Рішення № 33282129, 29.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2013 р. Справа № 911/2705/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України

2. Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТУКРПРОМ-ВР»

про стягнення 198809,45 грн.

секретар судового засідання: Калиновський Ю.С.

за участю представників:

від прокуратури: Козир Є.І., посв. № 011867,

від позивача-1: Рудник Ю.М. (довіреність № 220/1064/д від 23.12.2012 р.)

від позивача-2: Рудник Ю.М. (довіреність № 303/25-738 від 28.02.2013 р.)

від відповідача: Горбач О.В. (довіреність б/н від 25.05.2013 р.)

Обставини справи:

Заступник Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (далі - прокурор) звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач-1) та Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі - позивач-2) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТУКРПРОМ-ВР» (далі - відповідач) про стягнення 198809,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов укладеного між позивачем-2 та відповідачем договору про відшкодування вартості електричної енергії (КЕКВ 1163), спожитої в процесі надання послуг з харчування, не розрахувався за надані у березні та квітні 2013 року послуги з електропостачання в сумі 197327,14 грн., у зв'язку з чим прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача-2 197327,14 грн. основного боргу, 833,57 грн. пені, 648,74 грн. 3% річних, а також судові витрати покласти на відповідача.

Крім того, прокурором було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки ТОВ «ОПТУКРПРОМ-ВР» в межах позовних вимог, яке було залишено судом без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011 р., відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З урахуванням викладеного, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання прокурора про забезпечення позову у даній справі.

Розгляд справи відкладався.

До господарського суду Київської області 01.08.2013 р. ТОВ «ОПТУКРПРОМ-ВР» подано клопотання б/н від 31.07.2013 р. про витребування доказів та відкладення розгляду справи.

Зазначене клопотання було задоволено частково, в частині відкладення розгляду справи, а також позивача-2 зобов'язано надати суду обґрунтовані доказами письмові пояснення щодо направлення/вручення відповідачеві актів наданих послуг та рахунків за березень та квітень 2013 р.

15.08.2013 р. до господарського суду Київської області ТОВ «ОПТУКРПРОМ-ВР» був поданий відзив на позовну заяву б/н від 14.08.2013 р., згідно з яким відповідач вважає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог у даній справі та зазначає, серед іншого, про закінчення 31.12.2012 р. строку дії договору, а також про ненадання позивачем-2 доказів направлення відповідачу актів виконаних робіт та рахунків-фактур, зокрема, за березень та квітень 2013 року.

29.08.2013 р. до господарського суду Київської області ТОВ «ОПТУКРПРОМ-ВР» були подані письмові пояснення б/н від 28.08.2013 р., згідно з якими на протязі 2013 року відповідачем здійснювалися оплати за спірним договором, однак докази сплати за березень та квітень 2013 року є відсутніми.

У судовому засіданні 29.08.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.03.2012 р. між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТУКРПРОМ-ВР» (сторона-2) було укладено договір № 63-2012502 про відшкодування вартості електричної енергії (КЕКВ 1163), спожитої в процесі надання послуг з харчування, відповідно до п. 1.1 якого сторона-1 забезпечує сторону-2 електричною енергією, отриманою від ПрАТ «Київенерго», для забезпечення надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України.

Згідно з п. 1.2 договору сторона-2 відшкодовує стороні-1 вартість електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг харчування № 286/2/12/2 від 02.02.2012 р. для кожної військової частини, та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

У відповідності з пп. 2.3.2 п. 2.3 договору відшкодування вартості спожитої електричної енергії здійснюється відповідно до показників встановлених засобів обліку або до складеної та затвердженої стороною-1 калькуляції.

Відповідно до пп. 2.3.3 п. 2.3 договору сторона-2 зобов'язується після отримання від сторони-1 рахунку-фактури, акта виконаних робіт, протягом 10 банківських днів, здійснювати оплату за спожиту електричну енергію на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки Київського КЕУ.

За порушення термінів відшкодування вартості спожитої електричної енергії сторона-2 сплачує стороні-1 пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (пп. 4.2.1 п. 4.2 договору).

Пунктом 6.5 договору передбачено, що щомісячно, до 5 числа місяця, який слідує за звітним, сторона-1 та сторона-2, на підставі норм споживання електричної енергії, які визначаються згідно із діючим законодавством і тарифами, що встановлені уповноваженим органом чи відповідними підприємствами та згідно з показниками засобів обліку та розрахунку складають і підписують акт виконаних робіт у двох примірниках.

Згідно з п. 6.6 договору щомісячно, в термін до 10 числа місяця, який слідує за звітним, сторона-1 надає стороні-2 рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, які є підставою для проведення оплати по даному договору.

У відповідності з п. 9.1 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк з 01.03.2012 р. до 31.12.2012 р.

25.12.2012 р. Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТУКРПРОМ-ВР» було підписано додаткову угоду до договору № 63-2012502 про відшкодування вартості електричної енергії (КЕКВ 1163), спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012 р., відповідно до п. 2 якої п. 9.1 договору було викладено в наступній редакції: «п. 9.1 договір діє з 01.03.2012 р. до 31.01.2013 р.».

11.01.2013 р. Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТУКРПРОМ-ВР» було підписано додаткову угоду до договору № 63-2012502 від 01.03.2012 р., відповідно до п. 1 якої п. 9.1 договору було викладено в наступній редакції: «п. 9.1 договір діє з 01.03.2012 р. до 19.03.2013 р.».

19.03.2013 р. Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТУКРПРОМ-ВР» було підписано додаткову угоду до договору № 63-2012502 від 01.03.2012 р., відповідно до п. 1 якої п. 9.1 договору було викладено в наступній редакції: «п. 9.1 договір діє з 01.03.2012 р. до 30.04.2013 р.».

Як слідує з матеріалів справи, в період з березня по квітень 2013 року Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України на підставі зазначеного вище договору № 63-2012502 від 01.03.2012 р. було надано ТОВ «ОПТУКРПРОМ-ВР» послуги з постачання електричної енергії на загальну суму 197327,14 грн., що підтверджується актами надання послуг № 63-1390003 від 09.04.2013 р. на суму 104196,49 грн., № 63-1390004 від 13.05.2013 р. на суму 93130,65 грн., а також відповідними рахунками на оплату № 63-1390003 від 09.04.2013 р. на суму 104196,49 грн. та № 63-1390004 від 13.05.2013 р. на суму 93130,65 грн. (копії рахунків, актів долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

На підтвердження вручення ТОВ «ОПТУКРПРОМ-ВР» зазначених вище актів та рахунків до позовної заяви додано лист № 303/25-1407 від 10.04.2013 р., відповідно до якого Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України направлялись на адресу відповідача, зокрема, рахунок на оплату, акт надання послуг за спожиту електроенергію за березень 2013 р. (докази вручення чи направлення до матеріалів справи не додано), а також лист № 303/25-1970 від 21.05.2013 р., з якого вбачається направлення позивачем-2 відповідачу, зокрема, рахунку на оплату, акту надання послуг за спожиту електроенергію за квітень 2013 р., який був отриманий представником ТОВ «ОПТУКРПРОМ-ВР» 22.05.2013 р., про що свідчить відповідна відмітка на вказаному листі.

Крім того, Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України надсилались на адресу ТОВ «ОПТУКРПРОМ-ВР» претензії № 303/25-419 від 04.02.2013 р. та № 303/25-1194 від 22.05.2013 р., відповідно до яких, зокрема, позивач-2 пропонував відповідачу в найкоротші терміни сплатити заборгованість за електричну енергію.

Водночас, Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України та ТОВ «ОПТУКРПРОМ-ВР» було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.03.2013 р. до 01.06.2013 р. за договором № 63-2012502 від 01.03.2012 р. на суму 197327,14 грн.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем-2 належним чином за отримані послуги за договором № 63-2012502 про відшкодування вартості електричної енергії (КЕКВ 1163), спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012 р., прокурор і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за договором № 63-2012502 про відшкодування вартості електричної енергії (КЕКВ 1163), спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012 р., в сумі 197327,14 грн. перед позивачем-2.

З урахуванням наведеного вище та встановлення судом наявності заборгованості ТОВ «ОПТУКРПРОМ-ВР» перед Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України, позовні вимоги про стягнення 197327,14 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

Також прокурор просив суд стягнути з відповідача 833,57 грн. пені, керуючись приписами пп. 4.2.1 п. 4.2 договору № 63-2012502 про відшкодування вартості електричної енергії (КЕКВ 1163), спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012 р.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалося вище, згідно вказаного пп. 4.2.1 п. 4.2 договору за порушення термінів відшкодування вартості спожитої електричної енергії сторона-2 сплачує стороні-1 пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем-2 було визначено розмір пені в сумі 833,57 грн. за період з 23.04.2013 р. до 01.06.2013 р. на суму 104196,49 грн. заборгованості за березень 2013 року.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Як зазначалося вище, згідно з пп. 2.3.3 п. 2.3 договору сторона-2 зобов'язується після отримання від сторони-1 рахунку-фактури, акта виконаних робіт, протягом 10 банківських днів, здійснювати оплату за спожиту електричну енергію.

Отже, враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України та положення договору, прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо здійснення розрахунку за відшкодування вартості електричної енергії починається наступного дня після зазначеного терміну, відрахованого від дати отримання рахунку-фактури та акту виконаних робіт.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відтак, сторони, звертаючись до суду, повинні враховувати, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони у справі, а не на суд.

Позивачем-2 не надано суду будь-яких доказів отримання відповідачем рахунку-фактури та акту виконаних робіт за березень 2013 р., які могли б підтвердити дату отримання відповідачем зазначених документів. А відтак, суд позбавлений можливості встановити дату, з якої почнеться перебіг нарахування пені.

За таких обставин, суд відмовляє у стягненні з відповідача пені, нарахованої на суму заборгованості за березень 2013 року, з підстав необґрунтованості та недоведеності заявленої суми.

Також позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що позивачем-2 було визначено розмір 3% річних у сумі 648,74 грн., у тому числі - в сумі 342,56 грн. на суму 104196,49 грн. заборгованості за березень 2013 року та в сумі 306,18 грн. на суму 93130,65 грн. заборгованості за квітень 2013 року.

Як зазначалося вище, позивачем-2 не надано суду доказів отримання відповідачем рахунку-фактури та акту виконаних робіт за березень 2013 р., які могли б підтвердити дату отримання відповідачем зазначених документів. А відтак, суд позбавлений можливості встановити дату, з якої почнеться перебіг нарахування 3% річних.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за березень 2013 року, не підлягає задоволенню з підстав необґрунтованості та недоведеності заявленої суми.

Стосовно стягнення з відповідача суми 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за квітень 2013 року, слід зазначити, що оскільки згідно з пп. 2.3.3 п. 2.3 договору сторона-2 зобов'язується здійснювати оплату за спожиту електричну енергію після отримання від сторони-1 рахунку-фактури, акта виконаних робіт протягом 10 банківських днів, то датою прострочення виконання зобов'язання у даному випадку буде 06.06.2013 р. (за спливом 10 банківських днів з 22.05.2013 р. - дати отримання відповідачем рахунку-фактури та акту за квітень 2013 р.).

Однак, позивачем-2 до стягнення було заявлено суму 3% річних, нарахованих на заборгованість за квітень 2013 року за період до 01.06.2013 р.

За таких обставин позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає залишенню без задоволення.

У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку щодо часткового задоволення у даній справі позовних вимог Заступника Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері.

Судові витрати згідно з приписами статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення до Державного бюджету України суми судового збору.

Стосовно розподілу решти судових витрат слід зазначити наступне.

У разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход Державного бюджету України (п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р.).

Таким чином, оскільки позивачі не звільнені від сплати судового збору, його розмір, визначений із суми позовних вимог, в частині яких було відмовлено, покладається пропорційно на Міністерство оборони України та Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТУКРПРОМ-ВР» (08636, Київська область, Васильківський район, с. Велика Бугаївка, вул. Шевченка, буд. 41, код 36517589) на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (01015, м. Київ, Печерський район, вул. Івана Мазепи, буд. 38, код 22991617) 197327 (сто дев'яносто сім тисяч триста двадцять сім) грн. 14 коп. заборгованості.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТУКРПРОМ-ВР» (08636, Київська область, Васильківський район, с. Велика Бугаївка, вул. Шевченка, буд. 41, код 36517589) в доход Державного бюджету України 3946 (три тисячі дев'ятсот сорок шість) грн. 54 коп. судового збору.

5. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський пр-т, 6, код 00034022) в доход Державного бюджету України 14 (чотирнадцять) грн. 83 коп. судового збору.

6. Стягнути з Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (01015, м. Київ, Печерський район, вул. Івана Мазепи, буд. 38, код 22991617) в доход Державного бюджету України 14 (чотирнадцять) грн. 83 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 03.09.2013 р.

Суддя Бабкіна В.М.