Рішення № 33272247, 29.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12430/13 29.08.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "УМБЕРТ ЛТД"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "А-С"

про стягнення 896 738,01 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Хомчук С.М.

від відповідача 1: не з'явилися

від відповідача 2: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробонус" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "УМБЕРТ ЛТД" (далі-відповідач-1) 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "А-С" (далі-відповідач-2) про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості у розмірі 850 199,55 грн. основного боргу, пені у сумі 35 816,59 грн., 3% річних у розмірі 10 721,87 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати цінних паперів, придбаних відповідачем за договором №БВ 37-4/12 купівлі-продажу цінних паперів від 27.09.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.08.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідачів та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.

Враховуючи повторну неявку у судове засідання представників відповідачів, суд дійшов до наступного висновку.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.

З наявних в матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.07.2013 р. вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «А-С» є: 23700, Вінницька обл., м. Гайсин, вул. Плеханова, буд. 54-А. Місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «УМБЕРТ ЛТД» є: 04080, м. Київ, вул. Межигірська, 87-А.

Суд відзначає, що відповідачам направлялися ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі від 02.07.2013 р. на зазначені у витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адреси відповідачів, проте конверти повернулися до суду з відмітками - «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представники відповідачів були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідачів не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 29.08.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УМБЕРТ ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробонус" укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ 37-4/12, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити вказані в цьому пункті цінні папери, на умовах, передбачених цим договором, а саме - вексель серії АА 2342616, номінальною вартістю 896 399,55 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору сума договору складає 896 399,55 грн.

Згідно п. 2.1. договору відповідач зобов'язаний сплатити позивачу грошовими коштами або за згодою відповідача іншим шляхом, що не заборонений чинним законодавством України, суму договору у відповідності з п. 1.2. не пізніше 31.12.2012 р.

Відповідно до п. 2.2. договору позивач зобов'язаний передати відповідачу ЦП згідно п. 1.1. цього договору протягом трьох робочих днів з дати підписання цього договору, про що підписується акт прийому-передачі ЦП.

Пунктом 4.1. договору визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання відповідачем умов, передбачених п. 2.1. цього договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожний банківський день прострочки, але не більше ніж 10 % від суми договору.

З матеріалів справи вбачається, що 27.09.2012 р. між сторонами підписано акт прийому-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 37-4/12 від 27.09.2012 р., за яким позивач передав відповідачеві вексель серії АА 2342616, номінальною вартістю 896 399,55 грн. (копія в матеріалах справи).

27.09.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробонус", Товариством з обмеженою відповідальністю "УМБЕРТ ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "А-С" (поручитель) укладено договір поруки, умовами якого передбачено, що згідно за цим договором відповідач-2 зобов'язується в повному обсязі відповідати перед позивачем за виконання обов'язків відповідача-1 згідно договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 37-4/12 від 27.09.2012 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "УМБЕРТ ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробонус".

Відповідно до п. 2.4. договору строк виконання зобов'язання, забезпеченого основним договором до 31 грудня 2012 р.

Пунктом 3.1. вказаного договору поруки передбачено, що відповідач-2 відповідає перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов'язання згідно основного договору.

Згідно п. 4.1. договору поруки відповідач-2 зобов'язується виконати за відповідача-1 зобов'язання останнього перед позивачем протягом 5 банківських днів з моменту отримання вимоги позивача.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що відповідач-2 та відповідач-1 несуть солідарну (субсидовану) відповідальність перед позивачем за виконання зобов'язань згідно основного договору.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач-1 перерахував позивачеві 11.04.2013 р. лише 46 200,00 грн. (копія виписки з банківського рахунку).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачі неналежним чином виконують зобов'язання щодо оплати переданих цінних паперів згідно договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 37-4/12 від 27.09.2012 р., в результаті чого просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у сумі 850 199,55 грн., а також 35 816,59 грн. - пені та 10 721,87 грн. - 3% річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 37-4/12 від 27.09.2012 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, 27.09.2012 р. було передано відповідачеві вексель серії АА 2342616, номінальною вартістю 896 399,55 грн., що підтверджується актом прийому-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 37-4/12 від 27.09.2012 р.

Проте, відповідач-1 взятих на себе за договором зобов'язань належним чином не виконав, не оплатив придбаного цінного паперу на суму 850 199,55 грн. в строк до 31.12.2012 р., в результаті чого заборгував позивачеві 850 199,55 грн.

Згідно ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною 1,2 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що 15.03.2013 р. позивачем було направлено відповідачеві-2 лист-вимогу щодо виконання зобов'язання зі сплати заборгованості відповідача-1 у розмірі 896 399,55 грн., що підтверджується копією фіскального чеку №4931 від 15.03.2013 р. та опису вкладення у цінний лист.

Проте відповідач-2 коштів позивачеві не перераховував, а тому, враховуючи положення п. 4.1., п. 6.1. договору поруки, відповідає солідарно з відповідачем-1 перед позивачем.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачі не надали суду жодних доказів належного виконання своїх зобов'язань щодо оплати переданих цінних паперів на суму 850 199,55 грн., суд дійшов висновку, що відповідачами було порушено умови договорів купівлі-продажу цінних паперів №БВ 37-4/12 від 27.09.2012 р., поруки від 27.09.2012 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 850 199,55 грн. основного боргу.

Крім того, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 35 816,59 грн. - пені та 10 721,87 грн. -3% річних за період з 01.01.2013 р. по 28.05.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних, який відповідає вимогам законодавства, а тому судом визнається обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення солідарно з відповідачів 35 816,59 грн. - пені та 10 721,87 грн. - 3% річних за період з 01.01.2013 р. по 28.05.2013 р.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус" задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "УМБЕРТ ЛТД" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 87-А, ідентифікаційний код - 36473039) та Товариства з обмеженою відповідальністю "А-С" (23700, Вінницька обл., Гайсинський р-н., м. Гайсин, вул. Плеханова, буд. 54-А, ідентифікаційний код - 33082661) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус" (08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт Ворзель, вул. Крупської, буд. 18, ідентифікаційний код - 36426339) 850 199 (вісімсот п'ятдесят тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн. 55 коп. - основного боргу, 35 816 (тридцять п'ять тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 59 коп. - пені, 10 721 (десять тисяч сімсот двадцять одна) грн. 87 коп. - 3% річних та 17 934 (сімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн. 76 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 02.09.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.