Ухвала суду № 33264369, 18.05.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Федотова В.М.

Категорія 27 Доповідач Песоцька Л.І.

У Х В А Л А

Іменем України

18 травня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Песоцької Л.І.

Попової С.А., Ткаченко Т.Б.

при секретарі Царьовій А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення та за зустрічним позовом про захист прав споживача, визнання кредитного договору діючим, відшкодування моральної шкоди, зобов'язання провести перерахунок заборгованості, вилучити недостовірну інформацію за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 5 квітня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2012 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідно до укладеного договору № МRIPGК04000018 від 8 серпня 2006 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 114750,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 5 серпня 2021 року. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється за графіком погашення кредиту, відсотків та комісії. У порушенням умов договору ОСОБА_3 зобов'язання за договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим має заборгованість на 26 липня 2012 року в розмірі 143744 гривні 51 коп., яка складається з 81815,37 грн. кредиту, 52915,61 грн. відсотків, 9013,53 грн. пені. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки від 8 серпня 2006 року, згідно з яким ОСОБА_3 надала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності. ОСОБА_3 була повідомлена про наявність заборгованості за кредитним договором і їй було направлено вимогу про добровільне звільнення житлового будинку.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив у погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 шляхом її продажу банком з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, та виселити відповідачку та інших осіб, які зареєстровані або проживають у вказаній квартирі зі зняттям з реєстраційного обліку та відшкодувати судові витрати.

У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернулась із зустрічним позовом і, посилаючись на те, що вона виконує передбачені кредитним договором зобов'язання, просила визнати кредитний договір № МRIPGК04000018 від 8 серпня 2006 року, таким, що діє, зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок сплачених нею сум і зарахувати 15492,07 грн., які були списані на пеню, у рахунок погашення кредиту та відсотків, провести розрахунок заборгованості за кредитним договором згідно графіку платежів та умов договору, вилучити з Українського бюро кредитних історій недостовірну інформацію про прострочення нею платежів за кредитним договором, стягнути з відповідача на її користь у відшкодування моральної шкоди 25000 грн. та витрат на правову допомогу 8304,15 грн.

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 5 квітня 2013 року у задоволені позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено; за позовом ОСОБА_3 визнано договір № МRIPGК04000018 від 8 серпня 2006 року, укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3, таким, що діє, зобов'язано ПАТ КБ "ПриватБанк" здійснити перерахунок сплачених ОСОБА_3 грошових сум та зарахувати 15492,07 грн., які були віднесені на пеню, у рахунок погашення заборгованості за кредитом та відсотками, провести розрахунок заборгованості за кредитним договором згідно графіку платежів та умов договору, вилучити з Українського бюро кредитних історій недостовірну інформацію про прострочення ОСОБА_3 платежів за кредитним договором, стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_3 відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 4944,80 грн., в решті частини її позову відмовлено.

Не погоджуючись, ПАТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, ухвалити рішення про задоволення позову банку і відмову у задоволені позову ОСОБА_3, посилається на порушення судом норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ПАТ КБ «ПриватБанк» Шишелової Н.В., яка підтримала доводи скарги, пояснення ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_5, які просили відхилити скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

У відповідності з вимогами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що 8 серпня 2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» (на теперішній час ПАТ КБ «Приватбанк») і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № МRIPGК04000018, відповідно до якого банк надав останній кредит у розмірі 114750 грн. на придбання нерухомості. В той же день у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_3 передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 18 січня 2012 року скасовано рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 листопада 2011 року і відмовлено ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволені позову про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № МRIPGК04000018 в розмірі 100581,23 грн.

25 червня 2012 року банком було направлено ОСОБА_3 на адресу: АДРЕСА_2, вимогу про повернення суми кредиту, процентів, комісії та штрафних санкцій у повному обсязі, зареєстрована позичальник з 20 березня 2007 року за адресою: АДРЕСА_1.

Відмовляючи ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволені позову і частково задовольняючи позов ОСОБА_3, суд виходив з того, що остання виконує свої зобов'язання за кредитним договором і банком не доведено наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки. З висновком суду не можна не погодитись.

Так, встановлено, що 8 серпня 2006 року між ПриватБанком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № МRIPGК04000018, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 114750,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 5 серпня 2021 року. Згідно п. 1.1 кредитного договору її щомісячний платіж для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотками, винагороди та комісії, становить 1963,27 коп. і зазначену суму ОСОБА_3 щомісячно сплачує банку.

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя від 29 квітня 2010 року, залишеним без змін рішенням апеляційного суду Донецької області від 1 липня 2010 року, визнано незаконним збільшення ПАТ КБ «ПриватБанк» відсоткової ставки з 12,00% до 22,8% річних за кредитним договором № МRIPGК04000018 і зобов'язано банк здійснити перерахунок сплачених нею сум відповідно до умов договору до підвищення відсоткової ставки (а.с. 87-91).

У листопаді 2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 100581,23 грн., посилаючись на те, що відповідачка порушила умови кредитного договору, не надавши у 2010 році дані про свій фінансовий стан, у зв'язку з чим банк в односторонньому порядку розірвав з нею кредитний договір. Рішенням апеляційного суду Донецької області від 18 січня 2012 року скасовано рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 листопада 2011 року, яким позов було задоволено, і відмовлено у задоволенні позову з тих підстав, що позичальником не були порушені умови кредитного договору про надання даних про свій фінансовий стан (а.с. 52-59). Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2012 року відмовлено банку у відкритті касаційного провадження у справі (а.с.59).

Як вбачається із розрахунку заборгованості, банк, не приймаючи до уваги зазначене рішення суду та щомісячну сплату ОСОБА_3 передбачених кредитним договором грошових сум, з 9 листопада 2010 року включив весь залишок кредиту у прострочку і нарахував їй на 26 липня 2012 року заборгованість в розмірі 143744грн. 51 коп. (а.с. 5-7).

За таких обставин суд обґрунтовано не погодився з нарахуванням зазначеної заборгованості за кредитним договором і вимогами банку про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок її погашення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду. Посилання банку на порушення позичальником умов кредитного договору щодо надання документів про фінансовий стан, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки є рішення суду, яким таке порушення не встановлено і яке набрало чинності.

Відсутні підстави погодитись і з доводами скарги про незаконність відшкодування витрат на правову допомогу.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на правову допомогу.

Відповідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір таких витрат встановлений законом.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є представництво інтересів фізичних та юридичних осіб у судах при здійсненні цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Установлено, що інтереси ОСОБА_3 представляла адвокат ОСОБА_5 Матеріали справи містять копію свідоцтва на право зайняття нею адвокатською практикою (а.с. 116), договори про надання правової допомоги адвокатом (а.с. 117-118) від 17 вересня 2012 року та 17 травня 2013 року, укладені між ОСОБА_3 і адвокатом ОСОБА_5; квитанції про здійснення касової операції від 18 вересня 2012 року, 29 листопада 2012 року, 10 грудня 2012 року, 7 і 21 березня 2013 року та 4 квітня 2013 року, згідно з якими ОСОБА_3 сплатила адвокату 8304,15 грн. (а.с.179-183).

У відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, присуджуються з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Визначаючи розмір відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 4944 грн. 80 коп., суд врахував положення ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» .

Рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 10, 60, 213-214 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 1054 ЦК України, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 5 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді