Ухвала суду № 33276953, 03.09.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

03.09.13р. Справа № 904/6760/13

Суддя Рудовська І.А. , розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.А.Р.К.", м.Одеса

до Фізичної особи - підприємця Лебедєва Олександра Вікторовича, м.Дніпропетровськ

про стягнення 86 989, 23грн.

ВСТАНОВИВ:

Стаття 63 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує суддю, який вирішує питання про прийняття позовної заяви, повернути позовну заяву з підстав неправильного оформлення позовної заяви та доданих до неї документів.

Суд досліджує позовну заяву за формальними ознаками, не вивчаючи питання по суті позовних вимог.

Позовна заява підлягає поверненню, якщо вона за формою та змістом не відповідає вимогам статей 54 - 58 Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 65 Кодексу визначає дії судді з підготовки справи до розгляду, які полягають у здійсненні певних заходів і процесуальних дій, спрямованих на правильне і своєчасне вирішення спору.

Суддя самостійно на власний розсуд визначає, які саме дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, а також тих клопотань, що подані позивачем разом із позовною заявою.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Л.А.Р.К." звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом (вх. № суду 6385/13 від 02.09.2013 р.) до фізичної особи - підприємця Лебедєва Олександра Вікторовича про стягнення 81 561, 16 грн. - боргу по орендній платі, 4 290, 63 грн. - пені, 880, 91 грн. - 3% річні, 256, 53 грн. - інфляційні нарахування та судові витрати.

Суд вважає за необхідне повернути позовну заяву від 14.08.2013 р. і додані до неї документи без розгляду з наступних підстав:

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору.

Згідно з пунктом 2.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про судовий збір", судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно з пунктом 2.22 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір сплачується до територіальних органів Державної казначейської служби України; платники судового збору у платіжних документах на перерахування судового збору повинні в рядку "одержувач" зазначити найменування територіального органу казначейської служби за місцем знаходження господарського суду, який розглядає справу.

Відповідно до листа Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 10.01.2013 року № 02-12/47 зарахування судового збору з 21.01.2013 року здійснюється за наступними реквізитами:

одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області

код за ЄДРПОУ: 37989269;

банк: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області (Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, код банку за ЄДРПОУ 37988155);

МФО банку: 805012;

рахунок: № 31214206783005, судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), Господарський суд Дніпропетровської області, код бюджетної класифікації доходів - 22030001.

Із доданої до позовної заяви квитанції № 2 від 28.03.2013 року вбачається, що судовий збір сплачено на рахунок ГУДКСУ у Одеській області, а не за місцем розгляду справи.

Отже, до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Згідно ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Як випливає з вимог ч.1 ст. 56 ГПК України, обов'язок позивача направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів не залежить від того чи є у наявності у відповідача дані документи.

Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.09 р. № 270, розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Згідно з п.п. 59, 61 Правил надання послуг поштового зв'язку внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

З сукупного аналізу наведених вище норм вбачається, що належним доказом відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі або належним чином засвідченій копії.

На підтвердження надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення, позивач залучив до позовної заяви ксерокопії поштових квитанцій № №1600, 1601 від 30.08.2013 р. та описи вкладення поштового відправлення від 30.08.2013 р.

Натомість, суд звертає увагу, що в описах вкладення поштового відправлення від 30.08.2013 р. зазначено про вкладення: 1. Позовна заява від ТОВ "Л.А.Р.К. на 4 арк., 2. Додатки до позовної заяви на 35 арк. Однак при цьому перелік додатків в описах вкладення не наводиться, що позбавляє суд можливості перевірити дотримання позивачем вимог ст. 56 ГПК України стосовно його обов'язку надіслати відповідачу копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів. В той же час, до позовної заяви додані вказані в ній додатки (позовної заяви - додатки №№ 1 - 15), направлення яких відповідачу та третій особі фактично позивачем не підтверджується.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати поштові квитанції № №1600, 1601 від 30.08.2013 р. та описи вкладення поштового відправлення від 30.08.2013 р. в якості виконання позивачем вимог ч. 1 ст. 56, п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України.

При цьому суд приймає до уваги правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 1 п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК. Крім того, в абз. 7 п.п. 3.5 п. 3 наведеної постанови Пленуму ВГСУ визначено, що у разі коли до позовної заяви додано докази надсилання відповідачеві копії лише самої заяви, але відсутні докази надсилання йому копій доданих до неї документів, така заява підлягає поверненню на загальних підставах згідно з пунктом 6 частини першої статті 63 ГПК України.

За змістом ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Вказані обставини є підставою для повернення позовної заяви та доданих до неї документів без розгляду.

Додатково зазначаємо, що згідно з ч.3 ст.63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись ч. 2 ст. 34, ст. 36, п. 4, 6 ч.1 ст. 63, ст.ст. 86, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Додаток: - позовна заява з доданими до неї додатками на 45 арк., у тому числі квитанція № 2 від 28.03.2013 р. про сплату судового збору в сумі 1 739,78 грн. та квитанція № 4 від 28.03.2013 р. про сплату судового збору в сумі 118,00 грн.

Суддя І.А. Рудовська