Ухвала суду № 33241821, 28.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" серпня 2013 р. м. Київ К/800/31557/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Степашка О.І., Федорова М.О.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представників позивача Чайка К.П., Філіпович А.Є.,

представника відповідача Мухи С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 року

у справі № 826/536/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» (далі - позивач, ТОВ «Метінвест-СМЦ»)

до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач, Окружна державна податкова служба - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС)

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Метінвест-СМЦ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.11.2012 року № 0000654010.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 року постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2013 року скасована та прийнята нова постанова, якою в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З наданих позивачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Окружна державна податкова служба - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби підлягає заміні її правонаступником Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем у період з 05.10.2012 року по 11.10.2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських відносин з ПАТ «Єнакіївський металургійний завод» (код ЄДРПОУ 001191193) за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року, за результатами якої складено акт № 1180/40-10/32036829 від 18.10.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 459 803,00 грн., у тому числі за липень 2012 року в сумі 45 803,00 грн., завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 8 686 636,00 грн., у тому числі за липень 2012 року на суму 8 686 636,00 грн., за рахунок включення підприємством до складу податкового кредиту в липні 2012 року сум ПДВ, по податковим накладним, виписаним ПАТ «Єнакіївський металургійний завод», які не зареєстровані у Єдиному державному реєстрі податкових накладних на загальну суму 9 146 439,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000654010 від 02.11.2012 року за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на загальну суму 574 754,00 грн., з яких за основним платежем 459 803,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 114 951,00 грн.

Позивачем було оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби України, проте рішенням № 472/6/10-2115 від 14.01.2013 року воно залишено без змін, а скарга без задоволення.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки, відповідно до яких ТОВ «Метінвест-СМЦ» до податкового кредиту за липень 2012 року включено суму податку на додану вартість у сумі 9 146 439,00 грн, по податковим накладним від 31.07.2012 року № 310787 на загальну суму 852 068,81 грн, в т.ч. ПДВ 137 511,47 грн. та № 310786 від 31.07.2012 року на загальну суму 54 053 567,34 грн. в т.ч. ПДВ 9 008 927,89 грн., які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги повністю, виходив з того, що первинні документи контрагента позивача виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавста, а тому відповідно, позивачем було належним чином визначено податкове зобов'язання по правовідносинах контрагента із позивачем для сплати до державного бюджету.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволені позовних вимог повністю, зазначив, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення сум податку на доданку вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкового зобов'язання за відповідний звітний період. Тобто, TOB «Метінвест-СМЦ» до складу податкового кредиту за липень 2012 року включено суму податку на додану вартість в сумі 9 146 439, 00 гривень по податковим накладним, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру податкових накладних № 31090924 від 31.01.2013 року податкові накладні від 31.07.2012 року № 310787 та № 310786 виписані ПАТ «Єнакіївський металургійний завод» та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 07.08.2012 року.

На час проведення перевірки набрав чинності ПК України, розділ V якого визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3. ст. 200 ПК України).

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом першої інстанції встановлено, що первинні документи контрагента позивача виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

На підставі викладеного, суд першої інстанції, з врахуванням встановлених обставин справи, дійшов правильного висновку про те що у ТОВ «Метінвест-СМЦ» були всі підстави для віднесення витрат пов'язаних із веденням господарської діяльності до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 220, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Замінити Окружну державну податкову службу - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби її правонаступником Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» - задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 року у справі № 826/536/13-а - скасувати.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2013 року у справі № 826/536/13-а - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: О.І. Степашко

М.О. Федоров