Вирок № 33270023, 06.08.2013, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

провадження № 1-кп/200/208/2013 справа № 200/6340/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2013 року серпня шостого дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря - Коляда В. В.,

з участю: прокурора Краєвої О. М.,

захисника адвоката ОСОБА_1,

у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ у залі суду в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12013040640001902, за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, народженого у с. Незабудине Солонянського району Дніпропетровської області, українця за національністю, з повною середньою освітою, вдівця, учасника війни, який має 54 роки трудового стажу і отримує пенсію 2 005 гривень на місяць, постійно мешкає в АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2013 року вранці у м. Дніпропетровську поблизу будинку на вулиці Героїв Сталінграду, 111, з метою самооборони ОСОБА_2 умисно за обставин, які точно встановити видалося неможливим, без передбаченого законом дозволу привласнив знайдений ним предмет типу сигнального пістолета «ATMAСA 2008 LIGHT» (виробництва Турції) № НОМЕР_1, перероблений саморобним способом у самозарядний пістолет вражаючої дії, з магазином, зарядженим не менше як шістьма переробленими шумовими патронами калібру 9 мм P.A.Knall, спорядженими саморобними кулями з металу, з яких чотири патрони мають необхідний пороховий заряд. Тим самим, ОСОБА_2 умисно незаконно придбав з бойових припасів чотири патрони для стрільби з пістолетів калібру 9 мм P.A.Knall і нестандартну ручну коротко ствольну гладкоствольну вогнепальну зброю, усвідомлюючи її придатність для здійснення пострілів шумовими, газовими, дробовими і саморобними патронами калібру 9 мм, подібними до споряджених кулями зі свинцевого сплаву до 7 мм в діаметрі.

Продовжуючи злочинні дії, у м. Дніпропетровську того ж дня близько 09 години 30 хвилин з особистісних мотивів ОСОБА_2, не маючи передбачений законом дозвіл, умисно у брюках приніс до палати № 5 комунального закладу Дніпропетровської обласної ради «Дніпропетровська міська лікарня № 15» на вулиці Перемоги, 13, придбану нестандартну ручну коротко ствольну гладкоствольну вогнепальну зброю, придатну для здійснення пострілів саморобними патронами калібру 9 мм, з бойовими припасами і умисно зберігав їх серед особистих речей доти, доки ці предмети після мимовільного пострілу не були виявлені і вилучені міліцією 18 березня 2013 року о 10 годині 30 хвилин.

Підсудний ОСОБА_2, будучи допитаним в судовому засідання, свою вину в скоєному діянні заперечував повністю, вважаючи свої дії правомірними, і на свій захист висунув версію про непридатну для стрільби небезпечну для дітей знахідку, яку він підібрав, щоб добровільно здати в міліцію. Пояснив суду, що проходив військову службу у лавах Радянської Армії, опанував навички тактичної і прицільної стрільби з усіх видів вогнепальної зброї з присвоєнням третього розряду зі стрільби, та у встановлений вище час прямував до міської лікарні № 15 для проходження медичних процедур, бо напередодні пригоди відпросився у лікаря додому годувати домашніх котів і собак. Підсудний стверджував, що на смітнику за магазином на розі вулиць Героїв Сталінграду і Перемоги під ящиком розпізнав рукоятку обгорнутого у газетку пістолета, якого він дістав і роздивився: витяг обойму, яка була заряджена патронами; побачив, що спереду розірваний затвор. Визнав, що він визначив стан зброї, оглянувши її, та йому відомо про необхідність дозвільного документа для придбання і носіння такої зброї. Заперечував небезпечністю використання для стрільби цього поламаного пістолета, що він зрозумів, як людина військова, за характером пошкоджень затвора, який, на його думку, міг відірватися під час стрільби. Як далі пояснював підсудний, раніше він зазнав нападу, після чого побоюється за своє життя і гадає, що для своєї безпеки та самооборони має носити якийсь предмет, але підібраний нерозряджений пістолет він поклав в кишеню брюк, розраховуючи віднести до міліції після відвідування лікарні. Наполягав, що мимовільний постріл стався випадково, і він не передбачав, що пістолет випаде з його кармана, коли він сідатиме на стілець, а то б він сховав його до сумки або викликав би міліцію ще на місце знахідки.

Вина підсудного у вчинені злочину за пред'явленим обвинуваченням, незважаючи на її заперечення підсудним, підтверджується його власними показаннями в сукупності з достовірними даними, здобутими згідно із законом за допомогою зібраних доказів, що досліджені в судовому засіданні, які безсумнівно викривають підсудного і спростовують його заперечення. А саме.

Витягом з історії хвороби № 237 підтверджено, що ОСОБА_2 з 13.03.2013 і до часу події злочину проходив лікування у терапевтичному відділенні міської лікарні № 15 (т. 1 а.с. 9).

Свідок ОСОБА_5, старша медична сестра терапевтичного відділення міської лікарні № 15, своїми показаннями під присягою підтвердила суду, що стала очевидцем тому, як вранці 18.03.2013 на третьому поверсі відчула специфічний запах після почутого хлопка і до неї одразу підійшов молодий хлопець, пацієнт з палати № 5, зі слів якого їй стало відомо про постріл з пістолета в цій палаті. З її показань вбачається, що цього пацієнта вона відвела до завідуючої відділенням, яка одразу викликала міліцію, почувши його розповідь. Ці показання у тісному зв'язку з показаннями свідка ОСОБА_6, пацієнта з палати № 5, під присягою про проведений міліцією огляд речей підсудного приблизно через півтори години після пострілу з пістолета опосередковано доводять встановлений час події злочину, з яким узгоджуються показання підсудного.

Суд за даними протоколу огляду від 18.03.2013 (т. 1 а.с. 5-6) зміг безпосередньо переконатися в тому, що ОСОБА_2 пійманий «на гарячому» з наявним серед його особистих речей в правому кармані брюк предметом зовні схожим на виготовлений заводським способом сигнальний самозарядний пістолет із стріляною гільзою в патроннику, який у підсумку описаного балістичного дослідження за висновком експерта № 66/07-50 від 24.03.2013 (т. 1 а.с. 18-24) придатний для здійснення пострілів з вражаючою дією і відноситься до категорії нестандартної ручної коротко ствольної гладкоствольної вогнепальної зброї внаслідок саморобної переробки пістолета «ATMAСA 2008 LIGHT» шляхом видалення з каналу ствола пістолета захисного елементу. Для суду очевидно, що описані підсудним пошкодження затвору збігаються з описаним балістичним дослідженням лінійних надривів правої і лівої бокових поверхонь кожух-затвору, орієнтованих під кутом приблизно 90° до верхнього його торця, які закономірно виконані під час саморобної переробки для усунення перешкоди пострілам патронами з кінетичними снарядами.

Як вбачається з цього протоколу, в ході огляду речей у ОСОБА_2 також вилучені шість перероблених шумових патронів калібру 9 мм P.A.Knall, споряджених саморобними кулями з металу, якими був заряджений магазин пістолета, чотири з яких віднесені до бойових припасів за висновком № 66/07-50 від 24.03.2013, якого експерт дійшов у підсумку описаного ним судово-балістичного дослідження наявності в патронах порохового заряду.

У своїх свідченнях ОСОБА_6 вказав, що увійшов до палати № 5 одразу після почутого у коридорі хлопка і став очевидцем того, як підсудний в цей момент підбирав з підлоги біля свого ліжко-місця пістолет, який поклав до кишені брюк, а також, що згодом свідок приймав участь в огляді цього ж пістолета в якості понятого.

З показань свідка ОСОБА_7, пацієнта з сусідньої палати № 6, допитаного під присягою в судовому засіданні згідно з ст. 223 КПК України, слідує залучення міліцією з його згоди другим понятим для огляду речей ОСОБА_2 на місці пострілу в палаті № 5 на третьому поверсі міської лікарні № 15 на вулиці Перемоги, 13, у м. Дніпропетровську, результат якого відображений у протоколі. Свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 без будь-яких сумнівів підтвердили, що виявлені у ОСОБА_2 пістолет і магазин з патронами оглянуті в їх присутності та опечатані. Цими узгодженими показаннями свідків усуваються будь-які сумніви у достовірності складеного з їх участю протоколу слідчої дії, і, згідно з істиною, підтверджене проведення зафіксованих в ньому дій в описаних місці і в часі відповідно до ст. 237 КПК України, допускаючи за ст. 86 цього Кодексу використання такого протоколу.

Узгодженість показань свідків з наведеними фактичними даними зібраних речових доказів, які доповнені висновками експерта, безспірно згідно з істиною прямо викривають ОСОБА_2 у зберіганні пістолета з бойовими припасами, опосередковано вказуючи на те, що деякий час до того він придбав і приніс з собою ці предмети злочину.

Також показання свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 узгоджуються в тому, що під час огляду пістолета в лікарні ОСОБА_2 поводив себе спокійно, пояснював, що носить його з метою самооборони, бо побоюється нападу на себе, чим безспірно спростовуються заперечення підсудного про мотиви, які спонукали його підібрати знайдений пістолет.

ОСОБА_2 з вересня 1951 року до листопада 1954 року проходив військову службу з посадовою кваліфікацією командира відділення взводу роти військової частини за військово-обліковою спеціальністю хіміка-дегазатора в армійському званні сержанта, що вбачається військового квитка серії НОМЕР_2, долученого до справи в копії (т. 1 а.с. 73-75).

Для суду очевидно, що добуті дані з показань самого підсудного в судовому засіданні, допитаних свідків і речових доказів в своїй сукупності, які не мають протиріч із зібраними достовірними документами, вказують на усвідомлення підсудним, як знавцем зброї, придатності пістолета для здійснення пострілів патронами з кінетичними снарядами та використаного способу переробки цього пістолета і патронів, тоді як посилання підсудного на загрозу каліцтва під час стрільби через пошкодження кожух-затвора оцінюються судом не більше як проявом захисно-установчої поведінки зі спробою уникнути кримінальної відповідальності в повну міру його вини.

Під час судового розгляду не добуто жодних фактичних даних, що вказували б на наявні у підсудного об'єктивні перешкоди викликати міліцію на місце виявлення предметів злочину або доставити цю знахідку до МВМ-7 Бабушкінського РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС в області, що на відстані однієї трамвайної зупинки, а джерела таких доказів належить визнати вичерпаними.

Суд, оцінивши докази в їх тісному зв'язку між собою, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтоване на повному і всебічному дослідженні всіх з'ясованих обставин в їх сукупності, знаходить, що вина підсудного ОСОБА_2 і обставини скоєного ним діяння у судовому засіданні повністю знайшли своє підтвердження дослідженими достатніми доказами.

Відповідно до п.п. 2, 4, 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою КМ України від 12.10.1992 за № 576, право на володіння громадянами вогнепальною зброєю і умови її застосування визначаються в порядку, встановленому МВС України, яке здійснює видачу дозволів на придбання, зберігання і використання вогнепальної зброї і бойових припасів до неї.

Умисні дії ОСОБА_2, що виразилися в придбанні шляхом привласнення знахідки, носінні, зберіганні вогнепальної зброї і бойових припасів до неї без передбаченого законом дозволу, підлягають кваліфікації незаконним поводженням зі зброєю за ч. 1 ст. 263 КК України, як роз'яснював Пленум Верховного Суду України в п.п. 4, 5, 11, 12 постанови № 3 від 26.04.2002 «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами».

Суд критично оцінює доводи підсудного на свій захист про правомірність своєї поведінки не інакше, як його юридичною помилкою в злочинності діяння, яка умислу в його діях не виключає. Доки підсудний носив, зберігав вогнепальну зброю і бойові припаси, він мав достатньо часу для передачі їх міліції за власним бажанням, з усією обачністю застосувавши заходи перестороги, проте у з'ясованих обставинах не скористався цією можливістю, і у нього ці предмети вилучені примусово, що вказує на втрату ним можливості і надалі їх зберігати, а тому, слідуючи роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України в п. 28 зазначеної постанови № 3 від 26.04.2002, суд відхиляє доводи з приводу звільнення від відповідальності за вчинене відповідно до ч. 3 ст. 263 КК України з підстав добровільної здачі зброї.

Призначаючи у відповідності до ст. 65 КК України вид і міру покарання, суд, керуючись правосвідомістю, враховує вчинення умисного триваючого злочину з формальним складом, віднесеного кримінальним Законом за формальними ознаками до категорії тяжких злочинів, що посягає на громадську безпеку. Ступінь тяжкості цього злочину за матеріальною ознакою характеризується метою профілактики інших тяжких і більш тяжких злочинних посягань та його етіологією, що визначається з огляду на мотиви особистості, які спонукали до його вчинення.

Підсудний на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває. Відомості про його аморальну поведінку у побуті відсутні, а так само він не був замічений у дебошах, у порушеннях громадського спокою в інших формах. Наслідуючи роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в п.п. 2, 5 постанови № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», з урахуванням мотивів, що спонукали до вчинення злочину, суд згідно з ч. 2 ст. 66 КК України визнає, що покарання підсудному пом'якшує його похилий вік і статус ветерана війни як особи, віднесеної до учасників війни.

Відповідно, за відсутності обставин, які обтяжують покарання, з урахуванням характеру і ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, його сімейного та майнового стану суд за стійким внутрішнім переконанням в силу ст. 65 КК України знаходить за необхідне для попередження нових злочинів призначити покарання у виді позбавлення волі, визначивши мінімальний строк, достатній для його виправлення, за якого мета покарання за ст. 50 цього Кодексу буде досягнута.

Спираючись на встановлені обставини, з урахуванням вчинення тяжкого злочину вперше, похилого віку підсудного та його заслуги перед Батьківщиною належить дійти висновку про здатність підсудного до самоконтролю і правослухняної поведінки, на підставі чого суд вважає можливим його виправлення без відбування покарання із звільненням від такого згідно з ст. 75 КК України з іспитовим строком.

З урахуванням вимог ст. 315 КПК України дія особистого зобов'язання ОСОБА_2 продовжувалася до 17.07.2013, після якого покладені на нього обов'язки згідно з ч. 6 ст. 194 цього Кодексу скасовувалися, проте підсудний добросовісно з'являвся за першим викликом до суду, на підставі чого суд відповідно до ст. 331 КПК України вважає недоцільним обрання підсудному запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, а дію раніше обраного - припиненою.

Керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим за пред'явленим обвинуваченням у вчинені передбаченого за ч. 1 ст. 263 КК України незаконного поводження зі зброєю з призначенням покарання у виді трьох років позбавлення волі, від відбування яких згідно з ст. 75 КК України звільнити під умовою, що він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину і стане на шлях виправлення.

Покласти на ОСОБА_2 обов'язок згідно з п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Речові докази:

шість патронів калібру 9 мм P.A.Knall, передані до камери зберігання речових доказів Бабушкінського РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в області за квитанцією № 164274, - знищити;

перероблений саморобним способом сигнальний пістолет «ATMAСA 2008 LIGHT» № НОМЕР_1, переданий до камери зберігання речових доказів Бабушкінського РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в області за квитанцією № 164274, - надіслати у встановленому порядку у центральну кулегільзотеку Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України;

протоколи допитів свідків, очних ставок та інші документи про зафіксовані процесуальні дії, - зберігати у кримінальній справі.

Процесуальні витрати віднести на рахунок підсудного, і стягнути з ОСОБА_2 (ІПН не відомий) на користь держави на розрахунковий рахунок 31250272210050, відкритий НДЕК Центром при ГУМВС України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 25575055) в ГУДКС України у Дніпропетровській області (МФО 805012) 980 гривень з призначенням платежу: «за послуги НДЕКЦ, висновок експерта № 66/07-50».

Дію запобіжного заходу, обраного ОСОБА_2, вважати припиненою.

Вирок набирає законної сили із плином 30 днів, починаючи з наступного після його проголошення дня, протягом яких підлягає оскарженню до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги. Копію вироку після його проголошення вручити підсудному та прокурору негайно.

Головуючий