Рішення № 33277189, 03.09.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2013 р. Справа № 923/951/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оптікорм" смт. Кіровське Дніпропетровської області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

про стягнення 112532грн. 86коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Осипова Є.М.

від відповідача - не прибули

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптікорм" (позивач по справі) звернулося з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) 98278грн. 25 коп. основного боргу, 12290грн. 15 коп. пені, 1964грн. 46 коп. - 3% річних, посилаючись на невиконання відповідачем обов'язків по розрахунках за отриманий товар згідно з договором поставки №31м від 15.03.2012року.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду в третій раз не з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи за адресою АДРЕСА_1 яка відповідно до ст. 93 ЦК України є його місцезнаходженням та зазначена в реєстраційних документах.

Місцезнаходження відповідача за цією адресою підтверджується, серед іншого, також поштовим повідомленням (аркуш справи 33) відповідно до якого судом саме за цією адресою було надіслано, а відповідачем отримано, ухвалу про порушення справи від 22.07.2013року.

Однак в перше засідання суду 06.08.2013року відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи, не прибув і витребуваних судом доказів не надав з невідомих причин, тому суд відклав розгляд справи на 20.08.2013року. Але і 20.08.2013року ні відповідач, ні його представник не прибули в засідання і відзиву на позов не надали.

Ухвала про відкладення розгляду справи від 20.08.2012року направлена відповідачу у встановленому порядку, що підтверджується реєстром поштової кореспонденції канцелярії суду та списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів за 20.08.2013року. Доказів які б свідчили про її неотримання до господарського суду не надходило, отже відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті, оскільки подальше відкладення розгляду справи спричинить порушення строку вирішення спору.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Оптікорм" (позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) 15.03.2012року укладено договір поставки №31м згідно з яким позивач в передбачені договором строки зобов'язався поставити відповідачу товар, найменування, кількість, ціна та загальна вартість якого зазначається в видаткових накладних, а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість на передбачених договором умовах.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 664 ЦК України моментом виконання обов'язку продавця по передачі товару є вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар, або надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

Найменування, кількість товару, ціна та її сума за умовами пункту 2.1 договору визначається сторонами у витратних накладних.

Право власності на товар до відповідача переходить в момент передачі товару (пункт 4.10 договору).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач передав, а відповідач прийняв без будь-яких зауважень товар на загальну суму 108644грн.00коп., що підтверджується видатковою накладною №о00003795 від 03.09.2012року на суму 25795грн. та видатковою накладною №о00003658 від 01.11.2012року на суму 82849грн.00коп., копії яких надані до матеріалів справи, а їх оригінали досліджувалися в засіданні суду.

Відповідно до пунктів 3.2, 3.4 договору поставки від 15.03.2012року №31м відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки за отриманий товар на протязі 14 календарних днів з моменту поставки товару шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Датою оплати є дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Таким чином відповідно до вимог ч.1 ст. 692 ЦК України, пунктів 3.2, 3.4 договору відповідач, до якого перейшло право власності на товар, зобов'язаний здійснити повну оплату товару за видатковою накладною №о00003795 від 03.09.2012року на суму 25795грн. до 17.09.2012року, а за видатковою накладною №о00003658 від 01.11.2012року на суму 82849грн.00коп. до 15.01.2013року.

Матеріалами справи та розрахунком суми позову підтверджується, що станом на день звернення позивача з позовом відповідач здійснив розрахунки за товар отриманий за вищезазначеними накладними частково, в сумі 10365грн.75коп., які позивачем зараховані в рахунок погашення боргу за видатковою накладною №о00003795 від 03.09.2012року, тому борг за товар, отриманий за цією накладною зменшився до 15429грн.25коп. Вартість товару, отриманого за видатковою накладною №о00003658 від 01.11.2012року на суму 82849грн.00коп. відповідачем взагалі не сплачена. Загальна сума боргу становить 98278грн.25коп.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належне виконання зобов'язання означає виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Якщо при виконанні зобов'язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір №31м від 15.03.2012року з моменту його укладення набирає силу закону. Він є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.

Суд також зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 193 ГК України кожна сторона за договором повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загально-господарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським Кодексом України, іншими законами та договором.

Оскільки документального підтвердження погашення боргу, а також будь-яких заперечень проти позовних вимог або розрахунку боргу відповідачем протягом розгляду справи суду не надано, позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 98278грн.25коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з вимогами частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вимог ч.2 ст. 625 ЦК України вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 1964грн.46коп., які нараховані за період з 18.09.2012року по 26.06.2013року підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення пені за затримку оплати вартості товару, суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Штрафними санкціями за вимогами статті 230 Господарського Кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст.231 Господарського Кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.4 договору поставки сторони узгодили, що в разі несвоєчасної оплати поставленої партії товару відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно перерахованих коштів за кожен день прострочки.

При цьому, пунктом 5.6 договору поставки сторони узгодили, що штрафні санкції до договору нараховуються за весь період прострочки виконання зобов'язань. Позовна давність, в тому числі і щодо вимог про сплату пені, штрафу, і т.д. становить 5 років.

Таким чином, сторони збільшили позовну давність, що не суперечить частинам 1, 2 статті 259 ЦК України відповідно до якої позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Зазначена норма розповсюджується на всі види позовної давності без виключення, в тому числі і на нарахування пені.

Розрахунок пені перевірено судом та встановлено, що позивачем нарахована пеня за прострочку виконання грошового зобов'язання з 18.09.2012року по 05.07.2013року (з урахуванням часткових розрахунків) в сумі 12290грн.15коп. і зазначена сума також підлягає стягненню на користь позивача, оскільки будь-яких доказів на підтвердження причин несплати боргу відповідач суду не надав.

На підставі вищезазначених вимог закону та договору, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному розмірі.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України відносяться на відповідача.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 інші реквізити суду невідомі на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Оптікорм" смт. Кіровське Дніпропетровської області,, вул. Леніна, 543, р/рахунок 2600030523001 в ПАТ КБ «Банк Кредит Дніпро» у м. Дніпропетровську, МФО 305749, ідентифікаційний код 21852766 - 98278грн. 25 коп. основного боргу, 12290грн. 15 коп. пені, 1964грн. 46 коп. - 3% річних та 2256грн. 31 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04 вересня 2013р.

Суддя З.І. Ємленінова