Рішення № 33243102, 27.08.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РIШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.08.2013 Справа №5002-17/ 3536-2011За позовом Міністерства оброни Російської Федерації, м. Москва

до відповідача Приватного підприємства «Срібний щіт», м. Феодосія

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд державного майна України, м. Київ

про усунення перешкод у користуванні майном.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача - Вишняков С.В., довіреність № 212/943 від 30.01.2013 р., начальник юридичної групи, Зровка І.А., довіреність № 207/812д від 13.11.2012 р., помічник командуючого по правовій роботі.

Від відповідача - не з'явився, повідомлений належним чином.

Від третьої особи - не з'явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Міністерство оборони Російської Федерації звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Приватного підприємства «Срібний щіт», у якій просить: зобов'язати відповідача усунути перешкоди позивачу у користуванні спірним майном, шляхом звільнення займаних відповідачем приміщень та майданчиків 3-го військового містечка, розташованих за адресою: АР Крим, м. Феодосія, вул. Руська (Свердлова), 2 (частина будівлі інвентарний № 9 (приміщення №№ 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 16) загальною площею 265,7 кв.м.; будівлі інвентарний № 10 (всі приміщення) загальною площею 209,6 кв.м.; будівлі інвентарний № 11 (всі приміщення) загальною площею 161,3 кв.м. з майданчиком перед будівлею площею 135 кв.м.); розташованих по проспекту Айвазовського (Леніна) 17а, м. Феодосія (будівля інвентарний № 16 - повністю загальною площею 183 кв.м. з майданчиком перед будівлею площею 292,83 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач незаконно займає спірне майно, у зв'язку з тим, що договір № 2 оренди нежитлових приміщень та додаткова угода до цього договору, на підставі яких було передано спірне майно, визнанні нікчемними, отже й право користування спірним майном відповідача є також нікчемним. Крім того, як на підставу позовних вимог позивач посилається на висновки, зроблені Господарським судом АР Крим при прийнятті рішення від 18.11.2010 р. у справі № 5002-19/2951-2010 щодо нікчемності договору № 2 оренди нежитлових приміщень та додаткової угоди до нього, укладених між військової частиною 09882 і колективним підприємством «Срібний щит», у зв'язку з чим позивач вважає безпідставним знаходження відповідача в орендованих приміщеннях.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2012 у справі № 5002-22/3536-2011 (суддя Калініченко А.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 у справі № 5002-22/3536-2011 апеляційна скарга Міністерства оборони Російської Федерації була залишена без задоволення, а рішення без змін.

Не погодившись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 у справі № 5002-22/3536-2011 Міністерство оборони Російської Федерації подало касаційну скаргу до Вищого Господарського суду України.

Постановою Вищого Господарського суду України від 09.04.2013 у справі № 5002-22/3536-2011 касаційна скарга Міністерства оборони Російської Федерації була задоволена частково, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 у справі № 5002-22/3536-2011 та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2012 у справі № 5002-22/3536-2011 були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.05.2013 р. справу було прийнято до провадження судді Пєтухової Н.С.

25.06.2013 р. у зв'язку із знаходженням на лікарняному судді Пєтухової Н.С., розпорядженням № 331 голови Господарського суду Автономної Республіки Крим, справу № 5002-9/3536-2011 передано до провадження судді Господарського суду АР Крим В.І. Гайворонського.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.06.2013 р. справу прийнято до провадження судді Гайворонського В.І. та зупинено провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2013 р. розгляд справи відкладено на 12.08.2013 р.

24.07.2013 р. у зв'язку з відпусткою судді Господарського суду АР Крим Гайворонського В.І., за розпорядження № 421 голови Господарського суду Автономної Республіки Крим, справу № 5002-9/3536-2011 передано до провадження судді Господарського суду АР Крим Лукачова С.О.

Ухвалою від 26.07.2013 р. справу прийнято до провадження судді С.О. Лукачова.

Ухвалою від 12.08.2013 р. суд прийняв заяву Міністерства оброни Російської Федерації про зміну підстав позову від 08.08.2013р. № 192-ю, у якій позивач зобов'язати Приватне підприємство «Срібний щит» усунути перешкоди в користуванні шляхом звільнення незаконно займаних ним приміщень та майданчиків 3-го воєнного містечка (АР Крим, м. Феодосія, вул. Русская, 2/вул. Галерейна, 6), а саме: частина будівлі інв. № 9 (нежитлова будова літер «В») (приміщення №№ 7,8,9,10,11,12,13,14,16) загальною площею 265,7 кв.м.; будівля інв. № 10 (нежитлова будова літер «А») (всі приміщення) загальною площею 209,6 кв.м.; будівля інв. № 11 (нежитлова будова літер «А1») (всі приміщення) загальною площею 161,3 кв.м. з майданчиком перед будовою площею 135 кв.м.); будівля інв. № 16 (нежитлова будова літер «М» - повністю загальною площею 183 кв.м. з майданчиком перед будовою площею 292,83кв.м.

27.08.2013 р. від Приватного підприємства «Срібний щіт» до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Відповідач проти позову заперечує та просить припинити провадження по справі, оскільки вважає, що зазначений спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих же підстав вже був розглянутий господарським судом Автономної Республіки Крим та Севастопольським апеляційним господарським судом, про що були винесені відповідні судові рішення, а саме у справі № 2-5/8841-2006 за позовом Міністерства Російської Федерації до Приватного підприємства «Срібний щит» про повернення орендованого майна. Також відповідач просить суд застосувати позовну давність.

Представник третьої особи пояснив, що будь-які дані щодо договору оренди спірного майна, що був укладений між Військовою частиною 09882 Міністерства оборони Російської Федерації та Приватним підприємством «Срібний щіт» в Інформаційно-пошуковій системі «Етап-Оренда» відсутні. До Фонду не надходило звернень щодо надання дозволу на передачу в користування ПП «Срібний щіт» нерухомого майна площею 666,15 кв.м.. що розташоване за адресою: м. Феодосія, вул. Руська (Свердлова), 2 проспект Айвазовського (Леніна), 17А.

У судовому засіданні оголошувалась перерва та відкладався розгляд справи відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд -

встановив:

Розглянувши клопотання відповідача Приватного підприємства «Срібний щіт» про відкладення розгляду справи, суд не знайшов підстав для задоволення вказаного клопотання, з огляду на відсутність належних доказів, які підтверджують неможливість використання відповідачем прав передбачених ст. 28 ГПК України, в частині забезпечення участі своїх представників у справі, кількість яких цією нормою не обмежена.

При цьому, суд враховує, що до клопотання про відкладення розгляду справи не було додано доказів у підтвердження участі адвоката С.С. Фоміних у ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим у слідчих діях.

Крім того, розглянувши клопотання відповідача про припинення провадження у справі, суд відмовляє в його задоволенні, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.10.2006 р. у справі № 2-5/8841-2006 за позовом Міністерства Російської Федерації в особі 1998 Відділення морської інженерної служби Чорноморського флоту Російської Федерації до відповідача Приватного підприємства «Срібний щит» про зобов'язання Приватне підприємство «Срібний щіт» усунути перешкоди в користуванні приміщенням, шляхом звільнення приміщень від свого майна, передачі ключів та здати орендоване майно, що складається з вбудованих нежилих приміщень в будівлях інвентарні №№ 9, 10, 11, 16 загальною площею 427,83 кв.м. у військовому містечку № 3, зайнятих під розміщення готелю, офісу, двох кафе та магазину - у задоволенні позову відмовлено. Позовні вимоги позивач мотивував тим, що строк дії договору суборенди № 9 від 15 вересня 2004 року, на підставі якого відповідач займав приміщення, закінчився 31 грудня 2005 року та не пролонгувався.

Предметом спору у справі № 5002-17/3536-2011 є усунення перешкод в користуванні шляхом звільнення незаконно займаних ним приміщень та майданчиків 3-го воєнного містечка (АР Крим, м. Феодосія, вул. Русская, 2/вул. Галерейна, 6). Позовні вимоги обґрунтовані зокрема, нікчемністю договору № 2 оренди нежитлових приміщень та додаткової угоди до нього, укладених між військової частиною 09882 і колективним підприємством «Срібний щит».

Виходячи з частини 1 пункту 2 статті 80 ГПК України для припинення провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох складових, а саме: тих самих сторін, того ж предмету та тих же підстав.

З огляду на викладене, підстави передбачені ч. 1 п. 2 ст. 80 ГПК України відсутні, оскільки предмет спору та підстави позову у даних справах різні.

Також, відповідач просить застосувати позовну давність, оскільки вважає, що позивач дізнався про порушення свого права ще у 1999 році, коли був укладений договір оренди.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як встановлено ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 2 ст. 268 Цивільного кодексу України, законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Суд зазначає, що відповідно до п. 5.1. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013 р., у статті 268 ЦК України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі.

Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов'язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред'явлення такого позову. Водночас у відповідних випадках судам слід враховувати правила про набувальну давність, передбачені статтею 344 названого Кодексу.

За результатом розгляду справи по суті, суд встановив наступні обставини.

17 вересня 1999 року між Військовою частиною 09882 (орендодавець) та Колективним підприємством «Срібний щит» (орендар) був укладений договір № 2 оренди нежитлових приміщень (т. 1 а.с. 18-19).

Строк оренди встановлюється з 17 вересня 1999 року по 17 вересня 2004 року (пункт 1.2).

17 вересня 1999 року між Військовою частиною № 09882 (орендодавець) та Приватним підприємством «Срібний щіт» (орендар) була укладена додаткова угода № 1 до договору оренди № 2 (т. 2 а. с. 95), відповідно до якої п. 4.5 договору викладено у наступній редакції: «У випадку належного виконання орендарем прийнятих по даному договору оренди зобов'язань, договір автоматично продовжується на строк до 17 вересня 2017 року».

Проте, як вбачається з Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України вона укладена на 20 років, відлік яких ведеться з дати початку її тимчасового застосування, тобто до - 28 травня 2017 року.

Відповідно до ст. 2 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, Українська Сторона передає Російській Стороні в оренду земельні ділянки і розміщені на них об'єкти берегової інфраструктури, а також акваторію бухт в м. Севастополі і Феодосійському порту, зазначені відповідно в додатках N 2 і N 3 та картах N 1 і N 2 до Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту.

Статтею 267 Цивільного кодексу Української РСР передбачено, що здавання наймачем найнятого майна в піднайом дозволяється лише за згодою наймодавця, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції станом на 20.05.1999 р.), орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.

Проте, додаткова угода № 1 до договору оренди № 2 укладена на строк більший ніж дія Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України.

Відповідно до статті 48 Цивільного кодексу Української РСР зазначено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

У статті 2 Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України зазначено, що військові частини Чорноморського флоту мають статус військових формувань, а не статус підприємств або господарських товариств.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи Військова частина № 09882 не є юридичною особою, що підтверджується наступними доказами: відповідь Військової частини 60110 № 52/1/1106 від 16.11.2009 р., витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09.02.2010 р., відповідь Державного реєстратора виконавчого комітету Феодосійської міської ради вих. № 437 від 02.04.2012 р., витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.04.2012 р. (а.с. 16-21).

Тобто, з наведеного слідує, що Військова частина 09882 - є військовим формуванням, а не юридичною особою, відповідно остання не могла виступати самостійним суб'єктом цивільних правовідносин та бути стороною по спірному договору.

Також, відповідно до виписки з положення про 31 науково-випробувальний центр ВМФ начальник центру має право: діяти від імені Центру, представляти його у воєнних частинах, закладах, воєнно-учбових закладах, організаціях і на підприємствах Міністерства оборони, в закладах та організаціях інших міністерств та відомств СССР та вести з ними переписку у встановленому порядку; у межах наданих прав видавати накази по Центру, тобто даним положенням не передбачено права командира на укладення договору оренди та доповнень до нього (т. 2, а.с. 22).

Відповідно до ст. 41 Цивільного кодексу Української РСР, угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво - або багатосторонніми (договори).

З огляду на те, що договір оренди № 2 від 17.09.1999 р. та додаткова угода № 1 укладені не юридичною особою та підписані особою, яка не мала на це права, вони є недійсними в силу статті 48 Цивільного кодексу Української РСР.

Враховуючи викладене, відповідач неправомірно використовує спірне майно.

Як вказано Вищим господарським судом України у постанові від 09.04.2013 р. у даній справі, якою справу направлено на новий розгляд, судами не надано оцінки тому чи відповідає перелік спірного майна тому індивідуально визначеному нерухомому майну, яке передано позивачеві за договором оренди № 2 від 17.09.1999 року, оскільки судами не досліджено положення договору оренди стосовно того, яке саме «приміщення» (мовою договору) є його предметом і яким загальним метражем.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 666,15 м2, розташоване за адресою м. Феодосія, вул. Свердлова, буд. 2 та пр. Леніна, буд. 17 а (будівля № 16). Площа земельної ділянки, де розташоване приміщення та прилеглі до нього території складає 0,1 га.

Проте відповідно до ситуаційної схеми воєнного містечка № 3 та плану будівлі, загальна площа будівлі № 16 складає - 183 кв.м. Крім того, як вбачається з матеріалів справи у воєнному містечку №3 відсутнє будь-яке приміщення, загальна площа якого складає 666,15кв.м.

Тобто в договорі вказано загальну площу нежитлового приміщення 666,15 кв.м. переданих в оренду, які фактично відсутні.

Як вбачається з листа КП «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» вих. № 01-2/641 від 15.07.2013 р. (т.3 а.с. 70), спірне майно відповідає наступним літерам комплексу нежитлових будов та споруд, розташованих по вул. Русская, 2/Галерейна, 6 в м. Феодосія:

- службове № 9 приміщення №7-16 - нежитлова будова літер «В» загальною площею 150,8 кв.м. (складається із приміщень: №1 - торговий зал пл. 19,1 кв.м., № 2- санвузол пл. 3,4 кв.м., нежитлового приміщення № 1-Н загальною площею 128,3 кв.м.) (зміна площі, у зв'язку переплануванням);

- службові №10,11 - нежитлові будови готелів літер «А» та літер «А1» загальною площею 384,0 кв.м. (зміни площі, у зв'язку з переплануванням);

- службове № 16 - нежитлові будови кафе літер «М» загальною площею 199,4 кв.м.

Додатково БТІ повідомляє, що нежитлова будова літер «М» значиться як самовільно збудована.

Згідно Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту від 28.05.1997 р. спірне майно, яке використовує відповідач зазначено у Додатку N 3 даної угоди, пункт 2 «Об'єкти забезпечення 31 ВЦ», надано у користування позивачу.

Відповідно до ст. 1 Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту, чорноморський флот Російської Федерації використовує зазначені у статтях 2 і 3 цієї Угоди об'єкти Чорноморського флоту в м. Севастополі та інші пункти базування і місця дислокації корабельного складу, авіації, берегових військ, об'єкти оперативного, бойового, технічного і тилового забезпечення на умовах та протягом строку дії Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28ч травня 1997 року та Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту і перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року.

Згідно до ст. 3 Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту від 28.05.1997 р., Чорноморський флот Російської Федерації використовує також такі пункти базування і місця дислокації: 31-й випробувальний центр з відповідними об'єктами забезпечення; аеродром Гвардійське з об'єктами забезпечення; військовий санаторій "Ялта" - у м. Ялта; 830-й пост зв'язку та ретрансляції в м. Ялта і 1001-й пункт високочастотного зв'язку в населеному пункті Прибережне Судацького району, порядок використання яких визначається окремою угодою між міністерствами оборони Сторін; 2436-й склад ракетного палива на станції Мамут.

Перелік і параметри зазначених об'єктів, пунктів базування і місць дислокації містяться в Додатку N 3, в даному переліку зазначено воєнне містечко № 3

Як вбачається з листа Фонду державного майна України від 22.01.2013 р. № 10-15-737 місцезнаходження майна воєнного містечка № 3 Чорноморського флоту Російської Федерації згідно з Угодою між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту від 28.05.1997 р. визначено за адресою: АР Крим, м. Феодосія, вул. Галерейна, 6.

Крім того, згідно умов Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, Російська Федерація сплачує плату за користування вищезазначеним майном.

Згідно ст. 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Відповідно до ст. 395 Цивільного кодексу України, речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). 2. Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Відповідно до ст. 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з даною статтею право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Відповідно до цієї статті, власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Так, у п. 7 інформаційного листа ВАСУ "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" від 31.01.2001 р. Зазначається, що для подання негаторного позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування й розпорядження були результатом винних дій відповідача чи спричиняли збитки, достатньо, щоб такі дії (бездіяльність) об'єктивно порушували права власника і були протиправними.

Статтею 41 Конституції України гарантується захист права власності. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

З огляду на те, що відповідач протиправно займає та користується спірним майном, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Міністерства оброни Російської Федерації про усунення перешкод в користуванні шляхом звільнення незаконно займаних відповідачем приміщень та майданчиків 3-го воєнного містечка.

Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив доказів, які підтверджували правомірність користування спірним майном, у зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати Приватне підприємство «Срібний щіт» (код ЄДРПО України 30480020) усунути перешкоди в користуванні шляхом звільнення незаконно займаних ним приміщень та майданчиків 3-го воєнного містечка (АР Крим, м. Феодосія, вул. Русская, 2/вул. Галерейна, 6), а саме: частина будівлі інв. № 9 (нежитлова будова літер «В») (приміщення №№ 7,8,9,10,11,12,13,14,16) загальною площею 265,7 кв.м.; будівля інв. № 10 (нежитлова будова літер «А») (всі приміщення) загальною площею 209,6 кв.м.; будівля інв. № 11 (нежитлова будова літер «А1») (всі приміщення) загальною площею 161,3 кв.м. з майданчиком перед будовою площею 135 кв.м.); будівля інв. № 16 (нежитлова будова літер «М» - повністю загальною площею 183 кв.м. з майданчиком перед будовою площею 292,83кв.м.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Срібний щіт» (код ЄДРПО України 30480020) на користь Міністерства оброни Російської Федерації державне мито у розмірі 85,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 27.08.2013р.

Повне рішення складено - 02.09.2013р.

Суддя С.О. Лукачов