Рішення № 33262240, 29.08.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 серпня 2013 р. Справа № 902/593/13

Провадження № 14/902/42/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

суддів Банаська О.О., Маслія І.В.

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.

представників:

позивача: Буртового М.В. - довіреність №512 від 28.08.2013 року;

відповідача: Мудрого О.Г. - довіреність № 448 від 10.06.13р.,

у відсутності представника третьої особи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" (вул. Лейпцизька, 3-А, м. Київ, 01015)

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" (вул. Плеханова, 150, м. Гайсин, Вінницька область, 23700)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Група Агропродінвест" (бул. Праці, 2/27, м. Київ, 02094)

про стягнення 2653924,83 грн.,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія" Зоря Поділля" про стягнення 2653924,83 грн. заборгованості згідно договору поставки №28/15/2012 від 27.01.2012р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на не виконання відповідачем умов договору поставки №28/15/2012, укладеного між ними 27.01.2012р., внаслідок у останнього виникла заборгованість по оплаті отриманого товару в сумі 2653924 грн. 83 коп., з яких 2600624 грн. 83 коп. основний борг, 42750 грн. пеня, 8550 грн. - 3% річних та 2000 грн. збитки, пов'язані з витратами порушеного права.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.04.2013р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №902/593/13 з призначенням її до розгляду.

Слухання справи неодноразово відкладалося з об'єктивних причин, про що свідчать ухвали суду від 16 травня, 10 червня, 16 липня та 30 липня 2013 року. При цьому, ухвалою суду від 16.05.2013р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Група Агропродінвест".

Також слід відмітити, що під час розгляду справи представником відповідача тричі подавалися заяви про зупинення провадження по справі №902/593/13 до набрання законної сили рішенням суду у справі №910/7909/13 та №902/507/13 (а.с. 44-45, 107, 125), які судом відхилено з мотивів, викладених в ухвалах від 16.05.2013р. та 30.07.2013р. (а.с. 99-100, 155-156)

Крім того, у зв'язку зі складністю даної справи, її розгляд здійснювався колегіально.

У судовому засіданні 29.08.2013р. судом відхилено заяву представника відповідача про відкладення розгляду справи, мотивовану зверненням останнього із касаційною скаргою до Вищого господарського суду України на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 14.08.2013р. у справі №902/593/13 про повернення апеляційної скарги скаржнику, оскільки положення ст. 77 ГПК України не передбачають підстав відкладення розгляду справи із вказаних мотивів відповідача.

В ході розгляду справи по суті представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав, заявлених у позові.

Представник відповідача позов не визнав та категорично заперечував проти його задоволення, посилаючись на мотиви, наведені у своїх відзивах (вх. №08-46/8651/13 від 15.07.2013р. та вх. 08-46/9348/13 від 29.07.2013р.), в яких в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" просив відмовити через необґрунтованість та безпідставність (а.с. 129-130, 146-148).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Група Агропродінвест" в судове засідання повноважного представника не направила, хоча завчасно та належним чином неодноразово повідомлялося про судовий розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення останнього. Відтак її процесуальна позиція щодо заявленого позову суду невідома. При цьому, з огляду на належне повідомлення третьої особи про дату, час та місце розгляду справи (повідомлення про вручення поштового відправлення вх. 7206 від 12.08.2013р., а.с. 159) та зважаючи на достатність наявних у справі доказів для об'єктивного прийняття рішення, суд дійшов висновку розглядати справу за відсутності ТОВ "Група Агропродінвест".

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

27.01.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю „КВС-Україна" (позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» (відповідач, покупець) укладено договір №28/15/2012 (а.с. 11-14).

Згідно із п. 1.1 Договору у терміни і на умовах, визначених договором, постачальник зобов'язується передати покупцю насіння сільськогосподарських культур (товар), а покупець зобов"язується прийняти й оплатити товар, найменування, асортимент, ціна і кількість якого зазначаються у додатках до договору.

Пунктом 3.1 Договору сторони передбачили, що порядок, розміри та строки розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до договору.

Відповідно до п. 6.3 Договору факт передачі і приймання товару оформляється видатковою накладною.

Договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до 20.02..2013р. Закінчення строку дії договору не звільняє покупця від виконання тих грошових зобов'язань, які залишилися ним не виконанні (п. 11.1 Договору).

Додатками №1, 2, 3 до Договору сторони погодили найменування, кількість, ціну та терміни поставки товару (а.с. 15-20).

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідно до умов Договору позивач виконав належним чином, передавши відповідачу товар на загальну суму 4407537 грн. 84 коп. на підставі наступних видаткових накладних: №80345984 від 13.04.2012р. на суму 314143 грн. 50 коп., №8033838 від 22.03.2012р. на суму 334242 грн., №80337377 від 19.03.2012р. на суму 771960 грн., № 80333901 від 12.03.2012р. на суму 2987192 грн. 34 коп., на яких присутні підписи обох сторін щодо передачі та приймання товару (а.с. 21, 24, 27, 29). Крім того, найменування та кількість переданого насіння відображена в складських накладних №13/3 від 13.04.2012р., №22/6 від 22.03.2012р., №19/15 від 19.03.2012р., №12/1 від 12.03.2012р. (а.с. 23, 25, 28, 31).

Товар був прийнятий відповідачем на підставі довіреностей №0413-0011 від 13.04.2012р., №0320-0006 від 20.03.2012р., №0319-0007 від 19.03.2012р., №0312-0005 від 12.03.2012р., (а.с. 22, 26, 28, 30) в повному обсязі без будь-яких зауважень та без претензій, що підтверджується підписами уповноважених осіб відповідача на вказаних видаткових накладних. Однак, останній свої договірні зобов'язання виконав частково, за поставлений товар розрахувався лише в сумі 1806913 грн. 01 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською довідкою вих. №2503/ІV від 14.05.2013р. (а.с. 81).

Таким чином, зважаючи на вище викладене, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті отриманого товару в сумі 2600624 грн. 83 коп.

Як стверджує позивач у позові, відповідач в усному порядку просив останнього продовжити термін кінцевої оплати за товар, однак таке прохання ТОВ «КВС-Україна» відхилено, про що 06 березня 2013р. електронним повідомлення на електронну адресу представників відповідача надіслано відмову у продовженні терміну сплати заборгованості

Однак, незважаючи на вказане, відповідач направив позивачу листа №187 від 18.03.2013р. з проханням підписати додаткову угоду до договору про продовження терміну оплати ще на 1 рік, на що позивач не погодився та наполягав на виконанні умов договору.

02 квітня 2013 року позивачем направлено відповідачеві претензію №195 від 02.04.2013 року з вимогою провести розрахунки за поставлений товар (а.с. 32-33). Однак, як стверджує позивач у позовній заяві та його представник під час розгляду справи решти розрахунків за отриманий товар відповідачем здійснено не було, відтак у нього виникла заборгованість по оплаті поставленого товару в розмірі 2600624 грн. 83 коп.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договору поставки №28/15/2012 від 27.01.2012р. між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 2600624 грн. 83 коп. боргу за поставлений товар правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 42750 грн. за період з 21.02.2013р. по 02.04.2013р., 8550 грн. 3% річних за період з 21.02.2013р. по 02.04.2013р. та 2000 грн. збитків пов'язаних з витратами на відновлення порушеного права або захисту законних інтересів, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із ч.5 ст.225 ГК України, сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п. 8.5. Договору у випадку несплати у строк платежів за договором, покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується неустойка, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 8.8 Договору у відповідності до п. 5 ст. 225 Господарського кодексу України, сторони погодились, що у випадку звернення стороною до суду внаслідок порушення другою стороною своїх зобов'язань за договором, сторона, що ініціює судовий процес має право додатково стягнути з винної сторони збитки, що пов'язанні з витратами на відновлення порушеного права або захисту законних інтересів (крім судових витрат), у заздалегідь погодженій твердій сумі, що становить 2000 грн. При цьому, позивачем також вірно визначено періоди прострочення зобов"язання, оскільки додатками до договору сторонами погоджено, що оплата за поставлений товар здійснюється не пізніше 20.02.2013р.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Відтак здійснивши обрахунок пені та 3% річних у вказаному позивачем періоді за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН", суд визначив їх розмір: пеня в сумі 43815 грн. 75 коп. та 3% річних в сумі 8763 грн. 75 коп., однак враховуючи те, що в даному випадку підстав, визначених п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, для виходу за межі позовних вимог у суду немає, до стягнення підлягають пеня та 3% річних саме у заявленому позивачем розмірі: пеня в сумі 42750 грн. та 3% річних- 8550 грн.

При цьому, суд зазначає, що стягнення з відповідача збитків є також правомірним, так як даний спір виник саме з вини відповідача та дані збитки передбаченні сторонами умовами договору, що чітко узгоджується положеннями чинного законодавства України, зокрема з положеннями ст. 225 ГК України. Згідно зі ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними (ст.ст. 627, 628 ЦК України). Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відтак, з огляду на вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення збитків є правомірними, а тому такими, що підлягають задоволенню в сумі 2000 грн.

Крім того, судом не беруться до уваги заперечення відповідача, викладенні ним у відзивах на позов (вх. №08-46/8651/13 від 15.07.2013р. та вх. 08-46/9348/13 від 29.07.2013р.), відносно того, що договір припинив існування 20.02.2013р. внаслідок чого у позивач відсутні правові підстави для звернення і даним позовом у квітні 2013р., оскільки дане спростовується п. 11.1 умов вказаного договору, в якому зазначено, що договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до 20.02.2013р. Закінчення строку дії договору не звільняє покупця від виконання тих грошових зобов'язань, які залишилися ним не виконанні.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, 3% річних та збитків в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України.

Водночас, у зв'язку із зайвою сплатою позивачем судового збору при зверненні з позовом до суду, судовий збір у розмірі 50 коп. підлягає поверненню позивачу відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Повертаючи судовий збір позивачу, судом враховано положення п.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", згідно із яким питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" (вул. Плеханова, 150, м. Гайсин, Вінницька область, 23700, код ЄДРПОУ 34009446) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" (вул. Лейпцизька, 3-А, м. Київ, 01015, код ЄДРПОУ 31189761) 2600624 грн. 83 коп. боргу, 42750 грн. пені, 8550 грн. 3% річних, 2000 грн. збитків та 53078 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" (вул. Лейпцизька, 3-А, м. Київ, 01015, код ЄДРПОУ 31189761) з Державного бюджету України 50 коп. зайво сплаченого судового збору згідно платіжного доручення №729 від 02.04.2013р.

Дане рішення є підставою для повернення із Державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" (вул. Лейпцизька, 3-А, м. Київ, 01015, код ЄДРПОУ 31189761) судового збору в розмірі 50 коп., сплаченого згідно платіжного доручення №729 від 02.04.2013р. Оригінал платіжного доручення №729 від 02.04.2013р. знаходиться в матеріалах справи.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариству з обмеженою відповідальністю "Група Агропродінвест" рекомендованим листом.

Повне рішення складено 03 вересня 2013 р.

Головуючий суддя Тварковський А.А.

судді Банасько О.О.

Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - третій особі (бул. Праці, 2/27, м. Київ, 02094)