Ухвала суду № 33282666, 27.08.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1інстанції Копилова Л.В.

Категорія 57 Доповідач Ігнатоля Т.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.,

суддів Мальцевої Є.Є., Сорока Г.П.,

при секретарі Бєльченко Б.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за поданням державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області (далі Орджонікідзевського відділу ДВС Маріупольського МУЮ) Москалюк О.О. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 24 травня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

22 травня 2013 року державний виконавець Орджонікідзевського відділу ДВС Маріупольського МУЮ Москалюк О.О. (далі - державний виконавець) звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України, посилаючись на те, що на виконанні у Орджонікідзевському ВДВС Маріупольського МУЮ перебуває зведене виконавче провадження про стягнення з боржника на користь держави, ПАТ КБ «Приват Банк», ПАТ «Альфа - Банк» заборгованості на загальну суму 123 959,80 грн., та на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості на суму 42 992,21 доларів США. Разом із заявою про відкриття виконавчого провадження стягувачі просили обмежити боржника у праві виїзду за межі України до виконання боржником своїх зобов'язань. За викликами до відділу боржник не з»являється, добровільно борги не погашає.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду Донецької області від 24 травня 2013 року подання державного виконавця Москалюк О.О. Орджонікідзевського ВДВС Маріупольського МУЮ задоволено.

Тимчасово обмежено боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань по зведеному виконавчому провадженню №35420913 про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави, ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості на загальну суму 123 959,80 грн. та на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості на суму 42992,21 дол. США.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні подання державного виконавця, посилаючись на те, що зазначене рішення суду його права, оскільки він не порушує національну або суспільну безпеку, свої боргові зобов'язання виконує, щомісячно сплачуючи заборгованість.

Представники Орджонікідзевського відділу ДВС МУЮ - Москалюк О.О., ПАТ КБ « Приат Банк» - Шишелова Н.В., Маріупольської об»єднаної податкової інспекції - Подопригора В.В., ПАТ «ПУМБ» - Маштаков С.А. в судове засідання апеляційного суду не з»явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи. Тому, відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України справа розглянута у відсутність не з»явившихся осіб.

ОСОБА_3 подав заяву про розгляд справи у його відсутність, за участю його представника ОСОБА_7

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7, яка підтримала доводи скарги та просила її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги і письмові заперечення проти них Орджонікідзевського відділу ДВС МУЮ, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно вимог ст.312 ЦПК України розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд: 1) відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без зміни, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону; 2) змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування; 3) скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Як вбачається з подання державного виконавця та доданих до нього матеріалів, на виконанні Орджонікідзевського ДВС МУЮ знаходиться зведене виконавче провадження №35420913 з примусового виконання виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів на загальну суму 126 959,80 грв. та 42 992,21 доларів США.

Зокрема, за виконавчими листами №6-1416/12 від 6 лютого 2012 року про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ПАТ «Альфа Банк» -104 447,42 грв. та з ОСОБА_3 - 2,83 грв. і 10,00 грв.( а.с. 3-4).

За виконавчими листами №2/265/53/2013 від 31 січня 2013 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ « ПУМБ» 42 992,21 доларів США та 3219,00 грв. (а.с.5,6).

За виконавчими листами №2-2878/11 від 13 грудня 2011 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Приват Банк» 331,25 грв. та 21 124,78 грв ( а.с. 7,8).

За виконавчим листом 2-326/11 від 12 грудня 2011 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк» 1043,52 грв. ( а.с. 9).

20 листопада 2012 року, 07 лютого 2013 року та 22 березня 2013 року державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень ( а.с. 10-13).

В поданні державним виконавцем зазначено, що копії постанов про відкриття виконавчого провадження надсилалися рекомендованими листами з повідомленням про вручення боржнику. Між тим, в доданих матеріалах такі дані відсутні. На а.с.21 міститься копія поштового повідомлення від 18 квітня 2013 року з відміткою про вручення боржнику, але зробити висновок про те, що було вручено неможливо.

В оскаржуваній ухвалі суд перелічив дії державного виконавця щодо виконання виконавчих листів. Зокрема, 7 лютого 2013 року за заявою стягувача державним виконавцем накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

18 лютого 2013 року державним виконавцем було направлено запит до ДПС України. Згідно відповіді з ДПС України інформація стосовно джерел отримання доходів відсутня.

18 лютого2013 року державним виконавцем був направлений запит до Держземагенства у м. Донецької області. За боржником зареєстрована земельна ділянка, на яку 13 вересня 2012 року державним виконавцем накладено арешт.

27 лютого 2013 року державним виконавцем здійснений вихід до адреси боржника. Згідно акту державного виконавця боржник за адресою: АДРЕСА_1 не проживає, мешкає за адресою: АДРЕСА_2, майна, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено. Вищевказаний акт складений у присутності боржника ОСОБА_3

02 квітня 2013 року на підставі ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про розшук транспортного засобу, зареєстрованого за боржником.

20 травня 2013 року державним виконавцем направлено запит до Державної реєстраційної служби Маріупольського МУЮ.

Згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, все нерухоме майно боржника обтяжено.

Задовольняючи подання державного виконавця, суд перерахувавши дії державного виконавця по виконанню вищезазначених виконавчих листів, зазначив в ухвалі про можливість тимчасового обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України, не обґрунтувавши прийнятого рішення.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця.

За змістом п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ч. 2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов»язання до виконання зобов»язань, або розв»язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов»язань заставою.

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, наведених в листі від 01 лютого 2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.

У зв'язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону N 606-XIV, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі, про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

Як вбачається зі справи, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду Орджонікідзевський відділ ДВС не надав доказів на підтвердження того, що боржник ухиляється від виконання своїх боргових зобов»язань, що йому відомо про накладення арешту на земельну ділянку, про оголошення транспортних засобів в розшук і він перешкоджає виконанню рішень.

Матеріали справи не містять даних про належне повідомлення боржника про необхідність явки до відділу ДВС.

Згідно довідки ПАТ «Альфа Банк» від 16 липня 2013 року, станом на 15 липня 2013 року, за кредитним договором від 27 вересня 2007 року у ОСОБА_3 існує заборгованість в сумі 10 905,72 грв.

Згідно квитанцій від 31 травня 2013 року №№ 8453605,84563658 ОСОБА_3 перераховано на рахунок Донецького обласного УП « Державний ощадний банк» заборгованість в розмірі 500 грв. та від 29 липня 2013 року №№ 91879306, 91879064 ним перераховано 400 грв.

Згідно з текстом рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 31 січня 2013 року, яке набрало чинності, вбачається, що на виконання кредитних зобов»язань перед ПАТ «ПУМБ» для реалізації ОСОБА_3 було передано автомобіль марки «Мазда», 2007 року випуску. Однак, коштів, які надійшли від реалізації вказаного автомобіля було недостатньо для погашення заборгованості. Сума боргу була погашена частково у розмірі 109 042,79 грв., які буди зараховані 26 січня 2012 року на погашення відсотків за користування кредитом та пені. Проте, зазначеної суми не вистачило для погашення кредиту в повному обсязі, що змусило стягувача звернутися до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 додатково 43 243,70 доларів США.

Колегія суддів вважає, що вказані обставини не можуть свідчити про свідому бездіяльність боржника та ухилення його від виконання боргових зобов»язань. До того ж, колегія суддів вважає, що за наявності у ОСОБА_3 майна, про яке відомо державному виконавцю, зокрема, земельної ділянки, виконавчою службою не виконані всі, передбачені ст.32 Закону України, заходи щодо примусового виконання рішень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що державним виконавцем не доведено, що боржник утримується від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; що він не з»являвся до відділу ДВС за викликом державного виконавця; що він приховує будь - яке майно, яким володіє та не надає достовірних відомостей про свої доходи.

Крім того, з пояснень представника боржника ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_3 для своєчасного погашення кредиту необхідно регулярний і стабільний дохід, для отримання якого він має невеликий бізнес. Для закупівлі товару, йому необхідно виїжджати за межі України, що є неможливим у зв»язку з тим, що його обмежено у праві виїзду за кордон. Оскільки він має в Україні родину, житло і роботу, намірів виїздити на постійне місце проживання в іншу країну у нього немає, але в Арменії у нього знаходиться будинок, який він має намір продати, Щоб розрахуватися з боргами. Однак, це є неможливим у зв»язку з прийняттям судом оскаржуваного рішення.

Зазначені обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, оскільки не були з»ясовані, що призвело до помилкового висновку про ухилення боржника від виконання зобов'язань.

Таким чином, колегія вважає, що ухвала суду щодо тимчасового обмеження ОСОБА_3 на виїзд за межі України не відповідає нормам матеріального права та постановлена з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому вона підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні подання Орджонікідзевського відділу ДВС МУЮ.

Керуючись ст.ст. 307,312 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 24 травня 2013 року скасувати.

У задоволенні подання Орджонікідзевського відділу ДВС Маріупольського МУЮ про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді