Рішення № 33282068, 28.08.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/81/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2013 Справа № 10/5009/6663/11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон" (69106, м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 236)

до відповідачів: 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69120, АДРЕСА_1)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Рівнеоптторг" (33024, м.Рівне, вул.Старицького, 45)

про стягнення 15 0097,62 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Краско Ю.М. (довіреність б/н від 14.01.2013р.)

Від відповідача-1 - ОСОБА_3 (довіреність №359 від 12.03.2013р.)

Від відповідача-2 - Моісеєнко Д.М. (довіреність б/н від 12.08.2013р.)

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ "Кліон" заявлений позов про стягнення з ТОВ Фірми "Рівнеоптторг" суми 119485,64 грн. заборгованості по договору поставки, 7394,45 грн. індексу інфляції, 14220,35 грн. пені, 1244,85 грн. штрафу, 2752,33 грн. 3% річних, а також стягнення солідарно з ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Фірми "Рівнеоптторг" частину суми боргу за договором поставки в сумі 5000,00 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.10.2012 р. у справі №10/5009/6663/11 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.03.2013р. апеляційну скаргу ТОВ Фірми "Рівнеоптторг" задоволено, рішення господарського суду Запорізької області від 25.10.2012 р. у справі № 10/5009/6663/11 скасовано, у задоволенні позовних вимог до ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Фірми "Рівнеоптторг" про стягнення 150097,62 грн. відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2013р. частково задоволено касаційну скаргу ТОВ "Кліон", постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.03.2013 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 25.10.2012 р. у справі № 10/5009/6663/11 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено її до розгляду судді Гандюковій Л.П.

Ухвалою суду від 31.07.2013р. справу № 10/5009/6663/11 прийнято до розгляду, справі присвоєно номер провадження 20/81/13, судове засідання призначено на 15.08.2013р. На підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва до 28.08.2013р.

У судовому засіданні 28.08.2013р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позові, які обґрунтовано ст.ст.692, 526, 530, 549, 611, 612, 624, 625 ЦК України та мотивовано наступними обставинами. 15.01.2010р. між відповідачами було укладено договір поставки №10/10, у період дії договору відповідач-1 поставив відповідачу-2 свіжозаморожену рибу на загальну суму 124485,64 грн. згідно з видаткових накладних: №УНФ-009781 від 05.11.2010р. та №УНФ-012995 від 24.12.2010р. Вказані накладні не оплачені в повному обсязі. 01.08.2011р. між позивачем та відповідачем-1 укладено договір заміни сторони у зобов'язані шляхом відступлення права вимоги за вказаним договором поставки, також договір поруки, згідно з яким відповідач-1 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-2 обов'язку з оплати основного боргу за договором поставки в межах суми 5000 грн. За таких обставин, позивач - ТОВ «Кліон» просить стягнути на його з користь з відповідачів солідарно 5000 грн., із відповідача-2 - залишок заборгованості в розмірі 119485,64 грн., а також нараховані суми втрат від інфляції, пені, 3% річних за період прострочення згідно з розрахунком та штраф на підставі п.5.3 договору поставки.

Відповідач-1 проти позовних вимог не заперечує, вважає позов обґрунтованим на викладених у ньому підставах. На вимогу ухвали суду надано письмові пояснення, де зазначено, що довіреності на право отримання товару за спірними видатковими накладними відсутні, ТОВ Фірма «Рівнеоптторг» вони не надавалися, оскільки товар був отриманий особисто директорами даного товариства, які згідно з положеннями ст.65 ГК України, ст.62 Закону України «Про господарські товариства» можуть діяти без довіреності. Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99, заборони на відпуск товарів без довіреностей, якщо їх приймає керівник (директор) підприємства - отримувача, не встановлено. Тому, вважає, що за спірними видатковими накладними товар був переданий ТОВ Фірма «Рівнеоптторг» на законних підставах. Стосовно відображення проведення господарських операцій за договором поставки у бухгалтерському обліку, зазначено, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку. Відповідно до ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», цей Закон поширюється лише на юридичних осіб, а суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи мають вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність за спрощеною системою. Згідно з Порядком, затвердженим наказом ДПАУ від 29.10.99р. №599, зареєстрованим в Мін'юсті України 02.11.99р. №752/4045, платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів та витрат із обов'язковим заповненням лише граф 1,3,6 та 7. У графі «сума виручки (доходу)» відображається фактично отримана сума виручки як за наявності первинних документів, так і за їх відсутності. У графі «витрати на виробництво продукції» відображаються документально підтверджені витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу, на підставі первинних документів про здійснення витрат. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 не зобов'язана відображати у своїй книзі обліку доходів і витрат операції з постачання продукції ТОВ Фірма «Рівнеоптторг». Оскільки останнє не розрахувалося за отриманий товар, відображення операції з отримання виручки в Книзі обліку відсутнє. В поясненні представником відповідача-1 вказано, що Книга обліку доходів і витрат знаходиться в особистому веденні ФОП ОСОБА_1, яка знаходиться за межами міста Запоріжжя, тому на даний час надати цю книгу суду неможливо. Продукція поставлялась на адресу, вказану ТОВ Фірма «Рівнеоптторг» в накладних, за допомогою перевізників. Надати товарно-транспортні накладні немає можливості, оскільки за спрощеною системою оподаткування документи за минулі роки, зобов'язання за якими виконані, не зберігаються. З підстав спрощеної системи оподаткування неможливо також надати рахунки, податкові накладні, реєстр податкових накладних та книгу обліку рахунків-фактур, оскільки вони не складалися та не велися. Книга обліку видаткових накладних не ведеться, оскільки номер накладним присвоює комп'ютерна програма. Посилання у накладних на договір відсутнє, тому, що будь-яких інших договорів між відповідачами не укладалося, існує лише один договір поставки, зазначений у позові. Довіреність на особу, яка відвантажила товар від імені ФОП ОСОБА_1, надати неможливо, так як її оригінал видається особі, що уповноважується, без залишення копії.

Відповідач-2 позов не визнав. Так, відповідач стверджує, що договір поставки №10/10 від 15.01.2010р. та накладна від 05.11.2010р. не підписувалися вказаним у цих документах директором ОСОБА_5, який на той час займав цю посаду, підписи зроблені невідомою особою. Накладна від 24.12.2010р. ОСОБА_6, який в цей період був призначений на посаду директора, також не підписувалася, про що свідчить експертний висновок у межах даної справи. Жодна особа на вчинення підписів на вказаних документів від імені ТОВ Фірма «Рівнеоптторг» не уповноважувалася. Оборотно-сальдова відомість по взаємовідносинах з контрагентами не містить відомостей про будь-які господарські операції з ФОП ОСОБА_1 Оскільки договір поставки не містить усіх необхідних істотних умов щодо ідентифікації предмету поставки, його неможливо пов'язати з вказаними у позові видатковими накладними; товар, вказаний у цих накладних, відповідачем-2 від відповідача-1 не отримувався, відповідні довіреності на отримання від ФОП ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей ТОВ Фірма «Рівнеоптторг» не видавалися; товарно-транспортні накладні на доставку товару та будь-які інші супровідні документи не виписувались. Відсутнє також підтвердження повноважень особи, яка здійснювала відпуск товару згідно з накладними, на вчинення таких дій від імені ФОП ОСОБА_1 у місці передачі та взагалі фактичної організації відповідачем-1 оптової торгівлі свіжомороженою рибою у м.Львові. На підставі викладеного, відповідач-2 вказує, що документи, на яких ґрунтуються позовні вимоги щодо первісного зобов'язання (договір поставки та накладні) є підробленими з метою незаконного заволодіння майном юридичної особи, порушує публічний порядок, тому є нікчемним в силу положень ст.228 ЦК України. Також відповідач-2 зазначив, що в установленому ст.516 ЦК України порядку його не було повідомлено про заміну кредитора у зобов'язанні, ТОВ Фірма «Рівнеоптторг» не мало можливості подати свої заперечення новому кредитору, тому у ТОВ «Кліон» не виникло права на звернення до суду з вимогами до ТОВ Фірма «Рівнеоптторг». Оскільки останнє заперечує сам факт існування господарських та цивільно-правових відносин із первісним кредитором, тому у позивача не могло виникнути права вимоги до відповідача-2 як у нового кредитора. Просить у позові відмовити.

Після скасування судових рішень у цій справі, під час розгляду справи у новому складі суду, відповідачем -2 було заявлено клопотання про витребування оригіналів документів та призначення судової почеркознавчої експертизи (т.3 а.с.77-81). Клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та про витребування оригіналів документів судом відхилено з підстав, які будуть викладені у мотивувальній частині рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що 15.01.2010 року між ФОП ОСОБА_1 (продавець, відповідач-1) та ТОВ Фірма «Рівнеоптторг» (покупець, відповідач-2) було укладено договір поставки №10/10, відповідно до якого продавець зобов'язався передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п.п.1.2, 2.1 договору визначено, що найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару узгоджується сторонами при оформленні заявки та зазначається у накладних, що є невід'ємною частиною договору. Поставка товару здійснюється партіями на підставі узгодженої сторонами заявки покупця.

Згідно п. 3.1. договору, умови оплати: з відстроченням платежу 21 календарний день від дати накладної.

Як вказано у позові та стверджує відповідач-1, ФОП ОСОБА_1 на підставі вказаного договору поставила ТОВ «Рівнеоптторг» свіжозаморожену рибу загальною вартістю 124 485,64 грн., що підтверджується видатковими накладними № УНФ-009781 від 05.11.2010р. на поставку товару в кількості 1801,80 кг на суму 37235,50 грн. та №УНФ-012995 від 24.12.2010р. на поставку товару в кількості 4584,52 кг на суму 87250,14 грн. Відповідно до накладних товар відвантажувався у м.Львів із адресою доставки ТОВ «Рівнеоптторг» у м.Рівне. Докази оплати даного товару, в тому числі часткової, відсутні.

При цьому, ФОП ОСОБА_1 вказує, що договір поставки, а також видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін, посилається на довідку Львівської міської державної лікарні ветеринарної медицини №87 від 19.11.2012, відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 видавались ветеринарні свідоцтва НОМЕР_1 від 24.12.2010 року та НОМЕР_2 від 05.11.2010 року на транспортування риби мороженої загальною вагою 6386,32 кг в м. Рівне ТОВ «Рівнеоптторг».

01.08.2011 року між ФОП ОСОБА_1 (первісний кредитор) та ТОВ «Кліон» (новий кредитор, позивач у справі) укладений договір про заміну кредитора у зобов'язанні шляхом уступки права вимоги, відповідно до умов якого відповідач-1 передає позивачу право вимоги від ТОВ Фірма «Рівнеоптторг» (боржник) виконання зобов'язань з оплати 124485,64 грн. заборгованості по договору поставки №10/10 від 15.01.2010р. (Основний договір). До нового кредитора переходить право вимоги по основному договору, оплати штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань по договору поставки за увесь час прострочення: неустойки (штрафу, пені), 3 % від простроченої суми, інфляції та інших нарахувань (п.п.1.2, 2.2).

Також між ФОП ОСОБА_1 (поручитель) та ТОВ «Кліон» (кредитор) було укладено договір поруки від 01.08.2011р., за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання обов'язку ТОВ Фірма «Рівнеоптторг» (боржник) за основним договором (п.п.1.1., 2.1).

Згідно з п.п.1.2, 3.1 договору поруки, у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає за несвоєчасну оплату боржником заборгованості за поставлені товари по основному договору. Виконання зобов'язання за основним договором забезпечується порукою частково - в сумі 5 000 грн. Відповідальність поручителя обмежуються вказаною у даному пункті договору сумою.

Пунктом 4.1 договору поруки сторони передбачили, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основним договором, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання умов основного договору як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором (з урахуванням п. 3.1 договору поруки).

На підставі викладених обставин, ТОВ «Кліон» у жовтні 2011 року звернулося до господарського суду з позовом, за яким порушено провадження у даній справі.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню на таких підставах.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ч.ч.1,3 з ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільна права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до приписів ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи викладене в постанові Вищого господарського суду України від 10.07.2013р., якою скасовано рішення господарського суду та постанова апеляційної інстанції у даній справі, суд з метою повного, об'єктивного і всебічного з'ясування обставин справи ухвалою від 31.07.2013р. зобов'язав, зокрема, надати довіреності на право отримання відповідачем-2 товару за видатковими накладними, рахунки-фактури на оплату та інші первинні документи, які є підтвердженням факту проведення господарських операцій, та відображення проведення господарських операцій за договором №10/10 від 15.01.2010р. (поставка за спірними накладними) у бухгалтерському та податковому обліку сторін.

Таким чином, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору поставки №10/10 від 15.01.2010р., у даному випадку для встановлення існування заборгованості за цим договором, і, відповідно, чи порушено право позивача, яке підлягає захисту в судовому порядку, необхідно з'ясувати чи існували взагалі між сторонами господарські правовідносини, чи відбувалась поставка товару та дослідити питання підтвердження факту проведення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку сторін за договором поставки №10/10 від 15.01.2010р. за спірний період.

Згідно з п.п.2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.ст.42, 43 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно з ст.ст. 33,34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, в п.п.1.2, 2.1 договору поставки визначено, що найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару узгоджується сторонами при оформленні заявки та зазначається у накладних, що є невід'ємною частиною договору. Поставка товару здійснюється партіями на підставі узгодженої сторонами заявки покупця.

Крім того, згідно з п.п.2.4, 4.3 договору поставки продавець разом з товаром повинен передати всі необхідні для даного виду товару товаросупровідні документи. Підписання покупцем видаткової накладної свідчить про належне виконання продавцем даної умови. Передача товару здійснюється тільки за наявності довіреності встановленого зразка на отримання такого товару, яка передається продавцю до початку відвантаження шляхом факсимільного зв'язку та надається в оригіналі при підписанні видаткової накладної.

Оскільки в договорі №10/10 від 15.01.2010р. чітко не обумовлено який саме вид товару (найменування, асортимент, ціна) є предметом поставки, а у видаткових накладних №УНФ-009781 від 05.11.2010р. та №УНФ-012995 від 24.12.2010р. відсутнє посилання на вказаний договір як на підставу поставки, неможливо ідентифікувати, що поставка здійснювалася саме за цим договором. Будь-які товаросупровідні документи, заявки, а також довіреності на отримання товару за цими накладними на вимогу суду також не надано. Зважаючи на те, що ТОВ Фірма «Рівнеоптторг» факт поставки товару за договором заперечує, судом було витребувано відповідні документи у ФОП ОСОБА_1, яка стверджує цей факт. Однак, остання, посилаючись на спрощену систему оподаткування як платника єдиного податку, надала суду пояснення, що фізичні особи - підприємці не повинні вести бухгалтерський облік і у неї документи відсутні.

Дійсно, згідно з свідоцтвом серії НОМЕР_3 від 18.12.2009р. ОСОБА_1 у 2010 році була платником єдиного податку, вид діяльності - оптова торгівля, посередницькі послуги, інші види послуг (т.3 а.с.87).

Однак, відповідно до приписів ст.51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності , які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему

обліку і звітності.

Разом з тим, передбачене Указом Президента України від 03.07.1998р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (який діяв у спірний період) ведення книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню, не зупиняє (припиняє) дію інших приписів нормативних актів, які встановлюють вимоги щодо первинних документів, які фіксують та підтверджують здійснення господарських операції.

Зокрема, згідно з п.2.1 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст.ст.42,44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже, відсутність оформлених належним чином первинних документів є власним комерційним ризиком підприємця.

Так, згідно з п. 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дат і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники ( у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» у первинному та зведеному обліковому документі також повинні бути вказані посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних не містять в собі посилання на будь-який договір, не оформлені в якості додатків до договору, підписаних тими ж особами, що й договір, у них не вказано посади, прізвища осіб, які отримали товар, тому позивачем не доведено факт виникнення у відповідача-2 боргу за товар саме на підставі спірного договору поставки, за яким позивачу передано право вимоги шляхом укладення договору заміни кредитора у зобов"язанні від 01.08.11 року.

Оцінюючи докази, суд вважає, що представлені ветеринарні свідоцтва НОМЕР_1 від 24.12.2010 року та НОМЕР_2 від 05.11.2010 року на транспортування риби мороженої загальною вагою 6386,32 кг в м. Рівне ТОВ «Рівнеоптторг» не є належними доказами поставки, оскільки свідчать лише про направлення до відповідача -2 певної продукції, однак, не свідчать, що продукція дійсно була доставлена, отримана відповідачем -2 на виконання вказаного у підставі позову договору №10/10 від 15.01.2010р.

Крім того, досліджуючи на виконання вимог касаційної інстанції відображення господарських операції у бухгалтерському та податковому обліку сторін, судом встановлено, що у бухгалтерському та податковому обліку відповідача-2 спірні поставки за договором не відображені. Разом з тим, із пояснень сторін у судовому засіданні слідує, що між ТОВ ««Кліон» та ТОВ Фірма «Рівнеоптторг» існували самостійні господарські відносини. Даний факт підтверджується також, зокрема, відображенням цих правовідносин у податковому обліку відповідача -2 (згідно з реєстром отриманих та виданих податкових накладних отримано податкові накладні 16.11.2010р., 01.12.2010р., 24.12.2010р. від ТОВ «Кліон», т.3 а.с. 66, 103 звороти).

Суд не бере до уваги ці відносини при вирішенні спору, однак звертає на цей факт увагу, оскільки в судовому засіданні 28.08.2013р. представником ФОП ОСОБА_1 надано повідомлення ТОВ Фірма «Рівнеоптторг» щодо матеріально відповідальних осіб, яким надано право отримувати товарно - матеріальні цінності. Як вбачається з цих повідомлень, одне із них не містить ні дати повідомлення, ні адресата, інше - датоване 14.01.2010р. і адресоване ПП ОСОБА_1. В судовому засіданні судом оглянуті оригінали цих повідомлень. Однак, враховуючи наведені вище обставини, суд вважає, що ці повідомлення також не можуть бути належними доказами підтвердження факту поставки товару за спірним договором. Навпаки, наявність повідомлення, адресованого ПП ОСОБА_1, від 14.01.2010р., тобто до підписання договору між відповідачами 15.01.2010р., свідчить про наявність правовідносин між відповідачем-1 та відповідачем-2 поза межами вказаного у підставі позову договору №10/10 від 15.01.2010р.

Таким чином, суд вважає, що вказаний у підставі позову договір №10/10 від 15.01.2010р. не є підставою виникнення зобов'язання відповідача - 2 перед позивачем щодо оплати товару, оскільки не доведеного належними і допустимими доказами, що ТОВ Фірма «Рівнеоптторг» отримала 05.11.2010р.та 24.12.2010р. товар саме за цим договором. Відповідно, відсутні підстави для стягнення індексу інфляції, 3% річних, пені та штрафу, нарахованих на підставі договору.

На підставі викладеного, суд вважає, що всупереч приписів ст.ст.33,34 ГПК України позивачем також не доведено, що на підставі договору поруки від 01.08.2011р. у відповідача-2 виникло зобов'язання оплатити позивачу суму 5000 грн. солідарно з відповідачем-1, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю як до відповідача-1, так і до відповідача-2.

Слід зазначити, що в межах даної справи судом призначались судові експертизи щодо справжності підпису і печатки у видаткових накладних № УНФ-009781 від 05.11.2010р. на поставку товару в кількості 1801,80 кг на суму 37235,50 грн. та №УНФ-012995 від 24.12.2010р. на поставку товару в кількості 4584,52 кг на суму 87250,14 грн. Оскільки судом встановлено, що позивачем не доведено факт поставки вказаного у видаткових накладних товару саме на підставі договору поставки №10/10 від 15.01.2010р., предмет або підстава позову до початку розгляду спору по суті позивачем не змінено, суд на підставі ст..ст.22,83 ГПК України не може вийти за межі позовних вимог, заміна позивача іншим позивачем Господарським процесуальним кодексом України не передбачена, і тому суд не бере до уваги і не оцінює висновки даних експертиз.

На наведених вище підставах суд відхилив клопотання відповідача-2 про витребування доказів та призначення судової почеркознавчої експертизи підписів від імені відповідача-1 у договорі поруки від 01.08.2011р., у договорі про заміну кредитора від 01.08.2011р., у договорі поставки №10/10 від 15.01.2010р. та відповідача-2 (ОСОБА_5) у договорі поставки №10/10, оскільки в розумінні ст.41 ГПК України господарський суд призначає судову експертизу лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновки експерта не можуть замінити інші докази. Вказані у клопотанні про витребуванні доказів документи, які мають значення для вирішення спору, витребувались раніше ухвалами суду.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати в частині сплати судового збору та витрат на проведення судових експертиз покладаються на позивача. При цьому, враховуючи, що ухвалами суду сплата вартості експертиз до вирішення спору по суті було покладено на відповідача-2 і згідно з платіжних доручень, долучених до матеріалів справи, відповідачем-2 сплачено 15.03.2012р. суму 2736,37 грн. та 30.05.2012р. суму 900,48грн., вказана загальна сума 3 636,85 грн. підлягає стягненню з позивача на користь відповідача-2. Оскільки позивачем за власною ініціативою сплачено також суму 2736,37грн., а також 23.07.2012р. ним сплачено суму 1945.68грн. вартості експертизи, яка не проведена, він не позбавлений права звернутися до експертних установ щодо повернення цих сум.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон" (69106, м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 236, код ЄДРПОУ 33134908) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Рівнеоптторг" (33024, м. Рівне, вул.Старицького, 45, код ЄДРПОУ 24169560) суму 3 636 (три тисячі шістсот тридцять шість) грн. 85 коп. вартості проведення судових експертиз. Видати наказ.

Рішення складено у повному обсязі 02.09.2013р.

Суддя Л.П.Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення (підписання) у повному обсязі.