Ухвала суду № 33263635, 26.06.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий 1-ї інстанції: Степанова С.В.

Категорія: ст.ст.187 ч.3, 115 ч.2 п.п.6,12 КК України Доповідач Топчій Т.В.

УХВАЛА

іменем У к р а ї н и

26 червня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді ТопчійТ.В суддів Лупінової Л.М., Кір'якова П.І.

секретаря Чіпіги Н.В.

за участю прокурора Дойнова М.С.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі апеляції захисника ОСОБА_2, діючої в інтересах засудженого ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_3 , прокурора що приймав участь в розгляді справи в суді на вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 березня 2013 року, яким

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Макіївки Донецької області, громадянин України, не одружений, з неповною середньою освітою, не працюючий, раніше судимий:

1) 18.02.1998 р. Центрально - міським судом м. Макіївки за ст.229 ч.1, 229 ч.4, 42 КК України (в редакції 1960 року) до семи років позбавлення волі;

2) 24.01.2006 р. Володарським районним судом за ст. 186 ч.3 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до двох років позбавлення волі,

що мешкає за адресою: АДРЕСА_5, зареєстрованого: АДРЕСА_4, -

визнаний винним та засуджений за ст.187 ч.4 КК України до десяти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить засудженому, за ст.115 ч.2 п.6,12 КК України до тринадцяти троків позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить засудженому. Відповідно до ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено покарання у вигляді тринадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить засудженому.

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець м. Маріуполя Донецької області, громадянин України, не одружений, з неповною середньою освітою, не працюючий, раніше не судимий в силу ст.89 КК України, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрованого: АДРЕСА_3, -

визнаний винним та засуджений за ст.187 ч.3 КК України до восьми років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить засудженому, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 березня 2013 року ОСОБА_3 засуджений за ст. ст.187 ч.4, 115 ч.2 п. 6,12, 70 ч.1 КК України до тринадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить засудженому. ОСОБА_4 засуджений за ст.187 ч.3 КК України до восьми років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить засудженому за вчинення злочину за наступних обставинах.

ОСОБА_4 11 грудня 2008 року, приблизно о 20 годині, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, спільно зі своїм знайомим, кримінальна справа відносно якого виділена в окреме провадження, в ході розпивання спиртних напоїв, домовилися таємно викрасти коней з аграрного підприємства, що знаходиться в селі Анадоль. При цьому, свідомо знаючи, що їх знайомий ОСОБА_3 має навики верхової їзди, вирішили запропонувати останньому також взяти участь в здійсненні крадіжки.

Цього ж дня, приблизно о 21 годині, ОСОБА_4 зі своїм знайомим на автомобілі таксі, дані якого в судовому засіданні не встановлені, прибули за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_5 і в ході сумісного розпивання спиртних напоїв, запропонували брати участь останньому в крадіжці коней, на що, той дав згоду.

Реалізовуючи свій злочинний намір, 11 грудня 2008 року близько 23.45 годині ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою в групі осіб з особою, кримінальна справа відносно якої виділена в окреме провадження, і ОСОБА_4, будучи в стані алкогольного сп'яніння, з корисливих мотивів, прибули на автомобілі таксі до території ТОВ "АП "Данко" в селі Анадоль Волноваського району Донецької області, а потім пішки прибули до будівлі вівцеферми, де особа, кримінальна справа відносно якої виділена в окреме провадження, проникла в приміщення вівцеферми, вийнявши стекла з віконного отвору за допомогою ножа, що був у нього, після чого впустила в приміщення ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Знаходячись в приміщенні вівцеферми, ОСОБА_4 залишився біля її воріт, а ОСОБА_3 і особа, кримінальна справа відносно якої виділена в окреме провадження, почали ловити коней, після чого наділи вуздечки на чотирьох коней, що належать ТОВ АП "Данко", загальною вартістю 40 361,39 грн., яких планували таємно викрасти, проте були помічені сторожем ТОВ "АП "Данко" ОСОБА_5 1934 року народження, що є особою похилого віку, який почав вимагати припинення протиправних дій.

Усвідомивши, що таємно заволодіти чужим майном не вдалося, проте, не бажаючи відмовлятися від злочинного наміру протиправного заволодіння чужим майном у ОСОБА_3, ОСОБА_4 і особи, кримінальна справа відносно якої виділена в окреме провадження, виник намір на здійснення розбою, тобто нападу на сторожа і заволодіння чужим майном із застосуванням до особи, що зазнала нападу, насильства, небезпечного для її життя і здоров'я, за попередньою змовою групою осіб поєднанного з проникненням в інше приміщення. У виконання виниклого злочинного наміру, ОСОБА_3 і його знайомий, кримінальна справа відносно якого виділена в окреме провадження, передавши поводи коней ОСОБА_4, який залишився утримувати їх, підійшовши до сторожа ОСОБА_5, напали на нього, і, застосовуючи насильство, небезпечне для його життя і здоров'я, почали наносити останньому удари руками ногами по тулубу і голові. Уникаючи насильства з боку нападаючих, ОСОБА_5 спробував сховатися від них в кімнаті для сторожів, розташованій в приміщенні вівцеферми, проте ОСОБА_3 і його знайомий, продовжуючи свої злочинні дії, переслідуючи ОСОБА_5, увірвалися усередину приміщення шляхом пошкодження замикаючого пристрою - гачка. Виявивши в приміщенні також пастуха ОСОБА_6, ОСОБА_3 вчинив на нього напад, що виразився в тому, що він змусив останнього лягти на ліжко обличчям вниз, насунув йому на очі в'язану шапку і, знайденими в сторожці шнуром від телевізора і нейлоновою ниткою, зв'язав руки останнього, після чого прив'язав його руки до ліжка і завдав удару ОСОБА_6 рукою в обличчя, заподіявши йому фізичний біль. Потім ОСОБА_3 і особа, кримінальна справа відносно якої виділена в окреме провадження, вийшовши за рамки єдиного з ОСОБА_4 злочинного наміру, направленого на напад з метою заволодіння чужим майном, вирішили з корисливих спонукань за попередньою змовою групою осіб вчинити вбивство, тобто умисне протиправне спричинення смерті іншій людині, що знаходиться на своєму робочому місці сторожа ОСОБА_5, який не бажав підкорятися їх вимогам про безперешкодне заволодіння належним ТОВ "АП "Данко" майном - кіньми. Реалізовуючи сумісний злочинний намір, ОСОБА_3 і особа, кримінальна справа відносно якої виділена в окреме провадження, зв'язали виявленою на вівцефермі нейлоновою ниткою ОСОБА_5 і, виходячи за рамки злочинної домовленості з ОСОБА_4 спільно завдали множинних ударів руками і ногами, а також невстановленим слідством предметом по голові ОСОБА_5 - в область розташування життєво-важливого органу, заподіявши йому своїми сумісними обумовленими злочинними діями відкритий втиснутий багатооськольчатий перелом лівої скроневої і тім'яної кісток з руйнуванням речовини головного мозку в лівій скроневій частці, крововиливу в стволову частину головного мозку, під м'які оболонки головного мозку і мозжечку, в м'які покрови голови, субдуральну гематому зліва, забиту рану волосистої частини голови, синець обличчя, крововиливу в слизову оболонку верхньої губи, гематоми обличча і волосистої частини голови і правої вушної раковини, що в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя у момент спричинення і що знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті, внаслідок чого ОСОБА_5 у Волноваській районній лікарні помер.

Смерть ОСОБА_5 настала в результаті відкритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалася відкритим переломом лівої скроневої кістки, що втиснув, з руйнуванням речовини головного мозку, крововиливів в речовину стволової частини головного мозку, субдуральної гематоми зліва, під м'які оболонки головного мозку, пошкоджень на обличчі, і головного мозку тяжкого ступеня, що ускладнився ударом, набряком головного мозку і легенів.

Після цього, продовжуючи реалізовувати свій сумісний злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, ОСОБА_3, особа, кримінальна справа відносно якої виділена в окреме провадження, і ОСОБА_4, який достовірно знав про те, що ОСОБА_3 і його знайомий застосували до сторожів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 насильство, небезпечне для життя і здоров'я, діючи спільно і погоджено, заволоділи в приміщенні вказаної вівцеферми мобільним телефоном "Нокіа 2100", що належить ОСОБА_7, яким з відома ОСОБА_7 користувалися сторожа вівцеферми, сім-картой МТС, зарядним пристроєм до телефону "Нокія 2100" , заподіявши ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 185 грн., запальничкою, належною ОСОБА_6 вартістю 0,70 грн., а також 4 кіньми, належними ТОВ "АП "Данко", вартістю 40 361,39 грн., яких вивели з будівлі вівцеферми. Заволодівши майном ОСОБА_3, ОСОБА_4 і їх знайомий з місця скоєння злочину зникли і розпорядилися вказаним майном на власний розсуд.

Не погодившись з вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 21.03.2013 р. прокурор подав апеляцію, в якій просить вирок суду скасувати, у зв'язку з невірним застосуванням кримінального закону і невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_4 внаслідок м'якості. Постановити новий вирок, яким ОСОБА_4 призначити покарання за ст.187 ч.3 КК України у вигляді десяти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить засудженому, стосовно засудженого ОСОБА_3 залишити міру покарання, призначену судом першої інстанції. В обґрунтування своїх апеляційних вимог прокурор вказує, що суд при призначенні покарання засудженим не врахував відсутність по справі обставин, що пом'якшують покарання засуджених. Вказує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили тяжкий злочин, у скоєному не розкаялися, змінювали свої пояснення, намагалися уникнути відповідальності та покарання за вчинений злочин, завдану шкоду не відшкодували, не працюють, раніше були судимі, ОСОБА_3 має не зняту і не погашену судимість, обидва засуджених негативно характеризуються за місцем проживання.

В своїй апеляції захисник, діючий в інтересах ОСОБА_4 просить вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 21.03.2013 р. змінити, дії ОСОБА_4 кваліфікувати за ст.185 ч.3 КК України та призначити покарання у межах санкції цієї статті кримінального закону, з урахуванням особи засудженого та ступеню його участі у вчиненому злочині. В обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник вказує, що ОСОБА_4 мав умисел на вчинення крадіжки коней, а не на розбій. Під час вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_10 розбійного нападу на сторожа ОСОБА_5, який відбувався у сторожці, ОСОБА_4 утримував викрадених коней та знаходився на подвір'ї ферми, про дії ОСОБА_3 та ОСОБА_10, які били потерпілого ОСОБА_5, йому нічого не було відомо. Ці обставини, які виключають кваліфікацію дій ОСОБА_4 за ст. 187 ч.3 КК України, підтверджуються поясненнями потерпілого ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_3 Від дій ОСОБА_4, не наступило тяжких наслідків, що підтверджується доказами зібраними слідством та дослідженими у судовому засіданні.

Не погодившись з вироком суду засуджений ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій просить вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 21.03.2013 р. скасувати з направленням справи в суд першої інстанції на новий судовий розгляд.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог засуджений ОСОБА_3 вказує, що він не має середньої освіти є неграмотною людиною, тому під час досудового слідства працівники міліції обманом примусили його підписати протоколи з поясненнями в яких він визнавав свою вину в інкримінованому йому злочині. Не визнає свою вину у вчиненні розбою та вбивстві потерпілого ОСОБА_5, вважає що слідством та судом не встановлено, що від його дій наступила смерть потерпілого ОСОБА_5, потерпілого він не бив. Після того, як вони пішли з ферми, ОСОБА_5 був живий, у них не було перешкод для доведення вбивства до кінця, що свідчить про відсутність у них умислу на вбивство потерпілого. Він прийшов на територію ферми разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_4 з метою крадіжки коней, коли у крадіжці їх викрав сторож ОСОБА_5, він припинив свої дії та пішов. Він не знав, що ОСОБА_10 бив сторожа. В апеляції засуджений ОСОБА_3 також вказує, що суд першої інстанції призначив йому занадто суворе покарання.

Заслухавши доповідача, прокурора який вважав вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, не підтримав апеляційні вимоги прокурора, також заперечував проти апеляцій засудженого ОСОБА_3 та захисника засудженого ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_1 які підтримали апеляційні вимоги засудженого ОСОБА_3, просили вирок суду скасувати та повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції, засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляційні вимоги, викладені в апеляції захисника, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_3 та захисника засудженого ОСОБА_4 задоволенню не підлягають, оскаржуваний вирок суду скасуванню або зміні не підлягає за наступними підставами.

Згідно з вимогами ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним та вмотивованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Виходячи з п. 16 Постанови Пленуму ВСУ від 29.06.90 р. № 5 «Про виконання судами України законодавства та постанов Пленуму ВСУ з питань розгляду кримінальних справ та постановлення вироку» з наступними змінами, суду необхідно проаналізувати всі зібрані по справі докази, тобто всі фактичні данні які містяться в поясненнях свідків, потерпілих, підсудних, висновках експерта, письмових доказах та інших джерелах доказів, які підтверджують або спростовують обвинувачення.

Колегія суддів вважає, що за наслідками судового слідства, суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому слідством злочинів, передбачених ст. 115 ч.2 п.6,12 КК України та ст.187 ч.4 КК України, тобто в умисному протиправному завданні смерті іншій особі з корисних мотивів, за попередньою змовою групою осіб та у розбійному нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством небезпечним для життя та здоров'я особи що зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у інше приміщення та з завданням потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно доведеності вини та кваліфікації дії засудженого ОСОБА_4 за ст.187 ч.3 КК України, тобто у нападі (розбої) з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, що зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням в інше приміщення.

Аналізуючи апеляційні вимоги захисника засудженого ОСОБА_4 стосовно правової кваліфікації дії ОСОБА_4 за ст. 185 ч.3 КК України, колегія суддів вважає їх безпідставними та погоджується з висновками суду про правильність кваліфікації дії ОСОБА_4 за ст. 187 ч.3 КК України, які належним чином вмотивовані у вироку суду, відповідають фактичним обставинам справи, наведеним у вироку доказам, зібраним по справі та дослідженим під час судового слідства в повному обсязі, яким судом була дана належна правова оцінка.

Обставини, наведені захисником засудженого ОСОБА_4 в апеляції про відсутність у ОСОБА_4 умислу на вчинення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_5, були предметом ретельного дослідження та аналізу в суді першої інстанції, не знайшли об'єктивного підтвердження під час судового слідства, спростовуються доказами дослідженими судом та наведеними у вироку, а саме поясненнями самого ОСОБА_4 на досудовому слідстві, під час проведення очних ставок з потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 (а/с- 197,260-261 т.1, 12-14 т.2), з яких вбачається, що ОСОБА_4 поясняв, що прибувши на місце злочину з метою вчинення крадіжки коней, він залишився на повір'ї ферми, а ОСОБА_3 та ОСОБА_10 проникли у приміщення конюшні, та через деякий час передали йому коней, ОСОБА_3 говорив йому, що вони натрапили на сторожів, яких зв'язали, під час вчинення злочину з помешкання конюшні він чув крики та розумів, що там відбувається бійка. Тому колегія суддів погоджується з виводами суду про те, що ОСОБА_4 було відомо про розбійний напад на сторожів іншими співучасниками злочину - ОСОБА_3 та ОСОБА_10 в помешканні конюшні з метою заволодіння чужим майном, що безумовно охоплювалося його злочинним умислом.

В цій частині, колегія суддів погоджується і з висновками суду першої інстанції, про те, що пояснення ОСОБА_4 в суді в яких він заперечує свою причетність до вчинення розбійного нападу, суперечать іншим зібраним по справі доказам, зокрема поясненням потерпілого ОСОБА_6 який як на слідстві так і в суді поясняв, що під час вчинення злочину, потерпілий ОСОБА_5 чинив опір нападникам та кричав та вважає, що пояснення засудженого ОСОБА_4 в цій частині обумовлені позицією захисту.

Приймаючи рішення за апеляційними вимогами засудженого ОСОБА_3, колегія суддів не знаходить підстав передбачених стст.367,374 КПК України для скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд.

Доводи наведені, засудженим ОСОБА_3 в апеляції стосовно порушення його права на захист, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки на досудовому слідстві ОСОБА_3 були повідомлені його права, в тому числі і право на захист, від участі захисника ОСОБА_3 відмовився (а/с - 204,205),, пізніше участь у справі на досудовому слідстві при кваліфікації дій ОСОБА_3 за ст. 115 ч.2 КК України приймав захисник ОСОБА_13 ( а/с - 26 т.2), обставини наведені ОСОБА_3 в апеляції в частині браку в нього освіти, не свідчать про порушення його права на захист.

Колегія суддів вважає, що висновок суду стосовно доведеності вини засудженого ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 115 ч.2 п.6,12 КК України та ст.187 ч.4 КК України, ґрунтується на сукупності зібраних слідством по справі доказів, поясненнями ОСОБА_3 під час досудового слідства, поясненнями ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_6, який впізнав ОСОБА_3 як особу, що вчинила на нього напад за обставин вказаних в обвинуваченні, протоколами очних ставок між ними, висновками проведених по справі судової медичної експертизи від 16.01.09 р. № 352(в)32 ( а/с - 110-111 т.1) та додаткової судово-медичної експертизи від 16.07.09 р (а/с - 56-57 т.2), а також висновками судових дактилоскопічної та імунологічної експертиз, наведених у вироку суду.

На підставі аналізу наведених доказів суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що враховуючи засіб вчинення злочину, кількість та локалізацію тілесних ушкоджень завданих потерпілому в голову, погрози вбивством, які висловлювалися нападниками на адресу потерпілого ОСОБА_5, дії та умисел засудженого ОСОБА_3 та особи стосовно якої матеріали справи виділені в окреме провадження, були спрямовані на вбивство потерпілого ОСОБА_5, тому проміжок часу який минув з моменту завдання ушкоджень до смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не мають, що узгоджується з правовою позицією викладеною в п 22 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи».

З наведених підстав, колегія суддів вважає неспроможними доводи засудженого ОСОБА_3 , викладені в апеляції, щодо неправильної кваліфікації його дій за ст. 115 ч.2 п.6,12, ст. 187 ч.4 КК України, а позицію засудженого про непричетність до вчинення злочинів вважає обумовленою бажанням уникнути відповідальності за вчинені злочини. Покарання призначене засудженому ОСОБА_3 колегія суддів вважає таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України, ступіню тяжкості вчинених засудженим злочинів, що є умисними особливо тяжкими злочинами, наслідки вчиненого, даним про особу засудженого, який не працює, посередньо характеризується за місцем проживання, має судимість, обставини, що обтяжують його покарання.

Вирішуючи питання порушені в апеляції прокурора, за результатами апеляційного розгляду колегія суддів вважає, що міра покарання, призначена судом засудженим ОСОБА_4 відповідає вимогам ст. 65 КК України. Суд при призначенні покарання врахував характер, ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого засудженим злочину, який віднесено до умисних особливо т яжких злочинів, данні про особу засудженого, який не працює, не має судимості в порядку передбаченому ст. 89 КК України, негативну характеристику за місцем проживання, у якості обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та призначив покарання засудженому ОСОБА_4 у межах санкції статті Особливої частини КК України яка передбачає покарання за вчинений злочин. За вказаних обставинах, покарання призначене судом засудженому ОСОБА_4 колегія суддів вважає необхідним та достатнім для його виправлення та перевиховання,

На підставі викладеного, керуючись стст.365,366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_3, захисника засудженого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецькой области від 21 березня 2013 року, постановлений щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - залишити без зміни.

Судді:

Топчій Т.В. Лупінова Л.М. Кіряков П.І.