Рішення № 33272127, 27.08.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.08.13р. Справа № 904/6153/13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед", м.Дніпропетровськ

про стягнення 6 671, 93 грн.

Суддя Коваленко О.О.

Представники:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Миколайчук С.В., представник, довіреність №181 від 03.01.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ - далі по тексту - позивача до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ДНІПРОІНМЕД", м. Дніпропетровськ - далі по тексту - відповідача про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 6671,93грн.

Посилаючись на те, що дану справу до суду було доведено з вини саме відповідача, позивач просить суд судові витрати по справі у вигляді 1720,50грн. судового збору у повному обсязі покласти на відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вх. № 5760 від 07.08.2013року ухвалою господарського суду 08.08.13р. було порушено провадження по справі та призначено слухання на 27.08.13р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.08.12р. о 12 годині 40 хвилин на провулку Куренівський, 17-Г м.Києва мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів, автомобіля марки "Даф" державний номерний знак АЕ 1558 ЕХ з напівпричепом «Шмітц» державний номерний знак АЕ 2611 ХТ, під керуванням водія Волощук Л.В. та автомобіля марки "Сітроен" державний номерний знак АА 3276 КР, який застраховано у позивача, внаслідок якої пошкоджено застрахований у позивача автомобіль.

Відповідно до Довідки про дорожньо-транспортну пригоду та постанови Оболонського районного суду м. Києва від 31.08.12р. по справі № 3-6349/12 винним у скоєні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди визнаний водій автомобіля марки "Даф" державний номерний знак АЕ 1558 ЕХ з напівпричепом «Шмітц» державний номерний знак АЕ 2611 ХТ, під керуванням водія Волощук Л.В., який порушив Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001року.

Приймаючи до уваги, що відповідно до висновку, наданого повноважним підприємством, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки "Даф" державний номерний знак АЕ 1558 ЕХ, згідно калькуляції та розрахунку становила 7571,93грн., позивач нарахував та платіжним дорученням № 40514 від 27.08.2012року на суму 6671,93грн. перерахував вартість відновлювального ремонту у сумі 6671,93грн. і відповідно до вимог ч.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом, звернувся до відповідача з позовною заявою у якій просить господарський суду в примусовому порядку стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування, в порядку регресу, грошові кошти у сумі 6671,93грн.

Відповідач у судове засідання з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи надав, у відзиві на позов та в судовому засіданні повноважний представник відповідача позовні вимоги позивача не визнає у повному обсязі і просить суд відмовити позивачеві в позові у повному обсязі посилаючись на те, що в порушення вимог ст.ст. 22,29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач нарахував відповідачеві до сплати відшкодування в порядку регресу грошові кошти у сумі 6671,93грн., тоді як рахунок станції технічного обслуговування не є актом оцінки і не може бути використаний при визначенні розміру оціненої шкоди. Крім цього, відповідно до Полісу АВ/6253643 франшиза становить 1000,00грн., яку позивач також не врахував при поданні позовної заяви.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що позивача належним чином було повідомлено про час та місце судового засідання, що підтверджується штампом суду про відправлення відповідачеві ухвали суду від 08.08.13р., рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про час та місце судового засідання, а саме 27.08.13р., за адресою зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за адресою зазначеною у довідці Держкомстату, станом на день порушення провадження по справі, а позивач 19.08.13р. власноручно отримавши ухвалу суду не скористався наданим йому законним правом участі у судовому засіданні, з клопотанням про відкладення слухання справи до суду не звертався та неможливість присутності в судовому засіданні представника відповідача документально підтверджена не була, надані позивачем матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутністю представника відповідача.

27.08.13р. в судове засідання з'явився повноважний представник відповідача. За результатами судового засідання справу було розглянуто без участі представника позивача за участю повноважного представника відповідача, за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих сторонами додатково на вимоги суду в судове засідання в обґрунтування своїх позовних вимог і своїх позовних заперечень. У судовому засіданні, в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення та представника відповідача повідомлено про дату складення повного тексту рішення. Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

08.08.12р. о 12 годині 40 хвилин на провулку Куренівський, 17-Г м.Києва мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів, автомобіля марки "Даф" державний номерний знак АЕ 1558 ЕХ з напівпричепом «Шмітц» державний номерний знак АЕ 2611 ХТ, під керуванням водія Волощук Л.В. та автомобіля марки "Сітроен" державний номерний знак АА 3276 КР, який застраховано у позивача, внаслідок якої пошкоджено застрахований у позивача автомобіль, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих сторонами додатково на вимоги суду в судове засідання та по суті не заперечується повноважним представником відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до Довідки про дорожньо-транспортну пригоду та постанови Оболонського районного суду м. Києва від 31.08.12р. по справі № 3-6349/12 винним у скоєні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди визнаний водій автомобіля марки "Даф" державний номерний знак АЕ 1558 ЕХ з напівпричепом «Шмітц» державний номерний знак АЕ 2611 ХТ, під керуванням водія Волощук Л.В., який порушив Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001року, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих сторонами додатково на вимоги суду в судове засідання та по суті не заперечується повноважним представником відповідача в судовому засіданні.

Приймаючи до уваги, що відповідно до висновку, наданого повноважним підприємством, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки "Даф" державний номерний знак АЕ 1558 ЕХ, згідно калькуляції та розрахунку становила 7571,93грн., позивач нарахував та платіжним дорученням № 40514 від 27.08.12р. на суму 6671,93грн. перерахував вартість відновлювального ремонту у сумі 6671,93грн. і відповідно до вимог ч.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що особа яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, май право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом, звернувся до відповідача з позовною заявою у якій просить господарський суду в примусовому порядку стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування, в порядку регресу, грошові кошти у сумі 6671,93грн.

Посилаючись на те, що дану справу до суду було доведено з вини саме відповідача, позивач просить суд судові витрати по справі у вигляді 1720,50грн. судового збору у повному обсязі покласти на відповідача.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст.1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В статті 9 Закону України "Про страхування" визначено поняття франшизи, як частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

За п.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - Закон) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, отже було порушено право позивача на відшкодування завданих йому збитків.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих сторонами додатково на вимоги суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника відповідача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 6671,93грн. збитків в порядку регресу відповідно до наданих позивачем до матеріалів справи доказів, слід визнати обґрунтованими та документально доведеними, але такими, що підлягають задоволенню частково у сумі 5671,93грн., оскільки позивачем не враховано вимоги ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме франшизу у сумі 1000,00грн. згідно Полісу АВ/6253643.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов та в судовому засіданні, слід визнати обґрунтованими та документально доведеними частково, у зв'язку з чим і позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1462,60грн., з урахуванням того, що 85,01% позовних вимог позивача судом задоволено.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 993, 1187, 1191, ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України, ст. 22 п. 1, ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 27 Закону України "Про страхування", ст.ст.1,22,33,43,44,49,82-85,87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги позивача задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ДНІПРОІНМЕД" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, бу.21, оф.307; ідентифікаційний код 21870998) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Братська, 14; ідентифікаційний код 20474912) 5671,93грн. (п'ять тисяч шістсот сімдесят одна грн. 93 коп.) - страхове відшкодування в порядку регресу; 1462,60грн. (одна тисяча чотириста шістдесят дві грн. 60 коп.) - судовий збір, видати наказ.

В решті відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.О. Коваленко Повне рішення складено 02.09.13р. Згiдно з оригіналом Помічник судді В.С. Лисаченко