Рішення № 33279523, 09.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1інстанції Помогайбо В.О.

Категорія 30 Доповідач Ігнатоля Т.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.,

суддів Мальцевої Є.Є., Попової С.А.,

при секретарі Макаровій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» ( далі СТз ДВ «Гарантія») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду Донецької області від 29 січня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та СТз ДВ «Гарантія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Посилався на те, що 19 січня 2012 року з вини відповідачки ОСОБА_3 сталася дорожньо - транспортна пригода, під час якої автомобіль ГАЗ-31105 «Волга», держаний номерний знак НОМЕР_1, яким він керував на відповідній правовій підстав, отримав пошкодження. Вина ОСОБА_3 підтверджена постановою про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст.124 КЗп АП України. За результатами проведеного автотоварознавчого дослідження пошкодженням автомобіля заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 22287,98 грв.

У зв»язку з тим, що ОСОБА_3 та СТзДВ «Гарантія» відмовилися від відшкодування заподіяної йому шкоди, просив стягнути з них в солідарному порядку у відшкодування матеріальної шкоди 22287,98, суму інфляції в розмірі 196,40 грн., суму процентів за період прострочення виплати суми шкоди з моменту ДТП в розмірі 563,16 грн., усього 23047,54 грн. та відшкодувати витрати, пов'язані з оплатою судового збору.

Крім того, в результаті дорожньо - транспортної пригоди з вини ОСОБА_3 порушений звичайний спосіб його життя, він змушений втрачати особистий та робочий час на відновлення своїх порушених прав. З втратою транспортного засобу він позбавився можливості надавати своєчасну допомогу і підтримку своєму синові ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є інвалідом першої групи, та мешкає у м. Донецьку. Просив стягнути з відповідачів у відшкодування моральної шкоди 10 000 грв.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 29 січня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 22278,98грв., суму інфляції в розмірі 196,40 грн., суму процентів за період прострочення в розмірі 563, 16 грн., в всього 23047,54 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 340 грв.

В решті частини позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з»ясування обставин, які мають значення для вирішення справи, порушення норм матеріального права.

Представник СТзДВ «Гарантія» в судове засідання апеляційного суду не з»явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. Тому, відповідно до ст.169 та ч.2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у його відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_5, які підтримали доводи скарги та просили її задовольнити, заперечення проти скарги позивача ОСОБА_2, який просив скаргу відхилити, а рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з таких підстав.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 19 січня 2012 року о 16 год. 05 хв. ОСОБА_3, керуючи автомобілем "Мітсубиши Оутлендер", державний номерний знак НОМЕР_2 та рухаючись по пров. Трамвайному в напрямку пр. Будівельників в м. Маріуполі, при виїзді на перехрестя не впевнилася в безпеці руху, не надала дорогу та зіткнулася з автомобілем, який рухався по головній дорозі, а саме, з автомобілем ГАЗ 31105, державний номерний знак НОМЕР_1, належним ОСОБА_6, під керуванням водія ОСОБА_2, який вписаний в свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 11). В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Жовтневого районної суду м. Маріуполя Донецької області від 24 січян 2012 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с.6-8).

Обставини дорожньо - транспортної пригоди сторонами не оспорюються, та, відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, не підлягають доведенню при розгляді даної справи.

Згідно зі звітом про оцінку шкоди, заподіяної колесному транспортному засобу, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди № 245/12 від 8 лютого 2012 року, пошкодженням автомобіля ГАЗ 31105 держаний номер НОМЕР_1, завдано матеріальну шкоду в розмірі 22 287,98 грв., яка складається з вартості ремонтно - відновлювальних робіт - 9 019,59 грв., вартості матеріалів, необхідних для ремонту - 2 076,76 грв., вартості деталей, які підлягають заміні -11 191,63 грв. (а.с. 28-41).

Згідно висновку № 184-12 витрати пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, з урахування зносу, становлять 22 287,98 грн. (а.с. 42-44).

Частково задовольняючи позов ОСОБА_2, та стягуючи на його користь з ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 22 287,98 грв., суму інфляції -196,40 грв. та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 563,16 грв, суд виходив з того, що шкода, завдана позивачу, спричинена неправомірними діями власника автомобіля "Мітсубиши Оутлендер", ОСОБА_3 Доказів на підтвердження того, що шкода завдана не з її вини відповідачкою суду не надано. Також не представлено суду доказів в обґрунтування того, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З посиланням на ст.625 ЦК України суд зазначив в рішенні, що сума матеріальної шкоди повинна бути стягнута, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд, враховуючи наведені позивачем обгрунтування, принципи розумності, виваженості та справедливості, виходив з того, що позов підлягає частковому задоволенню - стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 2000 грв.

Відмовляючи у стягненні суми матеріальної і моральної шкоди з СТзДВ «Гарантія», суд виходив з того, що поліс АА/2081349 не був чинним на час ДТП 19 січня 2012 року, а тому, СТзДВ «Гарантія» не має ніяких зобов'язань перед ОСОБА_3 та позивачем.

Колегія суддів не може повністю погодитися з висновками суду, виходячи з наступного.

Що стосується висновків суду про відшкодування матеріальної і моральної шкоди відповідачкою ОСОБА_3, то, на думку колегії суддів, вони є обгрунтованими і такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, майнова шкода, завдана діями фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, що завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, розмір моральних страждань визначається з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача чи інших обставин.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі ст. 22 даного Закону при настанні страхового випадку страховик, у відповідності з лімітами відповідальності страховика, відшкодовує в установленому даним Законом порядку оцінену шкоду, спричинену в результаті дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров"ю, майну третьої особи.

Статтею 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, витрати , пов»язані з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень позивача ОСОБА_2, він звертався до СТзДВ «Гарантія» з приводу відшкодування заподіяної в результаті ДТП шкоди, однак, листом від 14.08.2012 року СТзДВ «Гарантія» відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, яка визнана винною в ДТП за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності АА/2081349 не застрахована ( а.с. 9-10).

У відповідності до ч.4 ст. 18 Закону України «Про страхування», ст. 983 ЦК України договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Згідно довідки головного бухгалтера СТзДВ «Гарантія»від 02.11.2012 року на поточні рахунки товариства страховий платіж за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності АА/2081349 від ОСОБА_3 не надходив (а.с. 59).

Суду відповідачкою також не надано доказів того, що страховий платіж в розмірі 149,10 грв. на рахунок СТзДВ «Гарантія» нею був здійснений - ніякого розрахункового документу - квитанції, касового чеку позивачка не має.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обов»язок сплати страхового відшкодування виникає у страховика в разі настання страхового випадку з моменту внесення страхувальником страхового платежу, оскільки ці умови передбачені і законом і умовами типового договору ( полісу), а оскільки цей факт є недоведеним, поліс АА/2081349 є нечинним на момент ДТП в силу закону і СТзДВ «Гарантія» не зобов'язана здійснювати страхову виплату, навіть якщо страховий випадок відбувся.

Крім того, як вбачається з тексту наданого відповідачкою полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АА/2081349, він має виправлення: в п.3 полісу строк його дії зазначений 00 год.00хв. 28.10 (00) 2011р. до 27.01.2012 р., тобто 3 місяці. Проте, прописом строк дії договору зазначено «один рік» ( а.с. 49). Тому, відповідно до Типової Інструкції по заповненню бланків поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зразка, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 17.12.2004 року № 3103, він вважається зіпсованим.

Відповідно до даних Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, на дату звернення позивача до СТзДВ «Гарантія» бланк Полісу обов»язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/2081349 значиться невикористаним (а.с.58).

Таким чином, матеріальна та моральна шкода, завдана позивачу дорожньо-транспортною пригодою, обгрунтовано стягнута з відповідачки ОСОБА_3

Посилання в скарзі на те, що відповідачка отримала на руки бланк полісу і не повинна була відслідковувати чи були внесені сплачені нею кошти в касу страховика, є неспроможними з огляду на те, що факт внесення страхового внеску, який є обов»язковою умовою, з настанням якої пов»язане настання обов»язків і прав сторін договору, не підтверджено документально.

Заперечення відповідачки проти відшкодування позивачеві моральної шкоди колегія суддів також вважає необгрунтованими, оскільки в результаті її неправомірних дій під час ДТП позивач позбавився транспортного засобу, який йому необхідний і для роботи, і для надання своєчасної допомоги сину - ОСОБА_4, 1987 року народження, який є інвалідом першої групи, та мешкає у м. Донецьку. Автомобіль до теперішнього часу не відновлений. У зв»язку з цим змінився нормальний, усталений спосіб життя позивача та членів його сім»ї, що викликає у нього моральні страждання, душевні переживання та інші негативні наслідки.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру моральної шкоди.

Що стосується рішення про стягнення з відповідачки індексу інфляції в розмірі 196,40 грн. та трьох процентів річних в розмірі 563,16 грн., то воно є незаконним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що між позивачем та відповідачкою не укладалося та не існувало будь яких цивільно - правових договорів, підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч.2 ст.625 ЦК України немає.

Тому, в зазначеній частині рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у стягненні цих сум у зв»язку з порушенням судом при вирішенні спору норм матеріального права.

Таким чином, оскаржуване рішення підлягає залишенню без зміни в частині відшкодування матеріальної і моральної шкоди, стягнення судових витрат з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та в частині відмови у позові ОСОБА_2 про стягнення на його користь матеріальної і моральної шкоди з СТзДВ «Гарантія». Це ж рішення в частині стягнення індексу інфляції та 3% річних підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_2 у позові в цій частині.

Керуючись ст.ст. 307,309,313-314,316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду Донецької області від 29 січня 2013 року в частині стягнення суми інфляції в розмірі 196,40 грв., трьох процентів річних за період прострочення в розмірі 563,16 грв. скасувати і в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в цій частині відмовити.

В решті частини рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді