Постанова № 33247113, 27.08.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 року Справа № 20580/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Онишкевича Т.В., Клюби В.В.

за участю секретаря судового засідання Саламахи О.І.

представника позивача Голуба В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауматех» та Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауматех» до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2009 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бауматех» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача №0000402351/0 від 30.04.2009 року, № 0000412351/0 від 30.04.2009 року, №0000402351/1 від 28.05.2009 року, №0000412351/1 від 28.05.2009 року, №0000402351/2 від 12.08.2009 року, № 0000412351/2 від 12.08.2009 року, №0000402351/3 від 22.10.2009 року, №0000412351/3 від 22.10.2009 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що висновок акту перевірки про завищення за охоплений перевіркою період валових витрат став підставою для донарахування податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій. Висновок акту перевірки зроблений на підставі аналізу господарських операцій позивача, в рамках яких ним отримувались транспортні послуги від ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4 та заниження валового доходу, який, в свою чергу, зроблений на підставі аналізу розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів.

Позивач вказує на те, що обставини заниження скоригованого валового доходу в сумі 6413 грн. та завищення валових витрат в сумі 2803 грн., в результаті відсутності документального підтвердження, ним фактично не спростовуються, а дані порушення визнаються.

Щодо висновків відповідача про завищення позивачем валових витрат по господарським операціям з ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4, зазначив, що такі не ґрунтуються на нормах податкового законодавства, так як витрати було сформовано позивачем на підставі тих первинних документів обліку, які повністю підтверджують і сам факт здійснення операцій і використання їх результату у власній господарській діяльності.

Підставою для донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, став висновок акту перевірки про заниження позивачем ПДВ за серпень 2008 року на 9515 грн., який, в свою чергу, зроблений на підставі встановлення розбіжності між митною вартістю товарів та вартістю їх подальшої реалізації на митній території України.

Позивач вважає, що такі висновки є безпідставними, так як податковий орган безпідставно ототожнює звичайну ціну з митною вартістю ввезених товарів.

Крім того, вказує на те, що до складу митної вартості помилково було включено ПДВ, а тому вказана ціна фактично не відповідає фактурній вартості, є завищеною.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2010 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі №0000402351/0 від 30 квітня 2009 року (№0000402351/1 від 28 травня 2009 року, №0000402351/2 від 12 серпня 2009 року, №0000402351/3 від 22 жовтня 2009 року) в частині визначення Товариству обмеженою відповідальністю «Бауматех» податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємтсв» на суму 13849,00 грн., в тому числі основний платіж 10060,00 грн., штрафна санкція 3789,00 грн.

В задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі за №0000412351/0 від 30 квітня 2009 року (№0000412351/1 від 28 травня 2009 року, №0000412351/2 від 12 серпня 2009 року, №0000412351/3 від 22 жовтня 2009 року), яким Товариству обмеженою відповідальністю «Бауматех» визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 14273,00 грн., в тому числі основний платіж - 9515,00 грн., штрафна санкція - 4758,00 грн. відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що з огляду на встановлення на підставі досліджених доказів факту надання контрагентами позивачу транспортних послуг, відображення таких операцій в бухгалтерському обліку позивача та надання до перевірки всіх необхідних первинних документів, суд прийшов до висновку про неправомірність прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0000402351/0 від 30 квітня 2009 року (№0000402351/1 від 28 травня 2009 року, №0000402351/2 від 12 серпня 2009 року, №0000402351/3 від 22 жовтня 2009 року - відповідно) в частині визначення податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 13849,00 грн., в тому числі основний платіж 10060,00 грн., штрафна санкція 3789,00 грн.

Висновки щодо заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 9515 грн., в тому числі за жовтень 2007 року в сумі 9430,00 грн., за січень 2008 року в сумі 85 грн., які з врахуванням даних рядку 26 декларацій (залишок від'ємного значення ПДВ), вказують на заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті 9515,00 грн. по декларації за серпень 2008 року (рядок 27 декларації) грунтуються на аналізі збуту позивачем товару, ввезеного з-за кордону.

Суд першої інстанції вказує на те, що оскільки позивач при розмитненні імпортованих товарів сплатив податок на додану вартість, виходячи з митної вартості вказаних товарів, зазначеної в графі 12 ВМД, а в подальшому при їх поставці на митній території України розраховував базу оподаткування, виходячи з контрактної (фактурної) вартості, яка була менше митної вартості товарів, що не оспорюється позивачем, то податковий орган правомірно при проведенні перевірки встановив факт заниження підприємцем бази оподаткування ПДВ, що призвело до заниження суми ПДВ у податковій декларації за серпень 2008 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, винесеною з порушеннням норм матеріального права, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бауматех» та Державна податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області оскаржили її, подавши апеляційні скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бауматех» у своїй апеляційній скарзі просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт - ТзОВ «Бауматех» посилається на те, що по вантажній митній декларації №204040000/7/000118 від 23.10.2007 року при розрахунку митної вартості за основу повинна братися фактурна (контрактна) вартість товарів, а саме 71272,00 євро, що на момент розмитнення за курсом НБУ (7,15383) склала 509867,77 грн.

Апелянт зазначає, що митна вартість товарів немає нічого спільного з субрахунком 281 «Товари на складі», оскільки при оприбуткуванні підприємством імпортних товарів за основу береться фактурна (купівельна) вартість товару, а не визначена митницею митна вартість. На первісну вартість оприбуткованого товару опосередковано вплине розмір ввізного мита, яке розраховується від митної вартості та яке відповідно до абз.4 п.9 П(С)БО 9 «Запаси» включається до собівартості товару. Митна вартість товару не визначає ціну купівлі або продажу даного товару, адже митна вартість визначають виключно для митних цілей (оподаткування, митна статистика, тощо). Коригування митної вартості товарів, тим більше внаслідок допущеної помилки митницею та включенням ПДВ до митної вартості, в жодному випадку не відображається на купівельній вартості товару, а лише на розмірі сплачених податків і не має жодного відношення до ціни реалізації товарів, якщо вона є нормальною (звичайною) в країні імпорту.

За наведених обставин податкові повідомлення-рішення №0000412351/0 від 30.04.2009 р. (№0000412351/1 від 28.05.2009 р., №0000412351/2 від 12.08.2009 р. та №0000412351/3 від 22.10.2009 р.) винесені на підставі висновків перевірки, що не ґрунтуються на фактичних обставинах.

Державна податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області у своїй апеляційній скарзі просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2010 року в частині задоволення позовних вимог та постановити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт - ДПІ у Рівненському районі Рівненської області посилається на те, що в документообігу позивача відсутні товарно-транспортні накладні, а в наданих до перевірки актах приймання виконаних робіт, підписаних позивачем з ПП ОСОБА_2., ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4 на підтвердження понесення витрат на оплату транспортних послуг не конкретизовано, які саме товари перевозились, а відтак відсутнє належне матеріальне підтвердження надання послуг та їх звязок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції.

Апелянт акцентує увагу, що віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, пов'язаних з придбанням транспортних послуг, здійснено в порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року. Абзацом 4 підпункту 5.3.9, пункту 5.3 статті .5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, позивач реалізував на митній території України товари за цінами нижчими, ніж були встановлені ним у вантажно-митних деклараціях при розмитненні даного товару, а тому в порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, невірно визначив базу оподаткування ПДВ, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауматех» підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На момент спірних правовідносин порядок формування платниками податку на прибуток підприємств валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість регулювався Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією у Рівненському районі Рівненської області в період з 15.12.2008 року по 30.01.2009 року проведена планова виїзна перевірка позивача за період його діяльності з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року, за результатами діяльності якої складено акт №276/43/23-141/34703138 від 16.04.2009 року.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000402351/0 від 30 квітня 2009 року, згідно якого позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в сумі 16730,00 грн., в тому числі за основним платежем - 12365,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4365,00 грн;

- №0000412351/0 від 30 квітня 2009 року, згідно якого позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 14273,00 грн., в тому числі за основним платежем - 9515,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4758,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністратив ному порядку до начальника ДПІ у Рівненському районі, голови ДПА в Рівненській області та голови ДПА України, однак скарги позивача залишено без задоволення та було винесено податкові повідомлення-рішення: №0000402351/1 від 28 травня 2009 року, №0000402351/2 від 12 серпня 2009 року, №0000402351/3 від 22 жовтня 2009 року та №0000412351/1 від 28 травня 2009 року, №0000412351/2 від 12 серпня 2009 року, №0000412351/3 від 22 жовтня 2009 року.

Як видно з акту перевірки, Товариством з обмеженою відповідальністю «Бауматех» в порушення вимог абз.4 пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року та п.4.1, п.4.3. ст..4, пп.7.7.1, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, у перевіряємому періоді занижено валовий дохід за IV квартал 2008 року в сумі 6413,00 грн. та завищено валові витрати на 43045,00 грн., в тому числі за IV квартал 2007 року в сумі 799,00 грн., за І квартал 2008 року - 14765,00 грн., за II квартал 2008 року - 9702,00 грн., за III квартал 2008 року - 8785,00 грн. за IV квартал 2008 року в сумі 8994,00 грн. та занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 9515 грн., в тому числі за жовтень 2007 року в сумі 9430,00 грн., за січень 2008 року в сумі 85 грн., однак з врахуванням даних рядку 26 декларацій (залишок від'ємного значення ПДВ), занижена сума ПДВ, що підлягає сплаті 9515,00 грн., визначена по декларації за серпень 2008 року (рядок 27 декларації). Висновки щодо заниження валового доходу за IV квартал 2008 року в сумі 6413,00 грн. та завищення валових витрат за IV квартал 2007 року в сумі 799,00 грн., за II квартал 2008 року - 698,00 грн., за IV квартал 2008 року в сумі 1306,00 грн., результатом яких стало нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2305,00 грн. та штрафної санкції в сумі 576,00 грн., позивачем фактично не оспорюються і документально не спростовуються, а відтак приймаються судом як обґрунтовані, а податкове повідомлення-рішення у відповідній частині, як законне і таке, що до скасування не підлягає.

Із змісту акту перевірки слідує, що для підтвердження правильності формування валових витрат в частині отримання транспортних послуг позивачем не надано документів, що підтверджують факт отримання таких послуг, а саме - товарно-транспортних накладних. На цій підставі, податковим органом зроблено висновок, який покладений в основу оспорюваної частини податкового повідомлення-рішення про те, що платником податків понесені витрати, не підтверджені відповідними документами, а тому не має правових підстав для включення цих видатків до складу валових витрат підприємства (з ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4 за надання транспортно-експедиційних послуг).

Однак, як встановлено в суді першої інстанції, вказані операції з надання транспортно-експедиційних послуг підтверджуються договорами про надання транспортних послуг з підприємцями, актами про виконання транспортних перевезень, рахунками про оплату. Статус перевізників і їх право надавати послуги з перевезення підтверджено долученими до матеріалів справи свідоцтвами про державну реєстрацію та ліцензіями і факт оплати позивачем транспортних послуг не заперечується з боку ДПІ.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2. ст.5 названого Закону України до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 названого Закону).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат вартість отриманих ним у перевірямому періоді послуг, позаяк отримання таких послуг підтверджено належними доказами. Факт надання контрагентами позивачу транспортних послуг, відображення таких операцій в бухгалтерському обліку позивача та надання до перевірки всіх необхідних первинних документів стверджує про неправомірність прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0000402351/0 від 30 квітня 2009 року (№0000402351/1 від 28 травня 2009 року, №0000402351/2 від 12 серпня 2009 року, №0000402351/3 від 22 жовтня 2009 року - відповідно) в частині визначення податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 13849,00 грн., в тому числі основний платіж 10060,00 грн., штрафна санкція 3789,00 грн.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Документальною перевіркою встановлено розбіжності між митною вартістю товарів (по цій вартості нараховане ПДВ на митниці), придбаних по вантажній митній декларації №204040000/7/000118 від 23.10.2007 р. (загальна сума ПДВ сплачена на митниці 128010 грн. та включена до податкового кредиту в р.12.1 декларації з ПДВ за жовтень 2007 р.) та оприбуткованих на рахунок Д281 в жовтні 2007 року, та вартістю подальшої реалізації даних товарів на митній території України. Розбіжності встановлені по окремих видах імпортованого товару по ВМД №204040000/7/000118 від 23.10.2007 р.: митна вартість, по якій нараховане ПДВ на митниці, значно відрізняється від вартості подальшої реалізації на митній території України.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

При цьому за правилами підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Слід зазначити, що будь-яке застосування податковим органом «звичайних цін» є можливим виключно у випадках продажу товарів (робіт, послуг) навіть пов'язаним особам або придбання товарів у таких же осіб лише за наявності незвичайних умов ведення господарської діяльності, що повинно бути доведено саме податковим органом належним чином та за умови відсутності належного обґрунтування фактичної ціни продажу або придбання, яка при цьому повинна не відповідати статистичній оцінці рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України.

Податковий орган несе обов'язок належного доведення самого факту того, що фактична ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни з посиланням на наявність достовірної інформації про укладені платником на момент продажу товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, що дозволило б йому висунути обґрунтовані претензії до фактичної ціни договору.

Однак, як вбачається з установлених судами обставин справи, у розглядуваному випадку вказаний обов'язок контролюючими органами не виконано, оскільки в акті перевірки відсутні будь-які докази здійснення перевірки рівня звичайних цін на продукцію, що реалізувалась позивачем на внутрішньому ринку, порівнюючи її з справедливою ринковою ціною ідентичних (аналогічних) товарів у співставних умовах, що свідчить про відсутність будь-яких підстав для застосування звичайних цін.

Чинним законодавством не передбачено ототожнення поняття «звичайна ціна», що застосовується при визначенні бази операцій поставки товарів на митній території України, із поняттям «митна вартість», яке використовується при визначенні бази оподаткування операцій з імпорту товарів на митну територію України.

Не дає підстав для такого висновку і пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», який, вказуючи, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платником податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації, регулює порядок оподаткування операцій при розмитненні товару і не поширюється на інші господарські операції.

Об'єктом оподаткування спірних податкових зобов'язань були операції з поставки товарів на території України, тому база оподаткування таких операцій повинна визначатися за правилами пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість». Вказана правова норма не пов'язує визначення бази оподаткування ПДВ з митною вартістю товарів.

У зв'язку з відсутністю порушень з боку позивача податкового законодавства при визначенні бази оподаткування ПДВ за спірними операціями суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що у задоволенні позовних вимог в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000412351/0 від 30 квітня 2009 року, згідно якого позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 14273,00 грн., в тому числі за основним платежем - 9515,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4758,00 грн. (№0000412351/1 від 28 травня 2009 року, №0000412351/2 від 12 серпня 2009 року, №0000412351/3 від 22 жовтня 2009 року) слід відмовити, у зв'язку з чим у зазначеній частині постанову суду першої інстанції, як незаконну, слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 202 КАС України підставми для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, ч. 4 ст. 202, ст.ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауматех» задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2010 року у справі №2а-6833/09/1770 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області за №0000412351/0 від 30.04.2009 р. (№0000412351/1 від 28.05.2009 р., №0000412351/2 від 12.08.2009 р. та №0000412351/3 від 22.10.2009 р.), яким ТОВ «Бауматех» визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 14273,00 грн., в тому числі основний платіж - 9515,00 грн., штрафна санкція - 4758,00 грн. скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги в зазначеній частині задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000412351/0 від 30.04.2009 р. (№0000412351/1 від 28.05.2009 р., №0000412351/2 від 12.08.2009 р. та №0000412351/3 від 22.10.2009 р.), яким ТОВ «Бауматех» визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 14273,00 грн., в тому числі основний платіж - 9515,00 грн., штрафна санкція - 4758,00 грн.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Т.В. Онишкевич

В.В. Клюба

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.08.2013 року.