Рішення № 33282184, 28.08.2013, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр. Миру, 20, тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

"28" серпня 2013 року Справа № 927/850/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Крістал 2",

вул. Леніна, 40, с. Велика Багачка, Великобагачанський район, Полтавська область, 38300

до відповідача: Приватної агрофірми "Тарасівка",

вул. с. Тарасівка, Коропський район, Чернігівська область, 16200

про повернення майна

Суддя А.М.Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Багрова В.В. - представник, дов. б/н від 22.01.13 р.

Від відповідача: Тетусь О.В. - адвокат, посв. № 229 від 14.03.03 р., дов. б/н від 22.07.13 р.

В судовому засіданні 13.08.13 р. присутній Биконя С.Ф. - паспорт НК № 484934, виданий Новозаводським ВМ УМВС України в Чернігівській області 04.03.98 р.

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні перерви, з 13.08.13 року по 28.08.13 року, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крістал 2" звернулось з позовом до Приватної агрофірми "Тарасівка" про повернення майна, а саме великої рогатої худоби в кількості 53 голів.

Ухвалою суду від 11.07.13 р. порушено провадження у справі № 927/850/13 та розгляд призначено на 23.07.13 р.

Ухвалою суду від 23.07.13 р. розгляд справи відкладався на 13.08.13р.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на те, що відповідачем без достатньої правової підстави утримується належне позивачеві майно, а саме 53 голів великої рогатої худоби, оскільки рішенням господарського суду Чернігівської області від 22.01.13 р. у справі № 5028/7/75/2012 розірвано укладений між сторонами договір про співпрацю по вирощуванню племінної великої рогатої худоби від 27.12.11 р., на підставі якого спірне майно було передано в оренду ТОВ «Тарасівка».

В судовому засіданні 23.07.13 р. представником позивача подано письмове клопотання від 22.07.13 р. про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватного сільськогосподарського підприємства "Калина" (с. Козилівка Корюківський район Чернігівська область 15332).

Представник відповідача в судовому засіданні 13.08.13 р. проти задоволення заявленого клопотання заперечував.

Відповідно до ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Згідно п.1.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Оскільки позивачем у письмовому клопотанні від 22.07.13 р. не зазначено підстав залучення ПСП «Калина» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, в судових засіданнях представником позивача таких підстав наведено не було, не доведено за допомогою належних та допустимих доказів необхідності залучення Приватного сільськогосподарського підприємства "Калина", судом відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання позивача.

В судове засідання 28.08.13 р. з'явились уповноважені представники сторін.

В судових засіданнях13.08.13 р. та 28.08.13 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні представником позивача надані письмові пояснення від 23.07.13р., які долучені судом до матеріалів справи.

В письмових поясненнях позивач зазначає, що передача ВРХ в кількості 53 голів в оренду ПАТ "Тарасівка" підтверджується змістом п.2.1 Договору від 27.11.11 р. та розпискою директора відповідача Карацюби В.М., в якій він повідомляє, що за 53 корови заплачено 230000,00 грн., вираховує прибуток від 53 корів та зобов'язується погасити борг перед ТОВ "Кристал 2".

Також позивач стверджує, що ВРХ була передана ПАТ "Тарасівка" за накладною № 90 від 14.10.10 р. з ідентифікаційними номерами, обов'язок з реєстрації та ідентифікації тварин покладено на відповідача. При купівлі у ПСП "Калина" худоба була зареєстрована та ідентифікована відповідно до Закону "Про ідентифікацію та реєстрацію тварин".

Крім того, позивач вважає заяву ПАФ «Тарасівка» (без вихідних реквізитів) на № 147 від 27.12.2012 р., в якій директор ПАФ «Тарасівка» повідомляє про втрату книги з ідентифікаційними номерами та потребу додаткового часу для проведення інвентаризації тварин, підтвердженням з боку відповідача факту наявності у спірних 53 корів ідентифікаційних номерів.

В судовому засіданні 13.08.13 р. представником відповідача надано відзив від 13.08.13р. на позовну заяву з доданими документами, який судом долучено до матеріалів справи.

В відзиві відповідач з посиланням на ст. 35 Господарського процесуального кодексу України зазначає про відсутність підстав для задоволення позову, зважаючи на те, що подані позивачем у справі № 927/850/13 докази вже були досліджені під час розгляду господарським судом Чернігівської області справи № 5028/7/75/2012 про розірвання договору та стягнення заборгованості в сумі 326040,00 грн., яким суд надав оцінку в рішенні та визнав їх недопустимими.

В судових засіданнях 13.08.13 р. та 28.08.13 р. представник відповідача підтримав заперечення проти позову, викладені у відзиві на позовну заяву від 13.08.13 р.

В судових засіданнях 13.08.13 р. та 28.08.13 р. представником позивача подані письмові клопотання від 13.08.13 р. та 28.08.13 р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Клопотання судом задоволені, документи до матеріалів справи долучені.

В судовому засіданні 28.08.13 р. представником відповідача подане письмове клопотання від 28.08.13 р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Клопотання судом задоволене.

Подані представниками позивача та відповідача письмові клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу від 23.07.13 р. та 13.08.13 р. судом задоволені. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача та відповідача повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками сторін не заявлено.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

01 жовтня 2010 р. між ПСП «Калина» (Продавець за договором) та ТОВ «Крістал 2» (Покупець за договором) укладено договір купівлі - продажу № 1, згідно п.1. якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити вартість наступної продукції (товар): телиці племінні 115 штук, у тому числі ВРХ 53 штуки.

На виконання даного договору ТОВ «Крістал 2» отримано від ПСП «Калина» за накладною № 90 від 14.10.10 р., копія якої знаходиться в матеріалах справи, молодняк та ВРХ дорослу в кількості 53 штуки загальною масою 16429 кг по ціні 11,667 грн. за кг на загальну суму 230000,00 грн., з зазначенням чотиризначних номерів худоби, що передається.

ПСП «Калина» виставлено ТОВ «Крістал 2» рахунок - фактуру на суму 230000,00 грн.

27.12.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Крістал 2» (позивач у справі, Партнер 1 за договором) та Приватною агрофірмою «Тарасівка» (відповідач у справі, Партнер - 2 за договором) укладено договір про співпрацю по вирощуванню племінної великої рогатої худоби (далі - Договір від 27.12.11 р.).

Відповідно до п. 1.1. Договору від 27.12.11 р. сторони зобов'язувались забезпечити спільну працю племінного підприємства ТОВ «Крістал 2» по вирощуванню і розвитку племінної великої рогатої худоби.

За умовами п. 2.1.1. Договору від 27.12.11 р. позивач зобов'язувався передати, а відповідач прийняти за актом приймання - передачі 101 голову племінної худоби, в тому числі: 53 голів корів та 48 теличок 2011 р.

Згідно п. 4.3. Договору від 27.12.11 р. частки власності, отримані сторонами в результаті їх спільної діяльності, розподіляються між сторонами наступним чином: надої молока 50% залишаються на погашення затрат партнера -2 ПАТ «Тарасівка», 50% залишається на погашення боргу партнера -1 - ТОВ «Крістал 2», якщо надої будуть більше 532 літрів, то молоко ділиться 50/50. Приплід ділиться між сторонами 50/50.

Пунктом 6.1. Договору від 27.12.11 р. сторони обумовили, що даний договір вступає в силу після підписання договору його сторонами і діє протягом 5 років з пролонгацією щорічно.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Рішенням господарського суду Чернігівської області справи № 5028/7/75/2012 за позовом ТОВ «Крістал 2» до ПАФ «Тарасівка» про розірвання договору та стягнення заборгованості в сумі 326040,00 грн., яке набрало законної сили, розірвано Договір про співпрацю по вирощуванню племінної великої рогатої худоби від 27.12.11 р., укладений між сторонами. В задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено.

Підставою розірвання Договору про співпрацю по вирощуванню племінної великої рогатої худоби від 27.12.11 р. стала взаємна згода сторін щодо його розірвання, якої сторони досягли в процесі судового розгляду справи № 5028/7/75/2012.

Ухвалою київського апеляційного господарського суду від 25.02.13 р. по справі № 5028/7/75/2012 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Крістал 2" на рішення господарського суду Чернігівської області від 22.01.2013 у справі №5028/7/75/2012 з доданими до неї документами повернуто скаржнику без розгляду по суті.

Проте згідно рішення по справі № 5028/7/75/2012 від 22.01.13 р. на виконання вимог ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, акту приймання - передачі племінної худоби, передбаченого п. 2.1.1. договору від 27.12.11 р., як належного та допустимого доказу по справі, позивачем не надано.

При цьому судом враховані особливості законодавчого врегулювання правових та організаційних основ племінної справи у тваринництві. Згідно до Закону України «Про племінну справу у тваринництві» (далі - Закон) племінна тварина - чистопородна або одержана за затвердженою програмою породного вдосконалення тварина, що зареєстрована в державних книгах племінних тварин має племінну (генетичну) цінність і може використовуватися в селекційному процесі відповідно до програм селекції (ст. 1 Закону). Суб'єкти племінної справи у тваринництві (власники племінних (генетичних) ресурсів) зобов'язані ідентифікувати тварин, що їм належать, і вести установлений племінний облік та відповідні племінні документи, виконувати вимоги щодо державної реєстрації тварин, ведення племінного обліку, бонітування і проведення генетичної експертизи походження та аномалій тварин (ст..7 Закону). Державна реєстрація суб'єктів племінної справи у тваринництві племінних і підконтрольних тварин здійснюється шляхом внесення відповідних даних про них до державних книг племінних тварин, суб'єктів племінної справи - до Державного реєстру суб'єктів племінної справи у тваринництві, селекційних досягнень - до Державного реєстру селекційних досягнень у тваринництві. Державна реєстрація проводиться з метою формування інформаційних автоматизованих баз даних про племінні (генетичні) ресурси (ст. 11 Закону). Для виконання спеціальних робіт, пов'язаних з веденням офіційного обліку продуктивності тварин, офіційної класифікації (оцінки) за типом, отриманням, ідентифікацією, зберіганням сперми, ембріонів, яйцеклітин, штучним осіменінням маток та трансплантацією ембріонів, залучаються лише атестовані працівники (ст. 14 Закону).

Відповідно до розділу 3 Положення про присвоєння відповідних статусів суб'єктам племінної справи у тваринництві, затвердженого спільним Наказом Міністерства аграрної політики України та Української академії аграрних наук № 215/66 від 17.07.2001 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.08.2001 р. за № 721/5912, присвоєння відповідного статусу суб'єктам племінної справи у тваринництві проводиться згідно із статтею 9 Закону України "Про племінну справу у тваринництві" залежно від напрямку діяльності та якості наявних племінних (генетичних) ресурсів. Статтею 9 Закону визначено, що господарська діяльність у племінній справі у тваринництві, пов'язана з торгівлею племінними (генетичними) ресурсами, проведенням генетичної експертизи походження та аномалій тварин, підлягає ліцензуванню та реєстрації відповідно до законодавства.

Як зазначено в рішенні господарського суду по справі № 5028/7/75/2012 від 22.01.13р. при цьому, як позивачем, так і відповідачем не надано доказів присвоєння їм відповідного статусу суб'єкта племінної справи та доказів приймання - передачі ідентифікованих племінних корів як індивідуально визначеного майна.

З вищезазначених обставин суд дійшов висновку про неможливість задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості в зв'язку з недоведеністю обставин, за відсутності належних та допустимих доказів.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2,4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За правилами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Згідно п. 2.6. Постанови № 18 не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін.

Суд зазначає, що статтею 18 Господарського процесуального кодексу України визначено учасників судового процесу, який відбувається у формі позовного провадження. До складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник судового процесу - учасник господарських процесуальних правовідносин, що виникають у процесі розгляду справи господарським судом, юридична особа, яка наділена законом певними процесуальними правами та на яку покладені певні процесуальні обов'язки.

Отже, у випадку преюдиціального установлення певних фактів особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при прийнятті преюдиціального рішення), зазначені факти не доводяться.

Крім того, з огляду на приписи статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України „Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів даної Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Водночас статтею 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: SovtransavtoHolding v. Ukraine, no. 48553/99, параграф 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, параграфи 42 та 60, від 22.11.2007).

При цьому, у постанові Верховного Суду України від 09.10.2007р. по справі № 13/296/22 викладена правова позиція, згідно якої у відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, яка прийнята судом до уваги при вирішенні спору.

Таким чином, факти, встановлені рішенням господарського суду по справі № 5028/7/75/2012, яке набрало законної сили, не підлягають доказуванню та можуть бути спростовані не інакше як шляхом скасування відповідного судового рішення.

На примусове виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 22.01.13 р. та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 25.02.13 р. по справі № 5028/7/75/2012 видано наказ від 13.03.13 р.

В свою чергу відсутні в матеріалах справи та сторонами не надано суду докази оскарження чи скасування вказаного рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішенням господарського суду Чернігівської області від 22.01.13 р. по справі № 5028/7/75/2013 встановлено факт недоведеності передачі позивачем ВРХ в кількості 53 голів відповідачу за договором від 27.12.11 р.

Наданий відповідачем в судовому засіданні 28.08.13 р. витяг з Єдиного державного реєстру тварин № 30894705/27.08.2013/В4 від 27.08.13 р. про ідентифікацію і реєстрацію великої рогатої худоби, які містить інформацію про перелік наявних на 27.07.13 р. в ПАФ «Тарасівка» ідентифікованих та зареєстрованих тварин, не дає суду можливості встановити відповідність зазначених в ньому ідентифікаційних номерів тварин номерам тварин, переданих позивачем за договором від 27.12.11 р., оскільки ТОВ «Крістал 2» не надано відповідних доказів на підтвердження своїх вимог, зокрема, доказів права власності та племінне поголів'я та розрахунку вартості майна, що витребовується згідно позовних вимог, з доданням підтверджуючих документів.

Отже, враховуючи вищевикладене, оскільки рішенням суду у справі № 5028/7/75/2012 встановлено факт недоведеності передачі позивачем ВРХ в кількості 53 голів відповідачу за договором про співпрацю по вирощуванню племінної великої рогатої худоби від 27.12.11 р., суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог та доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 525, 526, 599, 610 - 612, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 32-36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Повний текст рішення складений та підписаний 02 вересня 2013 року.

Суддя А.М.Селівон