Постанова № 33268180, 04.09.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.09.2013 р. справа №905/3555/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А.при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.за участю представників: від позивача: Карпінська Г.Л. за довіреністю б/н від 01.04.2013р.від відповідача:Терпугов Д.В. за довіреністю №3 від 02.01.2013р. Синицін Р.Л. за довіреністю №2 від 02.01.2013р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Донецькгірмаш», м. Донецькна рішення господарського судуДонецької області від22.07.2013р.по справі№905/3555/13 (суддя Захарченко Г.В.)за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія", м. Харківдо публічного акціонерного товариства «Донецькгірмаш», м. Донецькпростягнення 1 080 201,37грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія", м. Харків звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства «Донецькгірмаш», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 1078751,98грн., з якої основний борг в сумі 982 872,29грн.; 3% річних в сумі 48851,80грн.; пеня в сумі 47027,89грн. та стягнення судових витрат за послуги адвоката в сумі 4000,00грн.

Позивач заявою від 18.06.2013р. збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 982872,29грн., 3% річних в сумі 48150,87грн., пеню в сумі 50801,31грн. та судові витрати за послуги адвоката в сумі 4000,00грн.

19.06.2013р. позивач надав заяву про забезпечення позову та просив суд вжити заходів по забезпеченню позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, що належать публічному акціонерному товариству "Донецькгірмаш", яка судом залишена без задоволення.

Позивач заявою від 16.07.2013р. уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 982872,29грн.; 3% річних в сумі 48150,87грн.; пеню в сумі 49178,21грн. та судові витрати як оплату послуг адвоката в сумі 4000,00грн., чим фактично зменшив розмір позовних вимог.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.07.2013р. позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Донецькгірмаш" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія" основний борг в сумі 982872,29грн.; 3% річних в сумі 48150,87грн.; пеню в сумі 48056,65грн.; витрати по сплаті судового збору в сумі 21581,60грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодившись з прийнятим судовим рішенням звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 22.07.2013р. у справі №905/3555/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Підставами для скасування рішення господарського суду апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що сторонами по договору №0103/2/ДГМ-117-11 від 01.03.2011р. не було складено та узгоджено жодної специфікації, в яких мали бути визначені істотні умови господарського договору щодо найменування, кількості та ціни товару.

Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі.

Представник позивача у судове засідання прибув, надав відзив на апеляційну скаргу, проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статтями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

01.03.11р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Донецькгірмаш" (покупець) укладений договір №0103/2/ДГМ-117-11, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати в обумовлені даним договором строки покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар та оплатити погоджену суму (п.1.1 договору).

Умовами договору сторони визначили предмет, умови та строки поставки, порядок розрахунків, загальну суму договору, відповідальність сторін та строк дії договору.

Згідно з пунктом 1.2 вищезазначеного договору кількість, ціна та асортимент товару визначається специфікаціями, які є складовими та невід'ємними частинами чинного договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору "узгодженою партією товару" за чинним договором є кількість та асортимент товарів, які вказані в конкретній специфікації.

Базисні умови поставки узгодженої партії Товару - DDP згідно із правилами "ІНКОТЕРМС-2000р.", якщо інше не обумовлено у відповідних специфікаціях до договору. Місце пункту призначення, конкретні умови та строки поставки на кожні партії товару вказуються сторонами у відповідних специфікаціях до договору, які є невід'ємною його частиною. У випадках, коли сторонами в специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємовідносини сторін будуть регулюватися положеннями, затвердженими у міжнародних торгівельних термінах "Інкотермс-2000", з урахуванням узгоджених сторонами застереженнях та умов поставок в відповідних Специфікаціях (пункт 3.2 договору).

Пунктом 3.4 договору визначено, що датою поставки вважається дата календарного штемпеля станції призначення, що зазначена в залізничній накладній (квитанції) або дата іншого товаротранспортного документа, якщо інше не передбачено базисними умовами поставки.

Порядок оплати: протягом 60 календарних днів з моменту поставки кожної конкретної узгодженої партії товару (п.4.3 договору).

Пунктом 8.2 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2012р., а в частині погашення зобов'язань - до повного та належного виконання зазначених зобов'язань.

Договір №0103/2/ДГМ-117-11 від 01.03.2011р. підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки (купівлі-продажу), який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на недосягнення сторонами усіх істотних умов при складанні договору з огляду на те, що у видаткових накладних №2204001 від 22.04.2011р., №1808006 від 18.08.2011р., №1609008 від 16.09.2011р., №2609009 від 26.09.2011р., №1810003 від 18.10.2011р., №2010006 від 20.10.2011р., №0811001 від 08.11.2011р., №2411002 від 24.11.2011р., №2911004 від 29.11.2011р., №0612011 від 06.12.2011р., №1412008 від 14.12.2011р., №1612001 від 16.12.2011р., №3012002 від 30.12.2011р., №3012001 від 30.12.2011р., №1001001 від 10.01.2012р., №1601010 від 16.01.2012р., №0302009 від 03.02.2012р., №1702018 від 17.02.2012р, розхідній накладній №1110 від 12.12.2012р., наявних в матеріалах справи, сторони погодили вид товару, що поставляється, його кількість та ціну. В зазначених накладних міститься посилання на договір №0103/2/ДГМ-117-11 від 01.03.11р.

З матеріалів справи вбачається, що на кожний факт отримання товару відповідачем оформлювалася довіреність. У всіх довіреностях зазначено, що цінності передаються саме за спірним договором №0103/2/ДГМ-117-11 від 01.03.2011р.

Отже, сторонами, в тому числі конклюдентними діями, погоджено всі істотні умови договору №0103/2/ДГМ-117-11 від 01.03.2011р. та вищевказаний договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору в період з 22.04.2011р. по 17.02.2012р. позивачем постачалась продукція, яка отримана відповідачем, що підтверджується переліченими видатковими накладними на загальну суму 1816097,61грн., а також за накладною №1110 від 12.12.12р. - на суму 37000,00грн., що підтверджується підписом уповноваженого представника покупця на вищевказаних накладних та довіреностями на отримання цінностей.

Враховуючи, що видаткові накладні є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення та підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Пунктом 4.3 договору встановлений порядок оплати, а саме, протягом 60 календарних днів з дати поставки кожної конкретної узгодженої в специфікації партії товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за період з 15.04.2011р. по 06.03.2012р. була здійснена часткова оплата заборгованості за спірним договором на загальну суму 349560,01грн., що підтверджується випискою по рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія". Відповідно до банківської виписки 24.10.12р. відповідач здійснив частковий розрахунок за отриманий товар за договором №0103/2/ДГМ-117-11 від 01.03.11р. на суму 30000,00грн.

З матеріалів справи також вбачається, що між сторонами підписаний акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 01.12.2011р. заборгованість публічного акціонерного товариства "Донецькгірмаш" перед товариством з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія" становить 732632,55грн.

01.03.2012р. сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість публічного акціонерного товариства "Донецькгірмаш" перед товариством з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія" становить 1428337,59грн. Факт підписання зазначених актів звірки відповідач не заперечив.

В матеріалах справи міститься видаткова накладна №244м від 20.07.2011р., за якою відповідно до договору №ДГМ-117-11 від 01.03.2011р. відповідачем позивачу повернуті підшипники 2097752М у кількості 2шт.

30.09.2012р. товариство з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія" та публічне акціонерне товариство "Донецькгірмаш" уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до пункту 1 якої сторони, що мають один до одного зустрічні однорідні вимоги, строк яких настав, дійшли згоди на підставі статті 601 Цивільного кодексу України про зарахування однорідних вимог, що випливають: з відносин за договором №0103/2/ДГМ-117-11 від 01.03.2011р., за яким одна сторона є кредитором, а друга сторона є боржником та за яким станом на 30.09.2012р. заборгованість боржника становить 1458337,59грн.; з відносин, що випливають з договору №65-2012-П від 25.07.2012р., за яким друга сторона є кредитором, а перша сторона є боржником та за яким станом на 30.09.2012р. заборгованість боржника становить 282033,97грн.

Відповідно до пункту 2 угоди зобов'язання за вищевказаними договорами припиняються в обсязі 282573,43грн. Після проведення акту про зарахування зустрічних однорідних вимог, заборгованість публічного акціонерного товариства "Донецькгірмаш" за поставку підшипників згідно договору №0103/2/ДГМ-117-11 від 01.03.11р. складатиме 1176303,62грн. (п.3 угоди).

31.10.2012р. товариство з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія" та публічне акціонерне товариство "Донецькгірмаш" уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до п.1 якої сторони, що мають один до одного зустрічні однорідні вимоги, строк яких настав, дійшли згоди на підставі статті 601 Цивільного кодексу України про зарахування однорідних вимог, що випливають: з відносин за договором №0103/2/ДГМ-117-11 від 01.03.2011р., за яким одна сторона є кредитором, а друга сторона є боржником та за яким станом на 31.10.2012р. заборгованість боржника становить 1446303,62грн.; з відносин, що випливають з договору №65-2012-П від 25.07.2012р., за яким друга сторона є кредитором, а перша сторона є боржником та за яким станом на 31.10.2012р. заборгованість боржника становить 200431,33грн.

Відповідно до пункту 2 угоди зобов'язання за вищевказаними договорами припиняються в обсязі 200431,33грн., оскільки зустрічні вимоги є однорідними. В момент підписання даної угоди, заборгованість публічного акціонерного товариства "Донецькгірмаш" за поставку підшипників згідно договору №0103/2/ДГМ-117-11 від 01.03.2011р. складатиме 945872,29грн. (п.3 угоди).

Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.09.2012р. та від 31.10.2012р. підписані сторонами та скріплені печатками підприємств та відповідають приписам статті 601 Цивільного кодексу України.

Отже, відповідач отримав товар, але у визначений у договорі строк за нього не сплатив, своїх договірних зобов'язань перед позивачем не виконав, чим порушив умови договору.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Колегією суддів встановлено, що в порушення умов договору відповідач в узгоджені строки зобов'язання щодо оплати отриманого товару не виконав, внаслідок чого за відповідачем склалася заборгованість в розмірі 982872,29грн.

Відповідачем зобов'язання щодо оплати товару у обумовлений договором термін не виконані, що свідчить про порушення відповідачем умов договору. Відповідач не надав суду доказів сплати боргу позивачу.

Отже, вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 982872,29грн. колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 5.3 договору за прострочення платежів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивач, посилаючись на зазначені умови договору, просив стягнути з відповідача 49178,21грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При нарахуванні пені позивач застосував приписи зазначеного Закону.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно визнав його не вірним, оскільки позивачем були допущенні арифметичні помилки. Отже, господарський суд дійшов вірного висновку про стягнення пені у розмірі 48056,65грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що суд встановив факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про стягнення 3% річних в сумі 48150,87грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено договір №87 від 14.12.2012р. про надання адвокатських послуг з товариством з обмеженою відповідальністю "Правовий центр "Альфа-Омега", за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю "Правовий центр "Альфа-Омега" (виконавець) на платній основі надає товариству з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія" (замовнику) адвокатські послуги.

За змістом пункту 1.2 договору під адвокатськими послугами сторони розуміють платне надання виконавцем наступних послуг: розробка і підготовка необхідних документів для участі в судовому процесі суду першої інстанції замовника у якості позивача у господарському суді Донецької області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія" до публічного акціонерного товариства "Донецькгірмаш" про стягнення заборгованості; представництво інтересів товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія" у господарському суді Донецької області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія" до публічного акціонерного товариства "Донецькгірмаш" про стягнення заборгованості.

Згідно з пунктом 3.1 договору вартість послуг складає 4000,00грн. Замовник зобов'язаний оплатити надані послуги протягом 5 днів з часу укладення даного договору (п.3.2 договору).

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Відповідно до платіжного доручення №790 від 17.12.2012р., наявного у матеріалах справи, товариство з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія" здійснило оплату в сумі 4000,00грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Правовий центр "Альфа-Омега". Призначенням платежу вказано - "оплата за адвокатські послуги зг. дог. №87 від 14.12.12р.".

З матеріалів справи вбачається, що розробка та підготовка документів для участі в судовому процесі була доручена Карпінській Ганні Леонідівні, яка була прийнята на посаду юриста, помічника адвоката Корецької Лириси Вікторівни.

Відповідно до наказу директора товариства з обмеженою відповідальністю "Правовий центр "Альфа-Омега" №120/1 від 04.06.2013р. Карпінській Ганні Леонідівні, помічнику адвоката Корецької Лириси Вікторівни, доручено здійснювати представництво інтересів товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія" в господарському суді Донецької області.

З протоколів судових засідань вбачається, що представництво інтересів позивача здійснювали: Карпінська Г.Л. - в судових засіданнях 05.06.2013р., 19.06.2013р. та 10.07.2013р., Романаускас В. - в судовому засіданні 22.07.2013р.

Довіреністю від 01.04.2013р. Карпінську Г.Л. і Романаускаса В. уповноважено представляти товариство з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія" в господарських судах, з правом укладати, підписувати подавати заяви, клопотання, листи, запити, скарги від імені товариства, отримувати документи, копії документів, витяги, інші документи, пов'язані з діяльністю товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія". Зазначена довіреність підписана директором товариства.

За приписами частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Стаття 2 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пункту 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.13р. відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвокатів, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідна позиція також означена Конституційним Судом України в рішенні від 11.07.2013р. по справі №1-4/2013 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві).

Проте, особи, які представляли інтереси позивача в судових засіданнях та здійснювали підготовку документів, не є адвокатами в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні вимог про покладення на відповідача "судових витрат за послуги адвоката".

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

В силу приписів частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що відповідач не обґрунтував відповідними доказами обставини, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 22.07.2013р. у справі №905/3555/13 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Донецькгірмаш», м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 22.07.2013р. у справі №905/3555/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 22.07.2013р. у справі №905/3555/13 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу,

4. ДАГС,

5. ГСДО