Рішення № 33260523, 03.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6922/13 03.06.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан»доПриватного акціонерного товариства «Київспецтранс»простягнення 33783,44 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача -Михалевська З.О. (представник за довіреністю);від відповідача -Годованюк О.В. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан» (далі - ТОВ «Фірма Октан» або позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Київспецтран?с» (далі - ПАТ «Київспецтранс» або відповідач) 5141,43 грн. трьох процентів річних, 5765,27 грн. інфляційних втрат та 22876,74 грн. сімнадцять відсотків річних за користування товарним кредитом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконувались свої зобов'язання за генеральним договором № 20/11-43 поставки нафтопродуктів від 20.11.2007 (далі - Договір поставки), укладеним між ТОВ «Фірма Октан» та відкритим акціонерним товариством «Київспецтранс» (правонаступником якого є ПАТ «Київспецтранс»), внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за даним Договором. З метою стягнення вказаної заборгованості позивач звертався до Господарського суду м. Києва з відповідним позовом, за наслідками розгляду якого у справі № 52/45 було прийняте рішення від 08.12.2010, яке було частково змінено постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2011. На виконання зазначеної постанови суду апеляційної інстанції 28.04.2011 було видано наказ, за яким з відповідача на користь позивача було стягнуто 169925,73 грн. основного боргу, 35427,90 грн. інфляційної складової боргу, 55391,78 грн. оплати за користування товарним кредитом, 2703,81 грн. державного мита, 155,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Таким чином, згідно за даним наказом було стягнуто з відповідача 263604,44 грн.

Позивач зазначив, що стягнута сума заборгованості за Договором поставки була розрахована позивачем станом на 22.11.2010, борг за вказаним рішенням погашався поступово. Тому, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на прострочену суму заборгованості нараховано відповідачу за період з 23.11.2010 до 14.10.2011 (дати повного погашення заборгованості) три проценти річних у загальній сумі 5141,43 грн. та інфляційні втрати в сумі 5765,27 грн. Крім того, на підставі пункту 3.3 Договору поставки відповідачу за цей же період було нараховано 17% річних за користування товарним кредитом у сумі 22876,74 грн.

Відповідач позов не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що втрати від інфляції та проценти є невід'ємною частиною основного боргу, а тому їх стягнення окремо від основного боргу є неправомірним. Крім того, нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму 263604,44 грн. є неправомірним, так як зазначена сума включає в себе не тільки суму основного боргу, але й інфляцію, суму оплати за користування товарним кредитом, судові витрати. Частиною 5 статті 694 ЦК України не передбачено нарахування відсотків за користування коштами на стадії виконавчого провадження.

Також відповідач зазначив, що 15.06.2011 між ТОВ «Фірма Октан» та ПАТ «Київспецтранс» було укладено угоду про розстрочення виконання вищевказаного спірного грошового зобов'язання, яка була виконана відповідачем повністю. Тому, посилання позивача на прострочення виконання грошового зобов'язання не відповідає дійсності.

У наданих на заперечення відповідача поясненнях, позивач зазначив, що вказана угода про розстрочення була укладена 15.06.2011. До цієї дати ніяких домовленостей про розстрочку виконання зобов'язання не було, а тому позивач має право нараховувати до стягнення за невиконання умов Договору поставки відсотки за користування товарним кредитом, інфляційні збитки та 3% річних.

Позивачем 31.05.2013 подана заява про стягнення з відповідача витрат за надання правової допомоги у сумі 3300 грн.

У судових засіданнях 22.05.2013, 29.05.2013 оголошувались перерви до 29.05.2013 та 03.06.2013, відповідно.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, а представник відповідача заперечив проти їх задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.11.2007 між ТОВ «Фірма Октан» та ВАТ «Київспецтранс» було укладено Договір поставки, відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати у встановлений строк (строки) нафтопродукти у власність відповідача, а останній зобов'язується прийняти нафтопродукти і оплатити їх на умовах цього договору.

На виконання умов Договору поставки позивач у листопаді, грудні 2008 року поставив відповідачу товар загальною вартістю 169925,73 грн., який відповідач у встановлені даним договором строки не оплатив.

Дані обставини були встановлені при розгляді справи № 52/45 (за позовом ТОВ «Фірма Октан» до ВАТ «Київспецтранс» про стягнення 322017,42 грн.), а тому враховуючи положення частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не підлягають повторному доведенню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2010 у справі № 52/45 позов ТОВ «Фірма Октан» було задоволено частково, стягнуто з ВАТ «Київспецтранс» на користь ТОВ «Фірма Октан» 169925,73 грн. основного боргу за Договором поставки, 35427,90 грн. інфляційної складової боргу, 9635,34 грн. 3% річних, 55391,78 грн. суми оплати за користування товарним кредитом, 2703,81 грн. державного мита, 155,22 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 10085,60 грн. витрат на адвокатські послуги. У іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 вищезазначене рішення Господарського суду міста Києва змінено, в частині стягнення витрат на оплату послуг адвоката - позов залишено без розгляду. У іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2011 у справі № 52/45 вищевказані рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій скасовані в частині стягнення 9635,34 грн. 3% річних, а в іншій частині - залишені без змін.

На виконання вищезазначеної постанови суду апеляційної інстанції 28.04.2011 було видано наказ, за яким з відповідача на користь позивача було стягнуто 169925,73 грн. основного боргу, 35427,90 грн. інфляційної складової боргу, 55391,78 грн. оплати за користування товарним кредитом, 2703,81 грн. державного мита, 155,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Таким чином, згідно за даним наказом було стягнуто з відповідача 263604,44 грн.

Причиною виникнення спору у даній справі є те, що відповідачем зазначена сума заборгованості була погашена у повному обсязі лише 14.10.2011 року, а тому позивачем на прострочену суму заборгованості за період з 23.11.2010 до 14.10.2011 на підставі статті 625 ЦК України нараховані три проценти річних та інфляційні втрати, а також на підставі пункту 3.3 Договору поставки нараховані 17% річних за користування товарним кредитом, у заявлених до стягнення сумах.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, зобов'язання щодо стягнення основного боргу, інфляційних втрат та процентів за користування товарним кредитом (зазначені у рішеннях судів у справі №52/45) виникли на підставі Договору поставки, а щодо сплати судових витрат у справі №52/45 - на підставі рішення суду.

З матеріалів справи також убачається, що 15.06.2011 між позивачем та відповідачем була укладена угода про розстрочення виконання грошового зобов'язання (далі - Угода), відповідно до якої ПАТ «Київспецтранс» (Боржник) визнає, що його заборгованість перед ТОВ «Фірма Октан» (Кредитором) за постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2011, яка набрала законної сили 14.02.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2011, яка набрала законної сили 19.04.2011, у справі № 52/45, на момент укладення цієї Угоди становить 263604,44 грн.

У пункті 2 цієї Угоди сторони передбачили, що відповідач гарантує, що вся зазначена сума заборгованості буде погашена шляхом щомісячного перерахування ним на поточний рахунок позивача грошових коштів у сумі не менше ніж 45000 грн. та повний розрахунок буде проведений не пізніше 01.01.2012.

Дана Угода, відповідно до пункту 3 Угоди, вступила в дію з моменту її підписання сторонами.

Доказів розірвання чи визнання даної Угоди в судовому порядку недійсною матеріали справи не містять. Зворотного сторонами не доведено.

Відповідно до частин 2, 4 статті 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи те, що за рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у вищевказаній справі № 52/45 була стягнута заборгованість, яка виникла саме за Договором поставки, тобто сума боргу виникла на підставі даного договору, а не на підставі зазначених рішень судів (за винятком судових витрат), то проаналізувавши умови Угоди за правилами статей 213, 637 ЦК України та правовідносини сторін, суд дійшов висновку, що новація відбулася за зобов'язаннями, які виникли безпосередньо за Договором поставки (в частині основного боргу, інфляційних втрат та процентів за користування товарним кредитом), і тільки в частині стягнутих судових витрат - за зобов'язанням, яке виникло із цих судових рішень.

Таким чином, після укладання Угоди зобов'язання за Договором поставки та щодо сплати судового збору за рішенням суду у справі № 52/45 були припинені шляхом новації на підставі частини 2 статті 604 ЦК України, і виникли нові зобов'язання за цією Угодою.

Правовідносини сторін щодо виконання відповідачем умов Угоди не є предметом даного спору, а тому суд не розглядає питання своєчасності виконання відповідачем цих зобов'язань, позаяк дана Угода не є підставою позову.

Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.06.2013

СуддяСташків Р.Б.