Рішення № 33267994, 25.03.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Мохов Є.І.

Категорія 5 Доповідач Баркова Л.Л.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.

Сорока Г.П., Попової С.А.

при секретарі : Костомановій А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на рухоме майно та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 19 вересня 2012 року,

в с т а н о в и л а :

В квітні 2012 року позивачка звернулась до суду з позовом про визнання права власності на ? частину автомобілю „TOYOTA COROLLA", 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та зобов'язати відповідача не чинити перешкоди в користуванні ним, посилаючись на те, що автомобіль придбано в період шлюбу, а тому він є спільною сумісною власністю подружжя.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 19 вересня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано ОСОБА_3 співвласницею автомобілю „TOYOTA COROLLA", державний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску. Зобов'язано ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_3 перешкод у користуванні автомобілем TOYOTA COROLLA", державний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У відповідності з вимогами ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності позивачки, яка належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду, направила до суду письмові заперечення та просила розглянути справу за її відсутності.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_4, який просив задовольнити скаргу, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні з таких підстав.

Відповідно до положень п.3,4 ч.1 статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки автомобіль сторони придбали у період шлюбу та в інтересах сім'ї, він є спільною сумісною власністю і відповідач не може чинити перешкод у його користуванні позивачці.

Не погодитися з таким висновком суду не можна.

Згідно із положеннями статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім печей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності.

Як встановлено судом, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з серпня 1993 року, мають двох неповнолітніх дітей.

12 вересня 2008 року за договором купівлі продажу №5508 на ім'я відповідача подружжя купили для сім'ї автомобіль „TOYOTA COROLLA", 2008 року випуску . Цей автомобіль куплено в кредит за ціною 109416,00 грн.

За актом приймання-передачі від 19.09.2008 року відповідач отримав автомобіль та 22.09.2008 року зареєстрував у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що сторонами не заперечується.

В забезпечення кредитних зобов'язань за згодою позивачки було укладено договір застави транспортного засобу. (а.с.22-38)

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка просила визнати за нею право власності на ? частку зазначеного автомобіля та визнати його об'єктом права спільної сумісної власності.

Між тим, визнаючи автомобіль спільною сумісною власністю подружжя, відповідно до положень статті 60 СК України, суд першої інстанції помилково не зазначив в рішенні суду частку автомобіля, право на яку відповідач при розгляді справи в суді першої інстанції не спростував і самостійних вимог щодо розподілу майна подружжя не заявляв.

Згідно із ч.3 статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, у відповідності із ч.1ст.70 СК України, є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За положеннями ч.1,4 статті 65 СК України, подружжя мають право на розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, а договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям у кредит є об'єктом спільної сумісної власності чоловіка і дружини, і незалежно від припинення шлюбу вони мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за кредитом.

З урахуванням наведеного, посилання відповідача на те, що до розподілу кредитних зобов'язань, позивачка не може претендувати на ? частку автомобіля, оскільки він куплений в кредит, є неспроможними.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково, в порушення вимог матеріального і процесуального закону, не визначив частку у спільному сумісному рухомому майні подружжя, а тому оскаржуване рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Інші доводи апеляційної скарги не належать до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування судового рішення.

Відповідно до положень п/п.8 п.2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь держави підлягає стягненню недоплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 146 грн.20 коп. (109416,00:2-50%-115.30)

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 19 вересня 2012 року в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на частку автомобіля змінити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частку автомобіля «TOYOTA COROLLA», 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

В решті частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір на користь держави: розрахунковий рахунок 31212206780004, код класифікації доходів бюджету 22030001, МФО 834016, Банк отримувача : Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, ЄДРПОУ - 38033949, отримувач коштів Державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район у розмірі сто сорок шість гривень 20 копійок.

Рішення набирає чинності з дня проголошення, може бути оскаржене протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді