Постанова № 33261159, 27.08.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"27" серпня 2013 р. Справа № 902/242/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,

за участю представників сторін:

від позивача 1 - не з'явивися;

від позивача 2 - не з'явивися;

від відповідача - не з'явивися;

від органу прокуратури - Марщівська О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокурора Вінницького району на рішення господарського суду Вінницької області від 29.04.2013р. у справі № 902/242/13-г

за позовом Прокурора Вінницького району в інтересах держави, в особі -

1. Державної екологічної інспекції у Вінницькій області

2. Вороновицької селищної ради

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

про стягнення 4 000 грн. завданої шкоди,-

Представнику органу прокуратури роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 29.04.2013р. у справі № 902/242/13-г (суддя Кожухар М.С.) відмовлено в позові Прокурора Вінницького району в інтересах держави, в особі екологічної інспекції у Вінницькій області (надалі в тексті - Державна екологічна інспекція) та Вороновицької селищної ради (надалі в тексті - Селищна рада) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (надалі в тексті - ФОП ОСОБА_3) про стягнення 4 000 грн. завданої шкоди.

В зв'язку з відмовою у позові, відповідно до зазначеного рішення з Державної екологічної інспекції та з Селищної ради підлягає до стягнення на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 516 грн. 15 коп. та 1 204 грн. 35 коп. судового збору.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Від-повідач, як приватний підприємець, який здійснює господарську діяльність з надання житлово-комунальних послуг, підпадає під визначення, наведене у ст.14.1.59 Податкового кодексу України і стосовно його діяльності при розрахунку розміру заподіяної шкоди має застосовуватись коефі-цієнт, встановлений п.9.1 Методики. Тому, сума збитків, яку він мав відшкодувати державі за по-рушення природоохоронного законодавства, становить 2 303 грн., а не 4 000 грн.(арк.справи 152-155).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Вінницької області, Прокурор Вінни-цького району подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове, яким стягнути з ФОП ОСОБА_3 на користь місцевого бюджету Вороновиць-кої селищної ради 4 000 грн. заподіяної шкоди та покласти на Відповідача судові витрати.

Скаржник вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим, оскільки судом не було враховано всі обставини, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріаль-ного права, зроблено та використано висновки, які не відповідають реальним обставинам справи, зазначаючи, що твердження суду, що при розрахунку розмірів збитків слід було користуватися ви-могами п.325.9 ст.352 Податкового кодексу України щодо ставок збору житлово-комунальні підп-риємства застосовують коефіцієнт 0,3 є безпідставним, оскільки даний коефіцієнт стосується вик-лючно підприємств комунальної власності, Відповідач не являється комунальним підприємством, а є фізичною особою-підприємцем згідно Свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_1. Крім того, Скаржник зазначає, що судом неправомірно вирішено стягнути з Державної екологічної інс-пекції та Селищної ради 516 грн. 15 коп. та 1 204 грн. 35 коп. судового збору. (арк.справи 91-94).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.06.2013р. у даній справі апеляційну скаргу Прокурора Вінницького району прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк.справи 112).

Представник органу прокуратури в судовому засіданні 27.08.2013р. підтримав доводи апе-ляційної скарги, надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.

Сторони не забезпечили явку своїх представників в призначене на 27.08.2013р. судове за-сідання, причини неявки суду не повідомили, хоч про час та місце розгляду скарги були повідом-лені у встановленому порядку.(арк.справи 124-127).

Проте, така неявка не перешкоджає розгляду справи, оскільки, ухвалою Рівненського апе-ляційного господарського суду у даній справі від 27.06.2013р. явка представників сторін не визна-валась обов'язковою і колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу по суті за наявних у справі матеріалів.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника органу прокуратури, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний госпо-дарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами позапланової перевірки Державної еко-логічної інспекції стосовно дотримання вимог природоохоронного законодавства ФОП ОСОБА_3, проведеної згідно наказу №56-П від 26.04.2012р. - складено Акт перевірки дотримання ви-мог природоохоронного законодавства від 07.05.2012р. Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_3 здійснював водопостачання населення смт.Вороновиця Вінницької області для господарсько-питних потреб із двох артезіанських свердловин, які передані йому на підставі договору оренди та акту приймання-передачі майна від 01.11.2011р. Перша водозабірна свердловина розташована по вул.Жовтнева, смт.Вороновиця Вінницького району на території ВАТ «Вороновицьке «СП Агро-маш» (глибина 90 м., дебіт 8,0 м.кв/год.). Свердловина обладнана лічильником води. Друга водо-забірна свердловина розташована по вул.Цукрозаводська в смт.Вороновиця Вінницького району (глибина 80 м., дебіт 8,0 м.кв/год.). Лічильник води відсутній. Водокористування здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування №5261 з терміном дії з 17.04.2012р. по 30.09. 2014р. Наявне погодження на спеціальне водокористування Подільської гідрологічної партії від 24.01.2012р. №818, та договір, укладений з Вінницькою районною санітарно-епідеміологічною станцією від 12.03.2012р. на предмет проведення дослідження води з двох свердловин, два рази на рік. В період з 01.11.2011р. по 16.04.2012р. здійснювалась діяльність з спеціального водокористу-вання без відповідного дозволу, при цьому на момент перевірки не здійснюється облік забору та використання води в журналі встановленого зразка, а також не ведеться звітність по формі 2ТП водгосп держстатзвітності, що є порушенням правил ведення первинного обліку кількості вод та ст.ст. 44,48,49 Водного кодексу України. Побутові стічні води відводяться від частини водоспо-живачів на вигріба і в подальшому виводяться відповідно до договору з ЗАТ «Подільський цукор» №56/06 на вивезення та прийом побутових стічних вод. Поряд з вигрібом, який розташований по АДРЕСА_1, знаходяться відстійник-накопичувач в який перекачуються стоки з вигріба. Даний накопичувач є частиною очисних споруд «КУ-100», які орендує ФОП ОСОБА_3 на підставі договору оренди з КП «Надія» від 01.11.2011р. На момент перевірки накопичувач був заповнений стоком.(арк.справи 10).

Під час перевірки держінспектором з охорони навколишнього природного середовища сто-совно ФОП ОСОБА_3 було також складено протокол №000428 від 08.05.2012р. про адмініст-ративне правопорушення згідно ст.ст. 44,48,49 Водного кодексу України постановою №04/126 від 17.05.2012р. і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 102,00 грн. (арк.справи 12-13).

Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області ФОП 08.05.2012р. внесено ФОП ОСОБА_3 припис №04-07/01 про усунення виявлених порушень природоохоронного законо-давства.(арк.справи 11).

Надіслана в зв'язку із цим пропозиція добровільно відшкодувати нанесені державі збитки в сумі 7 384 грн. 60 коп. згідно розрахунку на підставі «Методики розрахунку розмірів відшкодуван-ня збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне викорис-тання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природоохо-ронного середовища від 20.07.2009р. за №389, яка вбачається з претензію Позивача № 2114/04 від 11.06.2012р. - задоволена Відповідачем частково.(арк.справи 8-9).

Крім того, Відповідач листом №22 від 05.07.2012р. повідомив, що через важке матеріальне становище збитки погашатимуться частками.(арк.справи 14).

Матеріалами справи, а саме: квитанціями: №7 від 17.07.2012р. на суму 1 398 грн. 45 коп.; №101617.222.1 від 17.09.2012р. на суму 1 000 грн.; №102155.33.1 від 03.11.2012р. на суму 1 000 грн. стверджується сплата Відповідачем загалом 3 398 грн. 45 коп. нарахованих Позивачем збит-ків.(арк.справи 40).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга безпідставна і не підлягає за-доволенню, з огляду на наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що ци-вільні права і обов'язки виникають безпосередньо з актів цивільного законодавства, а також вгас-лідок завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Статтею 1 Водного кодексу України (надалі в тексті - ВК України) передбачено, що вико-ристання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання про-дукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідро-енергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Забір води - це вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технік-них пристроїв або без них.

Відповідно до ст.46 ВК України, водокористування може бути двох видів - загальне та спе-ціальне. Спеціальне водокористування, відповідно до ст.48 ВК України, - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забру-днюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється для промислових, транспортних, енергетичних та інших державних та громадських потреб. Спеціаль-не водокористування здійснюється на підставі дозволу. У дозволі з метою раціонального викорис-тання вод, встановлюється ліміт забору води, ліміт використання води. Спеціальне водокористу-вання є платним. Забір за спеціальне водокористування справляється з метою стимулювання раці-онального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Розмір збору за викорис-тання води з водних об'єктів для потреб, не пов'язаних з вилученням води з водних об'єктів, виз-начається: для потреб і гідроенергетики - на основі нормативів збору, фактичних обсягів води, про-пущеної через турбіни та лімітів використання води.

Cпеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.(ст.49 ВК України).

Як свідчать матеріали справи, Відповідачем протягом 01.11.2011р. - 16.04.2012р. здійнюва-валось спеціальне водокористування без відповідного на те дозволу.

Статтями 68, 69, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.111 ВК України встановлено відповідальність за порушення законодавства про охорону навко-лишнього природного середовища, крім того підприємства, установи, організації та громадян зо-бов'язано відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушень. Шкода, заподіяна внаслі-док порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає ком-пенсації в повному обсязі.

Порушення водного законодавства, зокрема, порушення правил спеціального водокористу-вання тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відпо-відальність згідно з законодавством України.(ст.110 ВК України).

За правилом, встановленим ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної осо-би, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному об-сязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо во-на доведе, що шкоду завдано не з її вини.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком міс-цевого господарського суду, що Відповідач, здійснюючи спеціальне водокористування без відпо-відного на те дозволу в порушення вимог ст.ст.44, 48 ВК України діяв неправомірно, а відтак на виконання вимог чинного законодавства повинен бути притягнутий до господарського-правової відповідальності за вчинене ним правопорушення, тобто має відшкодувати збитки, завдані його протиправними діями.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок пору-шення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі самоціль-ного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціаль-не водокористування) регламентується Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, за-подіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середо-вища України від 20.07.2009р. N389 та зареєстрованою в МінЮсті України 14.08.2009р. за N767/ 16783 (надалі в тексті - Методика).

Як вбачається з матеріалів справи, заявлена позивачем до стягнення сума збитків, заподія-них державі внаслідок самовільного водокористування Відповідачем, обчислена Позивачем з пок-ликанням на Методику складає 7 384 грн. 60 коп.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що відповідно до п.9.1 Методики, розрахунок розмі-ру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсут-ності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозво-лу на користування надрами (підземні води)), грн, здійснюється за формулою (23):

Зсам = 100 х W х Тар,

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спе-ціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) м3;

Тар - розмір, грн/100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, вста-новленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для води з ли-манів - розмір, грн/100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника «Інші водні об'єкти», встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення).

Стаття 325 Податкового кодексу України (надалі в тексті - ПК України) встановлює ставки збору за спеціальне використання води.

При цьому, відповідно до п.325.9 ст.325 ПК України, до ставок збору житлово-комуналь-них підприємств застосовується коефіцієнт 0,3.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (надалі в тексті - Закон) встановлено, що житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямова-ної на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, бу-динках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, по-рядків і правил. Суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послу-ги є їх виробником.(ч.5 п.1 ст.1 Закону).

Матеріалами справи стверджено, що ФОП ОСОБА_3 надає комунальні послуги, оскіль-ки такими, в силу ч.10 п.1 ст.1 Закону є результат господарської діяльності, спрямованої на задо-волення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водо-відведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 14.1.59 ПК України визначено, що житлово-комунальними підприємствами є суб'-єкти господарювання, які безпосередньо виробляють, створюють та/або надають житлово-кому-нальні послуги.

Своєю чергою стаття 55 Господарського кодексу України відносить до суб'єктів господа-рювання зокрема громадян України, іноземців, осіб без громадянства, які здійснюють господар-ську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що Відповідач як приватний під-приємець, який здійснює господарську діяльність з надання житлово-комунальних послуг, підпа-дає під визначення, наведене у ст.14.1.59 ПК України і стосовно його діяльності має застосову-ватись коефіціент, встановлений пунктом 9.1 Методики.

Таким чином, обчислена згідно Методики сума збитків, яку ФОП ОСОБА_3 мав відш-кодувати державі за порушення природоохоронного законодавства, становить 2 303 грн. 04 коп. (100 х 160 (м3 використаної води) х 47 грн. 98 коп. (ставка збору на дату виявлення порушення) х 0.3 (коефіцієнт).

Як вже зазначалось, матеріалами справи стверджено, що на момент звернення Прокурора з позовною заявою заподіяні збитки в сумі 2 303 грн. 04 коп. Відповідачем вже було відшкодовано. Крім того, утворилась переплата 1 095 грн. 41 коп.

Враховуючи обставини, викладені вище, колегія суддів погоджується з висновком місцево-го суду, що позовні вимоги Прокурора про стягнення 4 000 грн. збитків безпідставні і задоволен-ню не підлягають.

Відтак, безпідставними є і твердження про неправомірність стягнення з Державної екологі-чної інспекції у Вінницькій області та з Вороновицької селищної ради до спеціального фонду Дер-жавного бюджету України 516 грн. 15 коп. та 1 204 грн. 35 коп. судового збору, з огляду на нас-тупне:

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст.49 ГПК України.

Приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, госпо-дарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з від-повідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати су-дового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України. Такої практики дотримується Вищий господарський суд України, що знайшло своє відо-браження у п.4.6 Постанови Пленуму від 21 лютого 2013р. N7 «Про деякі питання практики засто-сування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому проце-сі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час розгляду спору судом першої інстанції, судовою колегією не вста-новлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Прокурора Вінницького району на рішення господарського суду Він-ницької області від 29.04.2013р. у справі №902/242/13-г - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційно-му порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №902/242/13-г повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Савченко Г.І.