Рішення № 33272351, 13.08.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 р. Справа № 917/1230/13

За позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго", 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а

до Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Знамя", 36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, 2/9

про стягнення 4881,51 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Шпількін С.О.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 13.08.2013 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 4881,51 грн. заборгованості за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 2020 від 01.12.2009 року, в т.ч. 4843,91 грн. основного боргу, 2,49 грн. інфляційних витрат та 35,11 грн. 3% річних.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 47), але у відповідності до ухвали суду від 11.07.2013 року (а.с. 45) клопотання відповідача про розгляд справи без участі його повноважного представника судом було задоволено. Також слід зазначити, що у поданій до суду заяві (а.с. 21) позовні вимоги відповідач визнав в повному обсязі.

Приймаючи до уваги достатність необхідних для вирішення спору доказів, справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

01.12.2009 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (позивач, теплопостачальна організація) та Державним підприємством "Виробниче об'єднання "Знамя" (відповідач, споживач) був укладений договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води за № 2020 (а.с. 7-8), у відповідності до умов якого теплопостачальна організація зобов'язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення і гарячого водопостачання приміщення споживача до межі розподілу будівель Клініко-діагностичної лабораторії (вул. СТ.Фронту, 29) та майстерні (вул. Алмазна, 4), (п. 1 договору, додаток № 1 до договору).

20.10.2011 року сторонами було підписано додаткову угоду до даного договору за № 7 (а.с. 11).

У відповідності до п. 24 договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 2020 від 01.12.2009 року (далі - договір), цей договір укладено для опалення та гарячого водопостачання на період з 01.12.2009 року до 30.04.2014 року, а в частині розрахунків - до їх повного завершення, і вважається продовженим щорічно, якщо за місяць до закінчення його строку не надійде заяви від однієї із сторін про припинення дії цього договору.

Згідно п. 15 та п. 16 договору в редакції додаткової угоди № 7 від 20.10.2011 року розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії, на підставі виконаних розрахунків. Вартість 1 Гкал складає 802,18 грн. без урахування ПДВ або 962,62 грн. з урахуванням ПДВ. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата вартості теплової енергії, визначеної розрахунковим способом в п. 5 додатку "Розрахунок обсягу теплової енергії (а.с. 11), проводиться споживачем плановим платежем до 30 числа поточного місяця. При цьому кінцевий розрахунок вартості теплової енергії, визначеної з урахуванням фактичної температури повітря, проводиться споживачем до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виписаного рахунку.

На виконання умов договору позивачем у період з 01.10.2012 року по 30.04.2013 року було відпущено відповідачеві теплову енергію на загальну суму 4843,91 грн., що підтверджується копіями відповідних актів приймання-передачі теплової енергії, рахунками на оплату відпущеної теплової енергії та доказами їх направлення (а.с. 26-43). Вказані послуги відповідачем не оплачені, що і стало приводом для звернення до суду з даним позовом.

Окрім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача нараховану на нього за період з 01.10.2012 року по 14.05.2013 року 3% річних у розмірі 35,11 грн. та інфляційні витрати за період з 01.11.2012 року по 30.04.2013 року у сумі 2,49 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 174 ГК України підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом приписів ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до положень п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (№ 1875-IV від 24.06.2004 року) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт наявності між сторонами правовідносин з приводу постачання теплової енергії, обсяги відпущеної відповідно до договору теплової енергії, факт виставлення рахунків на оплату відпущеної теплової енергії, а також факт прострочення виконання грошових зобов'язань на суму 4843,91 грн. відповідачем.

Приймаючи до уваги наведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4843,91 грн. боргу є правомірними та обгрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

За змістом положень ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Відповідно до ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Положеннями п. 18. договору в редакції додаткової угоди № 2 від 20.10.2011 року визначено, що у випадку несплати у вказані в договорі строки нараховується пеня в розмірі 1,0% за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" (№ 686-XI від 20.05.1999 року), а також стягуються 3% річних та інфляційні витрати з простроченої суми згідно зі ст. 625 ЦК України.

Перевіривши за допомогою "ІАЦ Ліга" правильність нарахування позивачем інфляційних витрат та 3% річних, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині в повному обсязі.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Знамя" (36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, 2/9, код ЄДРПОУ 14310997) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, код ЄДРПОУ 03338030) - 4843,91 грн. основного боргу, 2,49 грн. інфляційних витрат, 35,11 грн., 3% річних та 1720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.08.2013 року.

Суддя Гетя Н.Г.