Рішення № 33277063, 27.08.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2013 р. Справа № 914/2447/13

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сконто» (79032, вул. Пасічна, 92, м. Львів; ідентифікаційний код 25549810)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АСМАП Логістика» (81110, вул. Тичини, 2, с. Зимна Вода, Пустомитівський район, Львівська область; ідентифікаційний код 36499371)

про стягнення заборгованості

ціна позову: 4185,82грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Загарюк Н.В.

Представники:

Позивача: Замогильний О.Ю.- представник, довіреність в матеріалах справи;

Відповідача: не з'явився.

Суть спору:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Сконто» заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСМАП Логістика» з вимогою стягнення боргу у сумі 4136,62грн., що виник у зв'язку з порушенням Відповідачем грошових зобов'язань (з оплати за надані послуги з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування), передбачених умовами Договору № 12/09/21 від 21.09.2012 року.

Крім цього, заявлено вимогу про стягнення з Відповідача 49,20грн. 3% річних від простроченого платежу.

Загальна сума заборгованості складає 4185,82грн.

Від заявленої вимоги про стягнення 3960,62грн. збитків, завданих інфляцією, Позивач відмовився, пояснивши, що така в прохальній частині вміщена помилково, про що подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка судом прийнята.

21.06.2013р. ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 15год. 30хв. 08.07.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі від 08.07.2013 року та 22.07.2013 року.

Протягом розгляду справи представнику Позивача по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, надав пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для стягнення з Відповідача заборгованості.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: довіреність на право здійснення представництва, акт звіряння розрахунків, довідку з ЄДРПОУ, заяву про відсутність підстав передбачених ст.62 ГПКУ, заяву про продовження строку розгляду справи.

Відповідач явку особисто чи повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань; вимог ухвал Господарського суду Львівської області, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали Господарського суду Львівської області надсилались Сторонам за адресами, зазначеними у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи) - Позивачу та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - Відповідачу. Крім того, в матеріалах справи наявні повідомлення про вручення Сторонам копій ухвал суду по даній справі про порушення провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ухвали про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи вручені Сторонам належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім цього суд зазначає, що враховуючи вимоги ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України, беручи до уваги терміни поштових перебігів, в суда відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 4136,62грн. боргу.

21.09.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АСМАП Логістика» (надалі - Експедитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сконто» (надалі - Перевізник) уклали договір про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування № 12/09/21 (надалі Договір), відповідно до якого (п. 1.1.) Договір регулює взаємини Сторін при виконанні Перевізником доручень Експедитора по плануванню, організації перевезень і транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів в міжнародному сполученні, а також при розрахунках за виконані послуги. Вартість транспортних послуг вказується у заявці. Ціни на транспортні послуги є договірними і визначаються, виходячи з поточної ситуації на ринку автоперевезень.

Пунктом 2 Договору, при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень Сторони керуються Конвенцією про договори міжнародного перевезення вантажів (далі - КДМПВ), митною Конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (далі - Конвенція МДП), Європейською угодою про режим праці і відпочинку водіїв (далі - ЄУПОВ), «Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», Статутом автомобільного транспорту України, чинним законодавством України і цим Договором. Після попередньої усної домовленості з Перевізником, Експедитор направляє заявку письмово не пізніше 2-ох днів до терміну надання автотранспортних засобів Перевізником. Заявка від Експедитора до Перевізника передається або шляхом факсимільного повідомлення або електронною поштою. У свою чергу, Перевізник письмово підтверджує виконання замовлення із зазначенням в заявці номера автотранспортного засобу. В заявці вказуються: адреси завантаження і розвантаження вантажу, дата і час початку завантаження, термін доставки, прізвища і телефони відповідальних осіб, найменування і кількість вантажу, розмір і терміни оплати, інші умови. У разі термінового перевезення Експедитор, за згодою Перевізника, подає заявку того ж дня. Необхідний рухомий склад, його кількість і час подачі під завантаження може змінюватися по попередній домовленості Сторін. Перевізник і Експедитор визнають юридичну силу заявок і договорів, переданих факсом, звичайною або електронною поштою. Перевізник і Експедитор зобов'язані засвідчити підтвердження заявки підписом уповноважених осіб і печаткою підприємства перед виконанням.

Приписами п. 4.1 Договору встановлено, що Експедитор оплачує рахунки Перевізника шляхом безготівкового переказу протягом 20 банківських днів з дати отримання оригіналу рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, СМR-накладної з відміткою про отримання вантажу, якщо інше не обумовлене в заявці. Розрахунки, що виконуються за перевезення вантажів, проводяться безпосередньо шляхом банківського переказу з рахунку Експедитора на рахунок Перевізника. Грошовою одиницею, яку використовують Сторони при встановленні розміру ставки і розрахунках, є національна валюта України - гривня.

Відповідно до п. 5 Договору, Перевізник і Експедитор у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за даною угодою несуть взаємну матеріальну відповідальність в межах, передбачених чинним законодавством України, КДМПВ і цим Договором. Перевізник несе відповідальність за збереження вантажу від повної або часткової втрати, пошкодження або псування при перевезенні у розмірі фактичного збитку, окрім випадків, передбачених КДМПВ, Конвенцією МДП і законодавством України. Перевізник ні за яких обставин не може утримувати вантаж, що знаходиться в його розпорядженні, якщо тільки від Експедитора не надійдуть вказівки про це. Перевізник зобов'язаний при отриманні документів перевірити наявність належним чином оформлених СМR і ТІР-КАРНЕТА, а також наявність експортних декларацій і супровідних сертифікатів, і у разі потреби, про всі виниклі зауваження негайно повідомити Експедитору. У разі відсутності у Перевізника дійсної страховки СМR, страхування проводиться за рахунок Перевізника шляхом зменшення ставки фрахту. Спори, що виникають в процесі виконання Договору, розглядаються відповідно до чинного законодавства України.

У п. 7.1 Договору зазначено, що термін дії Договору встановлюється з моменту підписання обома Сторонами і діє до 31.12.2013 року, але, у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.

На виконання умов Договору та для підтвердження прийняття зобов'язань за Договором Позивачем відповідно до заявки на перевезення вантажу у міжнародному сполученні №24/09/2012, на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) №1100686 від 26.09.2012 року та шляхового листа серія 12 ААБ №158940 здійснювалось перевезення вантажу (пеллети), а Відповідачем прийнято вантаж (претензій та зауважень щодо обсягів та якості вантажу не було) відповідно до Договору № 12/09/21 від 21.09.2012 року на суму 4136,62грн., що підтверджується підписами та скріпленими печатками на міжнародній товарно-транспортній накладній (СМR) №1100686 від 26.09.2012 року.

При цьому підписання Замовником міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) №1100686 від 26.09.2012 року, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема ст.9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

28.09.2012 року оригінали міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) №1100686 від 26.09.2012 року, акт здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунок-фактури №СФ-0001066 від 28.09.2012р. направлені на адресу Відповідача рекомендованим листом.

05.10.2012 року Позивач звернувся до Відповідача з претензією №1 для повернення коштів у сумі 4136,62грн., яка останнім залишена без відповіді.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 4 Конвенції про договори міжнародного перевезення вантажів (далі - Конвенція), договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конвенції, Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Приписами ч.1 ст.27 Конвенції передбачено, що Позивач має право вимагати сплати відсотків на компенсацію, що підлягає сплаті. Такі відсотки, обраховані із розрахунку п'яти відсотків річних, накопичуються з дня надсилання перевізнику письмової претензії або, якщо така претензія не пред'являлась, з дня початку розгляду позову.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Приписами ч.1 ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами ч. 1 ст.901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 906 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Приписами ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст.920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Положенням ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі того, що Відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати за виконані роботи згідно Договору №12/09/21 від 21.09.2012 року, в тому числі станом на час подання позову та порушення провадження у справі - на суму 4136,62грн.; беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази здійснення сплати Відповідачем 4136,62грн. боргу станом на час розгляду справи повністю чи частково, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 4136,62грн. боргу.

Щодо стягнення 49,20грн. 3% річних.

В прохальній частині позовної заяви Позивач також просить стягнути з Відповідача 49,20грн. 3% річних, розрахунок яких надано в додатках до позовної заяви.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних, розрахованих Позивачем, суд зазначає, що такий проведено вірно.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення 3% річних у сумі 49,20грн. позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

27.08.2013 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 02.09.2013р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСМАП Логістика» (81110, вул. Тичини, 2, с. Зимна Вода, Пустомитівський район, Львівська область; ідентифікаційний код 36499371) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Сконто» (79032, вул. Пасічна, 92, м. Львів; ідентифікаційний код 25549810) 4136,62грн. основного боргу, 49,20грн. 3% річних, а також 1720,50грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.