Постанова № 33260943, 21.08.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2013 року Справа № 904/2455/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач),

суддів: Білецької Л.М., Виноградник О.М.

при секретарі: Мацекос І.М.

за участю прокурора: Волкогон Т.В., посвідчення № 017508 від 05.06.13 року.

представники сторін:

від позивача-1, 2: Костюченко В.П. представник, довіреність № 8 від 08.01.13;

від відповідача: Домарацька М.С. представник, довіреність № б/н від 12.03.13;

розглянувши апеляційні скарги комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради та прокуратури Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2013 року у справі № 904/2455/13

за позовом прокурора м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі позивачів:

1 - Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

2 - комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-Україна», м. Дніпродзержинськ

про стягнення 655 965 грн. 17 коп. за договором постачання теплової енергії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2013 року у справі № 904/2455/13 (суддя Назаренко Н.Г.) в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Аргоінвест - Україна» 491 453 грн. 35 коп. провадження у справі припинено у зв'язку з відмовою прокурора від позову на зазначену суму.

В частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Аргоінвест - Україна» 164 511 грн. 82 коп. відмовлено.

Стягнуто з комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради в доход Державного бюджету України в особі Управління Державного казначейства служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області судовий збір в розмірі 3 290 грн. 24 коп.

Рішення мотивовано тим, що позивачем позов заявлено на інших умовах, ніж ті, що викладено у договорі №722 від 01.12.2011 року, який укладено між комунальним підприємством «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Аргоінвест - Україна» згідно постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 року у справі №16/5005/2319/2012.

Не погодившись з рішенням, прокурор та комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Дніпропетровської області зазначає, що суд надав неналежну оцінку договору, на підставі якого заявлено позов, оскільки його зміст встановлено судом шляхом огляду у судовому засіданні матеріалів справи №16/5005/2319/2012.

Сума позову, на думку скаржника, підтверджується наявними у справі рахунками, а обов'язок відповідача до їх сплати передбачено як договором, так і Законом України «Про теплопостачання».

Просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у позові про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 164 511 грн. 82 коп., прийняти нове рішення, яким в даній частині позов задовольнити.

Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради в апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм процесуального права, неналежну оцінку доказів по справі та просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у позові про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 164 511 грн. 82 коп., прийняти нове рішення про задоволення цієї частини позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради відповідач зазначає, що господарський суд дійшов вірного висновку про невідповідність змісту договору, на який посилався позивач, фактично укладеному між сторонами, та просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відзив на апеляційну скаргу прокурора відповідач не надав.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та прокурора, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, оскаржуване рішення слід залишити без змін враховуючи наступне:

З матеріалів справи вбачається, що підставою позову прокурора м.Дніпропетровська, заявленого в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради та комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради, зазначено порушення відповідачем умов договору №722 від 01.12.2011 року, який укладено між комунальним підприємством «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Аргоінвест - Україна» на підставі рішення Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 року у справі №16/5005/2319/2012.

Як встановлено судом першої інстанції під час огляду у судовому засіданні матеріалів справи №16/5005/2319/2012, додана до позовної заяви копія договору не відповідає змісту договору, який є у справі №16/5005/2319/2012.

Судом встановлені розбіжності, які є у Додатку №1 до договору про постачання теплової енергії №722 від 01.12.2011 року, який надано позивачем (а.с.21) та у Додатку №1, який завірено комунальним підприємством «Теплоенерго» (а.с.97), надано прокурором відповідно до клопотання від 28.05.2013 року (а.с.90-93), та який є укладеним згідно постанови апеляційного суду.

Таким чином, при вирішенні спору суд першої інстанції мав належний доказ наявності договірних правовідносин сторін. Тому висновок оскаржуваного судового рішення про неузгодженість істотних умов договору, що є підставою для відмови в позові, є помилковим.

Виходячи зі змісту умов договору, укладеного між комунальним підприємством «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Аргоінвест - Україна» згідно постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 року у справі №16/5005/2319/2012, колегія суддів встановила, що відповідно до п.2.1 договору Теплопостачальне підприємство бере на себе зобов'язання виробляти та постачати Споживачу теплову енергію, а Споживач зобов'язується одержати теплову енергію та сплатити Теплопостачальному підприємству її вартість за встановленими тарифами (цінами) в терміни та на умовах, передбачених договором (а.с.94).

Облік спожитої теплової енергії Споживачем здійснюється на межі продажу, яка є межею балансової належності на підставі показів комерційних приладів обліку (п.6.1 договору).

Відповідно до п.6.2 договору облік споживання теплової енергії Споживачем здійснюється по приладу обліку за адресою: вул.Набережна В.І.Леніна, буд.29а.

Під час розгляду апеляційних скарг судом встановлено, що відповідач не є єдиним власником приміщень в будинку 29а по вул. Набережна В.І.Леніна в м.Дніпропетровську (а.с.106-113,132).

Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради за вказаною адресою має інших споживачів і, як пояснив представник позивача, лічильник є єдиним засобом обліку теплової енергії у будинку 29а по вул. Набережна В.І.Леніна в м.Дніпропетровську. Проведення нарахувань відбувається відповідно до показів приладу обліку, який фіксується у відповідному акті представником теплопостачальної організації і представником Головного архітектурно-планувального управління, та відповідно до розміру площ кожного з власників.

Враховуючи, що сторони за договором про теплопостачання є суб'єктами господарювання, до їх прав та обов'язків застосовується відповідні положення Цивільного кодексу та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення передбачено і ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що споживач, що має комерційні прилади обліку, щомісячно, в термін не пізніше останнього робочого дня розрахункового місяця, подає до теплопостачального підприємства звіт про фактичне споживання теплової енергії. У разі несвоєчасного надання звіту про фактичне споживання теплової енергії за показниками комерційних приладів обліку, або виходу з ладу комерційних приладів обліку, кількість відпущеної споживачу теплової енергії визначається теплопостачальним підприємством у відповідності до теплового навантаження, визначеного Додатком №1 до Договору з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості діб роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Однак, як зазначалось вище, комунальне підприємство «Теплоенерго» застосовувало до відповідача інший порядок розрахунку фактично спожитої теплової енергії, ніж той, що передбачено п.6.5 договору. В якості доказу правильності нарахувань позивач-2 посилався на Акти здачі-приймання теплової енергії (а.с.120 - 124), які на його думку є належним доказом з урахуванням положень п.6.10 Договору №722 від 01.12.2011 року.

Відповідно до п.6.10 Договору сторони, підписавши цей Договір, домовились, що факт отримання Споживачем Акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та подальшого неотримання теплопостачальним підприємством протягом п'яти календарних діб, з моменту отримання, підписаного Споживачем Акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, є підставою для Теплопостачального підприємства вважати Акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період підписаним з боку Споживача.

Колегія суддів вважає, що за відсутності належних та допустимих доказів отримання відповідачем від позивача-2 Актів здачі-приймання теплової енергії, відсутні підстави вважати Акти №8787 від 31.10.2012 року, №9686 від 30.11.2012 року, №10501 від 31.12.2012 року, №625 від 31.01.2013 року та №1506 від 28.02.2013 року підписаними з боку Споживача.

Таким чином, перевірити правильність проведеного позивачем-2 нарахування кількості спожитої відповідачем теплової енергії є неможливим. Дії комунального підприємства «Теплоенерго» щодо встановлення фактичної кількості спожитої товариством з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-Україна» теплової енергії вчинено всупереч умов договору.

Жодних посилань на те, що засіб обліку відповідача є також і засобом обліку теплової енергії інших споживачів, на те, що розрахунок здійснюється пропорційно площі, власником якої є відповідач, договір не містить.

Надані прокурором до матеріалів справи копії облікових карток на зняття показів лічильника теплової енергії за жовтень, листопад 2012 року та січень, лютий 2013 року (а.с.126 -130) стосуються іншої юридичної особи - ГлавАПУ і також не є належним доказом кількості спожитої теплової енергії саме відповідачем.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право (в тому числі) на отримання інформації щодо якості теплопостачання, тарифів, цін, порядку оплати, режимів споживання теплової енергії; отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів та стандартів.

Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів заборгованості відповідача перед позивачем-2 на суму 164 511 грн. 82 коп., яка заявлена комунальним підприємством «Теплоенерго» відповідно до заяви про зменшення позовних вимог (а.с.133), підстав для задоволення позову не вбачається.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги прокурора та комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2013 року у справі № 904/2455/13 слід залишити без задоволення. Рішення суду, з мотивами відмови в позові якого колегія суддів не погоджується, але яке по суті є правильним щодо висновків суду, слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради та прокуратури Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2013 року у справі № 904/2455/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: О.М. Виноградник

Підписано в повному обсязі 03.09.2013 року.