Рішення № 33268162, 29.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2013 р.Справа № 922/3214/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі", м. Балаклія про стягнення 8 700, 76 грн. за участю представників сторін:

позивача - Мельника В.В., довіреність № 14-327 від 16.03.2012 р.;

відповідача - Фурсал В.В., довіреність № 1/2013 /юр від 03.01.13 р.;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі", м. Балаклія, 2863,43 грн. інфляційних витрат, 4890,74 грн. пені, 946,59 грн. 3% річних та судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 050863 БО-31 від 19.01.2012 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати за природний газ.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 серпня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 213 серпня 2013 року.

13 серпня 2013 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд зменшити розмір пені на 50%, посилаючись на те, що спостерігається явна неспіврозмірність розміру штрафних санкцій наслідкам порушення зобов"язання, під якими розуміється ступінь виконання зобов"язання боржником, причини невиконання та заходи, вжиті боржником для належного виконання; форма вини боржника та інші обставини, що зазначені у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 13 серпня 2013 року було оголошено перерву до 29 серпня 2013 року.

13 серпня 2013 року судом винесено окрему ухвалу, якою повідомлено керівника Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про недоліки в роботі відповідальних за правову та бухгалтерську роботу осіб компанії для вжиття організаційно-правових заходів щодо усунення недоліків.

23 серпня 2013 року представник відповідача надав копії платіжних доручень про сплату основного боргу та розрахунок інфляційних витрат та клопотання про застосування спливу строку позовної давності в частині стягнення пені.

29 серпня 2013 року представник позивача надав заперечення на відзив та клопотання про зменшення пені, в яких зазначив, що надходження коштів з державного бюджету на погашення різниці в тарифах, а також інших обставин, вказаних у відзиві, які спричинили важкий фінансовий стан підприємства не позбавляє відповідача від виконання зобов"язання за даним правочином, а тому нараховані пеня, штраф, інфляційні витрати та 3% річних нараховані позивачем у відповідності до умов договору та чинного законодавства.

29 серпня 2013 року представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги.

Представник відповідача просив суд зменшити розмір пені на 50%.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

19 січня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (позивач) та Комунальним підприємством Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі", м. Балаклія (відповідач) був укладений договір № 050863 БО-31, у відповідності до умов якого позивач зобов"язується передати відповідачу імпортований природний газ, виробництва теплової енергії, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб"єктів господарювання, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його в обсязі на умовах цього договору.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу протягом січня - квітня 2012 року природний газ на суму 6668089,60 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2012 р., 29.02.2012 р., 31.03.2012 р., 30.04.2012 р., які підписані обома сторонами і скріплені печатками.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного а місяцем поставки.

Позивач зазначає, що відповідач здійснив оплату за спожитий природний газ, але несвоєчасно, що підтверджується платіжними дорученнями, доданими відповідачем до супровідного листа.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість, що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

За приписом ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розумінні ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов*язання.

Тобто, стягнення 3% річних від простроченої суми, є нерозривно пов*язаним із простроченням зобов*язання, порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов*язання.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 946,59 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягає задоволенню як правомірна (розрахунок 3% річних перевірений судом та є вірним).

Втрати внаслідок інфляційних процесів необхідно розцінювати як суму знецінення грошових коштів за прострочення грошового зобов*язання за певний період і вони є невід*ємною складовою суми основного боргу.

Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних, зазначає наступне.

З розрахунку позивача вбачається, що по зобов"язанням за січень 2012 р., він нараховує інфляційні з 16 січня по 15 лютого 2012 року.

Однак згідно п. 4.1 договору остаточний розрахунок здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, тобто нарахування інфляційних витрат потрібно здійснювати з 15 числа місяця наступного за місяцем поставки газу - з 15 лютого 2012 року.

Оскільки заборгованість у лютому 2012 року існувала менше, ніж місяць, то на таку суму заборгованості інфляційні витрати не нараховуються, а такому випадку до прострочених платежів не може бути застосована індексація.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до листа ВСУ від 03.04.1997 р. № 62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", при застосуванні індексу інфляції слід мати наувазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Враховуючи викладене, в стягненні 2863,43 грн. інфляційних витрат слід відмовити, як необґрунтовано нарахованих.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі порушення відповідачем п. 4.1 договору, відповідач зобов"язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 ти днів - додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4890,74 грн. пені.

Відповідачем, в свою чергу, заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони у договорі збільшили строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені та пунктом 9.3 договору передбачили, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідно до ч.3,4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, а також сплив позовної давності, про застосування якої заявлено, є підставою для відмови від позову.

Враховуючи викладене, суд у даному випадку не вбачає підстав для задоволення заяви щодо застосування спливу строку позовної давності, оскільки сторонами у письмовій формі у договорі збільшено строк позовної давності до позовних вимог в частині стягнення неустойки до 5-ти років, та позивач звернувся до суду з позовом 01.08.2013 р., тобто до спливу строку позовної давності.

Відповідачем, в свою чергу, було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 50 %.

Частина 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вказана норма кореспондується з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" та пункті 3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. З ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін та оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитку.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідач просить зменшити розмір пені на 50 %, виходячи з об"єктивної оцінки обставин справи, враховуючи важке фінансове становище відповідача та обставини, що ускладнюють виконання договорів, ступінь вини відповідача, а саме те, що фінансова база відповідача залежить від коштів, виділених Державним бюджетом України, отже затримка бюджетних фінансувань на покриття збитків теплопостачання для потреб населення також впливає на своєчасне погашення боргу за договорами, враховуючи неможливість вчасно погасити поточну заборгованість за спожитий природний газ, і як наслідок припинення його постачання та нарахування штрафних санкцій за прострочення оплати, неможливості своєчасно закупити матеріальні ресурси, необхідні для ремонту і відновлення теплових мереж, виконати податкові зобов"язання перед бюджетом, виплатити заробітну плату трудовому колективу та поставити під загрозу постачання теплової енергії споживачам у наступному опалювальному сезоні.

Позивач заперечує проти зменшення розміру пені з посиланням на те, що надходження коштів з державного бюджету на погашення різниці в тарифах, а також інших обставин, вказаних у відзиві, які спричинили важкий фінансовий стан підприємства не позбавляє відповідача від виконання зобов"язання за даним правочином, а тому нараховані пеня, штраф, інфляційні витрати та 3% річних нараховані позивачем у відповідності до умов договору та чинного законодавства.

Враховуючи викладене, враховуючи клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій з посиланням на тяжкий фінансовий стан підприємства та відсутність провини відповідача щодо неналежного виконання свого зобов"язання за договором № 050863 БО-31 від 19.01.2012 р., приймаючи до уваги заперечення позивача, суд дійшов висновку про необхідність використання такого права, про часткове задоволення клопотання відповідача та про зменшення пені на 20% (такої позиції дотримується ВГСУ в постанові від 14.02.13 р. у справі № 17/5014/1703/2012) та стягнути з відповідача на користь позивача 3912,60 грн. пені .

В стягненні 978,14 грн. пені слід відмовити.

Стосовно заявлено відповідачем клопотання про застосування спливу строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені, суд дійшов висновку відмовити в його задоволенні, оскільки п. 9.3. договору сторони визначили строк в межах якого сторони можуть звернутися до суду про захист своїх прав за договором.

Відповідно до п. 3.16.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 525, 526, ч.1 ст.530, 610, 611 ЦК України, ст.ст.193,198, 233 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити відповідачу в задоволенні заяви про застосування строку позовної давності.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Алієва, 72, п/р № 260003013273 у ПАТ "Ощадбанк", МФО 351823, код ЄДРПОУ 34328904) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, р/р № 260053012609 в ГОУ "Промінвест банк України", МФО 300012, код ЄДРПОУ 20077720) 946,59 грн. 3% річних, 3912,60 грн. пені та 1154,28 грн. судового збору.

В стягненні 2863,43 грн. інфляційних витрат та 978,14 грн. пені відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.09.2013 р.

Суддя Смірнова О.В.