Рішення № 33282151, 03.09.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" вересня 2013 р. Справа № 918/1283/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Торчинюка В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника прокурора міста Рівного в інтересах держави в особі Рівненської міської ради Рівненської області (далі - Рада) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - Товариство)

до Приватного підприємця ОСОБА_1 (далі - Відповідач)

про стягнення заборгованості в сумі 6 981 грн. 95 коп.,

за участю представників:

Ради: не з'явився;

Товариства: Михайлов В.О. за довіреністю № 03-05/3 від 02 січня 2013 року;

відповідача: не з'явився;

прокуратури: Місько Н.В. посвідчення № 010726 від 22 жовтня 2012 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13 липня 2010 року Господарським судом Рівненської області винесено рішення у справі № 20/77 за позовом ТОВ "Рівнетеплоенерго" до Приватного підприємця ОСОБА_1 про спонукання до укладання договору на відпуск теплової енергії № 304 від 11 листопада 2009 року, яким позовні вимоги задоволено, а відтак зобов'язано підприємця укласти вищезазначений договір.

У серпні 2013 року заступник прокурора міста Рівного звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Ради та Товариства, посилаючись на те, що на виконання умов договору на відпуск теплової енергії № 304, укладеного між Товариством та відповідачем 11 листопада 2009 року, останньому була поставлена теплова енергія на загальну суму 6 759 грн. 05 коп. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання щодо оплати поставленої йому енергії не виконав, прокурор, посилаючись на статті 525-526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 175, 193, 216-217 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 вищезазначену суму боргу, а також 222 грн. 90 коп. пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 21 серпня 2013 року порушено провадження у справі № 918/1283/13, розгляд якої було призначено на 03 вересня 2012 року.

У судовому засіданні, призначеному на 03 вересня 2013 року, представники Товариства та прокуратури позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні.

Рада про дату, час та місце розгляду даної справи була повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним у матеріалах справи, проте явку свого повноважного представника не забезпечила, витребуваних судом документів не надала, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направила.

Відповідач також не забезпечив явку свого повноважного представника у судове засідання, документів, витребуваних у нього ухвалою суду від 21 серпня 2012 року, не надав.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 21 серпня 2013 року була надіслана відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та витязі з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 33001, АДРЕСА_1. Повідомлення про вручення поштового відправлення було повернуто з відміткою про вручення Приватному підприємцю ОСОБА_1 підприємством поштового зв'язку.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2010 року Рішенням Господарського суду Рівненської області укладено договір № 304 від 11 листопада 2009 року на відпуск теплової енергії, за умовами якого, позивач зобов'язався надавати відповідачу теплову енергію, а Приватний підприємець ОСОБА_1, у свою чергу, - прийняти та оплатити її за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором (а.с. 9-10).

Відповідно до пункту 1.4 даної угоди теплова енергія подається споживачу за адресою: АДРЕСА_2.

Пунктом 3.2.1 договору передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно з пунктом 5.2 договору розмір щомісячної плати за опалення та підігрів води на момент укладання даного Договору становить 16,05 грн. в місяць протягом опалювального періоду за 1 кв.м. загальної площі для інших споживачів.

Згідно загальних відомостей про об'єкти споживача, що є невід'ємною частиною договору № 304 від 11 листопада 2009 року, загальна площа об'єкту відповідача, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, становила 66,40 м2.

Також судом встановлено, 10 квітня 2012 року виконавчим комітетом Рівненської міської ради прийнято рішення "Про тарифи на послуги теплопостачання ТОВ "Рівнетеплоенерго" на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 16 березня 2012 року. Вказаними тарифами для інших споживачів, до якого відноситься і Відповідач по даній справі, 01 квітня 2012 року встановлено тариф з розрахунку за 1 Гкал - 1056,96 грн. з ПДВ, вартість місячної норми споживання за 1м2 встановлена в сумі 28,54 грн...

За пунктами 5.3-5.4 договору споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Товариства, при цьому споживач самостійно отримує рахунок. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач надав відповідачу теплову енергію, внаслідок неправомірних дій станом на 24 липня 2013 року за останнім обліковується заборгованість в сумі 6 759 грн. 05 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості за теплопостачання по Договору № 304 (а.с. 16).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором щодо відпуску теплової енергії також свідчить відсутність з Приватного підприємця ОСОБА_1 претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Однак всупереч положень договору відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості наданої йому у вищезазначений період теплової енергії не виконав, заборгувавши таким чином Товариству 6 759 грн. 05 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу за вищезазначеним договором, яка складає 6 759 грн. 05 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог прокурора про стягнення Приватного підприємця ОСОБА_1 вказаної суми, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати вартості наданих йому послуг щодо відпуску теплової енергії, прокурор також просив суд стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 222 грн. 90 коп. пені, за період з 11 лютого 2013 року по 10 березня 2013 року - 21 грн. 75 коп., з 11 березня 2013 року по 10 квітня 2013 року - 48 грн. 15 коп., з 11 квітня 2013 року по 10 травня 2013 року - 69 грн. 90 коп., з 11 травня 2013 року по 09 червня 2013 року - 83 грн. 10 коп., нарахованої на суму основного боргу в розмірі 6 759 грн. 05 коп.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3.3 договору передбачено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а також трьох процентів річних від простроченої суми та сплати основного боргу з урахуванням індексу інфляції.

Оскільки розмір нарахованої штрафної санкції, відповідає вищезазначеним нормам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 222 грн. 90 коп. пені підлягає задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (33001, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, місто Рівне, вулиця Данила Галицького, будинок 27, ідентифікаційний код: 36598008) 6 759 (шість тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 05 коп. основного боргу та 222 (двісті двадцять дві) грн. 95 коп. пені.

3. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (33001, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею "04" серпня 2013 року

Суддя Торчинюк В.Г.