Рішення № 33267416, 21.08.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-8066/2011

Провадження № 2/344/752/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Максим чина Ю.Д.

секретаря Федорак Я.С.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника третьої особи Галушка Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача-Відділ державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТзОВ ""Ферозіт-Альфа" про визнання договору недійсним, визнання права власності на майно та звільнення його з-під арешту,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 подала до суду позов до ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача-Відділ державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції про визнання удаваним, тобто недійсним Договір доручення між нею та гр. ОСОБА_4, що виражений у формі довіреності на право керування та розпорядження автомобілем марки ВАЗ 21140, 2006 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який укладений 20.08.2010р. і посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі під № 614; визнання договору купівлі-продажу автомобіля марки ВАЗ 21140, 2006 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 між ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 дійсним з моменту його укладення - 20.08.2010р.; визнання за позивачкою (іден. номер НОМЕР_3, яка зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1) право власності на автомобіль марки ВАЗ 21140, 2006 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, а також звільнити його з-під арешту та обтяження накладеного державним виконавцем; зобов'язати відділ державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції /вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 7600, код ЄДРПОУ 35021710/ звільнити з-під арешту автомобіль марки ВАЗ 21140, 2006 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 та повернути його законному власнику гр. ОСОБА_3, а також стягнення з відповідача судових витрат по справі.

Ухвалою суду від 25.09.2012 року залучено до участі в даній справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТзОВ "Ферозіт-Альфа" .

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав наведених в позовній заяві, просив його задовольнити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТзОВ ""Ферозіт-Альфа" позов не визнав, подавши заперечення на позовну заяву. Просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідач в судове засідання не з»явився, попередньо подав до суду відзив на позовну заяву зазначивши, що позов визнає повністю та просив справу слухати у його відсутності.

Представник третьої особи на стороні відповідача-Відділ державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції в судове засідання не з»явився, хоч про час і місце судового розгляду повідомлений у встановленому порядку.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно розписки від 20 серпня 2010 року гр. ОСОБА_4 в рахунок автомобіля ВАЗ 21140, д.н.з. НОМЕР_2, який належав йому на праві власності, отримав від ОСОБА_3 38 000 грн., про що було 20.08.2010 року нотаріально оформлено відповідне генеральне доручення на вищевказаний автомобіль на її повне розпорядження їм (а.с. - 9).

Так, 20.08.2010 року гр. ОСОБА_4 було оформлено на ім'я ОСОБА_3 відповідну довіреність на право керуванням та право використання за межами України, а також на право розпорядження вказаного транспортного засобу, яка належним чином оформлена та посвідчена приватним нотаріусом міського нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстрована в реєстрі за №614 (а.с. - 7).

Згідно ст. 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Довіреністю від 20.08.2010р. власник автомобіля - ОСОБА_4 не надавав повіреній ОСОБА_3 повноважень фіксувати договори, зокрема договір купівлі-продажу, не у встановленій законом формі, оскільки зміст доручення чи передоручення має бути правомірним.

Посилання позивачки на те, що договір доручення був удаваний і має місце договір купівлі-продажу є безпідставними та не грунтуються на законі.

Торгівля транспортними засобами, що були в експлуатації, здійснюється відповідно до Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів від 11.11.2009 року за № 1200.

Таким чином видачу загальної довіреності чи передоручення повноважень на транспортний засіб, що був в експлуатації та має особливості цивільного обороту, без укладення договору купівлі-продажу не можна вважати договором, що укладений у відповідності з законом і допускає перехід права власності до третіх осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Згідно ч. 1 ст.245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Статтею 248 ЦК України встановлено, що представництво за довіреність припиняється, в т.ч., в разі скасування довіреності особою, яка її видала.

Таким чином, виходячи з вимог чинного законодавства, довіреність не є документом за яким право власності може перейти від однієї особи іншій.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації.

Відповідно до ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, крім випадків встановлених ч.1 ст.206 ЦК України.

Виходячи з того, що відчуження автомобіля тягне за собою його реєстрацію в органах ДАІ на нового власника, договір купівлі-продажу спірного автомобіля між сторонами мав вчинятися лише в письмовій формі.

Виходячи з встановлених судом обставин, сторони вимоги закону в цій частині не виконали.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Частиною 4 ст. 59 ЦПК України передбачено, що доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Виходячи з викладеного вище, суд вважає, що позивач не набув права власності на спірний автомобіль, передбачені законом підстави та форма для набуття такого права власності сторонами досягнуті та виконані не були, а тому підстави для задоволення вимог позивача відсутні.

Згідно ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Отже, повноваження, яке виникає в представника за довіреністю, не порушує його майнових або особистих немайнових прав. Наявність розписки, складеної відповідачем не дає суду підстав для визнання довіреності договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 5 ст. 656 ЦК України на окремі види майна може бути встановлено спеціальний порядок набуття громадянами права власності.

Згідно ст. 34 закону України "Про дорожній рух" реєстрація транспортних засобів здійснюється органами ДАІ, а порядок установлюється Кабінетом Міністрів України.

Власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи або їх представники зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів, з наданням визначених Правилами документів, перед відчуженням транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ.

Разом з тим, як встановлено спірний автомобіль не був знятий з обліку в органах ДАІ та залишився зареєстрованим за відповідачем, заява від останнього про зняття з обліку автомобіля не подавалась і його огляд органами ДАІ не здійснювався.

У відповідності до ч. 4 ст. 334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Письмова форма договору купівлі-продажу автомобіля передбачена правилами, що є обов'язковим для всіх юридичних і фізичних осіб.

Згідно вимог ст. 316 ЦК України правом власності є право на річ, яке вона здійснює відповідно до закону. Особливим видом права власності є право довірчої власності внаслідок договору про управління майном.

Надана позивачем розписка від 20.08.2010 року про отримання за вищевказаний автомобіль грошей не є укладеним договором купівлі продажу, оскільки не містить ознак договору купівлі-продажу, зареєстрованого у встановленому законом порядку і допускає перехід права власності до інших осіб.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Представник позивачки не навів пояснень того, що перешкоджало ОСОБА_3 протягом року укласти простий письмовий договір купівлі-продажу автомобіля і належним чином зареєструвати його на своє ім'я в органах ДАІ.

Ч.3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 206, 208, 238, 244, 245, 248, 316, 328, 334, 392, 626, 638, 639, 656, 1003 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача-Відділ державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТзОВ ""Ферозіт-Альфа" про визнання договору недійсним, визнання права власності на майно та звільнення його з-під арешту - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Максимчин Ю.Д.