Постанова № 33243047, 13.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 серпня 2013 року 13:02 № 826/10385/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представник позивача - Вірич Є.П.,

представник відповідача - Макар О.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЖОК» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ЖОК» (надалі - позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 12.03.2013р. № 0002802202, № 0002762202, форми «В1» від 12.03.2013р. № 0002782202, та форми «В4» № 0002792202.

Свої позовні вимоги ТОВ «ЖОК» обґрунтовує тим, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві мають бути визнані недійсними судом, тому що прийняті на підставі виявлених порушень, зафіксованих в акті перевірки від 19.02.2013 р. № 159/22-2/23394970, який не відповідає вимогам податкового законодавства України, Цивільного кодексу України, Конституції України, іншому чинному законодавству України, порушує права та охоронювані законом інтереси Позивача у вигляді необґрунтованого донарахування податку на прибуток, податку на додану вартість, зменшення суми бюджетного відшкодування та від'ємного значення ПДВ.

Зокрема, позивач зазначає, що реальність правочинів, укладених між ТОВ «ЖОК» з ПП «Фірма «Володар» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами: договорами на виконання робіт (послуг), податковими накладними, актами приймання робіт та банківськими виписками.

На думку позивача, перевіряючий орган неправомірно кваліфікував правочини між позивачем та ПП «Фірма» Володар» як нікчемні, оскільки відповідачем не надано жодного доказу наявності вини однієї зі сторін правочинів, який би підтверджувався вироком суду по кримінальній справі, а також перевіркою не враховувалось те, що правочини жодним чином не спрямовані на порушення конституційних прав, свобод людини і громадянина та на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства.

Зазначив, що відповідач при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

ТОВ «ЖОК» зареєстроване 24.12.2003р. Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, номер запису про включення відомостей до Єдиного державного реєстру 10701050001004517. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 23394970.

Позивач відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 30.07.2008 р. № 100131366, виданого ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, індивідуальний податковий номер - 233949726556 зареєстрований платником ПДВ.

Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: м. Київ, вул. Професора Підвисоцького/Драгомирова, буд. 10/10 оф. 60-61.

ТОВ «ЖОК» взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 09.06.1995р. за № 9909. Станом на 21.12.2012р. перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «ЖОК», за результатами якої складено акт від 19.02.2013р. № 159/22-2/23394970 про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «ЖОК» з питань дотримання податкового законодавства з ПП «Фірма «Володар» (код ЄДРПОУ 31988783) за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011р.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення наступних вимог:

1) п.п.5.1, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97 ВР (зі змінами та доповненнями), п. 138.2. ст.138 пп.139.1.9. п.139.1. ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2012р. №2756-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 357 083 грн., в т.ч. IV квартал 2010р. в сумі 127 083 грн., II квартал 2011р. в сумі 121 862 грн., III квартал 2011р. в сумі 108 138 грн.

2) п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14, п.201.4, п.198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200, п.201.10 ст. 201, Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством: занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 194 962 грн., у тому числі по періодам грудень 2010р.-50 000 грн., грудень 2011р. - 144 962 грн.

3) п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.201.4, п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201, Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством встановлено завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість на суму 238 464 грн. березень 2011р.- 105 000 грн., липень - 128 520 грн., листопад 2011р.- 4944 грн.

4) п.п.200.11 п.п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI(зі змінами та доповненнями) ТОВ «ЖОК» безпідставно заявлено суму бюджетного відшкодування за серпень 2011р. - на суму 33 201 грн.

На підставі акту від 19.02.2013р. № 159/22-2/23394970 Державної податкової існспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.03.2013 року:

- № 0002802202 форми «Р», яким позивачу донараховано податок на додану вартість в розмірі 292 443,00 грн., у тому числі за основним платежем 194 962 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 97 481 грн.;

- № 0002762202 форми «Р», яким позивачу донараховано податок на прибуток в розмірі 388 854 грн., у тому числі за основним платежем 357 083 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 31 711 грн.;

- № 0002782202 форми «ВІ», яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 33 201 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 8 300 грн.;

- № 0002792202 форми «В4», яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 238 464 грн., (у тому числі за березень 2011 року на суму 105 000грн., за липень 2011 року на суму 128 520 грн., за листопад 2011 року на суму 4 944 грн.

Позивач, не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки та прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду про визнання їх недійсними.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як встановлено в ході перевірки, у перевіряємому періоді між позивачем та ПП «Фірма «Володар» (код ЄДРПОУ 31988783) укладені договори підряду на виконання окремих видів і комплексів робіт: № 7/10 від 07.10.2010 р. та № 8 від 05.10.2010р.

Відповідно до умов договору № 8 від 05.10.2010р. Підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати Замовнику роботи по реконструкції автосалону «Шевроле» на Столичному шосе, 90 в Голосіївському районі м. Києва, відповідно до затвердженої проектно - кошторисної документації і обумовлений договором строк. Строк дії договору починається з моменту його підписання сторонами та діє до моменту його остаточного виконання.

Договір підписаний зі сторони Підрядника - заступником директора ПП «Фірма «Володар» Шолоховим А.В. засвідчений підписом директора Віричем Є.П. зі сторони Замовника - та скріплено печаткою ТОВ «ЖОК». Місце укладання договору - м. Київ.

Відповідно до умов договору № 7/10 від 07.10.2010р. Підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами та засобами, на власний ризик виконати і здати Замовнику роботи з будівництва демонстраційно - торгівельного центру з комплексом супутніх послуг на проспекті Московський, 22 в Оболонському районі м. Києва, відповідно до затвердженої проектно - кошторисної документації і обумовлений договором строк. Строк дії договору починається з моменту його підписання сторонами та діє до моменту його остаточного виконання.

Вказаний договір підписаний зі сторони Підрядника - заступником директора ПП «Фірма «Володар» Шолоховим А.В. та засвідчений підписом директора Віричем Є.П. зі сторони Замовника - та скріплено печаткою ТОВ «ЖОК». Місце укладання договору - м. Київ.

На підтвердження виконання господарських зобов'язань за зазначеними договорами позивачем надано акт прийому виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року, акти прийому виконаних підрядних робіт за грудень, червень, травень, квітень 2010 року, податкові накладні від 06.04.2011р. № 34, від 22.04.2011р. №132, від 06.05.2011 р. № 22, від 20.06.2011р. № 145, від 22.06.2011 р. № 171, від 25.06.2012 р. № 228, від 29.06.2011р. № 277, від 14.07.2011р. №125, від 12.07.2011р. №100, від 01.07.2011р. № 29, від 22.07.2011р. № 193, від 05.08.2011р. № 38 та банківські виписки від 29.12.2010р. №2763, від 21.04.2011р. № 625, від 06.05.2011р. № 689, від 22.06.2011р. № 992, від 01.07.2011р. № 1066, від 12.07.2011р. № 1130, від 22.07.2011р. №1212.

Суми податку на додану вартість за вищезазначеними податковими накладними ТОВ «ЖОК» включено до податкового кредиту відповідного періоду.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

До набуття чинності Податковим кодексом України, (чинний з 01.01.2011 р.) спірні правовідносини між ТОВ «ЖОК», як платником податків та податковим органом, як контролюючим органом, регулювалися Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та іншими нормативно-правовими актами.

За визначенням, наведеним у п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно із п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час здійснення господарських операцій), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими документами, зазначеними підпунктом 7.2.6, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV. В іншому випадку, відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно із підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (підпункт 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 р. за № 969 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1401/18696 (надалі - Порядок), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 16 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Дослідивши надані позивачем документи щодо здійснення господарських операцій з ПП «Фірма «Володар» вбачається, що податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), актів прийому виконаних підрядних робіт виписані ОСОБА_5

Згідно пояснень від 14.12.2011р. громадянки Російської Федерації ОСОБА_5, яка згідно офіційної реєстраційної документації значиться керівником та головним бухгалтером ПП «Фірми «Володар» пояснила, що в серпні - вересні 2010 року вона погодилась на прохання її знайомого Корчагіна Олега виїхати у м. Київ, де вона взяла участь у реєстрації ПП «Фірма «Володар» без мети займатися фінансово-господарською діяльністю. Як пояснила ОСОБА_5, вона у м. Києві підписала статутні документи, проте ніякого майна та грошових коштів до статутного фонду не вносила; окрім цього вона взяла участь і відкритті розрахункового рахунку в банківській установі, проте в подальшому ніякого відношення до фінансово - господарської діяльності підприємства не мала та будь-яких документів не складала і не підписувала.

Більше того, перевіркою позивача не виявлено, а посадовими особами позивача не надано документів, що засвідчують транспортування придбаного товару (робіт, послуг), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення операцій по придбанню товарів (робіт, послуг) у контрагентів.

Відповідно до висновку експерта № 617 від 28.09.2011р. начальника СТКЗР Білоцерківського МВ НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області майора Майданіка А.В., встановлено що: підпис від директора ПП «Фірма «Володар» громадянки ОСОБА_5, в договорі № 134 про визнання електронних документів від 29.04.2011р. укладеному між ПП «Фірма «Володар» та ДПІ у Вишгородському районі, виконаний не громадянкою ОСОБА_5, а іншою особою.

Експертиза призначалась в рамках розслідування кримінальної справи № 058685 за фактом фіктивного підприємництва ПП "Фірма "Володар" за ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Таким чином, ПП «Фірма «Володар» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Окрім того, у ході дослідження письмових доказів у справі, судом встановлено, що по господарських взаємовідносинах позивача з ПП «Фірма «Володар», останнім на виконання укладених договорів надано ТОВ «ЖОК» податкові накладні, оформлено акти прийому виконаних будівельних робіт, які підписані від імені ОСОБА_5

Водночас, в матеріалах справи міститься протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 27.12.2011р., проведеного начальником ОРВ ГВПМ ДПІ у Шевчеківському районі м. Києва підполковником податкової міліції Шуть І.М. відповідно до якого свідок пояснив, що ПП «Фірма «Володар» було створено та використовувалось на протязі 2010-2011р. без мети ведення фінансово-господарської діяльності, а з метою надання послуг по конвертації безготівкових грошових коштів в готівку різним СПД. Поставка товарів та надання послуг від названих фіктивних підприємств на адресу клієнтів оформлювались лише по документам, а фактично товар не поставлявся та послуги не надавалась.

Актом ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 31.01.2012р. №72/23-1/31988783 «Про неможливість проведення перевірки ПП «Фірма «Володар» (код ЄДРПОУ 31988783) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за період з 01.01.2008р. по 31.12.2011р.» зафіксовано, що на підприємстві відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, що свідчить про нікчемність укладених ПП «Фірма «Володар» з контрагентами (покупцями та постачальниками).

Як вбачається із даного акту перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) ПП «Фірма «Володар» іншим суб'єктам господарювання.

Отже, договори відповідно до пп. 1.2 ст. 215, пп. 1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Зазначені обставини вказують на те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності підписані не керівниками ПП «Фірма «Володар», а невідомими особами, а тому оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не можуть доводити реальність виконання господарських операцій.

Суд також звертає увагу на те, що до податкового кредиту підлягають включенню лише ті суми податку на додану вартість, які сплачені у зв'язку з оплатою (робіт) послуг, що використані у межах діяльності платника податку з метою їх подальшого використання в господарській діяльності.

Згідно визначення, наведеного у частині 1 статті 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Якщо зазначені у податкових накладних роботи (послуги) фактично не надавалися, то придбання таких робіт (послуг) не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Фірма «Володар» створено за винагороду, а документи від імені вказаних підприємств виписані невідомими особами вказує на відсутність у ПП «Фірма «Володар» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по взаємовідносинам з позивачем та на відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань і господарської мети використання (товарів) послуг.

Окрім цього, за відсутності у матеріалах справи інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на формування податкового кредиту.

Враховуючи викладене, ТОВ «ЖОК» в порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Фірма «Володар»

Крім того, зазначені суми були віднесені до складу валових витрат при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Так, на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами спеціальним законом з питань оподаткування прибутку підприємств є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був спеціальним законом з податку на прибуток на момент спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з абз.4 пп.5.3.9, п.5.3, статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічна позиція викладена у пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Пункт 5.2 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

В силу підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з п. 1.32 ст. 1 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Виходячи із змісту положень Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

З досліджених в судовому засіданні документів, судом не вбачається наявність доказів фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності позивача по взаємовідносинах з ПП «Фірма «Володар» належного оформлення первинних бухгалтерських документів, що підтверджували б виконання укладених договорів та використання товарів (послуг), що придбані позивачем.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, суд вважає, що сама по собі наявність у позивача податкових накладних, інших бухгалтерських документів не є безумовною підставою для віднесення зазначених у ній сум до складу податкового кредиту та формування валових витрат, оскільки з урахуванням обставин справи, факт реального здійснення господарської операції не підтверджується. Несплачений ТОВ «ЖОК» податок на прибуток підприємств внаслідок безпідставного включення до складу валових витрат та формування податкового кредиту, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Враховуючи викладені вище обставини, суд погоджується з висновком податкового органу, в акті перевірки від 19.02.2013р. № 159/22-2/23394970, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення форми «Р»: від 12.03.2013р. № 0002802202, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в розмірі 292 443 грн. (у тому числі за основним платежем 194 962 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 97 481 грн., № 0002762202, яким донараховано податок на прибуток підприємств в розмірі 388 854 грн. (у т.ч. за основним платежем 357 083 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 31 711 грн.,

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа від 02.06.2011р. встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість суму ПДВ 238 464 грн. (у тому числі за березень 2011р. на суму 105 000 грн., за липень 2011 року 128 520 грн., за листопад 2011 року на суму 4 944 грн. здійснено відповідачем на законних підставах, що свідчить про те, що податкові повідомлення-рішення від 12.03.2013 року № 0002782202 та № 0002792202 винесені відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

форми «В1» № 0002782202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ( у тому числі заявленого у рахунок зменшення зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів) з податку на додану вартість у розмірі 33 201 грн., та форми «В4» № 0002792202, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 238 464 грн. (у тому числі за березень 2011р. на суму 105 000 грн., за липень 2011р. на суму 128 520 грн., за листопад 2011р. на суму 4 944.

Отже, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-.рішення ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстав для їх скасування, у суду немає.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи ту обставину, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість винесення податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку, що адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЖОК» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ЖОК» - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко