Рішення № 33254471, 28.08.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" серпня 2013 р.Справа № 916/1036/13

За позовом Публічного акціонерного товариства „Концерн Стирол";

до відповідача Одеська залізниця

за участю третьої осіби, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "ТІС-Міндобрива"

про стягнення 38731,44грн.

Головуючий - Літвінов С.В.

Судді - Гут С.Ф.

Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Макагон Ю.А. - за дорученням;

Від відповідача: Баштовий В.Б. - за дорученням;

Від третьої особи: Старчак С.Г. - за дорученням;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Державного підприємства "Одеська залізниця" про стягнення збитків завданих нестачею вантажу у розмірі 38731,44гривень.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18 квітня 2013 року порушено провадження у справі №916/1036/13.

Представник відповідача 20.05.2013 року надав заперечення на позов, в якому вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволеня позову відмовити повністю з підстав викладених у запереченнях.

За клопотанням позивача, ухвалою господарського суду Одеської області від 20 травня 2013 року строк вирішення спору по справі №916/806/13 було продовжено до 01 червня 2013 року, в порядку ст. 69 ГПК України.

Представник позивача 01.07.2013 року звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю „ТІС-Міндобрива".

Ухвалою суду від 01 липня 2013 року відповідно до ст.27 ГПК України, було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю „ТІС-Міндобрива".

Ухвалою суду від 01 липня 2013 року відповідно до ст.4-6 ГПК України призначено справу №916/1036/13 до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області від 01.07.2013р. №916/1036/13, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Літвінов С.В., суддя Гут С.Ф., суддя Меденцев П.А..

Ухвалою суду від 02.07.2013р. прийнято справу № 916/1036/13 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Літвінов С.В., Гут С.Ф., суддя Меденцев П.А.

08.08.2013 року представник третьої особи надав письмові пояснення стосовно позову, які залучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 77 ГПК України по справі оголошено перерву до 28.08.2013р..

Представник позивача у судове засідання зявився, позов підтримує та просить суд стягнути з відповідача збитки в сумі 38731,44 гривень.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи у судове засідання з'явився, позов підтримує.

У судовому засіданні 28 серпня 2013 року відповідно ст.85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

09.10.2012р. за накладною №53196291 Донецькою залізницею було прийнято до перевезення за маршрутом із 60 вагонів завантажених 3302,18 тон карбаміду (мочевина штучна), призначенням на станцію Чорноморська-експорт Одеської залізниці.

Відправником вантажу по накладним є Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол", а отримувачем ТОВ „ТІС -Міндобрива".

На шляху слідування вантажу до станції призначення вантаж було втрачено, що виявилось: під час переважуванні вагонів №59256313, 58864216, 58864620 ( накладна №52180452) у присутності прийомоздавальника вантажоотримувача, комерційні акти по даним випадкам залізницею складено не було.

11.10.2012р. було подано скаргу вантажоотримувача з вимогою щодо видачі комерційного акту за відправленням по накладній №53196291 у зв'язку з встановленим фактом прибуття вагонів №59256313, 58864216, 58864620 з нестачею вантажу.

11.10.2012р. було подано заявку до Одеської регіональної Торгово-промислової палатиУкраїни, та 12.10.2012р. було складено акт експертизи №УТЭ-2842.

Експерту були надані залізничні вагони: №59256313, №58864216, №58864620. При зовнішньому огляді вагонів експертизою встановлено: усі ЗПУ на вагонах зі слідами деформації, деформовані запорні штоки люків №1,2,4, явні сліди їх згинання та розгинання. Запорний шток завантажувального люку №2 вагону № 59256313 був відламаний. На запорному штоку завантажувального люку №1 вагону № 58864620 малась тріщина.

В обгрунтування позову позивач зазначає, що в порушення п.2 Правил складання актів, комерційний акт для фіксування обставин невідповідності виявлених на ст. призначення - Чорноморська Одеської залізниці - маси вантажу у вагонах, даним, зазначеним у залізничних накладних складено не було, та експертиза Торгово-промислової палати вказує на явні ознаки крадіжки вантажу у восьми залізничних вагонах. На скарги з вимогами щодо видачі комерційних актів вмотивованої відповіді по суті не пізніше трьохденного терміну після отримання скарги, на виконання п.17 Правил складання актів, Дирекцією залізничних перевезень надано не було, а крім того розпорядження про складання комерційного акту, у випадку обґрунтованості скарги, Начальником Дирекції залізничних перевезень не видано. Так як при відправленні вантаж у повному обсязі було прийнято до перевезення залізницею на ст. Горлівка та претензій по кількості вантажу не надходило, нестача вантажу не могла виникнути внаслідок неправильного зазначення його кількості у накладній. Вагони були опломбовані ЗПУ, що відповідає даним, зазначеним у залізничній накладній, що встановлено в акті експертизи. Таким чином, вагони прийняті залізницею до перевезення з масою вантажу зазначеною у залізничних накладних, а нестача вантажу виникла внаслідок крадіжки на шляху слідування до станції призначення, що трапилось внаслідок незабезпечення його схоронності залізницею на шляху слідування.

Відповідно до переуступочного напису зробленого на накладних ТОВ"ТІС Міндобрива" передав право на пред'явлення претензій та позовів відправнику вантажу - ПАТ "Концерн Стирол".

Згідно з розрахунком, наданим позивачем вартість нестачі вантажу складає 38731,44 гривень.

Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими що не підлягають задоволенню, та просить суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог, з підстав які викладені у запереченні на позов

Так в обґрунтування заперечень зазначає про те, що відповідно до залізничної накладної №53196291, завантаження вагонів №59256313, №58864216, №58864620 проводилося на підприємстві вантажовідправника, засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці. Згідно акту експертизи №УТЭ-2842 від 12.10.2012р. при огляді верхніх завантажувальних люків встановлено, що на всіх пред'явлених вагонах були де формовані запорні штоки люків №1,2,4, малися сліди їх згинання та розгинання. Запорний шток завантажувального люку №2 вагону № 59256313 був відламаний. На запорному штоку завантажувального люку №1 вагону № 58864620 малась тріщина. Однак даний акт експертизи від 12.10.2012р. №УТЭ-2842, складений Одеською регіональною торгово-промисловою палатою не приймається до уваги в зв'язку з тим, що дослідження здійснено всупереч п.30 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України. 24.11.2000р. за №862/5083, а саме абз.2 цього пункту, яким передбачено присутність під час проведення експертизи начальника станції або іншого працівника, уповноваженого начальником станції. Акт експертизи від 12.10.2012р. №УТЭ-2842 однозначно не визначає причину недостачі, вказуючи лише на деформацію запорних штоків люків №№1, 2, 4.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та інших актів законодавства.

Згідно ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

П.п. 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 2 ст. 306 ГК України визначено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.

Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).

При цьому в силу вимог ч.1 ст.918 ЦК України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частиною 3 ст. 32 Статуту Залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно ст. 110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Водночас у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі -продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Статтею 314 Господарського кодексу України, яка трансформується із пунктом 110 Статуту залізниць України, встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниця повинна забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст. 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Як вбачається з матеріалів справи вантаж було прийнято до перевезення без будь-яких претензій з боку перевізника.

Між тим, як свідчать матеріали справи, а саме висновок експерта Торгово-промислової палати №УТЭ-2842 від 12.10.2012р., вказує на явні ознаки крадіжки вантажу у залізничних вагонах №59256313, №58864216, №58864620 під час його перевезення.

Крім того звернення вантажоотримувача до начальника станції з відповідними заявками щодо виділення працівника для участі у перевірці маси вантажу та тари на вагах вантажоотримувача, отримано 11.10.2012 року .

Також експертом Одеської регіональної торгово-промислової палати було проведено експертизу та 12.10.2012 року було складено акт, згідно якого при зовнішньому огляді вагонів встановлено: усі ЗПУ на вагонах зі слідами деформації, деформовані запорні штоки люків №1,2,4, явні сліди їх сгинання та розгинання. Запорний шток завантажувального люку №2 вагону № 59256313 був відламаний. На запорному штоку завантажувального люку №1 вагону № 58864620 малась тріщина.

Таким чином, нестача вантажу виникла внаслідок крадіжки на шляху слідування до станції призначення, що трапилось внаслідок незабезпечення його схоронності залізницею на шляху слідування.

За таких умов, суд вбачає вину Державного підприємства "Одеська залізниця" у виникненні нестачі вантажу, на яку вказують докази наявні в матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає цілком обґрунтованим здійснений позивачем розрахунок вартості нестачі, що складає 38731,44 гривень.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача викладені у запереченні на позов, оскільки зазначені твердження спростовуються наявними матеріалами справи.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" до відповідача Державного підприємства "Одеська залізниця" про стягнення збитків за втрачений вантаж у розмірі 38731,44грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 гривень.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Одеська залізниця" (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, р/р 26031100003 в Одеській філії АБ"Експресс-Банк", МФО 328801, код ЄДРПОУ 01071315) на користь Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" (84610, Донецька область, м. Горлівка, вул. Горловської дивізії, 10, код ЄДРПОУ 05761614, р/р 26005300520001 в банк ПАО КБ "Надра", МФО 380764) збитки за втрачений вантаж у розмірі 38731,44грн., витрати по сплаті судового збору на суму 1720,50грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 02 вересня 2013 року.

Головуючий - Літвінов С.В.

Суддя Гут С.Ф.

Суддя Меденцев П.А.

Суддя Літвінов С.В.