Ухвала суду № 33254263, 02.09.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви без розгляду

64">

02.09.2013р. № 905/6160/13 Суддя господарського суду Донецької області Фурсова С.М., розглянувши матеріали позовної заяви 61">Маріупольського виробничого підприємства «АЗОВРЕЛЕ» Українського товариства глухих (87528, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Сєрова, будинок № 1-А; код ЄДРПОУ – 05539714)

до публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» міста Маріуполя (87528, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Войніч, будинок № 2; код ЄДРПОУ – 00131268)

про визнання неправомірними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Маріупольське виробниче підприємство «АЗОВРЕЛЕ» Українське товариство глухих звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» міста Маріуполя щодо накладання на Маріупольське виробниче підприємство «АЗОВРЕЛЕ» Українське товариство глухих штрафу на загальну суму 10 269,28 гривень за прострочення оплати рахунку № 25к від 08.08.2013 та відмову в корегуванні договірної величини споживання електричної енергії від 09.08.2013./P>

Дослідивши матеріали позовної заяви і додані до неї документи, господарським судом встановлено, що матеріали позовної заяви подані з недодержанням вимог пункту 2 частини другої статті 54, статті 56 та пункту 2 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) в зв’язку з чим позовна заява підлягає поверненню без розгляду з наступних підстав.

Нормативно-правовим актом, що регулює питання звернення до господарського суду є ГПК України. Звернення до суду здійснюється, зокрема, шляхом подання позовної заяви.

Частиною першою статті 54 ГПК України передбачено, що позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноваженою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином – суб’єктом підприємницької діяльності або його представником.

Наявність одного приводу для порушення справи не є достатнім. Позовна заява подається до господарського суду з дотриманням певних правил. Правила подання позовної заяви включають положення про її форму і зміст (стаття 54 ГПК України).

Для прийняття справи до провадження господарському суду необхідно перевірити відповідність позовної заяви за її формою і змістом вимогам законодавства, оскільки дотримання належної форми позовної заяви і відповідність змісту вимогам закону мають суттєве значення для підготовки судової справи до розгляду, а також наступного правильного та швидкого розгляду справи в засіданні господарського суду.

Закон потребує суворої відповідності позовної заяви вимогам, що вказані в статті 54 ГПК України.

Так, в силу приписів пункту 2 частини другої статті 54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження (для юридичних осіб) сторін.

Відповідно до частини першої статті 56 ГПК України (зі змінами, внесеними згідно із законами України від 13.05.1997 № 251/97-ВР, від 19.05.2011 № 3382-VI) позивач, прокурор чи його заступник зобов’язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Пунктом 2 частини першої статті 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно пункту 2 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, документ, що підтверджує надання послуг поштового зв’язку є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

В силу положень статті 18 зазначеного Закону внесені до Єдиного державного реєстру відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

ONT >Тобто, місцезнаходження філії (відокремленого підрозділу) не може розцінюватись як місцезнаходження юридичної особи.

Таким чином, у випадках, передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб’єкта господарювання. Дана правова позиція підтверджується постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Крім того, згідно пункту 1.7 постанови Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ.

Так, в силу статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, належним доказом відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів може вважатися надані в оригіналі документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) та опис вкладення>FONT > із зазначенням переліку відправлених документів, що свідчить про надіслання позовних матеріалів на юридичну адресу відповідача.

Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (пункти 2, 4 частини третьої статті 129 Конституції України), так і аналогічних приписів статей 4-2, 4-3 ГПК України.

На стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі, господарський суд має бути впевнений у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.

Як вбачається з преамбули позовної заяви відповідачем за пред’явленим спором визначено – публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» міста Маріуполя (87528, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Войніч, будинок № 2; код ЄДРПОУ – 00131268).

Згідно чинного законодавства, коло повноважень дирекції (відокремленого підрозділу, філії тощо) юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про дирекцію, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє дирекція, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації – юридичної особи, але в особі її дирекції.

За змістом статей 1, 21 ГПК України, господарською процесуальною правоздатністю наділені тільки юридичні особи.

Як вбачається з даних офіційного джерела – інформаційно-ресурсного центру www.http://irc.gov.ua, місцезнаходженням (юридичною адресою) публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» є – 84601, Донецька область, місто Горлівка, проспект Леніна, будинок № 11; код ЄДРПОУ – 00131268.

Слід наголосити, що вказаний ідентифікаційний код відповідача зазначається заявником позову в преамбулі позовної заяви, проте не вказується юридичної адреси публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго».

В свою чергу до позовної заяви № 12/441 від 28.08.2013 в якості доказів направлення копії останньої та доданих до неї документів надано опис вкладення в цінний лист від 28 серпня 2013 року, з якого вбачається про поштове відправлення на адресу публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» міста Маріуполя (87528, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Войніч, будинок № 2)FONT>.

При цьому, заявником позову не надано жодних доказів того, що адреса: 87528, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Войніч, будинок № 2 є місцезнаходження (юридична адреса) публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго».

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної у постанові від 12.02.2011 у справі № П16/7248-07, місцезнаходження філії юридичної особи є суттєвим лише для вирішення питань дотримання форми позовної заяви щодо визначення територіальної підсудності, однак це 6">не звільняє від необхідності зазначати місцезнаходження відповідача та надсилати на його адресу копію позовної заяви.

Доречно зауважити, що:

- при визначенні місцезнаходження юридичної особи слід керуватися Цивільним кодексом України;

- у випадках, передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб’єкта господарювання;

- оскільки державній реєстрації підлягають саме юридичні особи, які, виходячи з приписів статті 55 Господарського кодексу України, є суб’єктами господарювання, копія позовної заяві повинна бути надіслана саме цій особі, а не її структурним підрозділам.

Викладене повністю кореспондується з приписами статті 56 ГПК України, за якими при поданні позову заявник позову повинен надіслати стороні (виходячи зі статті 21 ГПК України, відповідачеві – юридичній особі), а не її філії, копію позовної заяви.

Отже, звертаючись з позовною заявою, заявник позову зобов’язаний був вказати в ній юридичний адрес публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», та направити копію позовної заяви і додані до неї документи на юридичну адресу останнього.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», зокрема, абзацу першого пункту 3.5, де зазначено, що недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК. Так, позовна заява підлягає поверненню без розгляду, якщо позивачем не вказано повне найменування сторін та їх поштових адрес, до позовної заяви не додано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини або позовну заяву підписано не уповноваженою належним чином особою чи особою, посадове становище якої не вказано, або прокурор не зазначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах, або позовна заява не підписана позивачем.

Проаналізувавши наведені вище обставини, господарський суд дійшов висновку, що позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню, якщо вона за формою і змістом не відповідає вимогам статей 54-58 ГПК України.

Господарський суд зазначає, що національним законодавством України (стаття 56 ГПК України) передбачено забезпечення права відповідача на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права – шляхом встановлення обов’язку позивача надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів до порушення провадження у справі.

Зазначені обставини є суттєвими, оскільки нормами статті 59 ГПК України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі, надати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається заявник позову.

При цьому, пункт 4 частини першої статті 65 ГПК України надає можливість судді витребувати від сторін лише ті документи, які можуть бути необхідні саме для вирішення спору.

За приписами абзацу першого цієї статті вказані у ній дії судді мають на меті виключно забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору.

Документи, що підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви з усіма додатками безпосередньо не пов’язані з вирішенням спору.

Як зазначено у статті 38 ГПК України, господарський суд обмежений у праві самостійного витребування доказів. Тому суд, у разі порушення позивачем статті 57 ГПК України, не має права скористуватися приписами статей 38, 65 ГПК України, а навпаки є зобов’язаним виконати вимоги статті 63 зазначеного Кодексу.

Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Отже, право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції, включає в себе обов’язок позивача належним чином інформувати відповідача про подання позову до суду шляхом направлення на його адресу копії позовної заяви з додатками. При цьому, таке інформування повинно бути здійснене позивачем до порушення судом провадження у справі. Тому порушення провадження у справі до виконання позивачем вказаного обов’язку, не буде відповідати статті 6 Конвенції.

Також господарський суд зазначає, що згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної, зокрема, у постанові від 04.12.2012 у справі № 5/5005/7237/2012, виконання позивачем вимог процесуального законодавства, які він зобов’язаний вчиняти до подання позову, не може здійснюватися після порушення провадження у справі.

Статтею 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов’язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

При цьому статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Тобто, право на судовий захист, передбачений Конституцією України, не позбавляє заявника позову необхідності дотримуватись вимог Господарського процесуального кодексу України щодо встановленого порядку подання позовної заяви.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку, що заявником позову не подано належних доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів, оскільки не було доведено, що місцезнаходження публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» є адреса, на яку здійснено направлення копії позовної заяви з додатками.

За приписами пунктів 2, 6 частини першої статті 63 ГПК України суддя повертає позову заяву і додані до неї документи без розгляду якщо: у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштовий адрес; не надано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

При чому, відповідно до законодавчої техніки, використаної при конструюванні статті 63 ГПК України, повернення позовної заяви без розгляду у вказаному випадку є не правом, а обов’язком суду.

Таким чином, позовна заява подана без додержання вимог пункту 2 частини другої статті 54, статті 56, пункту 2 частини першої статті 57 ГПК України та відповідно до приписів пунктів 2, 6 частини першої статті 63 ГПК України підлягає поверненню заявнику позову без розгляду.

Крім того, при можливому повторному зверненні до господарського суду Донецької області з відповідною позовною заявою, слід звернути увагу заявника позову на порядок засвідчення копій документів, а саме: відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації» (затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту «підпис». Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа.

Разом з цим, заявником позову до позовної заяви надано копії документів, які взагалі не засвідчено.

Пункт 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачає, що у разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Слід відзначити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення, що узгоджується з приписами частини третьої статті 63 ГПК України.

Керуючись пунктами 2, 6 частини першої статті 63, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

У Х В А Л И В :

Позовну заяву та додані до неї документи повернути без розгляду.

Додаток на адресу Маріупольського виробничого підприємства «АЗОВРЕЛЕ» Українського товариства глухих позовна заява з доданими до неї документами всього на 31-му аркушах.

Суддя С.М. Фурсова