Ухвала суду № 33259005, 02.09.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа №344/1906/13-ц

Провадження №22ц/779/2170/2013

Категорія 9

Головуючий у І інстанції Максимчин Ю.Д.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючої Горейко М.Д.

Суддів: Горблянського Я.Д., Девляшевського В.А.

Секретаря Лисак І.В.

з участю апелянта ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 липня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 липня 2013 року задоволено частково позов ОСОБА_3. Вирішено зобов'язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 із свого незаконного володіння двохстійковий механічний підіймач з верхньою синхронізацією ПМ-3,0/2,2 в належному зовнішньому вигляді, повному справному та працездатному стані всіх вузлів і агрегатів. Також вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 114 грн. 70 коп. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення норм процесуального права.

Зокрема апелянт вказує, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не в повній мірі дослідив правовідносини, що склалися між ним та позивачем, не дав належної оцінки поясненням сторін і свідків та не взяв до уваги його доводи про те, що у 2007 році між ним та ОСОБА_3 була укладена усна угода, відповідно до якої він виготовив для позивача металеву огорожу як розрахунок за переданий йому у власність механічний підйомник для легкових автомобілів. Договір оренди підйомника між ними ніколи не укладався, а твердження позивача про те, що підйомник був наданий йому безоплатно в тимчасове користування надумані та спрямовані на те, щоб за допомогою суду шахрайським способом заволодіти майном, яке позивачем було передано йому у власність.

З цих підстав просив рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

В засіданні апеляційного суду апелянт доводи скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Позивач та його представник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнали, рішення суду першої інстанції вважали законним і обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом першої інстанції установлено і вбачається з матеріалів справи, що 16.10.2007 року фізична особа ОСОБА_3 придбав у приватного підприємця ОСОБА_5 підйомник механічний для легкових автомобілів вартістю 5200 грн., що підтверджується копією накладної №11 від 16.10.2007 року (а.с. 2). В 2008 році ОСОБА_3 передав механічний підйомник для легкових автомобілів для тимчасового користування своєму знайомому ОСОБА_2, який займався ремонтом автомобілів. За домовленістю між сторонами відповідач мав повернути майно позивачу на його вимогу у разі необхідності. На початку 2012 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_2 з проханням повернути підйомник, на що отримав відмову.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 в частині зобов'язання ОСОБА_2 повернути йому двохстійковий механічний підіймач з верхньою синхронізацією ПМ-3,0/2,2 в належному зовнішньому вигляді, повному справному та працездатному стані всіх вузлів та агрегатів, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 є власником вказаного підіймача автомобілів та недоведеності ОСОБА_2 факту отримання вказаного підіймача від ОСОБА_3 взамін за те, що в 2007 році ним за власні кошти було споруджено ОСОБА_3 металеву огорожу.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним, оскільки відповідає обставинам справи і узгоджується з нормами матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

Судом правильно встановлені обставини справи та застосовані правові норми, які регулюють спірні правовідносини, а саме, ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 321 ЦК України, відповідно до яких кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Також судом вірно застосовані положення ст.ст. 328 ч. 1, 387 ЦК України, за приписами яких право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно матеріалів справи, а саме копії накладної №11 від 16.10.2007 року (а.с. 2) власником підйомника механічного для легкових автомобілів є ОСОБА_3, який придбав вказаний підйомник у приватного підприємця ОСОБА_5

Будь-яких правових підстав чи доказів набуття права власності на спірне майно відповідачем ОСОБА_2 суду не представлено.

Посилання апелянта на те, що судом не взято до уваги його доводи, що у 2007 році між ним та ОСОБА_3 була укладена усна угода, відповідно до якої він виготовив для позивача металеву огорожу як розрахунок за переданий йому у власність механічний підйомник для легкових автомобілів не заслуговують на увагу, оскільки такі були предметом дослідження суду і судом відхилені як такі, що не доведені. При цьому суд також зіслався на рахунок НОМЕР_1 від 10.08.2007 року приватного підприємства «Венігер», відповідно до якого ОСОБА_3 поніс витрати в сумі 2175,00 грн. за консольний комплект та оцинкування, які були використані ним на огорожу.

За наведених обставин суд першої інстанції правильно дійшов висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_3 в частині зобов'язання ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 із свого незаконного володіння двохстійковий механічний підіймач з верхньою синхронізацією ПМ-3,0/2,2 в належному зовнішньому вигляді, повному справному та працездатному стані всіх вузлів та агрегатів.

Відмовляючи ОСОБА_3 в задоволенні його позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 витрат за надання юридичної допомоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів в підтвердження того, що ним понесено витрати на правову допомогу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для справи для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В матеріалах справи відсутні докази понесення ОСОБА_3 витрат по оплаті правової допомоги.

Таким чином, суд правильно дійшов висновку про безпідставність вимоги позивача про відшкодування понесених ним витрат оплаті правової допомоги.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, апелянтом не надано належних та допустимих доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції відповідає встановленим судом обставинам і визначеним відповідно до них правовідносинам, порушення норм матеріального та процесуального права судом не встановлено. Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Горблянський Я.Д.

Девляшевський В.А.