Ухвала суду № 33263302, 13.08.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія: ч.1,2ст.15, ч.2ст.185 КК України Суддя 1-ої інстанції: Харітонова Г.Л.

Доповідач: Преснякова А.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 року Колегія суддів судової палати у кримінальних

справах Апеляційного суду Донецької області

у складі: головуючого судді Преснякової А.А.

суддів Бєдєлєва С.І., Рибака В.Й.

при секретарі Черниця О.В.

за участю прокурора Дойнова М.С.

захисників виправданих адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

виправданих ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Маріуполі кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь при розгляді справи у суді першої інстанції, на вирок Іллічівського районного суду Донецької області від 30.05.2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, уродженця с.Семенівка Запорізької області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого трактористом ЦПШ ПАТ «ММК ім.Ілліча», раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

виправдано за ч. 1, 2 ст.15, ч.2 ст. 185 КК України у зв`язку з недоведеністю вини,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, уродженця с.Семенівка Запорізької області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого трактористом ЦПШ ПАТ «ММК ім.Ілліча», раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

виправдано за ч. 1, 2 ст.15, ч.2 ст. 185 КК України у зв`язку з недоведеністю вини,

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до вироку суду, органом досудового слідства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються в тому, що 17.04.2010 року приблизно о 18.00 год., за попередньою змовою, з метою крадіжки чужого майна, з користі, знаходячись на території АМКОМ 1 ЦПШ, ВАТ ММК ім. Ілліча в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області, з баку для палива екскаватора «КАМАТСУ» державний номер НОМЕР_2, таємно викрали дізельне паливо кількістю 75 літрів, вартістю 390 гривень 40 копійок, переливши його через шланг до баку для палива автомобіля «Мерседес - Бенц», державний номер НОМЕР_1. Вчинивши всі дії, які були необхідні для скоєння злочину до кінця, однак злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від їх волі, так як при виїзді на вищевказаному автомобілі з території підприємства вони були затримані працівниками міліції і інспекторами економічної безпеки.

Такі висновки не знайшли підтвердження, тому ОСОБА_3, ОСОБА_4 вироком Іллічівського районного суду Донецької області від 30.05.2013 року були виправдані у зв`язку з недоведеністю вини кожного.

Не погодившись з вироком суду першої інстанції, прокурор подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати у зв`язку з порушенням вимог кримінально-процесуального закону і невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.

Апелянт вказує, що при постановлені вироку суд порушив вимоги ч. 4 ст. 327 та ч. 9 ст. 335 КПК України, п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року зі змінами та доповненнями, в резолютивній частині вироку вказав, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 виправдовуються у зв`язку з недоведеністю вини, фактично виправдавши їх на підставах, яких не має в законі та не визнав їх невинними, чим суттєво порушив вимоги кримінально-процесуального закону.

Своє рішення суд мотивував тим, що орган досудового слідства надав начебто суперечливі докази, які не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, але ці висновки суду спростовуються матеріалами кримінальної справи.

На досудовому слідстві був встановлений характер та розмір шкоди, спричиненої злочином. Комісія здійснила контрольний вимір дизельного палива у бачку екскаватора і встановила, що фактично у ньому знаходиться 405 літрів дізельного палива, згідно шляхового листа залишок палива при заїзді був 330 літрів.

Таким чином, було встановлено, що залишок дізельного палива 75 літрів. В протоколі засідання інвентаризаційної комісії помилково вказано, що нестача дізельного палива складає 64кг, що відповідає 75 літрам дізельного палива. Насправді, були виявлені залишки дізельного палива, що підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 Згідно бухгалтерського обліку та шляхових листів нестачі не було.

Згідно прихідного ордеру № 67 від 19.04.2010 року на підставі службової записки було оприходувано 128кг дізельного палива, що відповідає 150 літрам на загальну суму 780грн. 80 коп.

Свідок ОСОБА_9, який працював 17.04.2010 року на екскаваторі, після обідньої перерви виявив у баку 150 літрів залишків дізельного палива, про що доповів у службовій записці. Також поясняв, що при контрольному вимірі у баку екскаватора було 75 літрів залишку дізельного палива, хоча фактично повинно було бути 150 літрів.

Таким чином, на момент контрольного заміру з баку екскаватора було викрадено 75 літрів дізельного палива, про що склали акт.

Вважає, що виміри залишків дізельного палива в баку екскаватора після закінчення зміни ОСОБА_9 17.04.2010 року були проведені відповідно до Інструкції від 11.08.1994 року № 69, розпорядження начальника ЦПШ № 980 від 19.04.2010 року, згідно наданих первинних бухгалтерських документів: подорожніх листів, в яких вказано фактичний об`єм дізельного палива, заправочних відомостей, акта вимірів, при яких приймав участь член інвентаризаційної комісії - ОСОБА_7, доповідної записки ОСОБА_9 Цей факт підтвердила і свідок ОСОБА_6

Звертає увагу, що суд неправильно оцінив показання свідка ОСОБА_10 - очевидця події, який проводив фотозйомку на свій фотоапарат, приймав участь при замірах. При огляді було встановлено, що з-під кришки бака автомобіля «Мерседес - Бенц» витікало дізельне паливо. Показання свідка ОСОБА_10 об'єктивні, послідовні, логічні та повністю підтверджуються письмовими доказами: протоколом огляду місця події від 17.04.2010 року; протоколом огляду від 18.06.2010 року самодільного щупа, яким проводились виміри палива на екскаваторі; протоколом виїмки диску та фотознімків у ОСОБА_10 за фактом викрадення дізельного палива.

Суд, оцінюючи показання свідка-очевидця ОСОБА_10 та протоколи вищевказаних слідчих дій, необгрунтовано зробив висновки про недопустимість цих доказів, вказавши, що вони здобуті з порушенням норм КПК України і Конституції України, але не вказав, яких саме норм.

Протоколом огляду від 22.07.2010 року відеозапису від 17.04.2010 року був встановлений час заправки - викрадення дізельного палива - 2 хвилини 10 секунд. Був проведений слідчий експеримент з застосуванням відеозйомки та встановлено, що за вищевказаний час було злито 73 літри дізельного палива.

Суд незаконно зробив висновок, що вищевказані слідчі дії не відповідають ст. 85 КПК України, не вказуючи, в чому вони саме полягає невідповідність.

Висновки суду про те, що не доказаний факт збільшення паливного баку автомобіля «Мерседес - Бенц» підсудними з метою викрадення дізельного палива, неспроможні. Протоколом огляду встановлено, що паливний бак збільшений, його об`єм становить 105 літрів, замість 70 літрів, згідно технічної характеристики. Підсудні користуються цим автомобілем з липня 2007 року.

Також, при вирішенні питання про речові доказ - 102 літра дізельного палива, суд порушив вимоги ст. 81 КПК України

Іншими учасниками судового розгляду справи у суді першої інстанції вирок не оскаржений.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію повністю, виправданих ОСОБА_3, ОСОБА_4, їх захисників адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, які не погодилися з принесеною прокурором апеляцією та просили вирок суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції в її межах, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 327 КПК вирок суду може бути обвинувальним або виправдувальним. Обвинувальний вирок і виправдувальний вирок повинні бути судом мотивовані. Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

З п. 21 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990р. «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», з наступними змінами, вбачається, що судам слід мати на увазі, що відповідно до ч.4 ст.327 КПК України виправдувальний вирок постановляється:

- за відсутністю події злочину, коли судовим розглядом справи встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачувався підсудний, взагалі не мало місця або відсутній причинний зв'язок між діянням підсудного і шкідливими наслідками, настанням яких обумовлюється злочинність діяння, зокрема, коли шкідливі наслідки настали внаслідок дій особи, якій заподіяно шкоду, або в результаті дії сил природи тощо;

- за відсутністю в діянні підсудного складу злочину, коли встановлено, що діяння, яке ставилось у вину підсудному, ним вчинено, але кримінальним законом воно не визнається злочинним, зокрема, якщо воно лише формально містить ознаки злочину, але через малозначність не являє суспільної небезпеки; відсутні інші умови, за яких діяння визнається злочинним (повторність діяння, попереднє притягнення до адміністративної відповідальності тощо); діяння вчинено у стані необхідної оборони чи крайньої

необхідності; мала місце добровільна відмова від вчинення злочину, а фактично вчинене не містить складу іншого злочину; підсудний не є суб'єктом злочину через відсутність спеціальних ознак, встановлених для суб'єкта даного складу злочину; підсудний не

досяг віку, з якого він може нести кримінальну відповідальність;

- за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину, коли факт суспільно небезпечного діяння встановлено, але досліджені судом докази виключають або не підтверджують вчинення його підсудним.

Згідно вимог ч.9 ст. 335 КПК України та п. 25 роз'яснень вище вказаного Пленуму резолютивна частина виправдувального вироку повинна містити рішення суду про визнання підсудного невинним у вчиненні злочину, передбаченого статтею (пунктом, частиною статті) кримінального закону, за якою його було віддано до суду, із зазначенням передбаченої законом підстави виправдання.

Зазначені вимоги закону і роз'яснення Пленуму Верховного Суду України судом першої інстанції виконані не в повній мірі: виправдовуючи підсудних у зв'язку з недоведеністю їх вини, суд застосував підставу, не передбачену КПК України, резолютивна частина виправдувального вироку не містить рішення суду про визнання підсудних невинними у вчиненні злочину; висновки суду, викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, в мотивувальній частині вироку суд, аналізуючи надані докази: протокол засідання інвентаризаційної комісії ЦПШ ВАТ ММК ім. Ілліча в Іллічівському районі м.Маріуполя без дати та показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, зазначає про суттєві протиріччя, що містить протокол та про відсутність доказів завдання майнових збитків підприємству, а саме не доказаний характер та розмір шкоди, заподіяної злочином. Тобто, суд дійшов висновку про відсутність події злочину, оскільки судовим розглядом справи встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачуються підсудні, взагалі не мало місця із-зі відсутності майнових збитків, спричинених підприємству.

Тоді як, в резолютивній частині вироку суд постановляє виправдати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за пред'явленим звинуваченням в скоєні злочину, передбаченого ч. 1, 2 ст.15, ч.2 ст. 185 КК України у зв`язку з недоведеністю вини кожного, тобто за підставою, не передбаченою КПК України.

Навіть, якщо вважати, що суд першої інстанції виправдав підсудних ОСОБА_4 за недоведеністю їх участі у вчиненні злочину, що передбачає встановлення факту суспільно небезпечного діяння - крадіжки, але досліджені судом докази виключають або не підтверджують вчинення його підсудними, тому висновок суду не відповідає тим фактичним обставинам справи, які викладені в мотивувальній частині, тобто містить суттєві протиріччя.

Колегія суддів також вважає, що у вироку суду відсутній належний аналіз і оцінка доказів, зібраних на досудовому слідстві і в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 66 КПК України докази можуть бути подані підозрюваним, обвинуваченим, його захисником, обвинувачем, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем і їх представниками, а також будь-якими громадянами, підприємствами, установами і організаціями.

З урахуванням наведеного, суду при новому розгляді справи слід ретельно перевірити доводи апеляції стосовно допустимості доказів по справі: постанови слідчого про проведення виїмки цифрової фотокамери з картою пам'яті у ОСОБА_10 (а/с 58-59 т1), протоколу про ознайомлення з відео записом підозрюваних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а/с 44,47 т1), висновку судової відеофоноскопічної експертизи (а/с 67-71 т1), протоколу з результатами ознайомлення підозрюваних з висновком експертизи (а/с 72-73 т1) та інших доказів.

На підставі викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, справа підлягає направленню на новий судовий розгляд у той же суд, в іншому складі суддів.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід усунути вказані порушення вимог кримінально-процесуального закону, належним чином перевірити всі доводи апеляції прокурора, після чого прийняти по справі законне і обгрунтоване рішення.

На підставі ст.ст. 365, 366, 367, 369, 377 КПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора задовольнити.

Вирок Іллічівського районного суду Донецької області від 30.05.2013 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд у той же суд, в іншому складі суддів.

Судді