Ухвала суду № 33273257, 29.07.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 41 Головуючий 1 інстанції Пантелєєв Д.Г.

Доповідач Кочегарова Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області у складі :

головуючого Баркової Л.Л.,

суддів Гаврилової Г.Л., Кочегарової Л.М.,

при секретарі Макаровій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 травня 2013 року у справі за позовом Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» (далі ДП «Маріупольський морський торговельний порт») до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про усунення перешкод у користуванні жилим блоком у гуртожитку, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ДП «Маріупольський морський торговельний порт», третя особа - ОСОБА_2, про визнання недійсним рішення про надання кімнати у гуртожитку,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року ДП «Маріупольський морський торговельний порт» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило зобов'язати відповідачку усунути перешкоди у користуванні жилим блоком АДРЕСА_1 в м.Маріуполі, залишати запасні ключі від дверей коридору спільного користування на вахті гуртожитку, не створювати перешкод у користування зазначеним блоком у майбутньому.

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом та просила визнати недійсним рішення ДП «Маріупольський морський торговельний порт» про надання кімнати у гуртожитку ОСОБА_2

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 29 травня 2013 року позов ДП «Маріупольський морський торговельний порт» до ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод у користуванні жилим приміщенням № 96, восьмого поверху гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1 залишати запасні ключі від дверей коридору спільного користування на вахті гуртожитку. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення про надання кімнати у гуртожитку - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП «Маріупольський морський торговельний порт» судові витрати у розмірі 107,30 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та відмовити у позові ДП «Маріупольський морський торговельний порт», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_6., які просили задовольнити апеляційну скаргу, заперечення представника відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які просили відхилити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1, яка проживає у блоку АДРЕСА_1 самостійно встановила двері, що ведуть до блоку № 96 та новий замок, ключ від якого не передала адміністрації гуртожитку та не надає можливості ОСОБА_2, яка має відповідний ордер, вселитись в двомісну кімнату блоку № 96.

Задовольняючи позові вимоги ДП «Маріупольський морський торговельний порт», суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка безпідставно порушила права ДП «Маріупольський морський торговельний порт» на розпорядження житловими та допоміжними приміщеннями у гуртожитку, а тому, вона повинна не чинити перешкод у користуванні жилим приміщенням № 96 та залишати запасні ключі від дверей коридору спільного користування на вахті гуртожитку.

Висновки суду є законними та обґрунтованими.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 383 ч.1 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Згідно зі ст. 9 ч.3 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Зі справи вбачається, що на підставі свідоцтва про право власності ДП «Маріупольський морський торговельний порт» належить 11/25 часток гуртожитку, загальною площею 2 944,4 кв.м, житловою площею 2085,8 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 в тому числі приміщення № 96 (а.с.147).

Рішенням адміністрації та профкому порту № 10/1 від 10 жовтня 1996 року двомісну кімнату № 96 площею 11,7 кв.м. у блоку гуртожитку було надано ОСОБА_1 для проживання із дочкою, видано ордер № 083 від 8 жовтня 1996 року на зайняття зазначеної кімнати.

30 березня 2001 року ОСОБА_1 звернулася до заступника начальника порту з побуту з заявою і просила допомоги у отриманні кімнати більшої площі, у зв'язку із хворобою дитини.

Спільним рішенням адміністрації та профкому порту № 06/3 від 17 серпня 2001 року тримісну кімнату № 96 гуртожитку надано ОСОБА_1, їй видано новий ордер № 023 від 17 серпня 2001 року на зайняття зазначеної кімнати.

Двомісна кімната у блоку № 96, цим же рішенням, була виділена ОСОБА_4

Спільним рішенням адміністрації та профкому порту № 011 від 1 червня 2012 року двомісну кімнату № 96 надано ОСОБА_2 для проживання із сином, їй видано ордер № 011 від 10 червня 2012 року на зайняття зазначеної кімнати.

З актів від 3 липня 2012 року та 16 липня 2012 року, рапорту, складеного представниками гуртожитку, а також з листів заступника начальника порту вбачається, що ОСОБА_1 самовільно замінила новий замок на вхідних дверях та не здає його на вахту, а також перешкоджає ОСОБА_2, яка зареєстрована у гуртожитку, проживати у двомісній кімнаті блоку № 96.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечувала того, що вона дійсно зняла старі двері блоку № 96, встановила нові двері і ключі від цих дверей, адміністрації гуртожитку не надала. Оскільки вона тривалий час працює в ДП «Маріупольський морський торговельний порт», зробила ремонт у блоку, неодноразово зверталася до адміністрації з приводу покращення житлових умов і вважає, що має право користуватися як двомісною, так і тримісною кімнатами, то не бажає, щоб ОСОБА_2 заселилася до житлового блоку № 96.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням обставин справи та норм матеріального права, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.212 ЦПК України, оцінив представлені сторонами матеріали за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ДП «Маріупольський морський торговельний порт», оскільки діями ОСОБА_1 порушуються права та законні інтереси підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з апеляційної скарги ОСОБА_1, вона вважає, що судове рішення підлягає скасуванню, оскільки згідно з даними свідоцтва про право власності від 21 січня 2009 року кімната № 96 не є власністю ДП «Маріупольський морський торговельний порт», а за таких підстав, профспілковий комітет порту не мав права видавати ОСОБА_2 ордер на вселення в цю кімнату.

Ці доводи відповідачки є безпідставними, оскільки зі справи вбачається, що згідно із свідоцтвом про право власності, виданим 24 травня 2013 року, спірний блок № 96 входить до приміщення гуртожитку, належного на праві власності ДП «Маріупольський морський торговельний порт» і будь-яких об'єктивних доказів на спростування цих даних відповідачка не надала (а.с.148,194).

Щодо правомочності дій профспілкового комітету по виділенню ОСОБА_2 двомісної кімнати блоку № 96, то в рішенні суду наведений вичерпний аналіз правових норм, які дають підстави для висновку про те, що адміністрація підприємства та профспілковий комітет діяли в межах своїх повноважень і порушень закону при видачі ордеру ОСОБА_2 ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом не встановлено.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи дані вимоги процесуального закону, колегія суддів вважає, що посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що вона проводила ремонти в кімнаті № 96, оплачувала її та вселення інших осіб у двомісну кімнату не здійснювалося, є неспроможними, оскільки будь-якими доказами ці обставини не підтверджені.

Посилання відповідачки в скарзі на те, що рішенням Маріупольської міської ради від 16 квітня 2013 року гуртожиток по АДРЕСА_1 передано до комунальної власності міста і ДП «Маріупольський морський торговельний порт» не мав права підтримувати свій позов у суді, апеляційний суд до уваги не приймає, зважаючи на те, що з пояснень сторін в апеляційному суду вбачається, що фактичне передання гуртожитку дотепер не відбулося, акт прийому - передачі гуртожитку до комунальної власності не складався, реєстрація права власності на гуртожиток за Маріупольською міською радою не відбулася.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно вирішив спір з урахуванням вимог ст.11 ЦПК України.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду від 29 травня 2013 року відповідає вимогам матеріального та процесуального права, наведені в скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків суду не спростовують, а тому, підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування рішення немає.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308,309 ЦПК України, колегія суддів,_

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Баркова Л.Л.

судді Гаврилова Г.Л.

Кочегарова Л.М