Рішення № 33272271, 28.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4924/13 28.08.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

До Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"

Третя особа Яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Васильєв Олексій Вадимович

Про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 26 203, 68 грн.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Гавриловська І.О.

Суддя Удалова О.Г.

Суддя Картавцева Ю.В.

У судових засіданнях брали участь представники учасників судового процесу:

від позивача: Ходарченко В.М. - дов. № 3684/18 від 12.12.2012 р.

Карась В.В. - дов. №2683/18 від 12.12.2012 р.

від відповідача: Кучерявий С.В. - дов. № 05-2013 від 01.01.2013 р.

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 26 713,68 грн., в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 23.11.2011 р. на а/д Харків - Сімферополь за участю транспортних засобів "Тойота", державний номер АЕ 0037 ЕМ під керуванням Поляцької Марини Сергіївни та "Тойота", державний номер АЕ 7400 АВ під керуванням Васильєва Олексія Вадимовича, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/6107142.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2013 р. за даним позовом порушено провадження у справі № 910/4924/13, розгляд справи було призначено на 10.04.2013 року о 09 год. 50 хв.; зобов'язано сторін надати певні документи; ухвалено направити запит до МТСБУ щодо відомостей про страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля, водій якої винен у ДТП.

Через відділ діловодства суду 29.0.2013 р. від МТСБУ надійшла відповідь на судовий запит про відсутність в ЦБД на дату ДТП - 23.11.2011, договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладеного по відношенню до транспортного засобу д/н. АЕ 7400АВ, 29.03.2013 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які залучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 10.04.2013 р. подав суду оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви для огляду, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Васильєва Олексія Вадимовича, оскільки останній є винуватцем у ДТП, яка сталася 23.11.2013 р.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Таким чином, рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки Васильєва Олексія Вадимовича.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про призначене судове засіданння був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 19.03.2013 р., яке підтверджує отримання відповідачем 21.03.2013 р. ухвали про порушення провадження у справі, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Враховуючи наведене, беручи до уваги нез'явленням представника відповідача у призначене судове засідання, невиконанням ним вимог ухвали суду, у зв'язку із залученням до участі у справі третьої особи, що перешкоджає вирішенню спору у даному судовому засіданні, то суд відклав розгляд даної справи до 15.05.2013 р.

У судовому засіданні 15.05.2013 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у заяві про уточнення позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду, просив стягнути з відповідача 26 203, 68 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, надав господарському суду докази направлення на адресу третьої особи копії позовної заяви.

Представник відповідача повідомив, що письмового відзиву не підготував, витребуваний поліс надати не в змозі.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Ухвалою суду від 15.05.2013 р. відкладено розгляд справи до 10.06.2013 р., з метою надання сторонам часу належним чином підготуватися до судового розгляду.

Через відділ діловодства суду 17.05.2013 р. від позивача надійшли письмові пояснення, які залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 10.06.2013 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача надав суду документи на виконання вимог ухвали суду, які залучені до матеріалів справи.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав.

З матеріалів справи вбачається, що категорія справи є складною, оскільки з аналогічних спорів є протилежна судова практика, що дає підставу стверджувати про необхідність призначення її до розгляду у колегіальному складі.

Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суд, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Колегіальний розгляд справи є однією з гарантій повного, всебічного й об'єктивного розгляду справ, постановлення законного, обґрунтованого і справедливого рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що справа № 910/4924/13 відноситься до категорії складних, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2013 р. призначено колегіальний розгляд справи № 910/4924/13.

10.06.2013 р. суддя Гавриловська І.О. звернулась до Заступника Голови господарського суду міста Києва із заявою щодо колегіального розгляду справи № 910/4924/13.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 10.06.2013 року, приймаючи до уваги вказані заяву та ухвалу, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол № 1 від 03.02.2011 р.) та ст. 4-6 ГПК України, призначено колегіальний розгляд справи № 910/4924/13 у складі колегії суддів: Гавриловська І.О. (головуючий), судді Жагорнікова Т.О. та Удалова О.Г.

За вказаних обставин суд визнав за необхідне ухвалою від 13.06.2013 р. прийняти справу до свого провадження та призначити її до розгляду у судовому засіданні за участю представників учасників судового процесу на 10.07.2013 р.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойко Р.В. від 10.07.2013 року, у зв'язку з відпусткою судді Жагорнікової Т.О., призначено новий склад суду у справі № 910/4924/13 у складі колегії суддів: Гавриловська І.О. (головуючий), судді Удалова О.Г. та Картавцева Ю.В.

Ухвалою суду від 10.07.2013 р. дану справу прийнято до свого провадження.

У судовому засіданні 10.07.2013 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи у судове засідання 10.07.13 р. не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 27.06.2013 р., які підтверджують отримання відповідачем та третьою особою 01.07.2013 р. ухвали про призначення справи до розгляду, про причини неявки не повідомили.

Ухвалою суду від 10.07.2013 р. відкладено розгляд справи до 29.07.2013 р., у зв'язку з нез'явленням представників відповідача та третьої особи у призначене судове засідання, не виконанням третьою особою вимог ухвали суду та для витребування у позивача додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 29.07.2013 р. представник позивача повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, заявив письмове клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду, зокрема, копій платіжних доручень про сплату страхового відшкодування, які залучені до матеріалів справи, оригіналів даних документів суду не представив.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті спору.

Представник третьої особи у судове засідання 29.07.2013 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою від 29.07.2013 р., розгляд справи було відкладено на 28.08.2013 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача та представника третьої особи у призначене судове засідання та не виконанням ними вимог ухвали суду від 29.07.2013 р., а також для надання представником позивача оригіналів платіжних доручень про виплату страхового відшкодування з відміткою банківської установи, та письмових пояснень від третьої особи, для отримання інформації у справі.

Через відділ діловодства суду 02.08.2013 р. від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. У судовому засіданні 28.08.2013 р., представник позивача, позов підтримав просив його задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи у судове засідання 28.08.2013 р. не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, вимог ухвали суду не виконали.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 28.08.13 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.11.2011 р. на а/д Харків - Сімферополь за участю транспортних засобів "Тойота", державний номер АЕ 0037 ЕМ під керуванням Поляцької М.С., що належить Ольшевській Т.М., та "Тойота", державний номер АЕ 7400 АВ під керуванням Васильєва О.В., що належить Шафієву В.М.

Васильєв О.В., керуючи транспортним засобом «Тойота», державний номер АЕ7400АВ, не втримав безпечної швидкості та дистанції руху та скоїв зіткнення з автомобілем «Тойота», державний номер АЕ0037ЕМ, під керуванням Поляцької М.С., чим порушив п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Про наведене свідчить довідка ДАІ № 8916990 від 12.12.2011 р. та постанови Московського районного суду м. Харкова від 03.02.2012 року в адміністративній справі № 2027/213/2012, відповідно до якої Васильєв О.В. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та було піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Московського районного суду м. Харкова від 03.02.2012 року в адміністративній справі № 2027/213/2012, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою визнано винним Васильєв О.В у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Тойота», державний номер АЕ0037ЕМ, під керуванням Поляцької М.С.

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» (страховик), Ольшевською Тетяною Миколаївною (страхувальник) та ПАТ «Креді агріколь Банк» (вигодонабувач) було укладено договір № ТП15284Г-п/11ДП від 06.05.2011 р., страхування автотранспорту Сертифікат номер полісу АА/2657342 від 07.05.2011 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Тойота», державний номер АЕ0037ЕМ.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Тойота», реєстраційний номер АЕ0037ЕМ, замовив у суб'єкта оціночної діяльності Захорольского В.Я. проведення автотоварознавчого дослідження.

У відповідності до звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику № ZA051211 від 05.12.2011 р., який складений спеціалістом Захорольским В.Ю. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача серії № 645 від 27.05.2002 р. видане Міністерством юстиції України; кваліфікацію оцінювача з спеціалізації «оцінка дорожньо транспортних засобів» сертифікат Фонда державного майна України № 8175/08 від 26.12 2008 р.; свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 4085 від 19.11.2002 р.), вартість відповідного ремонту, автомобіля марки «Тойота», реєстраційний номер АЕ0037ЕМ, складає 29 644,08 грн.

07.12.2011 р. було надано суб'єктом оціночної діяльності Захорольского В.Я. ремонтну калькуляцію системи AUDATEX № R/02, згідно з якою визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Тойота», державний номер АЕ0037ЕМ, становить 26 878,61 грн.

09.12.2011 р. було надано суб'єктом оціночної діяльності Захорольского В.Я. ремонтну калькуляцію системи AUDATEX № ZA051211, згідно з якою визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Тойота», державний номер АЕ0037ЕМ, становить 29 644,08 грн.

На підставі повідомлення страхувальника про настання страхового випадку та заяви про виплату страхового відшкодування, ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 2011/V/MOD04104/VESKO26389 від 21.12.2011 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 17 644,01 грн.

Також на підставі повідомлення страхувальника про настання страхового випадку та заяви про виплату страхового відшкодування, ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 2011/V/MOD04104/VESKO26385 від 21.12.2011 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 9 069,67 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором № ТП15284Г-п/11ДП від 06.05.2011 р., страхування автотранспорту Сертифікат Номер полісу АА/2657342 від 07.05.2011 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з платіжним дорученнями № 9728 від 22.12.201 р. 9 069,67 грн. та №9727 від 22.12.2011 р. 17 644,01 грн., страхового відшкодування Поляцькій М.С.

Враховуючи те, що у постанові Московського районного суду м. Харкова від 03.02.2012 року в адміністративній справі № 2027/213/2012 встановлено, що з вини Васильєв О.В., який керувала автомобілем «Тойота», державний номер АЕ7400АВ, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення з автомобілем марки «Тойота», державний номер АЕ0037ЕМ, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Тойота», державний номер АЕ0037ЕМ.

З огляду на те, що ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» на підставі договору № ТП15284Г-п/11ДП від 06.05.2011 р., страхування автотранспорту Сертифікат Номер полісу АА/2657342 від 07.05.2011 р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася а/д Харків - Сімферополь, виплачено страхове відшкодування Поляцікій М.С. - власниці автомобіля «Тойота», державний номер АЕ0037ЕМ, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Тойота», державний номер АЕ7400АВ, водій якого винний у скоєнні ДТП, - ПрАТ «Страхова компанія «Еталон».

За таких обставин на розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про стягнення шкоди у розмірі 26 713,68 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 23.11.2011 р. на а/д Харків - Сімферополь за участю транспортних засобів "Тойота", державний номер АЕ 0037 ЕМ під керуванням Поляцької М.С., що належить Ольшевській Т.М., та "Тойота", державний номер АЕ 7400 АВ під керуванням Васильєва О.В., що належить Шафієву В.М.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Тойота», державний номер АЕ7400АВ, зокрема до відповідача у даній справі - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п.п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (постанова Вищого господарського суду України № 58/168 від 27.03.12 р.).

У відповідності до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного по відношенню до транспортного засобу «Тойота», державний номер АІ3997ВМ, страхувальником за даним договором є Речун Л.П.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА-6107142 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 50 000,00 грн., франшиза - 510, 00 грн.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

При цьому варто відзначити, що обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до сторони з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично призводить до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечить положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 року у справі № 43/308-10).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд м. Києві дійшов висновку про обґрунтованість вимог ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» щодо стягнення 26 203, 68 грн. суми страхового відшкодування, у відповідності до заяви позивача про уточнення позовних вимог від 11.04.2013 р. № 1117/2 (в матеріалах справи).

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (вул. Дегтярівська, 33-Б, 2 під'їзд м. Київ, 03057, ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 20474912) 26 203 (двадцять шість тисяч двісті три) грн. 68 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 02.09.13 р.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Гавриловська І.О.

Суддя Удалова О.Г.

Суддя Картавцева Ю.В.