Постанова № 33241805, 29.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" серпня 2013 р. м. Київ К/800/19540/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Сороки М.О., Стрелець Т.Г.,розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 09 січня 2013 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року та касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року у справі за позовом управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради до ОСОБА_4 про відшкодування надміру сплаченої суми державної соціальної допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2012 року управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міськради Луганської області (далі - УПСЗН) пред'явило позов до ОСОБА_4 про стягнення з відповідача надміру перераховану допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у розмірі 1825,54 грн.

Позов обґрунтовано тим, що в результаті проведеної перевірки правильності та достовірності інформації, наданої заявником для призначення всіх видів соціальної допомоги встановлено, що чоловік ОСОБА_4 мав дохід, який не був задекларований, про що складено акт № 291 від 10 серпня 2012 року. Зазначені обставини вплинули на визначення розміру державної соціальної допомоги.

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 09 січня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь УПСЗН надмірно перераховану допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 1825,54 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.

Постанову суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_4 надмірно перерахованої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01 травня 2011 року по 30 квітня 2012 року скасовано. Адміністративний позов УПСЗН до ОСОБА_4 про відшкодування надміру сплаченої суми державної соціальної допомоги за період з 01 травня 2011 року по 30 квітня 2012 року залишено без розгляду.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.

Постанову суду першої інстанції змінено, в другому абзаці резолютивної частини постанови суду розмір надмірно перерахованої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підлягає стягненню з ОСОБА_4 з « 1825,54 грн.» на « 1488,88 грн.». В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 09 січня 2013 року та постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року, скаржник оскаржила її.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Не погоджуючись із ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року, УПСЗН оскаржило її.

У касаційній скарзі УПСЗН, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 09 січня 2013 року.

Касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а касаційна скаргу УПСЗН задоволенню не підлягає із огляду на наступне.

Встановлено, що ОСОБА_4 на підставі її заяви УПСЗН була призначена державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

За результатами проведеної перевірки правильності та достовірності інформації, наданої заявником для призначення всіх видів соціальної допомоги встановлено, що батько дитини ОСОБА_5 мав дохід, який не був задекларований, про що складено акт № 291 від 10 серпня 2012 року.

Рішенням УПСЗН від 10 серпня 2012 року постановлено перерахувати розмір допомоги, припинити виплату допомоги за період з 01 травня 2012 року по 06 жовтня 2012 року згідно акту від 10 серпня 2012 року про проведення перевірки правильності та достовірності інформації, відшкодувати переплату за період з 01 травня 2012 року по 31 серпня 2012 року в сумі 1488,88 грн..

Рішенням УПСЗН від 10 серпня 2012 року постановлено перерахувати розмір допомоги, припинити виплату допомоги за період з 01 травня 2011 року по 31 жовтня 2011 року згідно акту від 10 серпня 2012 року про проведення перевірки правильності та достовірності інформації, відшкодувати переплату за період з 01 травня 2011 року по 31 жовтня 2011 року в сумі 336,66 грн..

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що наявність доходу батька дитини ОСОБА_5, що не був задекларований, вплинуло на розмір державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що в подальшому спричинило виникнення переплати в розмірі 1825,54 грн.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи ухвалою від 26 березня 2013 року адміністративний позов УПСЗН за період з 01 травня 2011 року по 30 квітня 2012 року без розгляду, послався на статті 99 та 100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначив, що судом першої інстанції при задоволені позовних вимог про стягнення надмірно перерахованої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 травня 2011 року допущені порушення вимог процесуального законодавства, що призвели до неправильного вирішення цього питання по суті, оскільки позивач жодних причин щодо поважності пропуску строку для звернення до суду з позовом не навів.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції вказав, що Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновлювач, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Відповідно до статті 22 даного Закону одержувачі державної допомоги зобов'язані повідомляти органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, про зміну всіх обставин, що впливають на виплату допомоги.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суми державної допомоги, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян стягуються згідно з законом.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідач, порушуючи вимоги статті 22 Закону «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», безпідставно не повідомив позивача про обставини, які впливають на виплату державної соціальної допомоги, внаслідок чого, відбулась переплата державної допомоги, яка згідно норми закону підлягає стягненню з відповідача. Але враховуючи вимоги статті 99 КАС України сума переплати підлягає стягнення у межах шестимісячного строку з 01 травня 2012 року, а саме 1488,88 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується частково із огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Основного Закону України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

До 1 січня 2008 року, дати набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI , правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-ХII, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13).

Пунктом 23 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені зміни до статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», відповідно до яких дію даного Закону № 2811-ХІI було поширено на застрахованих осіб, до яких належить відповідач.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року, тобто з 01 січня 2009 року відновили свою дію статті 13, 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», згідно яких право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має лише не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що оскільки на відповідача не поширюється дія Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» позовні вимоги УПСЗН щодо стягнення з відповідача надміру перераховану допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» задоволенню не підлягають.

Згідно статті 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позивач позов до ОСОБА_4 про стягнення з неї надміру перерахованої допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 травня 2011 року пред'явив у жовтня 2012 року, тобто поза межами строку, визначеного статтею 99 КАС України, причин поважності пропуску строку звернення до суду з позовом не навів, а тому колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги в цій частині слід залишити без розгляду.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки при ухваленні постанови Лисичанським міським судом Луганської області від 09 січня 2013 року та постанови Донецьким апеляційним адміністративним судом від 26 березня 2013 року були допущені порушення норм матеріального права при задоволенні позовних вимог, ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 224, 229, 230, 232 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити, а касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 09 січня 2013 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради до ОСОБА_4 про відшкодування надміру сплаченої суми державної соціальної допомоги відмовити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: