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, заявленої декларантом. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосований через те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно. Декларантом не подано документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант не надав додаткових документів, що були витребувані митницею.
Суд оцінює дії та рішення відповідача з урахуванням нормативно-правового обґрунтування зазначеного вище та окремо зазначає наступне.
Слід зазначити, що ч. 3 ст. 57 МК імперативно регламентує, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
З урахуванням того, що підстави винесення оскаржуваного запиту про надання додаткових документів, рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови є в частині ненадання сертифіката про походження товару є аналогічними попереднім, суд зазначає про їх неправомірність із правових підстав вказаних вище.
Стосовно такої розбіжності як те, що Додаткове погодженням № 1 від 24.01.2013 до контракту № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 надано лише у вигляді сканованої копії /розділ 12 контракту пункт 12.4. передбачає обов'язкове надання оригіналу на протязі 20 робочих днів з дати підписання змін, доповнень, слід зазначити наступне.
Суд зазначає, що як правильно посилається митниця на п. 12.4. такий оригінал надається на протязі 20 робочих днів (тобто не календарних, а робочих днів), то такий оригінал повинен був бути наданий позивачу лише 21.02.2013. В той же час митниця рахувала ненадання оригінал розбіжністю вже 19.02.2013 у зв'язку з чим митницею вже 19.02.2013 був складений та направлений позивачу запит про надання додаткових документів № 24720. При цьому 20.02.2013 митниця вже винесла рішення про коригування митної вартості та картку відмови у митному оформленні. Зазначене свідчить про очевидну протиправність зазначених дій, рішення про коригування митної вартості та картки відмови.
Суд також вважає за необхідно зазначити, що ненадання митниці саме оригіналу додаткового погодження не є розбіжністю в розумінні ч. 3 ст. 53 МК України, так як розбіжністю є протиріччя між певними елементами документів чи між різними документами.
Крім цього, суд зауважує на те, що оригінал додаткового погодження № 1 згідно п. 12.4. контракту повинен був надаватись продавцем покупцю, а не митниці. При цьому ані в контракті, ані в законодавстві не передбачений обов'язок імпортера надати саме оригінал додаткового погодження для визначення митної вартості.
Також слід зазначити, що декларування здійснювалось в електронному вигляді і всі документи надавались позивачем в електронному вигляді.
Відповідно до ст. 257 МК України митна декларація та інші документи, подання яких митним органам передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.
Згідно ч. 2 ст. 264 МК України, на вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати митному органу оригінали зазначених в митній декларації документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.
Отже, якщо у митниці виникли сумніви щодо наявності в ПАТ «Укрграфіт» оригіналів поданих до митного оформлення документів, митниця мала витребувати в ПАТ «Укрграфіт» надання оригіналів саме цих документів, як встановлено положеннями ст. 264 МК України, проте митниця це не зробила (митниця не витребувала у позивача надання саме оригіналу додаткового погодження), і протиправно рахувала ненадання позивачем оригіналу додаткового погодження (при наданні шляхом електронного декларування засвідченої копії зазначеного додаткового погодження) розбіжністю.
Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає протиправним витребування митницею у позивача додаткових документів, протиправним висновок митниці, про наявність розбіжностей, та про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту.
З метою митного оформлення імпортованого товару позивач 20.02.2013 подав до Запорізької митниці в електронному вигляді: вантажну митну декларацію МД-2, якій митницею було присвоєно № 112050000/2013/003390. На підтвердження митної вартості товару позивач надав також митному органу пакет таких документів (цифрові позначення відповідають коду документу в графі № 44 митної декларації) картка обліку особи, що здійснила операцію з товаром (1602); залізничні накладні № 08067378, № 08067379, № 08067380, № 08067381, № 08067382, № 08067383, № 08067386, № 08067387, № 08067388, № 08067389, № 08067390 (2719); інвойси № 2013042 від 11.02.2013, № 2013041 від 11.02.2013 та № 2013040 від 11.02.2013, № 2013039 від 11.02.2013, № 2013038 від 11.02.2013, № 2013035 від 05.02.2013, № 2013034 від 05.02.2013, № 2013033 від 04.02.2013, № 2013032 від 04.02.2013, № 2013031 від 04.02.2013, № 2013030 від 04.02.2013 (3105); контракт № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 (4100); специфікація № 1 від 24.12.2012 до контракту (4103); додаткова угода № 1 від 21.01.2013 до контракту (4103); додаткова угода № 3 від 24.01.2013 до контракту (4103); довідка про декларування валютних цінностей (5090); інформація про радіологічний контроль (5504), відноситься до залізничних накладних (2719); сертифікат про походження товару ЕЕ 177896 від 08.02.2013 (7011), відноситься до інвойсів (3105); паспорти якості товару № 27, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 38, 39 (9000).
На етапі перевірки митної вартості товару інспектор митниці відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим методом у зв'язку з тим, що на його думку, подані декларантом документи містять розбіжності. Як на наявність розбіжностей митний орган зазначає, те, що до митного оформлення було надано сертифікат про походження від 08.02.2013 № ЕЕ 177896, але ідентифікувати його саме для заявленого товару неможливо. У сертифікаті відсутні посилання на рахунок (інвойс), а також на контракт в межах якого здійснюється зовнішньоекономічна операція. Обсяги товару зазначені сертифікаті не відповідають даним, зазначеним у митній декларації.
У зв'язку з цим 20.02.2013 інспектор митної служби направив на адресу позивача запит № 24835 про надання митниці (за наявності) додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації;; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи за бажанням декларанта.
На такий запит декларант відповів, що до митного оформлення товару надані всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, необхідні для здійснення митного оформлення товару відповідно до обраного першого методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту). Витребуваних додаткових документів немає в наявності, тому надати їх неможливо.
За результатами розгляду поданих позивачем документів Запорізькою митницею прийнято рішення № 112050000/2013/000111/2 від 21.02.2013, про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за другорядним методом 2а - за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно наявної у митного органу інформації, декларанту було надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 112050000/2013/00148. 21.02.2013 товар було випущено у вільний обіг за МД-2 № 112050000/2013/003421 від 21.02.2013. Як вбачається з оскаржуваного рішення (графа 33), митний орган дійшов висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки виявлено, що заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, а саме: до митного оформлення було надано сертифікат про походження від 08.02.2013 № ЕЕ 177896, але ідентифікувати його саме для заявленого товару неможливо. У сертифікаті відсутні посилання на рахунок (інвойс), а також на контракт в межах якого здійснюється зовнішньоекономічна операція. Обсяги товару зазначені сертифікаті не відповідають даним, зазначеним у митній декларації. Крім цього, у митного органу наявна інформація щодо митної вартості ідентичних товарів з розрахунку 413 євро 1 тону., що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, заявленої декларантом. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосований через те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно. Декларантом не подано документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант не надав додаткових документів, що були витребувані митницею.
Суд оцінює дії та рішення відповідачів з урахуванням нормативно-правового обґрунтування зазначеного вище та окремо зазначає наступне.
З урахуванням того, що підстави винесення оскаржуваного запиту про надання додаткових документів, рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови є в частині ненадання сертифіката про походження товару є аналогічними попереднім, суд зазначає про їх неправомірність із правових підстав вказаних вище.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що висновок митниці відносно того, що в сертифікаті походження відсутнє посилання на інвойс, а також на контракт в межах якого здійснюється зовнішньоекономічна операція і про те, що обсяги товару зазначені в сертифікаті про походження не відповідають зазначеним у митній декларації, що призводить до неможливості ідентифікувати його саме для заявленого товару - є протиправними та необґрунтованими з огляду на наступне.
По-перше, слід зазначити, що відсутні вимоги законодавства щодо обов'язкового зазначення в сертифікаті походження реквізитів контракту чи інвойсу. За таких обставин твердження митниці про обов'язкове зазначення в сертифікаті походження, що видається Торгово-промисловою палатою Естонії, реквізитів контракту та інвойсу є необґрунтованими. Натомість в сертифікаті походження зазначаються конкретні номери вагонів та грузоотримувач, які повністю співпадають з усіма товаросупровідними документами (в тому числі з контрактом та інвойсом).
По-друге, зазначений сертифікат походження товару (який до речі не є обов'язковим документом для визначення митної вартості з підстав зазначених вище) виданий естонською Торгово-промисловою палатою на замовлення і на адресу виробника VKG OIL AS. При цьому позивач не має жодних договірних відносин виробником товару VKG OIL AS, натомість позивач має договірні відносини з продавцем Фірмою OU LALIBELLOS. Зазначене також підтверджується листом Фірмою OU LALIBELLOS від 01.07.2013 вих. № 07-01. Отже, в сертифікаті походження товару, який видається виробнику VKG OIL AS (графа 1 сертифікату про походження) не можуть зазначатись реквізити контракту між ПАТ «Украграфіт» та Фірмою OU LALIBELLOS. Натомість в сертифікаті походження зазначаються конкретні номери вагонів та грузоотримувач, які повністю співпадають з усіма товаросупровідними документами (в тому числі з контрактом та інвойсом).
Що стосується ідентифікації товару, то зазначена ідентифікації із сертифікатом походження здійснюється і тим, що в графі 2 сертифікату про походження в якості одержувача товару зазначений ПАТ «Украграфіт», а в графі 6 зазначеного сертифікату про походження зазначені конкретні номери вагонів за якими відправляється товар на адресу ПАТ «Украграфіт». Слід зазначити, що митна декларація подавалась на 11 вагонів. При цьому конкретні номери вагонів зазначені в графі 27 залізничних накладних, і ці номери вагонів в усіх 11 залізничних накладних повністю співпадають з номерами вагонів зазначеними з графі 6 сертифіката про походження товару.
Більш цього, в графі 23 залізничних накладних зазначаються реквізити конкретних паспортів якості, які видані виробником VKG OIL AS і які надаються разом з вагонами. При цьому зазначені номери вагонів в усіх 11 паспортах якості повністю співпадають з номерами вагонів, зазначеними в графі 6 сертифіката про походження товару та в графі 27 залізничних накладних. Також, в графі 23 залізничних накладних вказані реквізити інвойсів, інформація в яких повністю співпадає з даними, що містяться в інших товаросупровідних документах (щодо назви, кількості, якості товару, сторін контракту, виробника, країни походження товару, тощо) товару.
За таких обставин, твердження митниці про неможливість ідентифікації товару за сертифікатом про походження є протиправним та необґрунтованим.
Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає протиправним витребування митницею у позивача додаткових документів,, протиправним висновок митниці, про наявність розбіжностей, та про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту.
З метою митного оформлення імпортованого товару позивач 25.02.2013 подав до Запорізької митниці в електронному вигляді: вантажну митну декларацію МД-2, якій митницею було присвоєно № 112050000/2013/003749. На підтвердження митної вартості товару позивач надав також митному органу пакет таких документів (цифрові позначення відповідають коду документу в графі № 44 митної декларації): картка обліку особи, що здійснила операцію з товаром (1602); залізничні накладні № 08067384, № 08067385 (2719); інвойси № 2013036 від 11.02.2013, № 2013037 від 11.02.2013 (3105); контракт № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 (4100); специфікація № 1 від 24.12.2012 до контракту (4103); додаткова угода № 1 від 21.01.2013 до контракту (4103); додаткова угода № 3 від 24.01.2013 до контракту (4103); довідка про декларування валютних цінностей (5090); інформація про радіологічний контроль (5504), відноситься до залізничних накладних (2719); декларації про походження товару (7014), відноситься до інвойсів (3105); паспорти якості товару № 33, 34 (9000).
На етапі перевірки митної вартості товару інспектор митниці відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим методом у зв'язку з тим, що на його думку, подані декларантом документи містять розбіжності, а також документи, які надані до митного оформлення товару (зазначені у ч. 2 ст. 53 МКУ) не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Як на наявність розбіжностей митний орган зазначає, те, що відсутній оригінал сертифікату походження товару (відповідно до додаткової угоди № 3 від 24.01.2013 передбачено його надання протягом 10 календарних днів з дати відвантаження). Дата відвантаження згідно штампу станції відправлення на накладних 12.02.2013.
У зв'язку з цим 25.02.2013 інспектор митної служби направив на адресу позивача запит № 25460 про надання митниці (за наявності) додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи за бажанням декларанта.
На такий запит декларант відповів, що до митного оформлення товару надані всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, необхідні для здійснення митного оформлення товару відповідно до обраного першого методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту). Витребуваних додаткових документів немає в наявності, тому надати їх неможливо.
За результатами розгляду поданих позивачем документів Запорізькою митницею прийнято рішення № 112050000/2013/000127/2 від 26.02.2013, про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за другорядним методом 2а - за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно наявної у митного органу інформації, декларанту було надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 112050000/2013/00164. 26.02.2013 товар було випущено у вільний обіг за МД-2 № 112050000/2013/003833 від 26.02.2013. Як вбачається з оскаржуваного рішення (графа 33), митний орган дійшов висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки встановлено, що документи, надані до митного оформлення товару містять розбіжності (ненадани сертифікат про походження товару) та заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару. У митного органу наявна інформація щодо митної вартості ідентичних товарів з розрахунку 413 євро 1 тону., що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, заявленої декларантом. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосований через те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно. Декларантом не подано документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант не надав додаткових документів, що були витребувані митницею.
Суд оцінює дії та рішення відповідача з урахуванням нормативно-правового обґрунтування зазначеного вище та окремо зазначає наступне.
З урахуванням того, що підстави винесення оскаржуваного запиту про надання додаткових документів, рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови є аналогічними попереднім (ненадання сертифікату про походження), суд зазначає про їх неправомірність із правових підстав вказаних вище.
Що стосується твердження митниці відносно того, що документи, які надані до митного оформлення товару (зазначені у ч. 2 ст. 53 МКУ) не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості суд зазначає наступне.
Митниця в порушення вимог законодавства не зазначила які конкретно документи, що були надані позивачем до митного оформлення не містили всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та які конкретно дані були відсутні в цих документах. В судовому засіданні представник відповідача 1 та відповідача 2 також не зміг пояснити суду зазначені обставини.
За таких обставин суд прийшов до висновку про протиправність та необґрунтованість висновку митниці про те, що документи, які надані до митного оформлення товару (зазначені у ч. 2 ст. 53 МКУ) не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.
Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає протиправним витребування митницею у позивача додаткових документів, протиправним висновок митниці, про наявність розбіжністей, та про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту.
З метою митного оформлення імпортованого товару позивач 03.04.2013 подав до Запорізької митниці в електронному вигляді: вантажну митну декларацію МД-2, якій митницею було присвоєно № 112050000/2013/007324. На підтвердження митної вартості товару позивач надав також митному органу пакет таких документів (цифрові позначення відповідають коду документу в графі № 44 митної декларації): картка обліку особи, що здійснила операцію з товаром (1602); залізничні накладні №№ 08067467, 08067468, 08067469, 08067470, 08067471, 08067472, 08067473, 08067474, (2719); інвойси № 2013043, № 2013044, № 2013045, № 2013046, № 2013047, № 2013048, № 2013049, №2013050 (3105); контракт № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 (4100); специфікація № 1 від 24.12.202 до контракту (4103); додаткова угода № 1 від 21.01.2013 до контракту (4103); додаткова угода № 3 від 24.01.2013 до контракту (4103); довідка про декларування валютних цінностей (5090); інформація про радіологічний контроль (5504), відноситься до залізничних накладних (2719); декларації про походження товару (7014), відносяться до інвойсів (3105); паспорти якості товару № 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52 (9000)
На етапі перевірки митної вартості товару інспектор митниці відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим методом у зв'язку з тим, що на його думку, подані декларантом документи містять розбіжності. Як на наявність розбіжностей митний орган зазначає, що в залізничних накладних № 08067467-08067474 від 25.03.2013 в графі 23 (документи, які прикладаються відправником) зазначено естонську митну декларацію, яку не надано до митного оформлення; умовами зовнішньоекономічного договору № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 (пунктом 6.3.) передбачено надання покупцю оригіналів сертифікатів якості: в наданих до митного оформлення паспортах якості наявне посилання на контракт від 07.03.11 № 83-11, натомість декларування вантажу здійснюється декларантом на підставі зовнішньоекономічного договору № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 посилання на який відсутні в паспортах якості.
У зв'язку з цим 03.04.2013 інспектор митної служби направив на адресу позивача запит № 32282 про надання митниці (за наявності) додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На такий запит декларант відповів, що до митного оформлення товару надані всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, необхідні для здійснення митного оформлення товару відповідно до обраного першого методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту). Витребуваних додаткових документів немає в наявності, тому надати їх неможливо.
За результатами розгляду поданих позивачем документів Запорізькою митницею прийнято рішення № 112050000/2013/000228/2 від 04.04.2013, про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за другорядним методом 2а - за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно наявної у митного органу інформації, декларанту було надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 112050000/2013/00300. 05.04.2013 товар було випущено у вільний обіг за МД-2 № 112050000/2013/007520 від 05.04.2013. Як вбачається з оскаржуваного рішення (графа 33), митний орган дійшов висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки виявлено, що документи, надані до митного оформлення товару містять розбіжності, зазначені вище. У митного органу наявна інформація щодо митної вартості ідентичних товарів з розрахунку 0,52 долара США за 1 кг., що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, заявленої декларантом. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосований через те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно. Декларантом не подано документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант не надав додаткових документів, що були витребувані митницею.
Суд оцінює дії та рішення відповідача з урахуванням нормативно-правового обґрунтування зазначеного вище та окремо зазначає наступне.
Частина 2 ст. 53 Митного Кодексу України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість. Серед зазначеного переліку документів відсутній такий документ як сертифікат про походження та експортна митна декларація.
Відповідно до листа фірми OU LALIBELLOS від 02.07.2013р. вих. № 07-02 естонські митні декларації зазначені в графі 23 залізничних накладних так як вони необхідні для випуску товару з території Естонії і саме тому естонські митні декларації передаються з вагонами. При цьому естонські митні декларації залишаються у естонській митниці на кордоні Естонії. Таким чином, товар надходить в Україну вже без естонської митної декларації. Отже естонські митні декларації відсутні у позивача.
Крім цього, суд зауважує на те, що ані в законодавстві, ані в залізничних накладних не зазначено, що естонські митні декларації повинні надаватись саме митниці. Натомість в залізничних накладних (в графі 23) зазначено лише, що естонські митні декларації надаються з вантажем (для того щоб товар був випущений із території Естонії про що зазначалось вище).
Суд також вважає за необхідно зазначити, що ненадання Запорізькій митниці естонської митної декларації не є розбіжністю в розумінні ч. 3 ст. 53 МК України, так як розбіжністю є протиріччя між певними елементами документів чи між різними документами.
Суд зазначає, що естонські митні декларації не транспортним документом і жодним чином не впливають на визначення транспортних витрат. При цьому варто зазначити, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Зазначене кореспондується з пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. № 3018-VІ, встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією. В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. В даному випадку естонська митна декларація не є обов'язковим та необхідним документом для визначення митної вартості (ч. 2 ст. 53 МК України).
Відносно посилання в паспортах якості на контракт від 07.03.11 № 83-11, при тому, що декларування вантажу здійснюється декларантом на підставі зовнішньоекономічного договору № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012р. - посилання на який відсутні в паспортах якості, слід зазначити наступне.
Частина 2 ст. 53 Митного Кодексу України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість. Серед зазначеного переліку документів відсутній такий документ як паспорт якості. Також, відсутні вимоги законодавства щодо обов'язкового зазначення в паспорті якості реквізитів контракту чи інвойсу. За таких обставин твердження митниці про обов'язкове зазначення в паспорті якості, який видається третьою особою з якою у позивача відсутні договірні є необґрунтованими. Натомість в паспортах якості зазначаються конкретні номери вагонів та грузоотримувач, які повністю співпадають з усіма товаросупровідними документами (в тому числі з контрактом та інвойсом).
У листі фірми OU LALIBELLOS від 01.07.2013 вих. № 07-01 зазначається про те, що в паспортах якості, які видає виробник VKG OIL AS, не можуть зазначатись реквізити (номер, дата, тощо) контракту між ПАТ «Украграфіт» та фірмою OU LALIBELLOS, так як ПАТ «Украграфіт» купує кокс смоляний не у VKG OIL AS , а у OU LALIBELLOS. Отже в паспортах якості, які видаються виробником VKG OIL AS не можуть зазначатись реквізити контракту між ПАТ «Укрграфіт» та OU LALIBELLOS (так як виробник, який видає паспорта якості не має відношення до контракту між ПАТ «Украграфіт» та OU LALIBELLOS і відповідно не має підстав зазначати його у паспортах якості) , так як ПАТ «Украграфіт» не є контрактоутримувачем з виробником VKG OIL AS. При цьому в паспортах якості зазначені реквізити контрактів між VKG OIL AS та OU LALIBELLOS.
Разом з тим, ідентифікацію товару та те, що паспорта якості відносяться саме до ПАТ «Украграфіт» та конкретної партії товару здійснюється тим що: 1) в паспортах якості грузоотримувачем зазначений ПАТ «Украграфіт», м. Запоріжжя; 2) в паспортах якості вказаний конкретний номер вагону, який повністю співпадає з номером вагону, зазначеному у графі 27 залізничних накладних; 3) в графі 6 залізничних накладних вказаний виробник товару; 4) в графі 23 залізничних накладних зазначений номер і дата конкретного паспорту якості, який надається та слідує з конкретною залізничною накладною та конкретним вагоном; 5) в специфікації к контракту та інвойсах зазначений виробник, а в свою чергу конкретні реквізити інвойсів (дата, номер) зазначені в графі 23 залізничних накладних, які ті документи, які відносяться до конкретного вагону.
Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає протиправним витребування митницею у позивача додаткових документів,, протиправним висновок митниці, про наявність розбіжностей, та про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту.
З метою митного оформлення імпортованого товару позивач 10.04.2013 подав до Запорізької митниці в електронному вигляді: вантажну митну декларацію МД-2, якій митницею було присвоєно № 112050000/2013/008038. На підтвердження митної вартості товару позивач надав також митному органу пакет таких документів (цифрові позначення відповідають коду документу в графі № 44 митної декларації): картка обліку особи, що здійснила операцію з товаром (1602); залізнична накладна № 08067500 (2719); інвойс № 2013051А від 31.03.2013 (3105); контракт № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 (4100); додаткові угоди до контракту № 1 від 21.01.2013, № 3 від 24.01.2013, специфікація № 1 від 24.12.2012 (4103); довідка про декларування валютних цінностей (5090); інформація про радіологічний контроль (5504), відноситься до залізничної накладної (2719); інформація про походження товару (7014), відноситься до інвойсу № 2013051А від 31.03.2013 (3105); сертифікат якості товару № 57 від 25.03.2013 (9000).
На етапі перевірки митної вартості товару інспектор митниці відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим методом у зв'язку з тим, що на його думку, подані декларантом документи містять розбіжності, а також документи, які надані до митного оформлення товару (зазначені у ч. 2 ст. 53 МКУ) не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Як на наявність розбіжностей митний орган зазначає, те, що заявлена декларантом митна вартість товару не може бути визнана, оскільки виявлено, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності: у залізничній накладній № 08067500 від 31.03.2013 в графі 23 («документи, які прикладаються відправником»), у переліку товаросупровідних документів міститься естонська митна декларація, яку не надано до митного оформлення; крім цього, умовами зовнішньоекономічного договору № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 (пунктом 6.3) передбачено надання покупцю оригіналів сертифікатів якості. До митного оформлення декларантом було надано паспорт якості від 25.03.2013р. № 57. Зазначений паспорт містить посилання на контракт від 07.03.20111 № 83-11, натомість поставка товару здійснюється в межах умовами зовнішньоекономічного договору № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012. Також рахунок від 31.03.2013 № 2013051, поданий до митного оформлення, містить посилання на контракт, доповнення № 1, додаткова угода № 1, але не містить посилань на додаткову угоду № 3 від 24.01.2013 (до зазначеного контракту). Натомість декларантом у подані митній декларації (графа 44) було вказано контракт, доповнення № 1, додаткова угода № 1 та додаткова угода № 3.
У зв'язку з цим 10.04.2013 інспектор митної служби направив на адресу позивача запит № 33591 про надання митниці (за наявності) додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи за бажанням декларанта.
На такий запит декларант відповів, що до митного оформлення товару надані всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, необхідні для здійснення митного оформлення товару відповідно до обраного першого методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту). Витребуваних додаткових документів немає в наявності, тому надати їх неможливо.
За результатами розгляду поданих позивачем документів Запорізькою митницею прийнято рішення № 112050000/2013/000257/2 від 11.04.2013, про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за другорядним методом 2а - за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно наявної у митного органу інформації, декларанту було надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 112050000/2013/00335. 12.04.2013 товар було випущено у вільний обіг за МД-2 № 112050000/2013/008318 від 12.04.2013. Як вбачається з оскаржуваного рішення (графа 33), митний орган дійшов висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки виявлено, що заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, а саме: у зв'язку за наявністю розбіжностей зазначених в запиті митній від 10.04.2013 № 33591. У митного органу наявна інформація щодо митної вартості ідентичних товарів з розрахунку 413 євро 1 тону., що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, заявленої декларантом. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосований через те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно. Декларантом не подано документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант не надав додаткових документів, що були витребувані митницею.
Суд оцінює дії та рішення відповідача з урахуванням нормативно-правового обґрунтування зазначеного вище та окремо зазначає наступне.
З урахуванням того, що підстави винесення оскаржуваного запиту про надання додаткових документів, рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в частині ненадання естонської митної декларації та зазначення у паспорті якості реквізитів контракту між виробником VKG OIL AS та OU LALIBELLOS є аналогічними попереднім, суд зазначає про їх неправомірність із правових підстав вказаних вище.
Що стосується твердження митниці відносно того, що в інвойсі № 2013051 від 31.03.2013 не зазначено посилання на додаткову угоду № 3 від 24.01.2013, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що у вказаному інвойсі чітко зазначені повні реквізити контракту. При цьому суд зазначає, що всі додаткові угоди є невід'ємними частинами контракту, а тому зазначати їх в інвойсі немає необхідності. Крім цього, згідно норм і вимог офіційно-ділового стилю, зазначивши реквізити контракту цим самим офіційно стверджується, що цей контракт діє в остаточній його редакцій (з урахуванням всіх змін та доповнень). Отже, не зазначення в інвойсі всіх змін до контракту не є розбіжністю.
Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає протиправним витребування митницею у позивача додаткових документів, протиправним висновок митниці, про наявність розбіжностей, та про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту.
З метою митного оформлення імпортованого товару позивач 25.04.2013 подав до Запорізької митниці в електронному вигляді: вантажну митну декларацію МД-2, якій митницею було присвоєно № 112050000/2013/009713. На підтвердження митної вартості товару позивач надав також митному органу пакет таких документів (цифрові позначення відповідають коду документу в графі № 44 митної декларації): картка обліку особи, що здійснила операцію з товаром (1602); залізничні накладні від 14.04.2013 №№ 08067557, 08067558, 08067559, 08067560, від 16.04.2013 №№ 08067561, 08067562, 08067563 (2719); інвойси від 14.04.2013 №№ 2013057, 2013058, 2013059, 2013060, від 15.04.2013 №№ 2013061, 2013062, 2013063 (3105); контракт № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 (4100); додаткові угоди до контракту № 1 від 21.01.2013, № 3 від 24.01.2013, № 4 від 08.04.2013; специфікація № 1 від 24.12.2012 (4103); довідка про декларування валютних цінностей (5090); інформація про радіологічний контроль (5504), відноситься до залізничних накладних (2719); інформація про походження товару (7014), відноситься до інвойсів (3105); паспорти якості товару від 12.04.2013р. №№ 64, 65, 66, 67, 68, 69, 70 (9000).
На етапі перевірки митної вартості товару інспектор митниці відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим методом у зв'язку з тим, що на його думку, подані декларантом документи містять розбіжності, а також документи, які надані до митного оформлення товару (зазначені у ч. 2 ст. 53 МКУ) не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Як на наявність розбіжностей митний орган зазначає, те, що у залізничній накладній № 08067557 від 14.04.2013, № 08067558 від 14.04.2013 № № 08067559 від 14.04.2013 № № 08067560 від 14.04.2013 в графі 23 («документи, які прикладаються відправником»), у переліку товаросупровідних документів міститься естонська митна декларація, яку не надано до митного оформлення. У зв'язку з цим 25.04.2013 інспектор митної служби направив на адресу позивача запит № 36902 про надання митниці (за наявності) додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На такий запит декларант відповів, що до митного оформлення товару надані всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, необхідні для здійснення митного оформлення товару відповідно до обраного першого методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту). Разом з тим, додатково надані висновок Запорізької ТПП про вартісні характеристики товару від 15.04.2013 № 05.6.1/356, акт експертизи Запорізької ТПП від 15.04.2013 № 0-634, а також зазначено, що естонська митна декларація вилучена на кордоні у країні відправника. Щодо надання інших додаткових документів, витребуваних митницею зазначено про те, що зазначених додаткових документів немає в наявності, тому надати їх неможливо та зроблена посилання на лист продавця OU LALIBELLOS від 25.04.2013р. вих. № 04-25.
За результатами розгляду поданих позивачем документів Запорізькою митницею прийнято рішення № 112050000/2013/000324/2 від 29.04.2013р., про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за другорядним методом 2а - за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно наявної у митного органу інформації, декларанту було надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 112050000/2013/00409. 30.04.2013 товар було випущено у вільний обіг за МД-2 № 112050000/2013/010210 від 30.04.2013. Як вбачається з оскаржуваного рішення (графа 33), митний орган дійшов висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Декларант також не надав усіх необхідних документів для підтвердження митної вартості. У митного органу наявна інформація щодо митної вартості ідентичних товарів з розрахунку 413 євро 1 тону., що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, заявленої декларантом. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосований через те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно. Декларантом не подано документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант не надав додаткових документів, що були витребувані митницею.
Суд оцінює дії та рішення відповідача з урахуванням нормативно-правового обґрунтування зазначеного вище та окремо зазначає наступне..
З урахуванням того, що підстави винесення оскаржуваного запиту про надання додаткових документів, рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови є аналогічними попереднім (ненадання естонської митної декларації), суд зазначає про їх неправомірність із правових підстав вказаних вище.
Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає протиправним витребування митницею у позивача додаткових документів,, протиправним висновок митниці, про наявність розбіжностей, та про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту.
З метою митного оформлення імпортованого товару позивач 30.04.2013 подав до Запорізької митниці в електронному вигляді: вантажну митну декларацію МД-2, якій митницею було присвоєно № 112050000/2013/010285. На підтвердження митної вартості товару позивач надав також митному органу пакет таких документів (цифрові позначення відповідають коду документу в графі № 44 митної декларації): картка обліку особи, що здійснила операцію з товаром (1602); залізничні накладні від 14.04.13 №№ 08067552, 08067553, 08067554, 08067555, 080675556 від 19.04.13 №№ 08067564, 08067565, 08067566 (2719); інвойси від 11.04.13 №№ 20130552, 2013053, від 12.04.13 №№ 2013054, 2013055, 2013056, від 17.04.13 №№ 2013064, 2013065, 2013066 (3105); контракт № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 (4100); додаткові угоди до контракту № 1 від 21.01.13, № 3 від 24.01.13, № 4 від 08.04.13, специфікація № 1 від 24.12.2012 (4103); довідка про декларування валютних цінностей (5090); інформація про радіологічний контроль (5504), відноситься до залізничних накладних (2719); інформація про походження товару (7014), відноситься до інвойсів (3105); паспорти якості товару від 10.04.13р. №№ 59,60, 61, 62, 63 від 16.04.13р. №№ 71, 72, 73 (9000).
На етапі перевірки митної вартості товару інспектор митниці відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим методом у зв'язку з тим, що на його думку, подані декларантом документи містять розбіжності, а також документи, які надані до митного оформлення товару (зазначені у ч. 2 ст. 53 МКУ) не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Як на наявність розбіжностей митний орган зазначає, те, що у залізничних накладних в графі 23 («документи, які прикладаються відправником»), у переліку товаросупровідних документів міститься естонська митна декларація, яку не надано до митного оформлення.
У зв'язку з цим 30.04.2013 інспектор митної служби направив на адресу позивача запит № 38096 про надання митниці (за наявності) додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи за бажанням декларанта.
На такий запит декларант відповів, що до митного оформлення товару надані всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, необхідні для здійснення митного оформлення товару відповідно до обраного першого методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту). Разом з тим, додатково надані висновок Запорізької ТПП про вартісні характеристики товару від 15.04.2013 № 05.6.1/356, акт експертизи Запорізької ТПП від 15.04.2013 № 0-634, а також зазначено, що естонська митна декларація вилучена на кордоні у країні відправника. Щодо надання інших додаткових документів, витребуваних митницею зазначено про те, що зазначених додаткових документів немає в наявності, тому надати їх неможливо та зроблена посилання на лист продавця OU LALIBELLOS від 25.04.2013р. вих. № 04-25.
За результатами розгляду поданих позивачем документів Запорізькою митницею прийнято рішення № 112050000/2013/000340/2 від 30.04.2013, про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за другорядним методом 2а - за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно наявної у митного органу інформації, декларанту було надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 112050000/2013/00427. 30.04.2013 товар було випущено у вільний обіг за МД-2 № 112050000/2013/010407 від 30.04.2013. Як вбачається з оскаржуваного рішення (графа 33), митний орган дійшов висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки виявлено, що заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, а саме у залізничних накладних в графі 23 («документи, які прикладаються відправником»), у переліку товаросупровідних документів міститься естонська митна декларація, яку не надано до митного оформлення. У митного органу наявна інформація щодо митної вартості ідентичних товарів з розрахунку 413 євро 1 тону., що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, заявленої декларантом. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосований через те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно. Декларантом не подано документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант не надав додаткових документів, що були витребувані митницею.
Суд оцінює дії та рішення відповідача з урахуванням нормативно-правового обґрунтування зазначеного вище та окремо зазначає наступне.
З урахуванням того, що підстави винесення оскаржуваного запиту про надання додаткових документів, рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови є аналогічними попереднім (ненадання естонської митної декларації), суд зазначає про їх неправомірність із правових підстав вказаних вище.
Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає протиправним витребування митницею у позивача додаткових документів, протиправним висновок митниці, про наявність розбіжностей, та про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту.
З метою митного оформлення імпортованого товару позивач 20.05.2013 подав до Запорізької митниці в електронному вигляді: вантажну митну декларацію МД-2, якій митницею було присвоєно № 112050000/2013/011738. На підтвердження митної вартості товару позивач надав також митному органу пакет таких документів (цифрові позначення відповідають коду документу в графі № 44 митної декларації): картка обліку особи, що здійснила операцію з товаром (1602); залізничні накладні від 08.05.13 №№ 08067577, 08067578, 08067579, 08067580, від 10.05.13 №№ 08067582, 08067583, 08067584, 08067585, 08067586 (2719); інвойси від 02.05.2013р. №№ 2013067, 2013068, 2013069, 2013070, від 09.05.13, №№ 2013071, 2013072, 2013073, 2013074, 2013075 (3105); контракт № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012р. (4100); додаткові угоди до контракту № 1 від 21.01.2013, № 3 від 24.01.2013, № 4 від 08.04.2013, специфікація № 1 від 24.12.2012 (4103); довідка про декларування валютних цінностей (5090); інформація про радіологічний контроль (5504), відноситься до залізничних накладних (2719); інформація про походження товару (7014), відноситься до інвойсів (3105); паспорти якості товару від 30.04.13 №№ 79, 80, 81, 82, від 08.05.13 №№ 83, 84, 85, 86, 87 (9000).
На етапі перевірки митної вартості товару інспектор митниці відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим методом у зв'язку з тим, що на його думку, подані декларантом документи містять розбіжності, а також документи, які надані до митного оформлення товару (зазначені у ч. 2 ст. 53 МКУ) не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Як на наявність розбіжностей митний орган зазначає, те, що у залізничних накладних № 08067577-08067580 від 08.05.2013, № 08067582-08067586 від 10.05.2013р. в графі 23 («документи, які прикладаються відправником»), у переліку товаросупровідних документів міститься естонська митна декларація, яку не надано до митного оформлення, а також те, що умовами зовнішньоекономічного контракту № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 (пунктом 6.3.) передбачено надання покупцю оригіналів сертифікатів якості, але ідентифікувати надані до митного оформлення паспорті якості саме для заявленого товару неможливо оскільки в наданих до митного оформлення паспортах відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 згідно якого здійснюється декларування вантажу.
У зв'язку з цим 20.05.2013 інспектор митної служби направив на адресу позивача запит № 41077 про надання митниці (за наявності) додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи за бажанням декларанта.
На такий запит декларант відповів, що до митного оформлення товару надані всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, необхідні для здійснення митного оформлення товару відповідно до обраного першого методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту). Разом з тим, додатково надані висновок Запорізької ТПП про вартісні характеристики товару від 15.04.2013 № 05.6.1/356, акт експертизи Запорізької ТПП від 15.04.2013 № 0-634, а також зазначено, що естонська митна декларація вилучена на кордоні у країні відправника. Щодо надання інших додаткових документів, витребуваних митницею зазначено про те, що зазначених додаткових документів немає в наявності, тому надати їх неможливо та зроблена посилання на лист продавця OU LALIBELLOS від 25.04.2013 вих. № 04-25.
За результатами розгляду поданих позивачем документів Запорізькою митницею прийнято рішення № 112050000/2013/000406/2 від 21.05.2013, про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за другорядним методом 2а - за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно наявної у митного органу інформації, декларанту було надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 112050000/2013/00518. 21.05.2013 товар було випущено у вільний обіг за МД-2 № 112050000/2013/011879 від 21.05.2013. Як вбачається з оскаржуваного рішення (графа 33), митний орган дійшов висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки виявлено, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності, зазначені вище. У митного органу наявна інформація щодо митної вартості ідентичних товарів з розрахунку 413 євро 1 тону., що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, заявленої декларантом. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосований через те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно. Декларантом не подано документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант не надав додаткових документів, що були витребувані митницею.
Суд оцінює дії та рішення відповідача з урахуванням нормативно-правового обґрунтування зазначеного вище та окремо зазначає наступне.
З урахуванням того, що підстави винесення оскаржуваного запиту про надання додаткових документів, рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови є аналогічними попереднім (ненадання естонської митної декларації та щодо зазначення в паспортах якості реквізитів контракту), суд зазначає про їх неправомірність із правових підстав вказаних вище.
Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає протиправним витребування митницею у позивача додаткових документів,, протиправним висновок митниці, про наявність розбіжностей, та про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту.
З метою митного оформлення імпортованого товару позивач 23.05.2013 подав до Запорізької митниці в електронному вигляді: вантажну митну декларацію МД-2, якій митницею було присвоєно № 112050000/2013/012167. На підтвердження митної вартості товару позивач надав також митному органу пакет таких документів (цифрові позначення відповідають коду документу в графі № 44 митної декларації): картка обліку особи, що здійснила операцію з товаром (1602); залізничні накладні від 13.05.2013 №№ 08067587, 08067588 (2719); інвойси від 10.05.2013р. №№ 2013076, 2013077 (3105); контракт № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 (4100); додаткові угоди до контракту № 1 від 21.01.13, № 3 від 24.01.13, № 4 від 08.04.13 (4103); специфікація № 1 від 24.12.2012 (4103); довідка про декларування валютних цінностей (5090); інформація про радіологічний контроль (5504), відноситься до залізничних накладних (2719); інформація про походження товару (7014), відноситься до інвойсів (3105); паспорти якості товару від 09.05.2013 №№ 88, 89 (9000).
На етапі перевірки митної вартості товару інспектор митниці відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим методом у зв'язку з тим, що на його думку, подані декларантом документи містять розбіжності, а також документи, які надані до митного оформлення товару (зазначені у ч. 2 ст. 53 МКУ) не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Як на наявність розбіжностей митний орган зазначає, те, що у залізничних накладних № 08067587-08067588 від 13.05.2013 в графі 23 («документи, які прикладаються відправником»), у переліку товаросупровідних документів міститься естонська митна декларація, яку не надано до митного оформлення, а також те, що умовами зовнішньоекономічного контракту № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 (пунктом 6.3.) передбачено надання покупцю оригіналів сертифікатів якості, але ідентифікувати надані до митного оформлення паспорті якості саме для заявленого товару неможливо оскільки в наданих до митного оформлення паспортах відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 згідно якого здійснюється декларування вантажу.
У зв'язку з цим 23.05.2013 інспектор митної служби направив на адресу позивача запит № 41918 про надання митниці (за наявності) додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи за бажанням декларанта.
На такий запит декларант відповів, що до митного оформлення товару надані всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, необхідні для здійснення митного оформлення товару відповідно до обраного першого методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту). Разом з тим, додатково надані висновок Запорізької ТПП про вартісні характеристики товару від 15.04.2013 № 05.6.1/356, акт експертизи Запорізької ТПП від 15.04.2013 № 0-634, а також зазначено, що естонська митна декларація вилучена на кордоні у країні відправника. Щодо надання інших додаткових документів, витребуваних митницею зазначено про те, що зазначених додаткових документів немає в наявності, тому надати їх неможливо та зроблена посилання на лист продавця OU LALIBELLOS від 25.04.2013 вих. № 04-25.
За результатами розгляду поданих позивачем документів Запорізькою митницею прийнято рішення № 112050000/2013/000416/2 від 24.05.2013, про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за другорядним методом 2а - за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно наявної у митного органу інформації, декларанту було надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 112050000/2013/00528. 24.05.2013 товар було випущено у вільний обіг за МД-2 № 112050000/2013/012302 від 24.05.2013. Як вбачається з оскаржуваного рішення (графа 33), митний орган дійшов висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки виявлено, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності, зазначені вище. У митного органу наявна інформація щодо митної вартості ідентичних товарів з розрахунку 413 євро 1 тону., що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, заявленої декларантом. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосований через те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно. Декларантом не подано документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант не надав додаткових документів, що були витребувані митницею.
Суд оцінює дії та рішення відповідача з урахуванням нормативно-правового обґрунтування зазначеного вище та окремо зазначає наступне
З урахуванням того, що підстави винесення оскаржуваного запиту про надання додаткових документів, рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови є аналогічними попереднім (ненадання естонської митної декларації та щодо зазначення в паспортах якості реквізитів контракту), суд зазначає про їх неправомірність із правових підстав вказаних вище.
Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає протиправним витребування митницею у позивача додаткових документів,, протиправним висновок митниці, про наявність розбіжностей, та про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту.
З метою митного оформлення імпортованого товару позивач 27.05.2013 подав до Запорізької митниці в електронному вигляді: вантажну митну декларацію МД-2, якій митницею було присвоєно № 112050000/2013/012505. На підтвердження митної вартості товару позивач надав також митному органу пакет таких документів (цифрові позначення відповідають коду документу в графі № 44 митної декларації): картка обліку особи, що здійснила операцію з товаром (1602); залізничні накладні від 13.05.13 №№ 08067589, 08067590 (2719); інвойси від 13.05.2013 №№ 2013078, 2013079 (3105); контракт № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 (4100); додаткові угоди до контракту № 1 від 21.01.13р., № 3 від 24.01.13, № 4 від 08.04.13, специфікація № 1 від 24.12.2012 (4103); довідка про декларування валютних цінностей (5090); інформація про радіологічний контроль (5504), відноситься до залізничних накладних (2719); інформація про походження товару (7014), відноситься до інвойсів (3105); паспорти якості товару від 10.05.2013 №№ 90, 91 (9000).
На етапі перевірки митної вартості товару інспектор митниці відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим методом у зв'язку з тим, що на його думку, подані декларантом документи містять розбіжності, а також документи, які надані до митного оформлення товару (зазначені у ч. 2 ст. 53 МКУ) не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Як на наявність розбіжностей митний орган зазначає, те, що у залізничних накладних № 080675879 та № 8067590 від 13.05.2013 в графі 23 («документи, які прикладаються відправником»), у переліку товаросупровідних документів міститься естонська митна декларація, яку не надано до митного оформлення, а також те, що умовами зовнішньоекономічного контракту № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 (пунктом 6.3.) передбачено надання покупцю оригіналів сертифікатів якості, але ідентифікувати надані до митного оформлення паспорті якості саме для заявленого товару неможливо оскільки в наданих до митного оформлення паспортах відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 згідно якого здійснюється декларування вантажу, крім цього відсутній оригінал сертифіката походження товару(відповідно до додаткової угоди № 3 від 24.01.2013, передбачено його надання протягом 10 календарних днів з дати відвантаження).
У зв'язку з цим 27.05.2013 інспектор митної служби направив на адресу позивача запит № 42531 про надання митниці (за наявності) додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи за бажанням декларанта.
На такий запит декларант відповів, що до митного оформлення товару надані всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, необхідні для здійснення митного оформлення товару відповідно до обраного першого методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту). Разом з тим, додатково надані висновок Запорізької ТПП про вартісні характеристики товару від 15.04.2013 № 05.6.1/356, акт експертизи Запорізької ТПП від 15.04.2013 № 0-634, а також зазначено, що естонська митна декларація вилучена на кордоні у країні відправника.. Щодо надання інших додаткових документів, витребуваних митницею зазначено про те, що зазначених додаткових документів немає в наявності, тому надати їх неможливо та зроблена посилання на лист продавця OU LALIBELLOS від 25.04.2013 вих. № 04-25.
За результатами розгляду поданих позивачем документів Запорізькою митницею прийнято рішення № 112050000/2013/000422/2 від 28.05.2013, про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за другорядним методом 2а - за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно наявної у митного органу інформації, декларанту було надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 112050000/2013/00535. 28.05.2013 товар було випущено у вільний обіг за МД-2 № 112050000/2013/012701 від 28.05.2013. Як вбачається з оскаржуваного рішення (графа 33), митний орган дійшов висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки виявлено, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності, зазначені вище. У митного органу наявна інформація щодо митної вартості ідентичних товарів з розрахунку 413 євро 1 тону., що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, заявленої декларантом. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосований через те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно. Декларантом не подано документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант не надав додаткових документів, що були витребувані митницею.
Суд оцінює дії та рішення відповідача з урахуванням нормативно-правового обґрунтування зазначеного вище та окремо зазначає наступне
З урахуванням того, що підстави винесення оскаржуваного запиту про надання додаткових документів, рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови є аналогічними попереднім (ненадання естонської митної декларації, ненадання сертифікату походження та щодо зазначення в паспортах якості реквізитів контракту), суд зазначає про їх неправомірність із правових підстав вказаних вище.
Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає протиправним витребування митницею у позивача додаткових документів,, протиправним висновок митниці, про наявність розбіжностей, та про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту.
З метою митного оформлення імпортованого товару позивач 04.06.2013 подав до Запорізької митниці в електронному вигляді: вантажну митну декларацію МД-2, якій митницею було присвоєно № 112050000/2013/013474. На підтвердження митної вартості товару позивач надав також митному органу пакет таких документів (цифрові позначення відповідають коду документу в графі № 44 митної декларації): картка обліку особи, що здійснила операцію з товаром (1602); залізничні накладні від 24.05.2013 №№ 08067597, 08067598, 08067599, 08067600 та № 08067601 від 30.05.2013 (2719); інвойси від 22.05.2013 №№ 2013080, 2013081, 2013082, 2013083 та № 2013084 від 23.05.2013 (3105); контракт № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 (4100); додаткові угоди до контракту № 1 від 21.01.13р., № 3 від 24.01.13, № 4 від 08.04.13р. (4103); специфікація № 1 від 24.12.2012 (4103); довідка про декларування валютних цінностей (5090); інформація про радіологічний контроль (5504), відноситься до залізничних накладних (2719); інформація про походження товару (7014), відноситься до інвойсів (3105); паспорти якості товару від 21.05.2013 №№ 92, 93, 94, 95, та № 96 від 22.05.2013 (9000).
На етапі перевірки митної вартості товару інспектор митниці відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим методом у зв'язку з тим, що на його думку, подані декларантом документи містять розбіжності, а також документи, які надані до митного оформлення товару (зазначені у ч. 2 ст. 53 МКУ) не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Як на наявність розбіжностей митний орган зазначає, те, що у залізничних накладних № 080675970 - № 080675601 від 24.05.2013 в графі 23 («документи, які прикладаються відправником»), у переліку товаросупровідних документів міститься естонська митна декларація, яку не надано до митного оформлення, а також те, що умовами зовнішньоекономічного контракту № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 (пунктом 6.3.) передбачено надання покупцю оригіналів сертифікатів якості, але ідентифікувати надані до митного оформлення паспорті якості саме для заявленого товару неможливо оскільки в наданих до митного оформлення паспортах відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт № 804/1323-818/32775/34 від 24.12.2012 згідно якого здійснюється декларування вантажу; крім цього відсутній оригінал сертифікату походження (відповідно до додаткової угоди № 3 від 24.01.2013 передбачено його надання покупцю протягом 10 календарних днів з дати відвантаження), а також в інвойсах № 2013080-2013084 від 22.05.2013 зазначено умови поставки DAF, але не зазначено конкретного пункту поставки.
У зв'язку з цим 04.06.2013 інспектор митної служби направив на адресу позивача запит № 44616 про надання митниці (за наявності) додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи за бажанням декларанта.
На такий запит декларант відповів, що до митного оформлення товару надані всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, необхідні для здійснення митного оформлення товару відповідно до обраного першого методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту). Разом з тим, додатково надані висновок Запорізької ТПП про вартісні характеристики товару від 15.04.2013 № 05.6.1/356, акт експертизи Запорізької ТПП від 15.04.2013 № 0-634; а також зазначено, що естонська митна декларація вилучена на кордоні у країні відправника. Щодо надання інших додаткових документів, витребуваних митницею зазначено про те, що зазначених додаткових документів немає в наявності, тому надати їх неможливо та зроблена посилання на лист продавця OU LALIBELLOS від 25.04.2013 вих. № 04-25. За результатами розгляду поданих позивачем документів Запорізькою митницею прийнято рішення № 112050000/2013/000461/2 від 04.06.2013р., про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за другорядним методом 2а - за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно наявної у митного органу інформації, декларанту було надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 112050000/2013/00581. 04.06.2013 товар було випущено у вільний обіг за МД-2 № 112050000/2013/013579 від 04.06.2013.
Як вбачається з оскаржуваного рішення (графа 33), митний орган дійшов висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки виявлено, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності, зазначені вище. У митного органу наявна інформація щодо митної вартості ідентичних товарів з розрахунку 413 євро 1 тону., що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, заявленої декларантом. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосований через те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно. Декларантом не подано документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант не надав додаткових документів, що були витребувані митницею.
Суд оцінює дії та рішення відповідача з урахуванням нормативно-правового обґрунтування викладеного вище.
З урахуванням того, що підстави винесення оскаржуваного запиту про надання додаткових документів, рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови є аналогічними попереднім в частині ненадання естонської митної декларації, ненадання сертифіката про походження та щодо зазначення в паспортах якості реквізитів контракт, суд зазначає про їх неправомірність із правових підстав вказаних вище.
Відносно не зазначення саме в інвойсах конкретного пункту поставки (а зазначення його в інших товаросупровідних документах) суд зазначає наступне. В інвойсах зазначено умови поставки DAF - кордон України, при цьому в інвойсах відсутня така графа як «пункт поставки». Суд зазначає, що, законодавством не встановлена форма інвойсу та порядок його заповнення, а також відсутні імперативні законодавчі вимоги щодо обов'язкового зазначення саме в інвойсі пункту поставки. Натомість в зазначених інвойсах вказаний номер конкретної залізничної накладної та номер конкретного вагону. Так в інвойсі № 2013080 від 22.05.2013 вказаний номер залізничної накладної, а саме: № 08067597 та номер вагону, а саме: № 66977141. В інвойсі № 2013081 від 22.05.2013 вказаний номер залізничної накладної, а саме: № 08067598 та номер вагону, а саме: 67615112. В інвойсі № 2013082 від 22.05.2013 вказаний номер залізничної накладної, а саме: № 08067599 та номер вагону, а саме: 66979386. В інвойсі № 2013083 від 22.05.2013 вказаний номер залізничної накладної, а саме: № 08067600 та номер вагону, а саме: 66879669. В інвойсі № 2013084 від 22.05.2013 вказаний номер залізничної накладної, а саме: № 08067601 та номер вагону, а саме: 66847922. При цьому в графі 7 залізничних накладних «пригордонні станції переходу» зазначена конкретна прикордонна станція переходу, в графі 8 залізничної накладної «залізниці та станція призначення» вказана конкретна залізниця та станція призначення. Більш цього, в залізничних накладних в графі 27 зазначається також номер конкретного вагону, який збігається із номерами вагонів, зазначеними в інвойсах. Крім цього в графі 23 залізничних накладних вказані конкретні реквізити інвойсів. Все це надає можливість однозначно ідентифікувати конкретну партію товару, зазначену в інвойсі до конкретного вагону і конкретної залізничної накладної в якій в графі 7 чітко зазначена прикордонна станція переходу.
Суд також зазначає, що в оскаржуваном рішенні про коригуванні митної вартості в графі 15 «умови поставки» митниця самостійно чітко написала «DAF UA Коростень», що свідчить про те, що визначення пункту поставки є зрозумілим для митниці. Крім цього, всі попередні інвойси, які приймались митницею та за якими здійснювалось митне оформлення за цим це контрактом також не містили вказівку на пункт поставки.
Суд також вважає за необхідно зазначити, що не зазначення в інвойсах конкретного пункту поставки (а зазначення його в інших товаросупровідних документах) не є розбіжністю в розумінні ч. 3 ст. 53 МК України, так як розбіжністю є протиріччя між певними елементами документів чи між різними документами.
Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає протиправним витребування митницею у позивача додаткових документів, протиправним висновок митниці, про наявність розбіжностей, та про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту.
Поряд з обумовленим, зі змісту наданих позивачем документів вбачається, що всі відомості, необхідні для перевірки числового значення складових митної вартості, наявні.
А відтак, відповідач під час розгляду справи не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження того, що подані декларантом документи не містили відомостей на підтвердження числових значень митної вартості, декларант неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
В даній справі судом також не встановлено існування яких-небудь обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
З огляду на це суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про визнання протиправними дії Запорізької митниці Державної митної служби України щодо направлення запитів про надання додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення, про визнання протиправними та скасування рішень Запорізької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів суд зазначає наступне.
У відповідності з п. 1 Розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 за № 1097/14364), для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Тобто, цей порядок передбачає самостійне добровільне звернення суб'єкта господарювання з заявою для повернення помилково та/або надмірно сплачених коштів. Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, можливе ініціювання проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.
Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (далі - пакет документів на повернення коштів). Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.
Висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.
Судом з пояснень представників сторін встановлено, що позивач не звертався до митного органу із заявою про повернення з Державного бюджету України коштів. Відтак вимога позивача про повернення з Державного бюджету України суми надмірно сплачених коштів є такою, що заявлена передчасно.
Поряд з обумовленим, суд з метою повного захисту прав та інтересів позивача вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача 2 в установленому законодавством порядку скласти та направити органу Державного казначейства України висновок про повернення публічному акціонерному товариству «Український графіт» з Державного бюджету України надмірно сплачених платежів у розмірі 1 100 193,25 грн., зокрема, за наявності заяви платника податків.
В позовних вимогах про зобов'язання відповідачів прийняти письмове рішення про визнання митної вартості суд відмовляє, оскільки, по-перше, права позивача в даному випадку вже поновлені судом шляхом скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмов; по-друге, нормативно не визначений обов'язок митниці в такому випадку приймати рішення про визначення митної вартості товару за основним методом.
Посилання позивача на положення ч. 3 ст.52, ч. 3 ст. 54 та ч. 9 ст. 55 МК України суд вважає безпідставними, оскільки останні не встановлюють такого обов'язку митниці, регулюють діяльність митного органу на певному етапі митного оформлення товару, а не після звернення декларанта із позовом до суду.
Стосовно позовної вимоги про вчинення всіх необхідних дій та формальностей, що пов'язані з визнанням митницею митної вартості товарів, а саме внесення відомостей та інформації про прийняте рішення щодо визнання митної вартості товару до цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, до Автоматизована система аналізу та управління ризиками Державної митної служби України слід зазначити наступне.
Позивач в обґрунтування позову в цій частині посилається на положення, зокрема, ст.ст. 31-35, 59, 60 , ч. 4 ст. 337, 361-363 Митного Кодексу України, Наказом Міністерства фінансів України № 597 від 24.05.2012р. «Про затвердження Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України», зареєстрований в Мінюсті за № 882/21194 від 01.06.2012р., Наказом Мінфіна № 598 от 24.05.2012р. «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого в Мінюсті за № 883/21195 (зокрема, в графі 1, 4а,33 тощо), тощо.
При цьому, як вірно зазначає сам позивач у поясненнях, прийняття рішення про визнання митної вартості призводить до одночасного імперативного обов'язку митниці (без будь-якого адміністративного розсуду) вчинити похідні від цього дії, а саме: внести відповідні відомості до та інформацію до цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, до Автоматизована система аналізу та управління ризиками Державної митної служби України.
Оскільки, суд у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідачів прийняти рішення про визначення митної вартості товарів за основним методом відмовив, у задоволенні позову в частині зобов'язання вчинення всіх необхідних формальностей також слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Конструкція вказаної правової норми свідчить про те, що це є правом суду, а не імперативним обов'язком.
З огляду на обставини справи, суд не вбачає підстав в даному випадку для застосування ст. 267 КАС України.
Крім того, гарантія виконання судового рішення забезпечується також положеннями ст. 14 КАС України, відповідно до якої постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Таким чином, у задоволенні позову в цій частині суд також відмовляє.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Український графіт» до Запорізької митниці Державної митної служби України, Запорізької митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби у Запорізькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Запорізької митниці Державної митної служби України щодо направлення запитів про надання додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення: № 22923 від 06.02.2013, № 23591 від 12.02.2013, № 24720 від 19.02.2013, № 24835 від 20.02.2013, № 25460 від 25.02.2013, № 32282 від 03.04.2013, № 33591 від 10.04.2013, № 36902 від 25.04.2013, № 38096 від 30.04.2013, № 41077 від 20.05.2013, № 41918 від 23.05.2013, № 42531 від 27.05.2013, № 44616 від 04.06.2013.
Визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів: № 112050000/2013/000077/2 від 11.02.2013, № 112050000/2013/000085/2 від 12.02.2013, № 112050000/2013/000109/2 від 20.02.2013, № 112050000/2013/000111/2 від 21.02.2013, № 112050000/2013/000127/2 від 26.02.2013, № 112050000/2013/000228/2 від 04.04.2013, № 112050000/2013/000257/2 від 11.04.2013, № 112050000/2013/000324/2 від 29.04.2013, № 112050000/2013/000340/2 від 30.04.2013, № 112050000/2013/000406/2 від 21.05.2013, № 112050000/2013/000416/2 від 24.05.2013, № 112050000/2013/000422/2 від 28.05.2013, № 112050000/2013/000461/2 від 04.06.2013.
Визнати протиправними та скасувати картки відмови Запорізької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: № 112050000/2013/00108, № 112050000/2013/00117, № 112050000/2013/00146, № 112050000/2013/00148, № 112050000/2013/00335, № 112050000/2013/00300, № 112050000/2013/00164, № 112050000/2013/00409, № 112050000/2013/00427, № 112050000/2013/00518, № 112050000/2013/00528, № 112050000/2013/00535, № 112050000/2013/00581.
Зобов'язати Запорізьку митницю Міндоходів в установленому законом порядку скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України в Запорізькій області висновок про повернення Публічному акціонерному товариству «Український графіт» з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів в сумі 1 100 193,25 грн. (один мільйон сто тисяч сто дев'яносто три грн. 25 коп.).
В решті позовних вимог відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Український графіт» 2294 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.Я. Максименко
Судове рішення № 33283456, Запорізький окружний адміністративний суд було прийнято 14.08.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 808/5420/13-а. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:
YouScore
API для автоматизації перевірок контрагентів
YC.Market
Пошук клієнтів, партнерів та постачальників
YC World
Пошук, побудова та візуалізація міжнародних звʼязків
YC Academy
Міжнародна спільнота комплаєнс-офіцерів
Консультативний висновок
Письмовий висновок по компанії або ФОП
Розширення
Firefox, Google Chrome
YouScore
API для автоматизації перевірок контрагентів
YC.Market
Пошук клієнтів, партнерів та постачальників
YC World
Пошук, побудова та візуалізація міжнародних звʼязків
YC Academy
Міжнародна спільнота комплаєнс-офіцерів
Консультативний висновок
Письмовий висновок по компанії або ФОП
Розширення
Firefox, Google Chrome