Ухвала суду № 33263692, 23.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий 1-ї інстанції: Одерій С.М.

Категорія: ст.ст.187 ч.4,115 ч.2 п.6, 289 ч.2КК України Доповідач Топчій Т.В.

УХВАЛА

іменем У к р а ї н и

23 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді ТопчійТ.В.

суддів Лупінової Л.М., Рибака В.Й.

при секретарі Уханській О.А.

за участю прокурора Дойнова М.С.

потерпілої ОСОБА_1 .

представника потерпілої ОСОБА_2

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4

засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі апеляції прокурора, який приймав участь у судовому розгляді у суді першої інстанції, потерпілої ОСОБА_1, засудженої ОСОБА_6 на вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 лютого 2013 року, яким:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Маріуполя Донецької області, українець, громадянин України, що має середню спеціальну освіту, не працює, раніше не судимий, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, -

визнаний винним та засуджений за ст.187 ч.4 до восьми років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить засудженому, за ст. 115 ч.2 п.6 до чотирнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить засудженому, за ст. 289 ч.2 КК України до шести років позбавлення волі. Відповідно до ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання у вигляді п'ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить засудженому з відбуттям покарання в кримінально - виконавчому закладі закритого типу, -

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка м. Маріуполя Донецької області, українка, громадянка України, що має середню спеціальну освіту, не працююча, раніше судима 28.03.2011 р. Іллічівським райсудом м. Маріуполя за ст. 190 ч.1 КК України до 240 годин громадських робіт, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

визнана винною та засуджена за ст.187 ч.2 до восьми років позбавлення волі з конфіскацією всього майна що належить засудженій, за ст. 289 ч.2 КК України до шести років позбавлення волі.

Відповідно до ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання у вигляді десяти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна що належить засудженій з відбуттям покарання в кримінально - виконавчому закладі закритого типу.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди 5 644,32 грн. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 та ОСОБА_1 в рахунок відшкодування їм моральної шкоди по 50 000 грн. кожному.

Стягнуті судові витрати солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рахунок Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Донецькій області 470 грн.

Стягнуті судові витрати солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рахунок Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Донецькій області за проведення судової дактилоскопічної експертизи 235,20 грн та 253,20 грн, за проведення судової криміналістичної експертизи 168,84 грн, за проведення трасологічної експертизи 235,20 грн., всього стягнуто 874,44 грн., -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 лютого 2013 року ОСОБА_5 визнаний винним за ст.ст. 187 ч.4, ст. 115 ч.2 п.6, ст. 289 ч.2 КК України, ОСОБА_6 визнана винною за ст.187 ч.2, 289 ч.2 КК України та засуджені за вчинення злочину за наступними обставинами.

02 травня 2012 року приблизно о 22 годині 17 хвилин ОСОБА_5, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, переслідуючи мету розбійного нападу на водія таксі, заздалегідь домовившись і розподіливши ролі у скоєнні злочину, за яких ОСОБА_6 повинна була викликати автомобіль таксі, а ОСОБА_5, знаходячись безпосередньо в автомобілі, повинен був приставити ніж і під загрозою застосування насильства небезпечного для життя і здоров'я особи, що піддалася нападу, спільно заволодіють майном потерпілого. З метою здійснення злочинного наміру, спрямованого на заволодіння грошовими коштами водія таксі, ОСОБА_6 викликала автомобіль таксі на вигадану адресу: м. Маріуполь вул. Гонди будинок №46, куди приблизно в 22 години 25 хвилин під'їхав автомобіль «PEUGEOT - 405» під керуванням ОСОБА_10 Згідно попередньої домовленості, ОСОБА_6 сіла на переднє пасажирське сидіння, а ОСОБА_5 на заднє, при цьому утримуючи в правій руці ніж, вказали водієві рухатися в напрямку вказаному останнім. Знаходячись біля другого під'їзду будинку № 38 по вул. Гонди в Іллічівському районі м. Маріуполя, коли водій ОСОБА_10 на вимогу ОСОБА_5 зупинив автомобіль, останній приставив ніж до горла ОСОБА_10 і почав вимагати передачі ним грошових коштів, проте водій ОСОБА_10 почав чинити опір і по рації повідомив диспетчера про скоєний на нього напад. В цей час ОСОБА_6 діставши з кишені своїх джинсових брюк розкладний ніж, перерізувала дріт рації, а ОСОБА_5, вийшовши за межі попередньої домовленості, не повідомляючи ОСОБА_6 про намір скоєння тяжкого злочину (вбивства), умисно, з метою протиправного спричинення смерті, почав завдавати удари ножем в різні частини тіла ОСОБА_10, а саме: область грудної клітки спереду і живота, тобто в місця розташування життєво важливих органів, до тих пір, поки останній перестав чинити опір.

Своїми умисними діями, ОСОБА_5, заподіяв потерпілому ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки зліва з пошкодженням власне тканини верхньої частки лівої легені; проникаючого колото-різаного поранення живота зліва з пошкодженням косих м'язів живота, листка великого сальника зліва, а також передньої стінки шлунку в області великої кривизни; колото-різаного поранення лівого плеча з пошкодженням плечової артерії середнього калібру; множинні не проникаючі шкірні рани, що йдуть під шкірою і поверхневі, садна лівого лучезап'ястного суглоба і правої гомілки, яке полягає в прямим причинним зв'язком з настанням смерті і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх завдання і що привів до смерті.

Причиною смерті потерпілого ОСОБА_10 стало: проникаюче колото-різане поранення грудної клітки зліва з пошкодженням власне тканини верхньої частки лівої легені; проникаюче колото-різане поранення живота зліва з пошкодженням косих м'язів живота, листка великого сальника зліва, а також передньої стінки шлунку в області великої кривизни; колото-різане поранення лівого плеча з пошкодженням плечової артерії (середнього калібру); що ускладнилися гострим недокрів'ям внутрішніх органів, набряком головного мозку і легенів, гемопневмотораксом.

Після скоєння даного злочину, ОСОБА_5 витяг потерпілого ОСОБА_10 з автомобіля в районі другого під'їзду будинку № 38 по вул. Гонди в Іллічівському районі м. Маріуполя і спільно з ОСОБА_6 з місця скоєння злочину зникли, не заволодівши майном на яке був спрямований їх намір.

Крім того, 02 травня 2012 року, приблизно о 22 годині 40 хвилин, ОСОБА_5, після вчинення цього злочину, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, повторно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6, переслідуючи мету незаконного заволодіння транспортним засобом, знаходячись біля 2-го під'їзду, біля будинку № 38 по вул. Гонди в Іллічівському районі м. Маріуполя, незаконно заволоділи автомобілем «PEUGEOT - 405», державний номер НОМЕР_1, що належить на підставі довіреності ОСОБА_10 Дорогою пошкодили автомобіль: зламавши передній бампер автомобіля та пошкодив кузов автомобіля, спричинив тим самим потерпілій ОСОБА_1 майнову шкоду на загальну суму 4192,32 грн.

Не погодившись з вироком Іллічівського районного суду від 13.02.13 р., прокурор подав апеляцію, в якій просить оскаржуваний вирок суду змінити через порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, порушення ст. 93 КПК України в частині розподілу між засудженими судових витрат, пов'язаними з проведенням під час досудового слідства судових експертиз, які слід було розподілити між засудженими у частковому порядку, враховуючи ступінь вини та майновий стан засуджених, а не стягнути солідарно, як вказано у вироку суду. В апеляції прокурор просить в мотивувальній частині вироку вказати, що судові витрати слід стягнути з засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в частковому порядку.

В своїй апеляції потерпіла ОСОБА_1 просить вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 13.02.13 р. скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_5 як не справедливе внаслідок м'якості призначеного покарання та необхідності призначення більш суворого покарання. Вважає, що призначене судом покарання не відповідає суспільній небезпечності вчиненого ОСОБА_5 умисного, особливо тяжкого, корисного злочину, його обставинам та даним про особу засудженого, який не працює, зловживає алкогольними напоями, проявів каяття під час досудового слідства та розгляду справи у суді не виявляв. В апеляції потерпіла просить суд постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна та збільшити суму відшкодування їй моральної шкоди у відповідності з тяжкістю заподіяних їй моральних переживань, оскільки через злочинні дії ОСОБА_5 вона втратила чоловіка, а її діти батька, який був годувальником сім'ї, з вини засудженого вона втратила майнову та моральну підтримку, погіршився стан її здоров'я. Вважає, що визначений у вироку розмір моральної шкоди, підлягає збільшенню до 200 000 грн.

Не погодившись з вироком суду засуджена ОСОБА_6 також звернулася до суду з апеляцією, в якій просить вирок Іллічівського районного суду від 13.02.2013р. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

В своїй апеляції ОСОБА_6 вказує, що під час досудового слідства було порушено її право на захист, вона не мала побачення з захисником до першого допиту, була обмежена у виборі захисника, під час слідства їй перешкоджали спілкуванню з захисником, позбавили можливості користуватися правами передбаченими ст. 63 Конституції України. Засуджена ОСОБА_6 вважає, що по справі не було зібрано достатньо доказів у підтвердженні її вини у вчиненні інкримінованих їй злочинів, не встановлені обставини вчинення злочину передбачені ст. 65 КК України. Вказує, що в її діях відсутній склад злочину, передбачений ст. 187 ч.2 КК України та ст. 289 ч.2 КК України, оскільки майном потерпілого ОСОБА_10 вони не заволоділи, вона також не заволоділа автомобілем потерпілого.

В своєму заперечені на апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_6 потерпіла ОСОБА_1 зазначає, що всі порушення, які ОСОБА_6 навела у своїй апеляції в частині порушення її права на захист є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та обумовлені бажанням засудженої уникнути відповідальності за вчинений злочин.

Заслухав доповідача, прокурора який підтримав апеляційні вимоги прокурора, заперечував проти апеляцій засудженої ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_1, потерпілу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, які підтримали апеляцію потерпілої, просили призначити засудженому ОСОБА_5 більш суворе покарання та збільшити розмір моральної шкоди який підлягає стягненню з засудженого на користь потерпілої, засуджену ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_4 які просили вирок суду скасувати та спрямувати справу на новий судовий розгляд, заперечували проти апеляційних вимог потерпілої, засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_3 які заперечували проти апеляційних вимог потерпілої ОСОБА_1, просили задовольнити апеляцію засудженої ОСОБА_6 , перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, апеляція потерпілої ОСОБА_1 та засудженої ОСОБА_6 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

За вимогами ст. 93 КПК України судові витрати по справі покладаються на засуджених. У разі визнання підсудного винним, суд постановляє стягнути з нього судові витрати. У тому випадку, коли винними будуть визнані кілька осіб, суд визначає в якому розмірі повинні бути стягнуті судові витрати з кожного з них, враховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан засуджених.

З оскаржуваного вироку суду вбачається, що у порушення вимог ст.93 КПК України за наслідками розгляду справи судові витрати по справі, які складаються з витратах пов'язаних з проведенням судових криміналістичної, дактилоскопічної та трасологічної експертиз були стягнуті судом солідарно з обох засуджених на загальну суму 874,44 грн. на рахунок науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Донецькій області.

Колегія суддів вважає, що апеляційні вимоги прокурора підлягають задоволенню, та з урахуванням вимог, передбачених ст. 93 КПК України з засуджених у певних частках підлягають стягненню судові витрати по справі, враховуючи їх ступінь вини та майновий стан, а саме з засудженого ОСОБА_5 в сумі 600 грн, з засудженої ОСОБА_6 274,44 грн. Відповідно, з мотивувальної частини вироку слід виключити посилання суду на стягнення з підсудних судових витрат в солідарному порядку, вказавши що вони підлягають стягненню з них частково.

Вирішуючи питання про апеляційні вимоги засудженої ОСОБА_6, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню. Доводи, наведені засудженою в апеляції щодо порушення її права на захист, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні. Досудове слідство та судовий розгляд по кримінальній справі стосовно ОСОБА_5, та ОСОБА_6 згідно вимог ст. 45 КПК України здійснювалися за участю захисника, участь якого є обов'язковою.

З матеріалів справи вбачається, що під час затримання ОСОБА_6 03.05.12 року (а/с - 97 т.1) остання була ознайомлена з правами передбаченими стст. 21,43-1,142 КПК України, стст.59,62,63 Конституції України, вимог про спілкування з захисником до першого допиту не заявляла, про її затримання була повідомлена її мати ОСОБА_11 ( а/с - 99 т.1), окремо про право на захист ОСОБА_6 була повідомлена 03.05.12 року (а/с -103 т.1) та виявила бажання щоб її захист здійснював адвокат ОСОБА_4 Всі наступні слідчі дії під час досудового слідства за участю підозрюваної та обвинуваченої ОСОБА_6 були здійснені за участю обраного нею захисника ( а/с -107, 148, 173, 176, 178 т.1, 269 т.2). Під час судового розгляду справи, захисник ОСОБА_6 також приймав участь у справі, будь-яких клопотань про заміну захисника підсудна ОСОБА_6 в суді не заявляла.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_6 не була обмежена у здійсненні свого права на захист, як під час досудового слідства, так і в суді.

Приймаючи рішення в межах апеляційних вимог засудженої яка оспорює висновки суду про доведеність її вини у вчиненні злочинів передбачених ст. 187 ч.2 та ст.289 ч.2 КК України, колегія суддів вважає, що така позиція засудженої обумовлена міркуваннями захисту.

До такого висновку колегія суддів приходить, враховуючи, що на досудовому слідстві ОСОБА_6 фактично визнавала свою вину у вчиненні інкримінованих їй злочинів, що вбачається з протоколів допиту її в якості підозрюваної (а/с -107-111 т.1), обвинуваченої (а/с - 215 т.2), протоколу відтворення обстановки та обставин події злочину (а/с - 148-170 т.1), такі ж за змістом пояснення про обставини вчиненого злочину ОСОБА_6 давала і під час судового слідства, що вбачається з протоколу судового засідання.

Крім того, пояснення ОСОБА_6 на досудовому слідстві та в суді про вчинення нею та ОСОБА_5 злочину за обставин викладених у вироку суду підтверджуються і сукупністю інших доказів, зібраних слідством та досліджених судом в повному обсязі, а саме - поясненнями ОСОБА_5, поясненнями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, протоколами огляду місця події (а/с - 16-18, 19-29, 32-34 т.1), протоколом огляду автомобіля «PEUGEOT - 405», державний номер НОМЕР_1 (а/с - 35-39 т.1), висновком судово-медичної експертизи (а/с - 228-230 т.1), висновком судової цитологічної експертизи (а/с - 283-286 т.1), висновком імунологічної експертизи № 586 від 28.05.12 року (а/с - 270-275 т.1), висновком медичної криміналістичної експертизи від 25.06.12 р. (а/с - 6-10 т.2), висновком спектрографічної експертизи (а/с - 17-18 т.2), висновком трасологічної експертизи від 18.07.12 р ( а/с - 65-66 т.2).

Тому колегія суддів вважає, що докази, зібрані під час досудового слідства відповідають вимогам ст. 65 КК України, є належними, допустимими та достатньою мірою викривають ОСОБА_6 у вчиненні злочину передбаченого ст. 187 ч.2 ст. 289 ч.2 КК України. Наведені докази були предметом аналізу суду першої інстанції , який цілком обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засудженої ОСОБА_6 в умисних діях, що виявилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з насильством небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, а також в умисних діях, що виявилися в незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, повторно та правильності кваліфікації її дій за ст. 187 ч.2 ст. 289 ч.2 КК України.

Підстави, за яких засуджена ОСОБА_6 в апеляції заперечує правильність кваліфікації її дії за ст. 187 ч.2 та ст. 289 ч.2 КК України та вказує, що вони з ОСОБА_5 фактично не заволоділи майном потерпілого ОСОБА_10 під час нападу на нього та не мали наміру заволодіти автомобілем потерпілого, обумовлені її правовою необізнаністю та не впливають на кваліфікацію дії засудженої.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає доводи, наведені в апеляції засудженої ОСОБА_6 неспроможними та такими, що не можуть вплинути на зміну або скасування вироку суду з підстав передбачених ст. 367 КПК України.

Приймаючи рішення за апеляційними вимогами потерпілої ОСОБА_1 про призначення засудженому ОСОБА_5 більш суворого покарання та збільшення розміру відшкодування моральної шкоди яка підлягає стягненню з засудженого на її користь, колегія суддів також вважає, що вони також не підлягають задоволенню.

Визначаючи міру покарання засудженому ОСОБА_5, суд обґрунтовано визнав у якості обставини, що пом'якшує покарання засудженого щиросердне каяття у вчиненому злочині, оскільки ОСОБА_5 як на досудовому слідстві, в суді першої інстанції так і при апеляційному розгляді визнав свою вину в інкримінованих йому злочинах у повному обсязі, просив вибачення у потерпілих. Вказане, на думку колегії суддів свідчить про критичну оцінку особою своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини і готовності засудженого нести кримінальну відповідальність та покарання за вчинений злочин. Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано визнав щиросердне каяття у вичиненому злочині обставиною що пом'якшує покарання засудженого в межах вимог ст. 66 КК України. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, доводи наведені в апеляції потерпілої ОСОБА_1 щодо відсутності обставин пом'якшуючих покарання засудженого, такими що не відповідають встановленим судом обставинам.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів вважає, що міра покарання, призначена судом засудженому ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 65 КК України. Суд при призначенні покарання врахував характер, ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого засудженим злочину, який віднесено до особливо тяжких, данні про особу засудженого, який не працює, судимості не має, обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та призначив покарання засудженому у межах санкцій статей Особливої частини КК України які передбачають покарання за вчинені злочини. За вказаних обставин, покарання призначене судом засудженому ОСОБА_5 колегія суддів вважає необхідним та достатнім для його виправлення та перевиховання, та підстав для призначення йому більш суворої міри покарання за апеляційними вимогами потерпілої ОСОБА_1, не знаходить.

За змістом ст. 23,1167 ЦК України моральна шкода підлягає стягненню з винної особи на користь особи яка зазнала моральної шкоди яка полягає у фізичному болі та стражданнях які фізична особа зазнала через пошкодження здоров'я, у душевних стражданнях які фізична особа зазнала через пошкодження або позбавлення майна яке їй належало. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом у залежності від характеру правопорушення, ступіню фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступіню вини особи яка завдала моральну шкоду, якщо вина є підставою для її відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховуються вимоги розумності та справедливості.

Розмір моральної шкоди яка підлягає стягненню з засудженого ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_1, визначений вироком суду в сумі 100 000 грн, на думку колегії суддів, є співрозмірним моральним стражданням які зазнала потерпіла з вини засудженого, пов'язаних з втратою чоловіка, погіршенням стану здоров'я, майновими втратами, тому підстав для збільшення суми моральної шкоди яка підлягає стягненню з засудженого на користь потерпілої не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись стст.365,366 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора - задовольнити .

Апеляцію потерпілої ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляцію засудженої ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Вирок Іллічівського райсуду м. Маріуполя постановлений щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 13.02.13 року - змінити.

З мотивувальної частини вироку посилання суду на стягнення з засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 судових витрат в солідарному порядку - виключити, вказати, що судові витрати підлягають стягненню з засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у певних частках.

Стягнути з ОСОБА_5 на рахунок науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру при ГУМВД України в Донецькій області (розрахунковий рахунок 31253272210095, МФО 834016, ОКПО 25574914) судові витрати пов'язані з проведенням дактилоскопічних, криміналістичної, трасологічної експертиз в cумі 600 грн

Стягнути з ОСОБА_6 на рахунок науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру при ГУМВД України в Донецькій області (розрахунковий рахунок 31253272210095, МФО 834016, ОКПО 25574914) судові витрати пов'язані з проведенням дактилоскопічних, криміналістичної, трасологічної експертиз в cумі 274,44 грн

В іншій частині вирок Іллічівського райсуду м. Маріуполя від 13.02.13 р. постановлений щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - залишити без зміни.

Судді:

Топчий Т.В. Рибак В.Й. Лупинова Л.М.