Ухвала суду № 33241088, 20.08.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року Справа № 58238/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Коваля Р.Й., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Залізничному районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року у справі за позовом Приватної фірми «Христина» до Державної податкової інспекції в Залізничному районі міста Львова про скасування податкових повідомлень-рішень і рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

ПФ «Христина» звернулась до суду з позовами до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, яким просила скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 02 листопада 2010 року № 0001762302/0/29729, яким йому визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 192213,00 грн., в тому числі 128142,00 грн. за основним платежем та 64071,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, і № 0001772302/0/29728, яким йому визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 159374,50 грн., в тому числі 88774,00 грн. за основним платежем та 70600,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08 жовтня 2010 року № 0004262380, яким до нього застосовано штрафні санкції в розмірі 160729,95 грн. за порушення вимог п. 2.6 постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Ухвалою від 23.05.2011 року суд відповідно до ст. 116 Кодексу адміністративного судочинства України об'єднав справи в одне провадження.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що податкові зобов'язання, визначені податковим органом, а також застосовані до позивача штрафні санкції не відповідають результатам фінансово-господарської діяльності підприємства, а висновки перевіряючих не ґрунтуються на дійсних обставинах справи і суперечать вимогам законодавства. Тому оскаржувані рішення відповідача є протиправними і підлягають скасуванню.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В період з 22.07.2010 року до 04.08.2010 року Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова було проведено перевірку Приватної фірми «Христина» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт від 21.08.2010 року № 2049/23-2/20792629.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті повідомлення-рішення відповідача від 02 листопада 2010 року № 0001762302/0/29729, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 192213,00 грн., в тому числі 128142,00 грн. за основним платежем та 64071,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, і № 0001772302/0/29728, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 159374,50 грн., в тому числі 88774,00 грн. за основним платежем та 70600,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08 жовтня 2010 року № 0004262380, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 160729,95 грн. за порушення вимог п. 2.6 постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Колегія суддів вважає правильними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про протиправність зазначених вище рішень податкового органу з таких підстав.

В акті перевірки зазначено, зокрема, про порушення ПФ «Христина» вимог п. 5.1, п. 5.2, п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, чинній в період, що перевірявся, в результаті чого підприємством завищено суму валових витрат за період з 01.04.2008 року по 31.03.2010 року, а саме за 4 квартал 2008 року, на загальну суму 244918,00 грн.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в І кварталі 2008 року ПФ «Христина» уклала з ТзОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» контракти на придбання автомобілів від 18.01.2008 року № 08-118А, від 18.01.2008 року № 08-119А, від 23.01.2008 року № 08-177А, від 23.01.2008 року № 08-176А, від 19.02.2008 року № 08-473А, від 24.03.2008 року № 08-772, від 05.03.2008 року № 08-606А.

Також позивачем було здійснено попередні оплати за даними контрактами, а автомобілі фактично отримано у 2-4 кварталах 2008 року і здійснені позивачем попередні оплати за вказані автомобілі відносились до складу валових витрат підприємства у 2-4 кварталах 2008 року.

Факт отримання позивачем придбаних автомобілів підтверджується наданими ним актами прийому-передачі автомобілів до даних контрактів від 18.06.2008 року № 08-657, від 11.06.2008 року № 08-624, від 09.10.2008 року № 08-1318, від 20.06.2008 року № 08-675, від 20.06.2008 року № 08-676, від 03.04.2011 року № 08-348, від 22.04.2008 року № 08-423.

Факт оплати позивачем придбаних автомобілів підтверджується наданими ним виписками з банківських рахунків.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновку податкового органу про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат за 2-4 квартали 2008 року суми 244918 грн. у зв'язку з відсутністю відповідних документів, які б підтверджували фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей чи виконання певної послуги, оскільки позивачем представлено суду докази придбання автомобілів, описані вище.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 цієї статті заборонено відносити до складу валових витрат лише ті витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи, що витрати позивача на придбання автомобілів з метою їх подальшої реалізації пов'язані з господарською діяльністю підприємства, підтверджені належним чином оформленими документами (контракти, акти прийому-передачі автомобілів, виписки з банківських рахунків) позивач мав право на віднесення таких витрат до складу валових витрат.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 цього Закону передбачено віднесення сум витрат, не врахованих у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Відповідно до ст. 16 даного Закону податковим періодом для податку на прибуток є звітний рік, платники податку подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Таким чином, за умови підтвердження валових витрат належним чином оформленими первинними документами, відображення таких фактично понесених витрат у складі валових витрат у наступних податкових періодах в межах одного звітного року не може бути підставою виключення таких витрат із складу валових витрат.

Також в зазначеному вище акті перевірки вказано про порушення позивачем вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено валові витрати підприємства на загальну суму 233912,00 грн., в тому числі за 2008 рік 141593,00 грн., а саме: за ІІ квартал 2008 року 41608грн., за ІІІ квартал 2008 року на 54558,00 грн., за IV квартал 2008 року на 45427,00 грн.; за 2009 рік на 16319,00 грн., а саме: за І квартал 2009 року на 4760,00 грн., за ІІ квартал 2009 року на 8559,00 грн., за ІІІ квартал 2009 року на 3000,00 грн.; за 2010 рік на 76000,00 грн., а саме: за І квартал 2010 року на 76000,00 грн., за рахунок витрат по розміщенню рекламних зображень на щитах, отриманих від ТзОВ «Наша справа»та ТзОВ «БІГ МЕДІА»; виготовлення та трансляція рекламної інформації, отримані від ТзОВ «Захід Медіа Ініціатива»; маркетингових послуг, отриманих від СПД-ФО ОСОБА_2; послуг по технічному ассістансу та перевезенню, отриманих від ПП ОСОБА_3

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що до перевірки не надано всіх необхідних документів, які підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю, а також що вказані витрати не мають відношення до господарської діяльності підприємства.

Однак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інтенції про необґрунтованість зазначених висновків податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до договору на розміщення зовнішньої реклами від 06.12.2006 року № 612-06/1, укладеного між ПФ «Христина» (Замовник) та ТзОВ «Наша справа» (Виконавець) останнє зобов'язувалось повести рекламну кампанії в інтересах Замовника в строки і на умовах, передбачених даним договором. Адресна програма, формат, сюжет реклами, тип і розмір рекламоносіїв, відомості про їхнє освітлення або не освітлення, строк проведення рекламної кампанії по кожному рекламоносію, вартість рекламної кампанії й порядок оплати обумовлюються сторонами в додатках до цього договору. Також договором було передбачено, що Виконавець зобов'язується протягом п'яти робочих днів від дня розміщення на заброньованих рекламоносіях рекламних плакатів направляти Замовникові фото звіт по кожній спеціальній конструкції. Щомісяця протягом усього терміну дії рекламної кампанії Виконавець зобов'язується надавати фото звіт по всіх спеціальних конструкціях до 7-го числа кожного місяця, що випливає за звітним, у м. Львові й протягом 7-ми робочих днів місяця, що випливає за звітним, у регіонах.

06.12.2006року, 26.12.2007 року та 14 лютого 2008 року сторони підписали додатки до зазначеного договору, в яких було визначено вид послуг, дата та місце розміщення рекламного щита, його площа, сторона на якій розміщується реклама, а також вартість таких послуг.

На підтвердження факту виконання умов зазначеного вище договору позивач надав акти прийняття-передачі виконаних робіт за 2008-2009 роки, копії яких є в матеріалах справи, з яких вбачається, що Виконавцем проведені роботи по розміщенню рекламних зображень на щитах розміром 3х6 м. в містах Львові, Івано-Франківську, Тернополі та Ужгороді на загальну суму 74787,77 грн. (в тому числі податок на додану вартість 12412,94 грн.

Виходячи з аналізу вказаних вище документів, а саме договору на розміщення зовнішньої реклами, додатків до нього і актів прийняття-передачі виконаних робіт, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дані документи підтверджують фактичне надання ТзОВ «Наша справа» рекламних послуг позивачу у спосіб, періоди та обсягах, погоджених сторонами.

21.04.2008 року ПФ «Христина» (Замовник) та ТОВ «Захід Медіа Ініціатива» (Агентство) уклали Договір № 42/м про організацію рекламної кампанії, предметом якого є надання ефірного часу Агентством згідно завдання та за рахунок Замовника для трансляції в рекламних блоках та/чи рекламну площу для публікації рекламних матеріалів Замовника. Умови надання ефірного часу для трансляції та/чи рекламної площі для розміщення рекламних матеріалів Замовника (територія виходу, ефірний час/площа публікацій, вартість і порядок оплати, термін підготовки рекламних матеріалів, графік проведення рекламної кампанії та ін.) вказані в Завданні про надання рекламних послуг, яке додається до даного договору і є його невід'ємною частиною. Агентство зобов'язується надати Замовнику звіт про виконання Завдання (у вигляді ефірної довідки, якщо тільки Замовником не буде обумовлена інша форма звітності).

Факт виконання умов зазначеного вище договору підтверджується наданими позивачем актами про надання рекламних послуг за 2008-2009 роки, копії яких є в матеріалах справи.

Також позивач надав додатки до зазначеного договору, а саме завдання про надання рекламних послуг на радіостанціях, визначених у цих завданнях. До кожного акту про надання рекламних послуг додано рахунок на сплату вартості останніх, медіаплани та ефірні довідки з інформацією про те коли та на якій радіостанції відбувалась трансляція рекламних роликів.

25.12.2007 року між ПФ «Христина» (Замовник) та ТзОВ «БІГ МЕДІА» (Виконавець) був укладений договір на проведення рекламної кампанії № 3/231207/34, предметом якого є професійне і якісне проведення Виконавцем рекламної кампанії для Замовника на території України на узгоджених сторонами у додатках до договору поверхнях спеціальних конструкцій. Додатками до даного договору є акт резервування, в якому вказано, що рекламна кампанія буде проводитись у м. Львові по вул. Кульпарківська - вул. Антоновича, на стороні А, строк проведення рекламної кампанії з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року. Сюжет «Автомобіль БМВ».

Факт надання Виконавцем послуг відповідно до вказаного договору підтверджується наданими позивачем актами здачі-приймання робіт по розміщенню та обслуговуванню реклами за 2008-2009 роки, копії яких є в матеріалах справи, на загальну суму 26654,60 грн., в тому числі податок на додану вартість 4424,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

А згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 даного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, оскільки всі зазначені вище витрати ПФ «Христина» безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства та підтверджені належними первинними документами, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем обґрунтовано включено до складу валових витрат вартість вказаних рекламних послуг до складу валових витрат.

Також в період, що перевірявся, ПФ «Христина» включила до складу валових витрат вартість послуг на загальну суму 25500,00 грн., сплачених ФО-СПД ОСОБА_3 відповідно до укладеного між ними договору від 05.05.2008 року про співпрацю та ділове співробітництво, предметом якого є надання останнім послуг з технічного ассістансу та перевезення автомобілів, а саме доставки автомобілів з ТзОВ «АВТ Баварія» (м. Київ) до ПФ «Христина» (м. Львів).

Факт надання зазначених послуг підтверджується звітами ФО-СПД ОСОБА_3 про перевезення автомобілів марки BMW різних моделей за 2008-2009 роки, копії яких є в матеріалах справи.

Твердження відповідача про те, що вартість вказаних послуг безпідставно віднесена ПФ «Христина» до валових витрат виробництва і обігу є неправомірним, оскільки на підприємстві є власний вантажний автомобіль марки ТАТА, спеціально обладнаний для перевезення легкових автомобілів, і відповідно залучення послуг сторонніх організацій (підприємців) для доставки автомобілів є економічно не вигідним, на думку колегії суддів є безпідставним, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, ні Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні будь-якими іншими законодавчими актами не було встановлено обов'язку суб'єкта господарювання використовувати конкретні основні засоби у власній підприємницькій діяльності, як і не міститься заборона використовувати залучені основні засоби при наявності власних. При цьому, визначення економічної доцільності та вигоди належить до його внутрішньої компетенції.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, наявний у ПП «Христина» спеціальний автомобіль марки ТАТА передбачений для одночасного перевезення лише одного автомобіля, а ФО-СПД ОСОБА_3 забезпечував транспортування одразу кількох автомобілів. Також автомобіль ТАТА використовується позивачем як евакуатор для гарантійного обслуговування та доставки автомобілів, а тому не міг бути відряджений у м. Київ.

Також ПФ «Христина» (Замовник) та ФО-СПД ОСОБА_2 (Виконавець) 01.01.2010 року уклали договір про виконання послуг № 01/01-2010р, предметом якого є проведення маркетингового дослідження ринку по пошуку покупців на автомобілі.

Факт надання послуг за цим договором підтверджується актом виконаних робіт від 12.01.2010 року, а також звітом Виконавця про надання маркетингових послуг від 12.01.2010 року, в якому зазначено, що такі послуги були надані шляхом розповсюдження інформації про автомобілі БМВ серед мешканців м. Львова в місцях громадського відпочинку в новорічно-різдвяний період, а також серед відвідувачів автосалону, а також пошуку потенційних покупців автомобілів, зокрема, шляхом проведення новорічно-різдвяних акцій. У звіті вказується, що внаслідок здійснення Виконавцем маркетингових заходів 08.12.2009 року та 17.12.2009 року були підписані два контракти на придбання автомобілів БМВ, реалізація яких, як встановлено судом, відбулася у лютому та березні 2010 року, у той час як за січень місяць не було продано жодного автомобіля.

Наведене свідчить про фактичне отримання позивачем маркетингових послуг від ФО-СПД ОСОБА_2, які безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства. А також визначено їх зміст ат обсяг, тому позивач правомірно відніс до складу валових витрат відповідного періоду вартість даних послуг.

Також ПФ «Христина» в періоді, що перевірявся, віднесло до складу витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у IІ кварталі 2009 року та І кварталі 2010 року вартість послуг по організації презентацій, отриманих від ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 35606,67 грн.

Факт надання зазначених послуг підтверджується наступними актами здачі-приймання робіт та звітами про надання рекламних послуг, в яких зазначено про проведення ФОП ОСОБА_4 презентації автомобілів марки БМВ різних моделей шляхом інформування населення (потенційних покупців) про нові продукти (моделі) автомобілів марки БМВ, їх переваги над іншими марками транспортних засобів, а також розповсюдження рекламних друкованих матеріалів.

З рахунків, виписаних ФОП ОСОБА_4 вбачається, що ним фактично були надані послуги щодо інформування населення (потенційних покупців) про нові продукти (моделі) автомобілів марки БМВ. При проведенні вказаних заходів не здійснювалось придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг.

У своєму висновку щодо неправомірності віднесення позивачем до складу валових витрат сум, сплачених ФОП ОСОБА_4 за вказані послуги, відповідач посилається на положення пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого до валових витрат підприємства включаються витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку за попередній звітний (податковий) рік.

Проте, на думку колегії судів, такий висновок є помилковим з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу» реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Тобто ФОП ОСОБА_4 фактично надавались рекламні послуги, що в свою чергу підтверджується сплатою в складі їх вартості податку на рекламу. Тому посилання податкового органу на пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є необґрунтованим.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що всі надані послуги безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ПФ «Христина», оскільки рекламна кампанія здійснювалась щодо торгової марки автомобілів, офіційним дилером яких у Західному регіоні України є позивач.

Також, як правильно зазначив суд першої інстанції, вказані документи відповідають вимогам, передбаченим для первинних документів ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи наведені вище обставини та правові норми, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 02.11.2010 року № 0001762302/0/29729, яким ПФ «Христина» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 192213 грн., є протиправним і підлягає скасуванню.

Також податковий орган стверджує про завищення ПФ «Христина» податкового кредиту за період з 01.04.2008 року до 31.03.2010 року на суму 142873,00 грн., в тому числі: за квітень 2008 року на суму 52143,00 грн., за травень 2008 року на суму 8617,00 грн., за червень 2008 року на суму 58685,00 грн., за липень 2008 року на суму 767,00 грн., за серпень 2008 року на суму 2708,00 грн., за вересень 2008 року на суму 5351,00 грн., за жовтень 2008 року на суму 4565,00 грн., за листопад 2008 року на суму 6961,00 грн., за грудень 2008 року на суму 1040,00 грн., за січень 2009 року на суму 364,00 грн., за березень 2009 року на суму 364,00 грн., за квітень 2009 року на суму 1308,00 грн., за травень 2009 року на суму 59401,00 грн., а також заниження податкового кредиту всього в сумі 52427,00 грн., в тому числі за лютий 2009 року на суму 46 909,00 грн. та за травень 2009 року на суму 5518,00 грн.

На думку податкового органу позивачем порушено вимоги пп.7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого зайво включено до складу податкового кредиту за період з 01.04.2008 року до 31.03.2010 суму податку на додану вартість, сплачену платником податку при придбанні легкових автомобілів, що включається до складу основних фондів на загальну суму 59401,09 грн. та віднесено до податкового кредиту іншого податкового періоду всього на суму 112779,89 грн., в тому числі: у квітні 2008 року 47860,80 грн. (лютий 2009 року), у травні 2008 року 6566,67 грн. (травень 2009 року), у червні 2008 року 58352,42 грн. (травень 2009 року).

Проте такий висновок відповідача колегія суддів вважає помилковим, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, а саме контрактами про поставку автомобілів та актами приймання-передачі автомобілів, ПФ «Христина» придбала у ТзОВ «АВТ Баварія» три легкові автомобілі марки BMW.

Дані автомобілі згідно з даними бухгалтерського обліку підприємства обліковувались на рахунку 28 «Товари».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» основні фонди - це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Тобто основними засобами є тільки такі матеріальні цінності, які самим ж платником податку призначаються для використання протягом періоду, який більший одного календарного року.

Проте, як вбачається з наявних в матеріалах справи контрактів від 11.12.2007 року № 07-2937А, від 05.05.2008 року № 08-1065А, від 27.08.2008 року № 08-1864А, автомобілі придбавались позивачем з метою їх подальшого перепродажу. Одночасно з метою ознайомлення клієнтів з товаром вказані автомобілі використовувались як демонстраційні.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції позивач не мав наміру використовувати зазначені автомобілі на строк більший, ніж 365 календарних днів, а використовував їх як демонстраційні виключно до моменту їх купівлі потенційним покупцем. Зазначене також підтверджується тією обставиною, встановленою судом, що два з трьох автомобілів були продані протягом одного року з моменту їх придбання. Факт реєстрації вказаних транспортних засобів в органах ДАІ за ПФ «Христина» і сплата при цьому необхідних зборів не свідчить про належність вказаних транспортних засобів до основник фондів, така реєстрація є обов'язковою умовою використання останніх для демонстраційних цілей пробних поїздок. При цьому, враховуючи подані позивачем документи, основною метою використання таких транспортних засіб є їх подальший продаж, і пробні поїздки здійснюються саме для цієї мети. В обґрунтування вказаного позивачем також надано витяг з балансу товариства з розшифровкою основних фондів групи 2, в якій відсутні перелічені транспортні засоби.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 7.5. ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, зазначені автомобілі марки BMW були придбані позивачем з метою подальшого використання у оподатковуваних операціях, що також підтверджується фатом продажу двох з них. При купівлі даних автомобілів були належним чином оформлені податкові накладні.

Отже, віднесення ПФ «Христина» до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних періодів сум цього податку, сплачених в ціні придбаних автомобілів, є правомірним і не суперечить вимогам законодавства.

Також відповідач стверджує, що ПФ «Христина» всупереч вимогам пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно включив до складу податкового кредиту за період з 01.04.2008 року до 31.03.2010 року суми податку на додану вартість, сплачені в ціні вартості виконаних робіт (отриманих послуг) від ТзОВ «Наша справа», ТзОВ «БІГ МЕДІА», ТзОВ «Захід Медіа Ініціатива» на загальну суму 31045,00 грн., в тому числі за 2008 рік на суму 23878,01 грн., за 2009 рік на суму 7166,80 грн.

На обґрунтування такого висновку податковий орган зазначає, що вказані послуги не пов'язані з господарською діяльністю ПФ «Христина».

Однак такий висновок Державної податкової інспекції в Залізничному районі міста Львова є помилковим і необґрунтованим, про що колегія суддів зазначила вище.

Судом встановлено, що вартість витрат на рекламні послуги, що надані вищезазначеними юридичними особами належить до складу валових витрат виробництва та обігу ПФ «Христина», тобто є безпосередньо пов'язаними з господарською діяльністю позивача і використовуються ним в подальших оподатковуваних операціях.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість зазначених вище сум.

Враховуючи наведені вище обставини та правові норми, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення відповідача від 02 листопада 2010 року № 0001772302/0, яким ПФ «Христина» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 159374,50 грн.

Крім того, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320, а саме, на думку відповідача, позивачем не було оприбутковано готівковий виторг в касі підприємства на суму 32145,99 грн., оскільки в касовій книзі ПФ «Христина» за 15 січня 2009 року на аркуші № 50 не вписана сума 32145,99 грн. відповідно до прибуткового касового ордера від 15 січня 2009 року.

Відповідно до п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книги). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно з п. 1.2 цього Положення оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій; переказ готівки - унесення певної суми готівки підприємством (підприємцем) або фізичною особою з метою її зарахування на рахунки відповідного підприємства (підприємця) чи фізичної особи або видачі одержувачу в готівковій формі.

Як вбачається із Z-звіту та книги обліку розрахункових операцій ПФ «Христина», виторг підприємства за 14 січня 2009 року, а не 15 січня 2009 року, як помилково зазначено в акті перевірки, складає 32145,99 грн. Фіскальний звітний чек від 14 січня 2009 року № 233 був підклеєний у розділ 1 «Фіскальні звітні чеки» Книги обліку розрахункових операцій. Працівником підприємства, який здійснював розрахункові операції, були заповнені графи 1, 2, 4, 5, 6, 7 розділу 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» Книги обліку розрахункових операцій, де, зокрема, у графі 4 відображено суму готівкової виручки підприємства за 14 січня 2009 року у сумі 32145,99 грн. Цього ж дня готівкова виручка у сумі 32145,99 грн. за 14 січня 2009 року надійшла у касу підприємства, що підтверджується оформленим та підписаним головним бухгалтером та касиром підприємства прибутковим касовим ордером № 6. Для здавання до банку готівкової виручки за 14 січня 2009 року у сумі 32145,99 грн. частини залишку готівки в касі на початок дня головним бухгалтером підприємства був оформлений і виданий видатковий касовий ордер № 4 з одночасним відображенням такої касової операції в касовій книзі ПФ «Христина» на сторінці 49. Цього ж дня готівкова виручка за 14 січня 2009 року була здана працівником підприємства в банк, що підтверджується квитанцією від 14 січня 2009 року № 4.

Як вбачається із Z-звіту та Книги обліку розрахункових операцій ПФ «Христина», виторг підприємства за 15 січня 2009 року склав 27694,47 грн. Фіскальний звітний чек від 15 січня 2009 року № 234 був підклеєний у розділ 1 «Фіскальні звітні чеки» Книги обліку розрахункових операцій. Працівником підприємства, який обслуговував реєстратор розрахункових операцій, були заповнені графи 1, 2, 4, 5, 6, 7 розділу 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» Книги обліку розрахункових операцій, де, зокрема, у графі 4 відображено суму готівкової виручки підприємства за 15 січня 2009 року у сумі 27694,47 грн. Цього ж дня готівкова виручка у сумі 27694,47 грн. за 15 січня 2009 року надійшла у касу підприємства, про що свідчить оформлений та підписаний головним бухгалтером та касиром підприємства прибутковий касовий ордер № 7. Частина виторгу у сумі 17100,00 грн. 15 січня 2009 року була видана відповідальному працівнику підприємства для здачі в банк, що підтверджується оформленим і виданим головним бухгалтером підприємства видатковим касовим ордером № 5, з одночасним відображенням такої касової операції в касовій книзі ПФ «Христина» на сторінці 50. Цього ж дня готівкова виручка за 15 січня 2009 року була здана в банк, що підтверджується квитанцією від 15 січня 2009 року № 5.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що висновки відповідача щодо порушення ПФ «Христина» вимог п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні є помилковими, тому рішення відповідача від 08 жовтня 2010 року № 0004262380, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 160729,95 грн., є протиправним і підлягає скасуванню.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Залізничному районі міста Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року у справі № 2а-12464/10/1370 за позовом Приватної фірми «Христина» до Державної податкової інспекції в Залізничному районі міста Львова про скасування податкових повідомлень-рішень і рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Святецький