Ухвала суду № 33279490, 02.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1інстанції Папаценко П.І.

Категорія 52 Доповідач Ігнатоля Т.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.,

суддів Мальцевої Є.Є., Попової С.А.,

при секретарі Велигоненко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КорпусГруп Комтек» (далі ТОВ «Корпус Груп Комтек») про поновлення строку для звернення до суду, поновлення на роботі, визнання незаконними звільнення, наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою ТОВ «Корпус Груп Комтек» на рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 19 лютого 2013 року,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 19 лютого 2013 року поновлено ОСОБА_2 строк для звернення до суду за захистом порушеного права.

Позов ОСОБА_2 до ТОВ «КорпусГруп Комтек» про визнання незаконними звільнення, наказу про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.

Визнано незаконним наказ №КГ/К-00102 (розпорядження) від 3.05.2012 року про припинення трудового договору та звільнення ОСОБА_2 - інженера з охорони праці, фахівця філії ТОВ «КорпусГруп Комтек» у м. Маріуполі з роботи, з 4.05.2012 року, за ініціативою працівника, за ст. 38 КЗпП України, та незаконним звільнення ОСОБА_2 за наказом №КГ/К-00102 (розпорядження) від 3.05.2012 року.

Поновлено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді інженера з охорони праці, фахівця філії ТОВ «КорпусГруп Комтек» у м. Маріуполі з 5.05.2012 року.

Стягнуто з ТОВ «КорпусГруп Комтек» (м. Кривий Ріг, вул.Ногіна 30, код ЄДРПОУ №35230781) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.06.2012 року по 19.02.2013 року у сумі 20837,71 грн., та в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «КорпусГруп Комтек» (м. Кривий Ріг, вул. Ногіна 30, код ЄДРПОУ №35230781) на користь держави несплачений судовий збір в сумі 321,90 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, порушені норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «Корпус Груп Комтек» Голоцвана Д.В., який підтримав доводи скарги та просив її задовольнити, заперечення проти скарги позивачки та її представника ОСОБА_5, які просили скаргу відхилити, а рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК У країни апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що за наказом №М-102п від 19.09.2011 року ОСОБА_2 була прийнята на роботу у філію ТОВ «КорпусГруп Комтек» в м. Маріуполі з 19.09.2011 року до 18.12.2011 року, на посаду інженера з охорони праці, фахівця (а.с.12)

Після закінчення строку трудового договору, договір не розривався, трудові відносини продовжувались, тому, на підставі ст.ст.23,36 КЗпП України вказаний строковий трудовий договір перетворився в договір на невизначений строк.

3.05.2012 року ОСОБА_2 написала заяву на ім'я директора філії ТОВ «КорпусГруп Комтек» у м. Маріуполь Степанова В.В. про її звільнення з 4.05.2012 року, за власним бажанням, з посади, що вона займає (а.с.31)

Наказом відповідача від 3.05.2012 року за №КГ/К-00102, на підставі ст.38 КЗпП України, ОСОБА_2 з 4.05.2012 року звільнено з займаної посади ( а.с. 30).

Згідно з листками непрацездатності від 3 травня 2012, 18 травня 2012 року, 21 травня 2012 року, 26 червня 2012 року ОСОБА_2 знаходилася на лікарняному з 3 травня 2012 року по 26 червня 2012 року ( а.с. 6-9).

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд виходив з того, що позивачка звільнена з порушенням норм трудового законодавства.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (з поважних причин) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Обгрунтовуючи свій позов, ОСОБА_2 посилалася на те, що заява про звільнення з роботи за власним бажанням була написана нею в результаті впливу адміністрації, в особі директора філії ТОВ

«КорпусГруп Комтек» у м. Маріуполь Степанова В.В., а не за особистим волевиявленням, оскільки звільнення для неї було небажаним, на її утриманні залишалася дитина і вона втрачала єдиний засіб свого існування; до теперішнього часу не може працевлаштуватися; в день написання заяви була хвора, зразу ж звернулася до лікаря і їй було видано лікарняний лист і в подальшому була прооперована; 4 травня 2012 року, в останній і єдиний день попередження адміністрації про своє звільнення, вона відкликала свою заяву про звільнення в усній формі; строк для звернення пропустила з поважної причини, оскільки з 3 травня 2012 року по 29 червня 2012 року знаходилася на лікарняному у зв»язку з перенесеною операцією.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, повно, всебічно та об»єктивно перевірив доводи сторін, надані докази та дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи і відповідні їм правовідносини, застосував норми матеріального права і дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову.

Висновки суду є вичерпними та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, яким суд, відповідно до ст.212 ЦПК України, дав відповідну оцінку.

Факт примусового впливу з боку адміністрації, в особі директора філії Степанова В.В., підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, з пояснень яких вбачається, що впродовж з січня 2012 року директор філії Степанов В.В. вимагав від ОСОБА_2 звільнення з роботи за власним бажанням.

Крім того, підтвердженням того, що заява була написана під впливом адміністрації є наказ № 00102 КГ/К від 3.05.2012 року про звільнення ОСОБА_2 з 30.04.2012 року на підставі п.2 ст.36 КЗпП України (а.с.10), який за довідкою на адресу суду було винесено, як зазначив відповідач, помилково (а.с. 10,98); табель обліку робочого часу, за яким позивачка, 3 травня 2012 року та 4 травня 2012 року перебувала на робочому місці, в той час, як цей факт спростовується поясненнями свідків та листами непрацездатності, які містяться в матеріалах справи (а.с. 6-9,30). Підтвердженням впливу на позивачку з боку відповідача є і та обставина, що звільнення її мало місто за один день: заява про звільнення написана позивачкою 3 травня 2012 року, в якій вона просила звільнити її з 4 травня 2012 року, хоча доказів про неможливість продовження позивачкою роботи, про те, що були наявні будь - які обставини, які спонукали б її до звільнення за власним бажанням, наявність у неї іншого місця, куди б вона могла працевлаштуватися, не надано.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що суд дав невірну оцінку всім наведеним доказам. Між тим, ніяких обставин, які б спростовували ці факти та давали підстави для переоцінки їх апеляційному суду не надано.

Тому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що факт примусового впливу на позивачку щодо подачі нею заяви про звільнення за власним бажанням доведений, у зв»язку з чим звільнення та наказ №КГ/К-00102 (розпорядження) від 3.05.2012 року про припинення трудового договору та звільнення ОСОБА_2 з роботи, з 4.05.2012 року, за ініціативою працівника, за ст. 38 КЗпП України, є незаконними.

Відповідно до змісту ст.38 КЗпП України, працівник вправі відкликати раніше подану заяву про звільнення за власним бажанням. Не відкликання працівником заяви про звільнення свідчить про реальність його наміру припинити трудові відносини.

Відповідно до роз»яснень, які містяться у п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада1992 року за № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться.

З наказу №КГ/К-00102 (розпорядження) від 3.05.2012 року про припинення трудового договору та звільнення ОСОБА_2 з 4.05.2012 року вбачається, що строк попередження складає 1 день, звільнення повинно було відбутися в останній день строку попередження, тобто 4.05.2012 року.

Враховуючи надані позивачкою докази з приводу визнання незаконним її звільнення, суд дійшов висновку про доведеність доводів позивачки про відкликання нею заяви про звільнення, в останній і єдиний день попередження, враховуючи знаходження позивачки на лікарняному з 3 травня 2012 року, тобто, з дня коли була написана заява про звільнення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відкликання заяви про звільнення було здійснене позивачкою 4 травня 2012 року в усній формі - по телефону, про що в суді підтвердила свідок ОСОБА_8, оскільки закон не встановлює обов»язкової письмової форми заяви про відкликання заяви про звільнення. У відповідності з положеннями ст.ст.57-59 ЦПК України зазначені обставини можуть бути підтверджені будь - якими доказами. Письмову заяву про відкликання заяви про звільнення позивачка подала 31 травня 2012 року, під час перебування на лікарняному.

Тому, посилання в скарзі на те, що позивачка подала заяву про відкликання своєї заяви про звільнення за власним бажанням лише 31.05.2012 року, тобто після закінчення строку попередження, є безпідставними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано визнав порушеними права позивачки та захистив їх шляхом визнання незаконним її звільнення, визнав незаконним наказ про звільнення, поновив її на роботі та стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Листки непрацездатності за період з 3.05.2012 року по 29.06.2012 року, відповідачем ОСОБА_2 оплачені, з сумою вона згодна і претензій немає.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 червня 2012 року по 19 лютого 2013 року у кількості 133 робочих днів, з урахуванням середньоденної заробітної плати позивачки, яка дорівнює 146,16 грн., без відрахування суми податків та обов'язкових зборів до державних цільових фондів, становить 19 439,28 грв (146,16 х 133).

Відповідачем не наведено в апеляційній скарзі ніяких обставин, які б спростовували розрахунки суду, тому, колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи , що незаконним звільненням позивачки було порушено її законне право на працю, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, колегія суддів погоджується з висновком суду про часткове задоволення позову ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди. Сума відшкодування позивачкою не оскаржується, Тому, підстав втручатися в цю частину рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Колегія суддів не може не погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що строк для звернення позивачки до суду за захистом порушених прав пропущений з поважних причин, оскільки фактично про звільнення вона дізналася 3 травня 2012 року, дані про вручення позивачці копії наказу про звільнення відсутні, трудову книжку вона отримала 31 травня 2012 року, в період 3 травня 2012 року по 29 червня 2012 року ОСОБА_2 знаходилась на лікарняному, до суду з позовом звернулася 12 липня 2012 року.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду і не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які тягнуть за собою задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки рішення ухвалено у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, воно є законним і обгрунтованим і підлягає залишенню без зміни.

Керуючись ст.ст. 307,308,313-314 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ТОВ «КорпусГруп Комтек» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 19 лютого 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді