Постанова № 33243938, 28.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

28 серпня 2013 року 15:25 справа №826/8463/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Покотило М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Приватного виробничого підприємства “Квадро”

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби

про

скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03 червня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Приватне виробниче підприємство “Квадро” (далі по тексту – позивач, ПВП “Квадро”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 19 грудня 2012 року №0008092280, №0008102280, №0008112280 та від 14 березня 2013 року №0002432280.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/8463/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 27 червня 2013 року.

В судовому засіданні 12 серпня 2013 року сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 19 грудня 2012 року №0008092280 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ПВП “Квадро” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на 8 625 076,00 грн., в тому числі за основним платежем – 6 900 061,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 1 725 015,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 19 грудня 2012 року №0008102280 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ПВП “Квадро” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 6 695 276,00 грн., у тому числі за основним платежем на – 5 356 221,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 1 339 055,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 19 грудня 2012 року №0008112280 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 79 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ПВП “Квадро” зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 215 266,00 грн., у тому числі за серпень 2012 року на – 286 985,00 грн., за вересень 2012 року на – 928 281,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 05 грудня 2012 року №545/1-22-80-24126303 “Про результати документальної планової перевірки ПВП “Квадро”, код за ЄДРПОУ 24126303, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 30.09.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.09.2012” (далі по тексту – Акт перевірки).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 14 березня 2013 року №0002432280 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ПВП “Квадро” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 1 339 055,00 грн., у тому числі за основним платежем на – 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 1 339 055,00 грн.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки та з урахуванням рішення Державної податкової служби у місті Києві від 26 лютого 2013 року №1890/10/12-1-03 “Про результати розгляду первинної скарги” (далі по тексту – Рішення).

У висновках Акта перевірки встановлено порушення позивачем: пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму – 6 900 061,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2012 року – на 2 527 184,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року – на 4 372 877,00 грн.; пункту 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 5 356 221,00 грн., у тому числі: за травень 2012 року – 1 053 372,00 грн., за червень 2012 року – 1 221 096,00 грн., за липень 2012 року – 417 719,00 грн., за серпень 2012 року – 1 507 872,00 грн., за вересень 2012 року – 1 156 162,00 грн. та завищення від’ємного значення на суму – 1 215 266,00 грн.

Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовані наступним: Лозівською ОДПІ Харківської області складено акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача – ТОВ “-Квадро-”, в ході проведення аналізу яких встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій за спірний період з позивачем; підприємство відсутнє за юридичною адресою, встановлено відсутність достатніх основних засобів, землі, трудових ресурсів для здійснення сільськогосподарської діяльності, що свідчить про неможливість вирощування та реалізації соняшника; не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв’язку з відсутністю документів, що засвідчують вирощування, зберігання та транспортування сільськогосподарської продукції.

Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать, що позивач уклав правочини, що суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, тобто є нікчемними.

Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки господарські взаємовідносини з ТОВ “-Квадро-” носили реальний характер, поставка товару відбулась і товар використано в господарській діяльності позивача; відповідачем не обґрунтовано нікчемність укладених правочинів, а такий висновок є лише припущенням.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги ПВП “Квадро” необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, керуючись наступним.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ПВП “Квадро” та ТОВ “-Квадро-”, обставини використання придбаного товару/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Як підтверджують матеріали справи, між ПВП “Квадро” (покупець) та ТОВ “-Квадро-” (постачальник) укладено договори поставки від 03 травня 2012 року №010312 та від 01 липня 2012 року №010712, за умовами яких постачальник зобов’язується та передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даних договорів та специфікацій на поставку, які являються невід’ємними частинами цих договорів.

Згідно специфікацій та видаткових накладних, датованих липнем – вереснем 2012 року, постачальник поставив позивачу соняшник.

ТОВ “-Квадро-” за спірний період виписало ПВП “Квадро” податкові накладні всього на суму 39 428 922,00 грн.

Крім того в матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні, в якості підтвердження переміщення поставленої продукції від ТОВ “-Квадро-” (постачальника) до ПВП “Квадро” (покупця).

Розрахунки за товар позивачем проведено шляхом перерахування на рахунки постачальника грошових коштів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об’єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведеності мети використання придбаних товарів/послуг у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов’язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ПВП “Квадро” здійснює діяльність зокрема у сфері оптової торгівлі молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивач надав суду копії наступних документів: договорів купівлі – продажу та поставки, укладених з контрагентами – ТОВ “Компанія “Флора України”, ТОВ “Компанія “Квадро-К, Корпорація “Укрінмаш” та ТОВ “Харківхолодмаш”; накладних на передачу готової продукції, актів списання товарів, видаткових накладних.

Разом з тим, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що саме соняшник придбаний позивачем у ТОВ “-Квадро-” перероблено на готову продукцію, а саме – олію соняшникову нерафіновану та жмих соняшниковий, яку реалізовано третім особам, а лише фіксують господарські операції з ТОВ “-Квадро-”.

Суд звертає увагу на те, що товарно-транспортні накладні на переміщення соняшника, які містяться в матеріалах справи, не дають можливості ідентифікувати товар придбаний позивачем у ТОВ “-Квадро-” згідно договорів поставки від 03 травня 2012 року №010312 та від 01 липня 2012 року №010712.

Крім того, відповідно до положень частини першої статті 1 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні” зерно – це плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей.

Так, сировиною для виробництва реалізованої позивачем продукції (олії соняшникової нерафінованої та жмиху соняшникового) є плоди соняшника, які в свою чергу відносяться до зернових культур.

Частинами першою та другою статті 21 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні” передбачено, що якість зерна та продуктів його переробки, що виробляються в Україні або ввозяться на митну територію України, має відповідати державним стандартам та іншим нормативним документам. Якість експортного зерна та продуктів його переробки може відповідати вимогам, що зафіксовані сторонами в експортному контракті.

Експортно-імпортні операції із зерном та продуктами його переробки, а також переміщення зерна та продуктів його переробки територією України (за винятком зерна та продуктів його переробки, що переміщуються територією України в режимі прохідного митного транзиту без перевантаження, та зерна, яке використовується для насіннєвих цілей) проводяться за наявності сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, в якому зазначаються якість зерна та продуктів його переробки, показники їх безпечності, наявність або відсутність генетично модифікованих організмів. Сертифікат якості зерна та продуктів його переробки видається на платній основі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, переміщення соняшника територією України на склад, за адресою: с. Вільхуватка, вул. Кооперативна, 65, та в подальшому переміщення готової продукції (олії соняшникової нерафінованої та жмиху соняшникового) повинно здійснюватись за наявності сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, однак, в матеріалах справи такі сертифікати відсутні.

Суд також звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження переміщення готової продукції (олії соняшникової нерафінованої та жмиху соняшникового) зі складу, який знаходиться за адресою: с. Вільхуватка, вул. Кооперативна, 65, та на якому здійснювалось виробництво, на адреси контрагентів, яким реалізовано вказану продукцію, так, наприклад, матеріали справи не містять товарно-транспортних накладних, наказів на відпуск продукції зі складу чи будь-яких інших доказів.

Накладні на передачу готової продукції, надані позивачем в матеріали справи, суд не приймає до уваги, оскільки вони не дають суду можливості встановити, яку саме доказову інформацію вони містять, а саме рух зазначеної продукції (олії соняшникової нерафінованої та жмиху соняшникового), ким та куди її відвантажено; жодних пояснень з даного приводу позивачем не надано.

Матеріали справи також не містять доказів оплати (виписки банку, довідки про рух коштів на рахунку, платіжні доручення) контрагентами позивача придбаної готової продукції, на підтвердження факту реалізації позивачем олії соняшникової нерафінованої та жмиху соняшникового, та оприбуткування придбаного соняшника на складі.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ “-Квадро-” носять реальний характер, а товар використано в межах господарської діяльності позивача, чи придбано з такою метою.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

В частині висновків Акта перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “-Квадро-”, у зв’язку з придбанням товару.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведеності факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як зазначено вище при розгляді питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача товару, придбаного у ТОВ “-Квадро-”, що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

З огляду на зазначене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення ПВП “Квадро” суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість та зменшення суми від’ємного значення є правомірним.

Таким чином, позовні вимоги ПВП “Квадро” про скасування податкових повідомлень-рішень від 19 грудня 2012 року №0008092280, №0008102280, №0008112280 та №0002432280 документально не підтверджуються та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПВП “Квадро” не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватному виробничому підприємству “Квадро” відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко