Рішення № 332751, 04.12.2006, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.06 Справа № 13/489

За позовом закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ, в особі Луганської філії, м. Луганськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Квітень», с. Обозне Луганської області

про стягнення 13849,84 дол. США (69941,69 грн.)

Суддя

Яресько Б.В.

За участю:

Від позивача

Борисенко О.М. дов. № 2856 від 08.09.2006 р.

Від відповідача

Не прибув

До початку слухання справи від учасників судового процесу вимоги про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не надійшло, в зв’язку з чим технічна фіксація не здійснювалась.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Позивачем заявлена вимога про стягнення 13849,84 дол. США (69941,69 грн.) боргу за кредитом.

Позивач заявою від 23.11.06 змінив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача заборгованості за кредитним договором № 18 від 22.04.03 у сумі 65 207 грн. 27 коп.

Суд приймає зміни предмета позову, та розглядає спір щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 65 207 грн. 27 коп.

Відповідач відзив на позов і витребуванні документи не надав, участь свого представника у засіданнях не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце проведення засідань,

Відповідач не повідомив суд про наявність поважних причин, що перешкоджають йому забезпечити участь у судовому засіданні свого представника, в зв’язку з чим відповідно до ст. 75 ГПК України спір розглядається за наявними в справі матеріалами

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

ВСТАНОВИВ, що 22 квітня 2003 року між сторонами по справі був укладений кредитний договір № 18 згідно якого позивач зобов’язався надати відповідачу кредит в сумі 6500 доларів США з строком повернення 21 квітня 2004 року з сплатою 19 % річних. Згідно п. 5.1. договору відповідач за прострочення виконання грошових зобов’язань за договором повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення зобов’язання.

24.04.2003 р. платіжним дорученням № 1 банк надав відповідачу кредит в сумі 6500 доларів США.

У встановлений договором строк відповідач кредит та нараховані відсотки за його користування не повернув.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 32 825 грн. 00 коп., заборгованість за процентами в сумі 21 187 грн. 99 коп., пеню в сумі 5 194 грн. 28 коп.

Відповідач заперечень проти позову, або доказів оплати боргу не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.2 п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинно виконуватися у встановлений строк.

За таких обставин вимоги позивача, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі –652 грн. 07 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 110 грн. 01 коп., в решті на позивача.

Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Квітень” Луганська область, Слов’яносербський район, с. Обозне, вул. Ново будівна 14 ідентифікаційний код 31370749 на користь Закритого акціонерного товариства банк “Приватбанк” в особі Луганської філії м. Луганськ, вул. Челюскінців 14 ідентифікаційний код 20178026 заборгованість за кредитом в сумі 32 825 грн. 00 коп., заборгованість за процентами в сумі 21 187 грн. 99 коп., пеню в сумі 5 194 грн. 28 коп., державне мито у сумі –652 грн. 07 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 110 грн. 01 коп., наказ видати.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Б.В. Яресько