Рішення № 332534, 20.11.2006, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.06 Справа № 5/160пн

Господарський суд Луганської області у складі головуючого судді Закропивного О.В., при секретарі Буймирській О.В., за участю представників сторін:

від позивача –Седляр О.П. (ліквідатор на підставі постанови господарського суду Луганської області № 9/44б від 12.08.03., паспорт ЕК № 732104);

від відповідача –Гапонов О.С. (довіреність № 71 від 05.01.06.);

від третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача:

1. Пятков В.Ю. (довіреність № 20 від 05.01.06.);

2. Чередніченко В.А. (генеральний директор, паспорт ЕК № 192772);

розглянувши матеріали справи за позовом:

Акціонерного товариства закритого типу "Слов’янський торговець" (м. Луганськ, вул. Орджонікідзе, 38) до Відкритого акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" (м. Стаханов, Луганської області, вул. Леніна, 67), з залученням третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача:

1. Луганська обласна філія АКБ "Укрсоцбанк" (м. Луганськ);

2. ВАТ "Слов’янський комерційний центр" (м. Луганськ);

про витребування майна та стягнення збитків, –

В С Т А Н О В И В:

Суть спору: позивачем заявлено позовні вимоги про зобов’язання відповідача повернути металопрокат у кількості 434,7 тон.

В судовому засіданні представник Позивача наполягав в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву яким позовні вимоги не визнав. Представники відповідача в судовому засіданні підтвердив викладену у відзиві позицію зазначивши, що для задоволення позовних вимог не має ніяких підстав, оскільки з матеріалів справи не вбачається що металопрокат в такій кількості передавався на зберігання відповідачу, а також не має прямих доказів того, що саме належний позивачу металопрокат зберігався відповідачем.

Представники третіх осіб № 1 та № 2 повністю підтримали позицію позивача.

Заслухавши представників сторін та третіх осіб, розглянувши матеріали справи та надані сторонами докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 жовтня 1996 року позивач передав відповідачу на відповідальне зберігання металопрокат, який не повернутий йому до теперішнього часу.

Численні звернення позивача про повернення належного йому майна залишені відповідачем без задоволення.

Викладені обставини свідчать про те, що спірні правовідносини виникли в 1996 році та продовжують існувати до теперішнього часу.

З 1 січня 2004 року втратив чинність ЦК УРСР, який регулював господарські та цивільні відносини до 01.01.04. і, відповідно, почали діяти ГК та ЦК України, які регулюють їх в теперішній час.

В пункті 4 р. 9 Прикінцевих положень Господарського кодексу України зазначається, що до господарських відносин, які виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Статтею 5 ЦК України, встановлена дія актів цивільного законодавства у часі, а саме, в ч. 3 цієї статті зазначається, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, до даних спірних правовідносин слід застосовувати положення нині діючих ГК та ЦК України.

Стаття 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти тільки у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавець) і повернути її у схоронності.

В ч. 1 ст. 937 ЦК України зазначається, що письмова форма договору зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Як зазначалось вище 1 жовтня 1996 року позивач передав відповідачу на відповідальне зберігання металопрокат про що сторонами був складений двосторонній «Акт відповідального зберігання», який підписаний їхніми представниками.

Факт передачі позивачем та отримання відповідачем вищезазначеного металопрокату та складення акту відповідального зберігання свідчить, що між сторонами 01.10.1996 р. був вчинений двосторонній правочин, який по своїй правовій природі фактично є договором зберігання.

В судовому засіданні представник позивача та представники третіх осіб зазначили, що на момент слухання справи кількість не повернутого відповідачем металопрокату становить 373 тони 900 кілограм, які, крім того, передані позивачем в заставу Луганській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк»для забезпечення прийнятих на себе зобов’язань.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечив факту наявності на зберіганні в нього металопрокату позивача, однак в якій саме кількості зберігається металопрокат на вказав в зв’язку з відсутністю в нього будь-яких документів по причині спливу строків їх зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 949 зберігач зобов’язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, зобов’язавши відповідача повернути позивачеві металопрокат в кількості 373 тони 900 кілограм.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство "Стахановський вагонобудівний завод" (м. Стаханов, Луганської області, вул. Леніна, 67, код 00210890) повернути Акціонерному товариству закритого типу "Слов’янський торговець" (м. Луганськ, вул. Орджонікідзе, 38, код 23481829) металопрокат в кількості 373 тони 900 кілограм.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" (м. Стаханов, Луганської області, вул. Леніна, 67, код 00210890) на користь Акціонерного товариства закритого типу "Слов’янський торговець" (м. Луганськ, вул. Орджонікідзе, 38, код 23481829) судові витрати по сплаті державного мита у сумі 1462,17 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 101,49 грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення підписано 24.11.06.

Суддя О.В. Закропивний