Рішення № 33262250, 27.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2013 р. Справа № 911/3057/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Фірма "Фортуна",

08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 11

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСОМАХА"

08333, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Кірове, вул. Пащенкових, 49

про стягнення 200 775,15 грн.

за участю представників:

позивача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача - Онищук М.А. (довіреність від 03.07.2013).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Фірма "Фортуна" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСОМАХА" (далі - відповідач) про стягнення 200 775,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі сплати орендних платежів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.08.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.08.2013.

27.08.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18232 від 27.08.2013) відповідачем подано відзив, в якому позов визнається повністю, наявність заборгованості пояснюється важким фінансовим становищем на підприємстві.

У судовому засіданні 07.05.2013 представнику відповідача судом роз'яснено наслідки визнання позову, відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки заяву про визнання відповідачем позову підписано уповноваженою особою та, з огляду на матеріали справи, зважаючи на частину 6 статті 22, частину 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, визнання позову відповідачем прийнято господарським судом.

У судове засідання 27.08.2013 представник позивача не з'явився, хоча про час, дату і місце розгляду справи належним чином повідомлений.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.08.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Підставою виникнення спірних правовідносин сторін є договір суборенди нежитлового приміщення від 31.07.2002 № 25 (укладений на строк до 31.07.2010), який продовжував свою дію на підставі Додаткової угоди від 12.07.2002 № 1 до 30.06.2013 та договір суборенди нежитлового приміщення від 05.12.2012 № 26, строк якого продовжено до 28.02.2015 (далі - Договори).

Підставою позову є те, що відповідачем не в повному обсязі сплачено орендну плату у періоди дії Договорів.

Відповідно до Договорів, що укладені між Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Фірма "Фортуна" (суборендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РОСОМАХА" (суборендар), суборендодавець передає, а суборендар приймає в користування на умовах суборенди приміщення - магазин «Фортуна» (пункти 1.1. Договорів).

Згідно з пунктами 3.3. Договорів, суборендна плата сплачується суборендарем щомісячно до 28 числа поточного місяця.

Позивач стверджує, що в порушення умов Договорів, відповідачем не у повному обсязі сплачена орендна плата та наявна заборгованість у загальному розмірі 200 775,15 грн.

Договори за правовою природою є договорами найму (оренди). Згідно частини 1 статті 759, частини 1 статті 761, частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як передбачено абзацем 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як встановлено судом за наявними матеріалами справи, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за Договором. Так, орендна плата, що мала бути сплачена за період з січня 2013 року по травень 2013 року, не сплачена в повному обсязі.

У результаті порушення орендарем зобов'язань за Договором, за ним утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 200 775,15 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 01.06.2013 № 82/1 з вимогою сплатити заборгованість за Договорами в сумі 200 775,15 грн.

05.06.2013 від відповідача надійшла відповідь на претензію вих. № 97/1, в якій останній визнає свої зобов'язання за Договорами, проте, вказує про неможливість оплати заборгованості.

На підтвердження наявності заборгованості у вказаному розмірі, позивачем надано суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якого заборгованість відповідача станом на 31.05.2013 складає 200 775,15 грн. (оригінал в матеріалах справи). Підписи представників сторін в акті скріплені відбитками печаток сторін, що свідчить про погодження юридичними особами відомостей, що у ньому зазначені.

Відповідачем підтверджено факт заборгованості, а також визнано позов у повному обсязі.

Згідно з частиною 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ця дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Отже, визнання позову є процесуальним правом відповідача, з яким кореспондується повноваження суду задовольнити визнаний позов, якщо суд не встановить, що визнання позову суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

При прийнятті рішення, зважаючи на повне визнання позову відповідачем, судом взято до уваги правові позиції, що викладено у пункті 24. постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" та в абзаці 9 підпункту 3.12. пункту 3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за якими, у разі визнання відповідачем позову, якщо таке визнання не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб та, у зв'язку з цим, позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зважаючи на вказане, господарський суд приходить до висновку, що визнання позову відповідачем не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у розмірі 200 775,15 грн.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 4 015,50 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 78, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСОМАХА" (08333, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Кірове, вул. Пащенкових, 49, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20582725) на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Фірма "Фортуна" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 11, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02035451) 200 775 (двісті тисяч сімсот сімдесят п'ять) грн. 15 коп. основного боргу та 4 015 (чотири тисячі п'ятнадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 02.09.2013.

Суддя С.О. Саванчук