Рішення № 33244988, 02.09.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 серпня 2013 р. Справа № 903/613/13

за позовом Державної іпотечної установи, м. Київ

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк", м. Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Ганейчук Катерина Михайлівна

про стягнення 530 698,64 грн..

Суддя Вороняк А.С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Кривошей Є.В., довіреність №2933/15/1 від 23.07.2013р.;

від відповідача: н/з;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: н/з.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено.

На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представників сторін не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Державна іпотечна установа звернулась з позовом до публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Ганейчук К.М. про стягнення 530698,64 грн. заборгованості на підставі договору відступлення права вимоги №2450/08 від 12.12.2008р.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 18.06.2013р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 03.07.2013р.

В судовому засіданні 03.07.2013р. оголошено перерву до 17.07.2013р. для надання доказів.

В судовому засіданні 17.07.2013р. представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №910/12393/13 за позовом ПАТ «Західінкомбанк» до Державної іпотечної установи про визнання недійсним пунктів 1.3 розділу 1, пункту 2.2 розділу 2, пунктів 4.1-4.5 розділу 4, пункту 5.3 договору про відступлення права вимоги від 12.12.2008р. №2450/08. До даного клопотання про зупинення провадження у справі представником відповідача додано ухвалу господарського суду міста Києва від 02.07.2013р. та рішення господарського суду міста Києва від 29.09.13 р. у справі №910/12393/13 про відмову в задоволенні позовних вимог, яке не набрало законної сили, оскільки як зазначає представник відповідача ними подано апеляційну скаргу на зазначене рішення.

Суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даного рішення.

Представник позивача в судовому засіданні 28.08.2013р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити, а судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача в судове засідання 28.08.2013р. не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується протоколом судового засідання від 17.07.2013 р..

На адресу господарського суду Волинської області 28.08.2013 р. поступило клопотання представника відповідача Сидун О.С., в якому просить розгляд справи відкласти через зайнятість в іншому судовому засіданні. Вказане клопотання судом відхилено з огляду на те, що: по-перше, представником відповідача не подано будь-яких документів (матеріалів) на підтвердження викладеного в зазначеному клопотанні; по-друге, навіть за неможливості явки представника відповідача через зайнятість в іншому судовому засіданні, відповідач не позбавлений був права забезпечити, за необхідності, участь в судовому засіданні іншого свого представника згідно з статтею 28 ГПК України; по-третє, ухвалою господарського суду Волинської області від 17.07.2013 р. з цієї справи явка в судове засідання представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи містять достатньо відомостей, необхідних для розгляду справи, і без участі представника відповідача.

У відзиві на позовну заяву від 17.07.2013 р. представник відповідача просить суд відмовити в позові, через отримання 21.05.2012 р. відповідачем вимоги від позивача, яка нотаріально не посвідчена, тому у позивача і не виникло права стягувати з ПАТ «Західінкомбанк» заборгованість по договору про відступлення права вимоги від 12.12.2008р. №2450/08.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання 28.08.2013р. не з'явилася, компетентного представника не направила, ухвала господарського суду від 17.07.2013р. повернулася суду із позначкою «за закінченням терміну зберігання». Дана ухвала була надіслана Ганейчук К.М. на адресу зазначену у додатку до клопотання про залучення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача від 03.07.2013 р., а саме: Волинська обл., м. Луцьк, вул. І.Франка, 22/1.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ст.87 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про час слухання справи, та з урахуванням вимог ст. 69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

встановив:

12.12.2008 року між Державною іпотечною установою(далі - Позивач, Установа) та ТОВ "Західінкомбанк"(правонаступник ПАТ "Західінкомбанк", далі - Відповідач, Банк) укладено договір відступлення права вимоги №2450/08(далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Банк передає, а Установа приймає всі права вимоги за Договором про іпотечний кредит між Банком та Ганейчук Катериною Михайлівною № 1111/08-964 від 11.11.2008 р.(далі - Кредитний договір), Іпотечним договором між Банком та Ганейчук Катериною Михайлівною №б/н від 11.11.2008 р.(далі - Договір іпотеки) посвідчений Зубенко Т.І., приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської обл. та зареєстрованого в реєстрі №2597 від 11.11.2008 р.

На підставі пункту 1.2 Договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача вартість права вимоги у розмірі заборгованості за основним боргом по кредиту у сумі 497916,67 грн., що не заперечує відповідач.

Пунктами 1.3, 1.4, 2.3 Договору передбачено право позивача здійснити зворотнє відступлення права вимоги шляхом надсилання її відповідачу, за умови настання певних обставин, зокрема, передбачених підпунктом 2.3.1 Договору - на наступний робочий день з дня прострочення Позичальником (третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Ганейчук К.М.) сплати чергового платежу за іпотечним кредитом та відсотків згідно з умовами кредитного договору протягом двох місяців.

Згідно пункту 5.3 Договору відповідач зобов'язаний у термін, зазначений у вимозі, але у будь-якому разі не пізніше трьох робочих днів з дня набрання чинності пункту 1.3 Договору, сплатити позивачу повну суму в оплату зобов'язань за зворотне відступлення права вимоги, яка (сума) визначена Установою у вимозі відповідно до пункту 1.4 Договору.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно п. 4.1 Договору не пізніше наступного робочого дня з дня виявлення обставин, зазначених в п.2.3 цього договору, Установа зобов'язана за допомогою державного підприємства спеціального зв'язку або електронної пошти НБУ доставити в Банк вимогу, у якій наводяться підстави для набрання чинності п.1.3 Договору, визначається сума(розмір) зобов'язань Банку по зворотному відступленню права вимоги та кінцева дата перерахування Банком на користь установи усіх платежів за зворотне відступлення права вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2012 р., у зв'язку з настанням обставини, передбаченої підпунктом 2.3.1 Договору, позивач листом № 2086/11/12 направив через електронну пошту та рекомендованим листом на адресу відповідача повідомлення (вимогу) про відступлення з 21.05.2012 права вимоги за іпотечним кредитом на суму 448 919,83 грн., яку відповідач повинен перерахувати позивачу не пізніше 24.05.2012 р.

Вищезазначене повідомлення(вимога) було отримане відповідачем 21.05.2012 р., що підтверджується поясненнями представника відповідача в судовому засіданні та поданим відзивом на позовну заяву.

Станом на день розгляду справи судом першої інстанції виконання зобов'язання проведено не було.

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 448919,83 грн. заборгованості за відступлення права вимоги є обґрунтованими, підтверджуються наданими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 68149,01 грн. пені, слід зазначити наступне.

Пунктом 6.5 Договору передбачено, що у разі невиконання банком своїх зобов'язань, передбачених пунктом 5.3. Договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення від суми несплаченої заборгованості, визначеної Вимогою.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою(штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України(далі - ГК України) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 68149,01 грн., перевіривши методику та періоди нарахування позивачем цієї суми, суд вважає, що ці вимоги підлягають до часткового задоволення на загальну суму 34036,95 грн., що становить суму пені, нараховану за період з 25.05.2012р. по 25.11.2012р.(6 місяців з моменту виникнення зобов'язання) на суму заборгованості в розмірі 448919,83 грн., а в частині стягнення 34112,06 грн. пені слід відмовити, зокрема нарахованої за період з 26.11.2012р. по 29.05.2013р. за обставин безпідставності нарахування за період понад шість місяців, як це визначено положеннями п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ґрунтується на умовах п. 6.5 Договору.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 13629,80 грн., слід зазначити наступне.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 13629,80 грн. трьох відсотків річних за період прострочки виконання з 25.05.2012 р. по 29.05.2013 р. на суму заборгованості в розмірі 448 919,83 грн..

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення суми трьох відсотків річних, перевіривши методику та періоди нарахування позивачем цієї суми, господарський суд вважає, що останні підлягають до задоволення в повному обсязі.

Пояснення представника відповідача з приводу суперечності вимогам ст. 513 ЦК України оспорюваних ним положень договору № 2450/08 від 12.12.2008р. судом відхиляються, оскільки направлення вимоги в порядку п. 1.3 Договору не є вчиненням окремого правочину щодо переходу права вимоги, а є виконанням умови договору про відступлення прав № 2450/08 від 12.12.2008р., який посвідчений нотаріально.

Щодо обґрунтування відмови в зупиненні провадження у даній справі за клопотанням представника відповідача від 17.07.2013 р., які просять зупинити провадження у справі до закінчення розгляду господарської справи №903/12393 за позовом ПАТ «Західінкомбанк» до Державної іпотечної установи про визнання недійсним пунктів 1.3 розділу 1, пункту 2.2 розділу 2, пунктів 4.1-4.5 розділу 4, пункту 5.3 договору про відступлення права вимоги від 12.12.2008р. №2450/08, суд зазначає наступне.

В задоволенні клопотання представника відповідача від 17.07.2013 р. про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду господарської справи №903/12393 за позовом ПАТ «Західінкомбанк» до Державної іпотечної установи про визнання недійсним пунктів 1.3 розділу 1, пункту 2.2 розділу 2, пунктів 4.1-4.5 розділу 4, пункту 5.3 договору про відступлення права вимоги від 12.12.2008р. №2450/08, суд відмовляє за відсутності підстав, передбачених вимогами ст.79 ГПК України, для зупинення провадження в справі, оскільки подання відповідачем зазначеної позовної заяви до господарського суду м.Києва не перешкоджає розгляду даної справи та не робить її вирішення неможливим. Зазначена вище позиція представника відповідача суперечить ст.204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки на час розгляду справи відповідачем не надано жодного судового рішення, яким договір про відступлення права вимоги №2450/08 від 12.12.2008р. було б визнано недійсним, тому він є дійсним та обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та письмові пояснення сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність та обґрунтованість пред'явленого позивачем до відповідача позову, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 448919,83 грн. заборгованості за зворотнє відступлення права вимоги, 34036,95 грн. пені, 13629,80 грн. - 3% річних, а в решті позовних вимог, щодо стягнення пені в розмірі 34112,06 грн.- відмовити.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені статтею 49 ГПК України, та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторін та відсутність правових підстав для звільнення позивача та відповідача від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 9931,74 грн. судового збору, в іншій частині сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (43005, Волинська область, м. Луцьк, вул. Перемоги, 15, код ЄДРПОУ 19233095) на користь державної іпотечної установи (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 34, код ЄДРПОУ 33304730) 496586,58 (чотириста дев'яносто шість тисяч п'ятсот вісімдесят шість гривень п'ятдесят вісім копійок) грн., з них 448919,83 грн. заборгованості за зворотнє відступлення права вимоги, 34036,95 грн. пені, 13629,80 грн. - 3% річних та 9931,74 (дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять одна гривня сімдесят чотири копійки) грн. судового збору.

3. У частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 34112,06 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

02.09.13

Суддя А. С. Вороняк