Рішення № 33246466, 20.08.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«20» серпня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Меленко О.Є., Васильковського В.М.,

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю: представника апелянта Рокетської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про захист прав споживача, визнання незаконною підвищення процентної ставки та недійсною умов кредитного договору,

за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" Шуліки Аліни Володимирівни на рішення Верховинського районного суду від 06 березня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Верховинського районного суду від 06 березня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (надалі ПАТ КБ «ПриватБанк») про визнання дій щодо підвищення процентної ставки за кредитним договором неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано неправомірними дії щодо підвищення процентної ставки з 01 лютого 2009 року до 29,52% річних за кредитним договором № IFVGА00000129 від 18.02.2008 року. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" перерахувати кошти, які надійшли на погашення щомісячної заборгованості після 01.02.2009 року відповідно до процентної ставки, яка діяла до 01.02.2009 року, тобто 16,08% на місяць, зарахувавши зайво сплачені кошти в рахунок основного кредитного зобов'язання. Стягнуто із Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 1000 (одна тисяча грн..) за надання юридичної допомоги. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник ПАТ КБ "ПриватБанк" Шуліка А.В. подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на необ'єктивне та неповне дослідження судом всіх обставин по справі.

Зокрема представник апелянта зазначає, що суд безпідставно дійшов висновку, що відповідач збільшив розмір процентної ставки по договору з порушенням чинного законодавства.

Також неправомірно стягнуто витрати на правову допомогу, адже статус представника позивача не відповідав вимогам ст.47 ЦПК України, як особи, що надає правову допомогу.

В зв'язку з цим представник апелянта просила оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представник апелянта Рокетська С.В. доводи скарги підтримала з наведених у ній мотивів та просила скаргу задовольнити.

Позивач в судове засідання не прибув, хоча належно повідомлений про розгляд справи.

Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта на підтримку скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що зміна умов кредитного договору в частині підвищення розміру процентної ставки набирає чинності з часу отримання позичальником повідомлення про підвищення процентної ставки, в повідомленні повинно зазначатись правило, відповідно до якого процентна ставка має бути підвищена. Дані вимоги не виконано Банком, відповідно підвищення було необгрунтованим, довільним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства.

Проте колегія суддів вважає, що такий висновок є необґрунтованим, помилковим та суперечить обставинам справи.

Так, відповідно до статей 3, 59, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається із матеріалів справи, 18 лютого 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № IFVWGA00000129, за умовами якого Банк надав ОСОБА_2 кредитні кошти в розмірі 100000 грн. для придбання житла та 18009 грн. на сплату страхових платежів на період з 18.02.2008р. по 18.02.2018р. Вище зазначена сума була у вигляді непоновлювальної кредитної лінії на ремонт житла, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,34% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди у розмірі 2% за надання фінансового інструменту щомісяця в період сплати, винагороди у розмірі 0,48% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.7.2 даного договору (а.с.13-15).

Відповідно до додатку № 1 до кредитного договору кредит погашається щомісячно рівними платежами, щомісячний платіж складає 1724,69 грн., реальна процентна ставка 16,08%, термін кредиту 10 років (а.с.16-17).

Пунктом 2.3.1 кредитного договору визначено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленому НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті. При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом семи календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

Відповідно до п. 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 25 травня 2007 року за № 541/13808 ( надалі -Правила), банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише у разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Однією з таких підстав є підвищення облікової ставки Національного банку України та нестабільність курсової політики.

Для забезпечення виконання зобов'язань по даному договору між ПАТ КБ «ПриватБанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_4 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки нерухомого майна від 19.02.2008 року, посвідчено нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстраційний номер 226. Згідно даного договору ОСОБА_4 передав в іпотеку нерухоме майно, належне йому на праві власності, а саме: земельну ділянку площею 0,5354 га, експертна вартість становить 157981 грн. (а.с.19-21).

Згідно проведеного банком розрахунку заборгованість ОСОБА_2 за несвоєчасне повернення кредитного боргу станом на 23.07.2012 року становить 108298 грн. 68 коп. (а.с.7-8).

Із долучених в апеляційній інстанції документів вбачається, що наказом голови правління ПАТ КБ «ПриватБанк» від 05.01.2009 року №КТ-БТ-СП-2009-1/1 було підвищено відсоткові ставки по кредитах до 30 відсотків річних в зв'язку із змінами процентних ставок по депозитах, збільшенням облікової ставки НБУ, коливаннями курсу долара США більш ніж на 10% з ціллю забезпечення ліквідності банку, можливістю здійснювати своєчасні розрахунки із вкладниками банку. Про таке підняття відсоткової ставки по кредиту було повідомлено ОСОБА_2 листом від 08.01.2009 року, що підтверджується реєстром розсилки повідомлень за №318 ір від 09.01.2009 року. Відтак внаслідок зміни облікової ставки НБУ у банку виникло право збільшити відсоткову ставку за кредитом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до повідомлення банку від 08.01.2009 року про підвищення з 01.02.2009 року процентної ставки за кредитним договором № IFVWGA00000129 від 18.02.2008 року, процентна ставка зросла з 16,08% до 29,52% річних.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що повідомлення про зміну відсоткової ставки взагалі не надсилалося в семиденний строк на адресу позичальника, як встановлено кредитним договором та нормами діючого законодавства, і доказів про вручення такого повідомлення суду не подано. Крім того зміна відсоткової ставки мала місце з 01.02.2009 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» №661-УІ від 12 грудня 2008 року, тим самим банком було порушено вимоги ст.1056-1 ЦК України.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Однак таким вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Частинами 1 та 2 ст.5 ЦК України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Згідно ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

10 січня 2009 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2008 року за №661-УІ, яким Цивільний кодекс України доповнено ст.1056-1, в якій передбачено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору, а встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Також цією статтею визначено, що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Отже цей Закон не скасовує й не пом'якшує цивільної відповідальності особи, тому не має зворотної дії в часі.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що рішення банку щодо збільшення процентної ставки за кредитним договором в односторонньому порядку, які прийняті з 08 січня 2009 року, є правомірними та відповідали нормам діючого на той час законодавства, оскільки банком була дотримана і умова про повідомлення завчасно про це позичальника.

Зі змісту ст.627 ЦК України вбачається, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.3 ст.653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, якщо сторонами кредитного договору досягнуто домовленості з усіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то такі умови повинні виконуватись сторонами з моменту досягнення домовленості, тобто з моменту підписання договору.

Виходячи зі змісту ст.ст.5, 627, 629, 653 ЦК України, якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року №661-УІ.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції - до скасування з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" Шуліки Аліни Володимирівни задовольнити.

Рішення Верховинського районного суду від 06 березня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про захист прав споживача, визнання незаконною підвищення процентної ставки за кредитним договором від 18 лютого 2008 року, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк», визнання недійсною умов кредитного договору - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.Є. Меленко

В.М. Васильковський