Постанова № 33254526, 28.08.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2013 р. Справа№ 910/2609/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Гончарова С.А.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача - не з'явився; від відповідача 1 - не з'явився; від відповідача 2 - не з'явився; від прокуратури - Левицька Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська телерадіокомпанія»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 року

по справі № 910/2609/13 (головуючий суддя - Трофименко Т.Ю., судді - Ващенко Т.М., Домнічева І.О.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до 1) Національної спілки письменників України,2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська телерадіокомпанія» про визнання недійсним договору та зобов'язання припинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 р. позовні вимоги задоволені повністю. Визнано недійсним та припинити на майбутнє договір оренди нерухомого майна від 13.11.2009 р., укладений між Національною спілкою письменників Украйни та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморська телерадіокомпанія». Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморська телерадіокомпанія» припинити користування нежилими приміщеннями площею 214, 40 кв.м., розташованими та 1- поверсі нежилого будинку (в літ. А) за адресою: м. Київ, вул. Банкова, 2 шляхом виселення.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморська телерадіокомпанія» звернулась до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 року у справі № 910/2609/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська телерадіокомпанія» прийнято до провадження.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2013р., у із перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці, змінено склад суду та визначено судову колегію у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Гончаров С.А., Кропивна Л.В.

Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Національна спілка письменників України своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська телерадіокомпанія» надійшла телеграма про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника та перебування президента Товариства у відпустці.

Представник від прокуратури заперечує проти відкладення розгляду справи.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, порадившись на місці, вирішила відмовити у задоволенні заявленого відкладення.

За статтею 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Зважаючи на викладене ТОВ «Чорноморська телерадіокомпанія» мало змогу забезпечити явку уповноваженого представника.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

13.11.2008 р. між Національною спілкою письменників України - Орендодавець та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморська телерадіокомпанія» - Орендар було укладено договір оренди нерухомого майна, за умовами якого Орендодавець передав Орендарю в строкове платне користування нежилі приміщення (в літ.А), розташовані на першому поверсі нежилого будинку (в літ. А) за адресою: м. Київ, вул. Банкова, 2, загальною площею 214,4 кв.м. /а.с. 12-15/.

Як свідчать матеріали справи, рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 22.11.1982 р. №1804 будинок по вул. Орджонікідзе, 2 (на даний час Банкова,2) взято на облік як пам'ятку архітектури місцевого значення.

Відповідно до статті 17 Закону УРСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» перелік пам'яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини», який набрав чинності 12.07.2000 р., встановлено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

Статтею 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що пам'ятка - це об'єкт культурної спадщини національного або місцевого значення, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

При цьому, за змістом Перехідних положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

Таким чином, рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 22.11.1982 р. будинок по вул. Орджонікідзе, 2 (на даний час Банкова,2) взято на облік як пам'ятку архітектури місцевого значення.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками, можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

В силу статей З, 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

У місті Києві таким спеціально уповноваженим органом, який здійснює державне управління у сфері охорони культурної спадщини місцевого значення є Головне управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), на яке відповідно до ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» покладено повноваження щодо надання погодження відчуження або передачі пам'яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління.

Об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини (Головного управління охорони культурної спадщини).

Особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам'яткою, за винятком наймача державної або комунальної квартири (будинку), забороняється передавати цю пам'ятку у володіння, користування чи управління іншій особі без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини (Головного управління охорони культурної спадщини).

Враховуючи відсутність погодження спірного договору оренди з органом охорони культурної спадщини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про укладення спірного договору оренди з порушенням вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Разом з цим, статтею 236 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Таким чином, вимоги обґрунтовані, підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що Господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

З наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 року у справі № 910/2609/13.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 року у справі № 910/2609/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи № 910/2609/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя Чорна Л.В.

Судді Гончаров С.А.

Кропивна Л.В.