Рішення № 33279384, 23.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1інстанції Костромітіна О.О.

Категорія 6 Доповідач Ігнатоля Т.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.,

суддів Мальцевої Є.Є., Ткаченко Т.Б.,

при секретарі Велигоненко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду Донецької області від 28 лютого 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2013 року позивачка звернулася до суду з позовом до Маріупольської міської ради про визнання права власності на самочинно збудовані будівлі, а саме: житлову мансарду (літ. А/м), жилою площею 33,1 кв.м., загальною площею 40,8 кв.м.; тамбур (літ. а2-1), площею 2,1 кв.м; сіні (літ. аЗ-1), площею 11,8 кв.м.; навіс (літ. Ж-1); навіс (літ. Е-1); літню кухню (літ. 3-1); гараж (літ. Б-1); гараж (літ. Г-1) збільшений у розмірах, які розташовані по АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вона, згідно договору купівлі-продажу жилого будинку від 5 лютого 2013 року, є власником домоволодіння розташованого за вищевказаною адресою. Після придбання будинку, у зв'язку з господарськими потребами самочинно, без офіційного дозволу органів місцевого самоврядування та розробленого проекту самовільно збудувала вищезазначене нерухоме майно і бажає упорядкувати правовстановлюючі документи на нього.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 28 лютого 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на самочинно збудовані будівлі, а саме: житлову мансарду (літ. А/м), жилою площею 33,1 кв.м., загальною площею 40,8 кв.м.; тамбур (літ. а2-1), площею 2,1 кв.м; сіні (літ. аЗ-1), площею 11,8 кв.м.; навіс (літ. Ж-1); навіс (літ. Е-1); літню кухню (літ. 3-1); гараж (літ. Б-1); гараж (літ. Г-1), збільшений у розмірах, які розташовані по АДРЕСА_1 та введено їх до складу домоволодіння АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати, та винести нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. Вказує на те, що оскаржуваним рішенням порушені її майнові права та інтереси, оскільки з вересня 2012 року в провадженні Орджонікідзевського районного суду м . Маріуполя знаходиться цивільна справа за її позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією родиною без реєстрації шлюбу, поділ сумісного майна, визнання майна об'єктом сумісної власності подружжя. Предметом спору по вказаному позову, у тому ж числі, є і житловий будинок площею 50,2 кв.м., розташований по АДРЕСА_1 який за час сумісного проживання з ОСОБА_4, за спільні кошти був реконструйований у період з 2003 по 2011 роки та збудовані всі споруди, право на які Орджонікідзевський суд визнав за ОСОБА_2, а також предметом спору є будівельні матеріали, які були придбані на будівництво спірного нерухомого майна.

Крім того, 7 грудня 2011 р. ОСОБА_3 було заявлено позов до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні спірним будинком, в ході розгляду справи судом було накладено арешт на спірне домоволодіння.

ОСОБА_2 та представник Маріупольської міської ради в судове засідання апеляційного суду не з»явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, тому, відповідно до ст.169 та ч.2 ст.305 ЦПК України, справа розглянута у їх відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_5, які підтримали доводи скарги та просили її задовольнити, заперечення проти скарги представника позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_6, який просив скаргу відхилити, а рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з таких підставі.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що за договором купівлі - продажу від 5 лютого 2013 року ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 50,2 кв.м. , житловою площею 28,4 кв.м., який належав продавцю на підставі договору дарування від 29 березня 1991 року. На земельній ділянці, крім жилого будинку, розташовані сарай літ. В-1, гараж літ. Г-1 ( а.с. 13-14).

Згідно довідки Маріупольського БТІ від 6 лютого 2013 року за вказаною адресою самочинно зведені: житлова мансарда (літ. А/м), жилою площею 33,1 кв.м., загальною площею 40,8 кв.м.; тамбур (літ. а2-1), площею 2,1 кв.м; сіні (літ. аЗ-1), площею 11,8 кв.м.; навіс (літ. Ж-1); навіс (літ. Е-1); літня кухня (літ. 3-1); гараж (літ. Б-1); гараж (літ. Г-1) - збільшений у розмірах ( а.с. 6).

Згідно довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями №1196 від 21 лютого 2013 року, землекористувачем земельної ділянки під кадастровими номером 1412336900:01:014:0433, площею 0,0403 ГА, розташованої по АДРЕСА_1, є - ОСОБА_4, попередній власник вищевказаного домоволодіння.

Згідно висновку спеціаліста про оцінку технічного стану будівельних конструкцій від 7 лютого 2013 року, при самовільному будівництві будівель, а саме: житлової мансарди, тамбуру, сіней, навісів (літ. Ж-1 та Е-1), літньої кухні, гаражу (літ. Б-1), гаражу (літ. Г-1), які розташовані по АДРЕСА_1, не порушені санітарно-гігієнічні вимоги та умови пожежної безпеки, їх несучі та захищаючи конструкції знаходяться в задовільному стані і можуть експлуатуватися надалі ( а.с. 16-17).

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд виходив з того, що земельна ділянка, на якій побудовані самочинні будівлі, перейшла у власність позивачки у зв2ящзку з купівлею нею будинку. Спірні будівлі хоча і побудовані самочинно, але згідно висновку спеціаліста можуть експлуатуватися, оскільки при будівництві не порушені санітарно - гігієнічні та будівельно - технічні і пожежні норми.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, оскільки вони зроблені без всебічного дослідження фактичних обставин справи та всупереч вимогам матеріального і процесуального права.

За змістом ч.3 ст.14 та ст.292 ЦПК України право на апеляційне оскарження судових рішень мають не тільки сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а й особи, які не брали участі у розгляді справи, але ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

З апеляційної скарги, пояснень ОСОБА_3 та її представника в суді апеляційної інстанції, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 26 грудня 2012 троку та рішення Апеляційного суду Донецької області від 5 березня 2013 року вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у фактичних шлюбних відносинах з 2001 року та проживали АДРЕСА_1 (а.с. 68-71).

В провадженні Орджонікідзевського районного суд м. Маріуполя з 18 вересня 2012 року знаходиться справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу, поділ спільно нажитого майна, визнання майна, в тому числі, будівельних матеріалів, використаних на будівництво спірного самочинно зведеного нерухомого майна спільною сумісною власністю, а з 22 лютого 2013 року - справа за позовом ОСОБА_3 про захист права власності та визнання недійсним договору купівлі - продажу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 5 лютого 2013 року.

Ухвалою цього суду від 27 лютого 2013 року задоволена заява ОСОБА_3 про забезпечення позову та заборонено ОСОБА_2 здійснювати будь - які дії щодо передачі права власності на спірне домоволодіння і здійснювати будь-які дії щодо зміни площі домоволодіння, введення його в експлуатацію та оформлення права власності на прибудови, які були збудовані до 2012 року, накладено арешт на домоволодіння АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу від 5 лютого 2013 року ( а.с. 75).

Перевіряючи законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції повинен з»ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що мають значення для правильного вирішення спору; чи підтверджені обставини, якими мотивоване рішення, належними та допустимими доказами та чи доведені вони; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведені обставини та вимоги процесуального закону, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення стосується інтересів ОСОБА_3, яка не була залучена до участі у справі, оскільки на момент відкриття провадження у даній справі та ухвалення рішення в провадженні суду знаходилася справа про визнання будвельнимх матеріалів, використаних на самочинне будівництво спірного нерухомого майна об»єктом спільної сумісної власності, тому, це порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення.

Крім того, виходячи з положень ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст.ст.11,15 України цивільні права та обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної безпеки такого порушення.

Як правило, особа права якої порушено, може скористатися не будь - яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Під способами захисту суб"єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально - правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених ( оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст.16 ЦК України.

Спосіб захисту визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні правовідносини.

Згідно зі ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих комітетів міських рад належать делеговані повноваження щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів у порядку, встановленому законодавством, а також видача забудовникам технічних умов на проектування, будівництво, реконструкцію будинків та споруд.

Позивачкою не доведено, що саме Маріупольська міська рада порушує, оспорює або перешкоджає в реалізації її права власності на самочинно збудовані об»єкти нерухомості, що вона зверталася до міської ради щодо оформлення правовстановлюючих документів і їй було відмовлено в цьому, тобто, що є підстави вважати про наявність спору про право.

Крім того, згідно зі ст.376 цього Кодексу, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно оформленого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до абз. 2 ч.2 , ч.3 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо прийняття цього майна до експлуатації передбачено договором або законом. До завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Згідно з нормами ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 39 цього закону та п.2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою КМУ України від 13 березня 2011 року № 461, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Відповідно до п.10,11,12 вказаного Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у разі, коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим порядком, і експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Відповідно до вимог ст.24 Закону України «Про планування і забудову території», фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, дозвіл на будівництво. Статтею 30-1 цього ж закону передбачено, що зведені споруди не можуть експлуатуватися без прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів на підставі сертифікату відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про архітектурну діяльність» Державна архітектурно-будівельна інспекція та її територіальні органи здійснюють архітектурно-будівельний контроль.

Тобто, вирішуючи справу щодо самочинного будівництва, суд повинен перевіряти загальні умови, дотримання яких вимагається під час будівництва об'єкта нерухомості, в тому числі, наявності права на земельну ділянку, на якій ведеться нове будівництво, дотримання цільового призначення та дозволеного використання земельної ділянки, наявність затвердженої в установленому порядку проектної документації, яка є підставою для видачі дозволу на будівництво, дозвіл на будівництво, дотримання правил, нормативів, прав та законних інтересів інших осіб.

В матеріалах справи відсутні докази, що позивачкою була оформлена та затверджена в установленому законом порядку проектна документація; що закінчені будівництвом об»єкти нерухомості, згідно діючому законодавству, приймалися в експлуатацію, що позивачка має право користування земельною ділянкою, оскільки право власності на земельну ділянку продавця домоволодіння не оформлено в установленому законом порядку.

Не надано таких доказів і апеляційному суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду про задоволення позову ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, є незаконним, оскільки чинним законодавством не передбачено прийняття в експлуатацію самочинно зведених об»єктів нерухомого майна, право власності на яке визнано в судовому порядку.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись ст.ст.307,309,313-314,316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду Донецької області від 28 лютого 2013 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за адресою:АДРЕСА_1 - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді