Рішення № 33272173, 29.08.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 серпня 2013 р. Справа № 6/127-10

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Банасько О.О., суддів: Лабунської Т.І., Тварковського А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Ялтушівської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААНУ, с.Черешневе Барського району Вінницької області

до: Відділу державної виконавчої служби Барського районного управління юстиції Вінницької області, м.Бар Вінницької області

Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, м.Вінниця

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Національна академія аграрних наук України, м.Київ

та на стороні відповідача: громадянин ОСОБА_1, АДРЕСА_1про стягнення 1 171 563,00 грн.

при секретарі судового засідання Грушецькій Г.В.

за участю представників:

позивача: Люлькіс І.М., довіреність № 6 від 01.04.2012 року, НОМЕР_1 Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області виданий 26.02.1998 року.

Левицька-Корчун В.І., довіреність № 5 від 01.04.2012 року, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 14.11.2000 року.

відповідача ІІ: Боценко Д.І., довіреність № 15-40/3 від 08.01.2013 року, водійське посвідчення НОМЕР_3 від 03.10.2012 року.

відповідач І та треті особи в судове засідання не з'явились.

В С Т А Н О В И В :

18.05.2010 року Ялтушівська дослідно-селекційна станція Інституту цукрових буряків УААН звернулась до суду із позовом про стягнення з ВДВС Барського РУЮ Вінницької області 508 008,00 грн. шкоди, завданої його протиправними діями та про зобов'язання ГУ Держказначейства України у Вінницькій області перерахувати кошти в сумі 508 008,00 грн. з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 21.05.2010 року (суддя Говор Н.Д.) порушено провадження у справі № 6/127-10 та призначено справу до розгляду.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 08.05.2012 року здійснено заміну другого відповідача у справі - Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області на його правонаступника -Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (далі - ГУ ДКСУ у Вінницькій області).

Заявою від 07.06.2012 року позивач зменшив позовні вимоги та просив суд відшкодувати шкоду в сумі 449 617,00 грн..

Рішенням господарського суду Вінницької області від 07.06.2012 року (суддя Говор Н.Д.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 399 857,00 грн. шкоди. В решті позову відмовлено. Крім того, у описовій частині рішення суд першої інстанції у зв'язку із зміною найменування позивача здійснив його заміну на Ялтушківську дослідно-селекційну станцію Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (далі -ЯДСС ІБКіЦБ НААН).

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, 19.06.2012 року Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області та 22.06.2012 року Відділом державної виконавчої служби Барського районного управління юстиції Вінницької області подано апеляційні скарги.

Відповідно до постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 04.09.2012 року вищезазначені апеляційні скарги задоволено частково та, з поміж іншого, постановлено задовольнити позов частково в сумі 82 863,00 грн., в решті позову відмовлено.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 19.11.2012 року рішення господарського суду Вінницької області від 07.06.2012 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.09.2012 року у справі № 6/127-10 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

13.12.2012 року справа № 6/127-10 надійшла до господарського суду Вінницької області.

Згідно розпорядження керівника апарату суду справу передано на новий розгляд судді Банасько О.О..

Ухвалою суду від 17.12.2012 року справу № 6/127-10 прийнято до провадження новим складом суду.

07.02.2013 року представником Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову повністю посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позову (а.с.55-57, т.4).

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 13.02.2013 року провадження у справі № 6/127-10 було зупинено в зв'язку із призначенням судової будівельно-технічної експертизи проведення якої доручено ТОВ "Подільський центр судових експертиз".

28.05.2013 року від ТОВ "Подільський центр судових експертиз" надійшов висновок судової будівельно-технічної експертизи № 1357 від 27.05.2013 року.

17.06.2013 року до суду надійшла заява позивача про поновлення провадження у справі, а також про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою суду від 17.06.2013 року поновлено провадження у справі № 6/127-10 та призначено до розгляду на 25.06.2013 року. Одночасно ухвалою суду продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою суду від 25.06.2013 року розгляд справи відкладено до 01.07.2013 року.

Під час проведення судового засідання 01.07..2013 року суд дійшов висновку, що справа № 6/127-10 відноситься до категорії справ значної складності враховуючи значний обсяг доказової бази поданої учасниками судового процесу, наявність у даній справі трьох висновків судової експертизи у зв'язку з чим суддя звернувся до керівництва суду з заявою про створення колегії у складі трьох суддів для розгляду вказаної справи.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Вінницької області від 01.07.2013 року для розгляду справи № 6/127-10 створено колегію у складі головуючого судді Банасько О.О., суддів Мельника П.А., Маслія І.В..

Ухвалою суду 01.07.2013 року колегією суддів справу № 6/127-10 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 31.07.2013 року.

Однак в зв'язку із перебуванням суддів Маслія І.В. та Мельника П.А. у щорічній відпустці станом на 31.07.2013 року на підставі заяви головуючого судді розпорядженням керівника апарату господарського суду Вінницької області від 31.07.2013 року для продовження розгляду справи № 6/127-10 введено до колегії інших суддів - Тварковського А.А., Яремчука Ю.О..

Ухвалою суду 31.07.2013 року колегією суддів справу № 6/127-10 прийнято до свого провадження і того ж дня розгляд справи відкладено до 14.08.2013 року.

12.08.2013 року до суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог відповідно до якої останній просить стягнути з відповідачів 1 171 563,00 грн. та судові витрати зі сплати судового збору та витрат на оплату судової експертизи.

В зв'язку із перебуванням судді Тварковського А.А. у щорічній відпустці станом на 14.08.2013 року на підставі заяви головуючого судді розпорядженням керівника апарату господарського суду Вінницької області від 14.08.2013 року для продовження розгляду справи № 6/127-10 введено до колегії іншого суддю - Лабунську Т.І..

Ухвалою суду від 14.08.2013 року колегією суддів справу № 6/127-10 прийнято до свого провадження і того ж дня розгляд справи відкладено до 29.08.2013 року з одночасним прийняттям до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог як такої, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України.

В зв'язку із перебуванням судді Яремчука Ю.О. у щорічній відпустці станом на 29.08.2013 року на підставі заяви головуючого судді розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду Вінницької області від 29.08.2013 року для продовження розгляду справи № 6/127-10 введено до колегії іншого суддю - Тварковського А.А..

Ухвалою від 29.08.2013 року колегією суддів справу № 6/127-10 прийнято до свого провадження.

В судове засідання 29.08.2013 року відповідач та треті особи не з'явились, причин неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином - ухвалою суду від 14.08.2013 року яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією за адресами вказаними в позовній заяві факт отримання якої підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення наявними в матеріалах справи.

Третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача громадянину ОСОБА_1 ухвали надсилались за адресою - АДРЕСА_1, яка являється місцем його реєстрації, що підтверджується листом адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України у Вінницькій області (а.с.8, т.4).

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При неявці відповідача І та третіх осіб в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

При цьому суд констатує, що відповідачем І та третіми не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача І та третіх осіб належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Дійшовши такого висновку суд врахував, що відповідачем І та третіми особами отримувались ухвали суду про відкладення розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення наявними в матеріалах справи.

Про поінформованість останніх щодо розгляду справи № 6/127-10 господарським судом Вінницької області свідчить подання останніми письмових заяв, відзивів, участь в судових засіданнях тощо.

До того ж відповідач І про дату, час та місце наступного судового засідання повідомлявся під розпис, що підтверджується відповідною письмовою розпискою наявною в матеріалах справи.

При цьому суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач І та треті особи своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористались, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача І або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача ІІ, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом із врахуванням вказівок, які містяться в постанові Вищого господарського суду України від 19.11.2012 року у даній справі встановлено наступне.

Як вбачається із змісту позовної заяви № 28/04-10 від 29.04.2010 року, додаткових пояснень № 26/05-12 від 31.05.2012 року, додаткових пояснень № 11/02-13 від 11.02.2013 року, додаткових пояснень № 29/08-13 від 29.08.2013 року обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що внаслідок протиправних дій ВДВС Барського РУЮ Вінницької області реалізоване на прилюдних торгах нерухоме майно було фактично знищено покупцем - громадянином ОСОБА_1 - шляхом проведення демонтажу об'єктів нерухомого майна на будівельні матеріали чим заподіяно шкоду розмір якої дорівнює вартості знищеного нерухомого майна позивача, яка підлягає відшкодуванню за рахунок держави через територіальний орган Державної казначейської служби (а.с.2-7, т.1, а.с.60-63, т.3, а.с.64-67, т.4).

В якості нормативно-правового обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст.16, 22, 321, 1173, 1174, 1192 ЦК України, ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст.25, 43 Бюджетного кодексу України тощо.

Відповідач І у відзиві на позовну заяву б/н та без дати (вх.№ канцелярії господарського суду Вінницької області № 08-46/2153/13 від 13.02.2013 року) позовні вимоги не визнає та просить в їх задоволенні відмовити посилаючись на те, що реалізація нерухомого майна здійснювалась державним виконавцем на підставі відкритого виконавчого провадження (а.с.102, т.4).

Відповідач ІІ у відзиві № 14-12/2797 від 13.07.2010 року, б/н від 16.01.2013 року позовні вимоги не визнає та просить в їх задоволенні до Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області відмовити в повному обсязі вказуючи на наступне: відсутні будь-які неправомірні дії відносно позивача зі сторони відповідача ІІ як і причинно-наслідковий зв'язок між діями ГУ ДКСУ у Вінницькій області та завданням збитків; відсутність видатків в Державному бюджеті України на відшкодування шкоди завданої фізичним та юридичним особам незаконними діями чи бездіяльністю органів Державної виконавчої служби України (а.с.1-2, т.2, а.с.55-56, т.4).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національна академія аграрних наук - письмового пояснення щодо власної процесуальної позиції з приводу заявленого позову до суду не надала.

При цьому присутній у судовому засіданні 14.08.2013 року представник Національної академії аграрних наук Кінах В.А. в усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - громадянин ОСОБА_1 - жодного разу не з'явився в судове засідання, а також не надав письмового пояснення щодо власної процесуальної позиції з приводу заявленого позову.

Як слідує із постанови № 05-02-15/01-08 від 29.01.2008 року про результати перевірки виконавчого провадження 02.07.2003 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Барського районного управління юстиції Вінницької області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Вінницької області виданого 23.06.2003 року у справі № 11/203 про стягнення з Ялтушківської дослідної станції інституту цукрових буряків УААН 3 503,91 грн. на користь Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Барському районі Вінницької області (а.с.58-66, т.7).

18.07.2003 року державним виконавцем в зв'язку з надходженням на виконання інших виконавчих документів щодо стягнення заборгованості по заробітній платі з Ялтушківської дослідно-селекційної станції інституту цукрових буряків УААН винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження.

В рамках вказаного зведеного виконавчого провадження 20.04.2007 року державним виконавцем ВДВС Барського РУЮ Вінницької області було проведено опис і накладено арешт на нерухоме майно позивача (свинарники 1951 року, 1960 року, 1963 року, 1961 року, 1974 року, 1981 року, кормоцех 1973 року, під навіс для зерна 1976 року, прибудова до складу 1975 року, зерносклад 1957 року, зерносушілка 1981 року, телятник 1997 року), про що складено відповідний акт опису й арешту майна на суму 140 000,грн. (а.с.41-44, т.6).

16.05.2007 року державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта для проведення експертної оцінки описаного та арештованого майна боржника (а.с.37, т.1).

31.05.2007 року до ВДВС Барського РУЮ Вінницької області надійшов звіт з незалежної оцінки будівель, що належать ДП "Ялтушківська дослідно-селекційна станція", які знаходиться за адресою: с.Лугове, Барського району Вінницької області виконаний експертом ТОВ "Консалтинг центр професіонал" відповідно до якого ринкова вартість будівель, що належить ДП "Ялтушківська ДСС" станом на 01.05.2007 року дорівнює 48 882,00 грн. без урахування ПДВ (а.с.38-40, 110-175, т.1).

13.07.2007 року КП "Барське районне бюро технічної інвентаризації" на підставі свідоцтва про право власності виданого Ходацькою сільською радою від 10.07.2007 року зареєстровано за Державою Україна в особі Української академії аграрних наук в господарському віданні Ялтушківської дослідно-селекційної станції інституту цукрових буряків УААН на праві державної власності об'єкт АДРЕСА_2, який і цілому складається з: будівлі кормоцеха (літ. "А"), прибудови "літ.А1", прибудови (літ."А2") загальною площею 419,62 кв.м; будівлі свинарника (літ. "Б"), прибудови (літ."Б1") загальною площею 644,8 кв.м; будівлі свинарника (літ. "В"), прибудови (літ."В1"), прибудови (літ."В2") загальною площею 762,2 кв.м; будівлі свинарника (літ. "Г") загальною площею 309,8 кв.м; будівлі свинарника (літ. "Д") загальною площею 1051,7 кв.м; будівлі свинарника (літ. "Ж"), прибудови (літ."Ж1") загальною площею 563,7 кв.м; будівлі свинарника (літ. "З") загальною площею 1696,0 кв.м; піднавісу для зерна (літ. "Є"), зерносушілки (літ."Є1") загальною площею 863,5 кв.м; будівлі зерноскладу (літ. "Е"), прибудови до складу (літ."Е1") загальною площею 401,8 кв.м. (а.с.32-33, т.1).

22.08.2007 року між ВДВС Барського РУЮ Вінницької області та ТОВ "Мультисервіс" укладено договір № 7031060 НТ про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна предметом якого визначено Лот № 1 - нежитлові будівлі (10 об'єктів)ЯДСС ІБКіЦБ НААН (а.с.125-127, т.7).

17.09.2007 року відбулися прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, належного позивачу.

Відповідно до протоколу № 7031060-1 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, Вінницькою філією ТОВ "Мультисервіс" було продане нерухоме майно ЯДСС ІБКіЦБ НААН (ЛОТ № 1 - нежитлові будівлі (10 об'єктів)), розташоване за адресою: АДРЕСА_2, а саме: будівля кормоцеху (літ. "А") загальною площею 419,62 кв.м; будівля свинарника (літ. "Б") загальною площею 644,8 кв.м; будівля свинарника (літ. "В") загальною площею 762,2 кв.м; будівля свинарника (літ. "Г") загальною площею 309,8 кв.м; будівля свинарника (літ. "Д") загальною площею 1051,7 кв.м; будівля свинарника (літ. "Ж") загальною площею 563,7 кв.м; будівля свинарника (літ. "З") загальною площею 1696,0 кв.м; піднавіс для зерна (літ. "Є") загальною площею 863,5 кв.м; будівля зерноскладу (літ. "Е") загальною площею 401,8 кв.м. покупцю ОСОБА_1 за ціною 49 760,00 грн., яким вказані грошові кошти внесені в повному обсязі, що підтверджується актом від 20.09.2007 року про проведені прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (а.с.42-43, т.1, а.с.104-105, 114, т.7).

Рішенням Барського районного суду від 24.09.2007 року задоволено позов ОСОБА_1 до Вінницької філії ТОВ "Мультисервіс" - визнано правочин купівлі-продажу від 17.09.2007 року укладений між сторонами дійсним, визнано право приватної власності за ОСОБА_1 на нежитлові будівлі (10 об'єктів) (а.с.69, т.4).

08.10.2007 року КП "Барське районне бюро технічної інвентаризації" на підставі рішення Барського районного суду від 24.09.2007 року зареєстровано за ОСОБА_1 на праві приватної власності об'єкт АДРЕСА_2, який і цілому складається з: будівлі кормоцеха (літ. "А"), прибудови "літ.А1", прибудови (літ."А2") загальною площею 419,62 кв.м; будівлі свинарника (літ. "Б"), прибудови (літ."Б1") загальною площею 644,8 кв.м; будівлі свинарника (літ. "В"), прибудови (літ."В1"), прибудови (літ."В2") загальною площею 762,2 кв.м; будівлі свинарника (літ. "Г") загальною площею 309,8 кв.м; будівлі свинарника (літ. "Д") загальною площею 1051,7 кв.м; будівлі свинарника (літ. "Ж"), прибудови (літ."Ж1") загальною площею 563,7 кв.м; будівлі свинарника (літ. "З") загальною площею 1696,0 кв.м; піднавісу для зерна (літ. "Є"), зерносушілки (літ."Є1") загальною площею 863,5 кв.м; будівлі зерноскладу (літ. "Е"), прибудови до складу (літ."Е1") загальною площею 401,8 кв.м. (аркуш інвентарної справи 55, т.1).

Як слідує із акту ревізії фінансово-господарської діяльності ЯДСС ІБКіЦБ НААН за період з 01.04.2005 року по 01.07.2008 року № 07-07/12 від 30.09.2008 року складеного Контрольно-ревізійним управлінням у Вінницькій області отримані від реалізації арештованого нерухомого майна грошові кошти використані на погашення заборгованості перед Барською МДПІ - 20 929,45 грн., Управління ПФУ - 17 139,95 грн. та виконавчий збір в сумі 4 229,60 грн., що окрім вказаного акту підтверджується також належним чином засвідченими копіями платіжних доручень наявних в матеріалах справи (а.с.75-94, т.4, а.с.114-115, 147-148, т.5).

Також при проведенні ревізії встановлено нестачу виробничих приміщень, які рахуються на балансі позивача залишковою вартістю 454 320,00 грн., а саме: будівлі кормоцеха загальною площею 419,62 кв.м; будівлі свинарника загальною площею 644,8 кв.м; будівлі свинарника загальною площею 762,2 кв.м; будівлі свинарника загальною площею 309,8 кв.м; будівлі свинарника загальною площею 1051,7 кв.м; будівлі свинарника загальною площею 563,7 кв.м; будівлі загальною площею 1696,0 кв.м; піднавісу для зерна загальною площею 863,5 кв.м; будівлі зерноскладу загальною площею 401,8 кв.м. (а.с.89, т.4).

В підтвердження факту знищення нерухомого майна позивачем надано суду фотографії приміщень, акт від 10.01.2013 року складений комісією за участю працівників позивача та Ходацького сільського голови про те, що станом на 09.01.2012 року об'єкти нерухомого майна реалізовані ВДВС Барського РУЮ за виключенням зерноскладу розібрані повністю, пояснювальну записку ОСОБА_6 від 29.07.2008 року, лист-повідомлення про злочин № 189 від 30.07.2008 року, лист Барського РВУ МВС України у Вінницькій області № 1-5799 від 29.12.2008 року, акт від 01.04.2010 року складений комісією за участю працівників позивача, Ходацького сільського голови та депутата Ходацької сільської ради про те, що станом на 01.04.2010 року об'єкти нерухомого майна реалізовані ВДВС Барського РУЮ за виключенням зерноскладу розібрані повністю, ухвалу Барського районного суду від 26.06.2009 року (а.с.76-93, т.1, 17-20, 51-54, 70-73, 97 т.4).

Факт повного демонтажу та непридатності залишків шлакобетонних стін об'єктів нерухомого майна до використання реалізованих ВДВС Барського РУЮ 17.09.2007 року, а саме: будівлі кормоцеха (літ. "А"), прибудови "літ.А1", прибудови (літ."А2") загальною площею 419,62 кв.м; будівлі свинарника (літ. "Б"), прибудови (літ."Б1") загальною площею 644,8 кв.м; будівлі свинарника (літ. "В"), прибудови (літ."В1"), прибудови (літ."В2") загальною площею 762,2 кв.м; будівлі свинарника (літ. "Г") загальною площею 309,8 кв.м; будівлі свинарника (літ. "Д") загальною площею 1051,7 кв.м; будівлі свинарника (літ. "Ж"), прибудови (літ."Ж1") загальною площею 563,7 кв.м; будівлі свинарника (літ. "З") загальною площею 1696,0 кв.м; піднавісу для зерна (літ. "Є"), зерносушілки (літ."Є1") загальною площею 863,5 кв.м., а також знаходження будівлі зерноскладу (літ. "Е"), прибудови до складу (літ."Е1") загальною площею 401,8 кв.м. в задовільному стані підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1357 від 27.05.2013 року (а.с.167-250, т.7, а.с.1-16, т.8).

Листом від 11.03.2010 року № 02-07-20-14/1460 Контрольно-ревізійне управління у Вінницькій області поставило перед в.о. директора ЯСС ІЦБ УААН вимогу про звернення до господарського суду Вінницької області з позовною заявою для відшкодування збитків із незаконного продажу державного майна залишковою вартістю 454 320,00 грн. (а.с.55-56, т.1, а.с.95-96, т.4).

Як вказувалось вище позивачем подано позовну заяву до господарського суду Вінницької області 18.05.2010 року, що із врахуванням наведених вище доказів свідчить про те, що на момент звернення з позовом до суду об'єкти нерухомого майна, які реалізовані ВДВС Барського РУЮ Вінницької області за виключенням будівлі зерноскладу (літ. "Е"), прибудови до складу (літ."Е1") загальною площею 401,8 кв.м. були вже знищені.

Беручи до уваги встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Стаття 56 Конституція України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч.1 ст.1 та ч.3 ст.11 Закону України "Про державну виконавчу службу" державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України. Шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Відповідно до ч.1 ст.2 та ч. 2 ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час існування спірних відносин) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Аналогічні положення містяться в ч.2 статті 87 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на момент вирішення спору) в якій вказано, що збитки завдані державним виконавцем юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу (стаття 1173 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 1173 Цивільного кодексу України відшкодовуванню підлягає шкода, яка фактично завдана матеріальним благам особи незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.

Крім того згідно зі статтею 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи, тобто відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає незалежно від вини цих органів, тобто і при випадковому завданні та за наявності трьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, збитків та їх розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками).

Таким чином, відшкодовуванню підлягає шкода, яка фактично завдана матеріальним благам особи. Під шкодою у розумінні наведених норм права слід розуміти таку безповоротну втрату матеріальних цінностей, внаслідок якої особа втрачає право на отримання матеріальних благ, на які вона вправі була розраховувати.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. В свою чергу, незаконні рішення чи будь-які дії особи, яка спричинила шкоду, являються підставою для стягнення заподіяної шкоди, а визнання будь-яких дій чи бездіяльності незаконними, неправомірними чи протиправними здійснюється в судовому порядку. При цьому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади (його посадових чи службових осіб) має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади (його посадових або службових осіб) та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

У абзаці 2 п.9 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" зазначено, що у розгляді позовів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій державних виконавців при виконанні судового рішення, слід враховувати, що згідно зі статтею 85 Закону України "Про виконавче провадження" на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або відмову від вчинення ними дій може бути подано скаргу до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду. Отже, факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановлений відповідними засобами доказування.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.05.2008 року у справі № 2-а-39/08, зміненою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2009 року, задоволено позов прокурора Барського району в інтересах держави в особі ЯДСС ІЦБ УААН та визнано протиправними дії ВДВС Барського РУЮ Вінницької області щодо передачі на реалізацію організатору торгів - Вінницькій філії ТОВ "Мультисервіс" арештованого нерухомого майна, належного Ялтушківській дослідно-селекційній станції Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук, а саме: будівель кормоцеху площею 419,62 кв.м; свинарника площею 644,8 кв.м; свинарника площею 762,2 кв.м; свинарника площею 309,8 кв.м; свинарника площею 1051,7 кв.м; свинарника площею 563,7 кв.м; свинарника площею 1696,0 кв.м; піднавісу для зерна площею 863,5 кв.м; зерноскладу площею 288,0 кв.м. (а.с.44-54, т.1).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.12.2010 року № К-53509/09 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.05.2008 року, змінену постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2009 року, залишено без змін (а.с.64-69, т.3).

Отже, протиправність дій ВДВС Барського РУЮ Вінницької області щодо передачі на реалізацію організатору торгів -Вінницькій філії ТОВ "Мультисервіс" арештованого нерухомого майна, належного ЯДСС ІБКіЦБ НААН встановлено в судовому порядку.

Окрім того суд зазначає, що про протиправність дій ВДВС Барського РУЮ Вінницької області по передачі на реалізацію державного майна позивача свідчить також наявні в матеріалах зведеного виконавчого провадження листи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області від 17.08.2007 року № 03-17/3063, Інституту цукрових буряків УААН від 16.07.2007 року № 03/954, від 28.08.2007 року № 03/1023, ЯДСС ІБКіЦБ НААН від 25.06.2007 року № 140, а також наявність в матеріалах зведеного виконавчого провадження свідоцтва про право власності від 10.07.2007 року та реєстраційного посвідчення від 13.07.2007 року, статуту позивача, що достовірно свідчить про обізнаність ВДВС Барського РУЮ Вінницької області про правовий режим об'єктів нерухомого майна ще до передачі останнього на реалізацію (а.с.2, 14-15, 19-20, 34, 94-106, т.6, а.с.123, т.7).

Внаслідок неправомірних дій ВДВС Барського РУЮ Вінницької області по передачі на реалізацію державного майна позивача було протиправно позбавлено можливості володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому на праві господарського відання майном, у результаті чого позивачу нанесено збитки, оскільки майно було в подальшому знищено, що свідчить про причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача І та заподіянням збитків позивачу.

Відповідно до ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст.321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Як вбачається із п.п.3.1, 3.11, 4.2, 4.16, 4.17, 4.28 положень статуту ЯДСС ІБКіЦБ НААН (у редакції, чинній на час існування спірних відносин): Станція є державним підприємством, що діє на основі державної форми власності, як самостійний суб'єкт господарювання; у відповідності з чинним законодавством і в межах цього Статуту, крім іншого, може бути позивачем та відповідачем у судах; майно Станції є державною власністю, закріплене нею в безстрокове безоплатне користування Академією і належить їй на праві господарського відання; на нерухоме майно Станції, яке знаходиться на її балансі не може бути звернено стягнення за претензіями кредиторів; Станція з дозволу Інституту та Президії Академії може здійснювати продаж майна, що обліковується на балансі Станції; збитки, завдані Станції в результаті порушення її майнових прав юридичними та фізичним особами, відшкодовуються Станції в установленому порядку, в тому числі за рішенням суду (а.с.14-30, т.1).

Як вказувалось вище, 13.07.2007 року КП "Барське районне бюро технічної інвентаризації" на підставі свідоцтва про право власності виданого Ходацькою сільською радою від 10.07.2007 року зареєстровано за Державою Україна в особі Української академії аграрних наук в господарському віданні Ялтушківської дослідно-селекційної станції інституту цукрових буряків УААН на праві державної власності об'єкт АДРЕСА_2, який в подальшому був виставлений ВДВС Барського РУЮ Вінницької області на прилюдні торги (а.с.32-33, т.1).

Згідно приписів ст.137 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Встановлені судом обставини та наведені вище приписи законодавства приводять суд до переконливого висновку про правомірність заявлення позову про відшкодування збитків саме Ялтушківською дослідно-селекційною станцією Інституту біоенергетичних культур НААНУ

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В п.7 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" вказано, що статтею 1192 ЦК України надає потерпілому право вибору способу відшкодування шкоди. При розгляді спору про відшкодування шкоди шляхом покладення на особу обов'язку відшкодувати її в натурі (надати річ того ж роду і якості, полагодити пошкоджену річ тощо) суду слід серед іншого встановити можливість відшкодування шкоди в натурі винною особою. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовується в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Витрати потерпілої особи з виправлення пошкодженого майна її засобами і коштами визначаються, виходячи з реальних витрат позивача. Що ж до відшкодування вартості втраченої речі, то позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі дійсної її вартості на момент розгляду справи.

Встановлення судом факту знищення майна, яке перебувало у господарському віданні Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур НААНУ виключає можливість його повернення власнику.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1357 від 27.05.2013 року з урахуванням письмового пояснення б/н та без дати (вх.№ канцелярії господарського суду Вінницької області № 08-46/7974/13 від 25.06.2013 року) при дослідженні дійсної ринкової вартості об'єктів нерухомого майна розташованих за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що дійсна (реальна) ринкова вартість об'єктів нерухомого майна (будівлі кормоцеха (літ. "А"), прибудови "літ.А1", прибудови (літ."А2") загальною площею 419,62 кв.м; будівлі свинарника (літ. "Б"), прибудови (літ."Б1") загальною площею 644,8 кв.м; будівлі свинарника (літ. "В"), прибудови (літ."В1"), прибудови (літ."В2") загальною площею 762,2 кв.м; будівлі свинарника (літ. "Г") загальною площею 309,8 кв.м; будівлі свинарника (літ. "Д") загальною площею 1051,7 кв.м; будівлі свинарника (літ. "Ж"), прибудови (літ."Ж1") загальною площею 563,7 кв.м; будівлі свинарника (літ. "З") загальною площею 1696,0 кв.м; піднавісу для зерна (літ. "Є"), зерносушілки (літ."Є1") загальною площею 863,5 кв.м.) на момент проведення дослідження з врахуванням ПДВ становить 1 221 323,00 грн. (а.с.167-250, т.7, а.с.1-16, т.8).

Згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог № 12/08-13 від 12.08.2013 року, яка прийнята судом до розгляду позивач вказує, що сума збитків від втрати майна складає 1 171 563,00 грн., яка становить різницю між дійсною (реальною) ринковою вартістю втраченого майна визначеного у висновку судової експертизи та суми в розмірі 49 760,00 грн., яка була віднесена на погашення заборгованості позивача перед стягувачами у зведеному виконавчому провадженні (1 221 323,00-49 760,00).

Судом враховано, що у вказаному вище висновку вартість будівлі зерноскладу (літ. "Е"), прибудови до складу (літ."Е1") загальною площею 401,8 кв.м., яка знаходиться в задовільному стані і не є знищеною визначено експертом в окремому порядку і становить з врахуванням ПДВ 172 540,00 грн..

При цьому вартість зазначеної будівлі не включено до вказаної вище суми від якої позивачем обраховано розмір заявлених до стягнення збитків.

З огляду на положення ст.1192 ЦК України, п.7 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" на підставі ч.5 ст.42 ГПК України оцінюється судом критично та не приймається до уваги висновок № 1535, № 1536 від 28.02.2011 року судової будівельно-технічної експертизи Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та висновок № ОС-74 від 28.03.2012 року судової будівельно-технічної експертизи Вінницької торгово-промислової палати, оскільки на вирішення вказаних експертиз не ставилось питання про визначення реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи (а.с.18-36, т.2, а.с.2-33, т.3).

Частиною 2 статті 25 Бюджетного кодексу України передбачено, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно з підпунктом 2 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо для відшкодування такої шкоди необхідні додаткові кошти понад обсяг бюджетних призначень, в установленому законодавством порядку подаються відповідні пропозиції щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) та/або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету (місцевого бюджету).

Виходячи з положень статті 56 Конституції України, статті 1173 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", частини 2 статті 25 Бюджетного кодексу України відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади (у даному випадку органу державної виконавчої служби) при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою за рахунок державного бюджету.

При цьому, враховуючи правовий висновок, наведений в рішенні Конституційного Суду України від 03.10.2001 року № 12-рп/2001, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.

Відповідно до приписів частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

У абзаці 3 п.9 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" вказано, що відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" шкода, завдана державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави. Отже, при вирішенні зазначених спорів господарському суду слід залучати до участі у справі відповідні державні органи, які здійснюють розпорядження бюджетними коштами, як іншого відповідача.

Відповідно до п.21 Постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" право стягувача звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника, поширюється й на випадки невиконання юридичними особами рішень про стягнення аліментів, а також рішень, на підставі яких здійснюється утримання за виконавчими документами із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника. За змістом цієї норми відповідальність юридичної особи може застосовуватись як при неможливості, так і при утрудненні виконання рішення з вини зазначеної особи. При розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.

Таким чином, при розгляді позовів про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів державної влади, співвідповідачами є відповідні органи Державного казначейства України (Державної казначейської служби України), до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

З аналізу вищенаведених норм випливає, що відшкодування шкоди, заподіяної державним виконавцем, здійснюється за рахунок держави.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на його обґрунтованість та правомірність в сумі 1 171 563,00 грн. позаяк позивачем доведено три елементи складу цивільного правопорушення встановлені ст.1173 ЦК України (протиправність дій ВДВС Барського РУЮ, що встановлено в судовому порядку, наявність збитків спричинених втратою майна у розмірі її дійсної (реальної) ринкової вартості підтвердженою висновком судової експертизи та причинний зв'язок між протиправним діями та заподіяною шкодою) та необхідність стягнення вказаної суми із Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області.

При цьому позовні вимоги про відшкодування шкоди заявлені до ВДВС Барського РУЮ з огляду на вказане вище задоволенню не підлягають.

Дійшовши такого висновку судом прийнято до уваги положення п.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" з якого слідує, що у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати у рішеннях щодо кількох відповідачів - як вирішено спір щодо кожного з них (з урахуванням вимог частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Також приймаючи рішення у даній справі суд зазначає, що в рамках адміністративної справи № 2-а-39/08 за позовом прокурора Барського району в інтересах держави в особі ЯДСС ІЦБ УААН до ВДВС Барського РУЮ та ТОВ "Мультисервіс" заявлялась вимога про скасування прилюдних торгів, однак провадження за останньою було закрито згідно ухвали від 07.05.2008 року (а.с.44-48, т.1).

При цьому слід зазначити, що обставини не подання відповідного позову позивачем (про визнання прилюдних торгів недійсними) не можуть бути підставами для відмови в позові про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями посадової особи держаного органу, заявленого в порядку ст.ст.1173, 1174 Цивільного кодексу України з огляду на те, що на момент подачі такого позову майно було знищене, що стверджується наявними у справі доказами.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідачі не подали до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення грошових коштів, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Заперечення відповідачів наведені у їх відзивах оцінюються судом критично, оскільки є юридично неспроможними та не спростовують правомірності та обґрунтованості заявленого позову.

Так, твердження відповідача І про відповідність його дій чинному законодавству оскільки реалізація нерухомого майна здійснювалась державним виконавцем на підставі відкритого виконавчого провадження спростовується рішенням суду в адміністративній справі № № 2-а-39/08, яке набрало законної сили і яким визнано дії ВДВС Барського РУЮ Вінницької області протиправними.

Крім того, з урахуванням наведеного вище спростовуються посилання відповідача ІІ в обґрунтування підстав відмови в позові на законодавчу невизначеність на даний час порядку відшкодування шкоди, заподіяної органами державної виконавчої служби, оскільки ВДВС Барського РУЮ Вінницької області в розумінні ч.1 ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" є органом державної виконавчої влади, а тому на спірні правовідносини за участю органу державної виконавчої служби поширюється дія ст.1173 ЦК України.

До того ж відповідно до ч.7 ст.4 ГПК України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Посилання відповідача ІІ на відсутність бюджетних видатків також оцінюється судом критично з урахуванням приписів підпункту 2 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України наведеного вище.

Приймаючи рішення суд виходячи із того, що з матеріалів справи не вбачається вини відповідача ІІ (Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області) у виникненні спору, а вбачається що спір виник з вини відповідача І (Відділу державної виконавчої служби Барського районного управління юстиції Вінницької області) відповідно до ст.49 ГПК України покладає відшкодування витрат по оплаті судового збору та державного мита в сумі 23 431,26 грн., відшкодування витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., а також витрати на проведення судових експертиз в сумі 30 010,00 грн. на відповідача І, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні документальні підтвердження (квитанції, платіжні доручення) витрат позивачем у вказаних вище сумах, які долучені до позовної заяви та заяви про збільшення розміру позовних вимог тощо (а.с.11-13, т.1).

Приймаючи рішення у даній справі судом враховано правові позиції викладені в постановах Вищого господарського суду України від 22.02.2012 року у справі № 18/177, від 01.10.2012 року у справі № 5015/1148/12, від 11.02.2013 року у справі № 5011-61/2508-2012, від 19.03.2013 року у справі № 5011-5/2679-2012, від 26.03.2013 року у справі № 17/5005/7181/2012, від 23.04. 2013 року у справі № 5023/3985/12, від 05.06.2013 року у справі № 29/639-25/35-А-61/204-55/137-2012.

29.08.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, вул.Пирогова, 29, м.Вінниця, 21018 (ідентифікаційний - 37979858) на користь Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України, с.Черешневе Барського району Вінницької області, 23021 (ідентифікаційний код - 20090488) - 1 171 563 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування шкоди завданої Відділом державної виконавчої служби Барського районного управління юстиції.

3. В задоволенні позовних вимог до Відділу державної виконавчої служби Барського районного управління Вінницької області юстиції про стягнення 1 171 563 грн. 00 коп. шкоди відмовити повністю.

4. Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Барського районного управління юстиції Вінницької області, вул.Островського, 2/1, м.Бар Вінницька область, 23000 (ідентифікаційний код - 34918420) на користь Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України, с.Черешневе Барського району Вінницької області, 23021 (ідентифікаційний код - 20090488) - 23 431 грн. 26 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та судового збору, 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 30 010 грн. 80 коп. - відшкодування витрат пов'язаних з проведенням судових експертиз.

5. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати відповідачу І, третім особам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 03 вересня 2013 р.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Судді Лабунська Т.І.

Тварковський А.А.

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу 1 - (вул.Островського, 2/1, м. Бар, Вінницька область, 23000).

3 - третій особі - громадянину ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).

4,5 - третій особі - Національній академії аграрних наук (вул.Суворова, буд. 9, Печерський р-н, м.Київ; вул.Васильківська, 37, м.Київ, 03022).